Пасічник С.О.
Відомий вислів проте,
що краса врятує світ. Істина, добро, краса тісно пов’язані з філософським
поняттям «духовність». З античних часів вважалося, що гармонія людини бере свій
початок у духовному світі. А духовний світ розглядався як першооснова, що
відрізняє людину від тварини, визначає її поведінку, здатність розуміти і
творити прекрасне.
І справді, виховувати
духовну людину без прилучення до краси неможливо. Прекрасне – вічне джерело
духовності, натхнення, творчості. Воно завжди поряд з людиною.
Та красу може побачити
й відчути тільки той, хто здатний до цього.
Тож для декого вона може залишитися непоміченою. До краси також можна
звикнути й припинити сприймати її. Усе своє життя людина спостерігає, як
пробуджується сонце, як пливуть по небу хмари, як кружляють у повітрі сніжинки,
розквітають сади, прощається з листям старий парк. Так часто дивовижна краса
природи стає для неї звичним явищем. І це дуже прикро, адже людина, яка
втратила здатність сприймати красу навколо себе, не може отримати щедрого
дарунка природи – щастя натхнення. П.І. Чайковський вважав, що назустріч
натхненню треба зробити перший крок. І людину, здатну налаштувати себе на
сприйняття звичайного як дива, вже можна вважати художником.
Духовний світ
дошкільника починається з його почуттів.
Емоційно-чуттєва сфера є психологічною основою розвитку духовного світу
дитини. Формування позитивних емоцій, почуттів, суб’єктивного сприйняття самого
себе та навколишнього відіграє велику роль у розвитку духовного світу
дошкільника. Знання, не забарвлені особистим емоційним переживанням, ніколи не
стануть цінністю для дошкільника. Тільки через його власний внутрішній досвід,
особистісне емоційне переживання відбувається прилучення до вічних духовних
цінностей, розвивається духовний світ дошкільників.
Враження перших років
відкладаються в пам’яті на все життя й визначають подальший розвиток людини. В
емоційному сприйнятті дитинства – витоки формування майбутньої творчої
особистості.
Емоційно-чуттєва форма
головна і для мистецтва. Мистецтво, втілюючи в собі вищі духовні цінності, є
джерелом справжньої духовності. Естетичне виховання починається з формування
сталої особистісної потреби дивитися і бачити, слухати й чути, відчувати,
розуміти, любити. Прилучення до мистецтва, до художньої діяльності – один з
визнаних шляхів формування особистості, розвитку її задатків та якостей. З усіх видів мистецтва образотворче є одним з
найефективніших засобів виховання духовності та розвитку духовного світу
дошкільнят.
Заняття з образотворчої
діяльності у дошкільному закладі мають стати справжньою зустріччю з красою. Важливо створити такі умови, щоб
краса живопису вразила дитину, пронизала всі органи чуттів, викликала радість,
дала насолоду, натхнення, назавжди залишила слід у душі.
Духовно-моральний
розвиток дитини на заняттях здійснюється в процесі сприйняття й аналізу
художнього твору та художньої творчості.
При цьому у малюків розвивається вміння бачити й відчувати красу. У
процесі художньої творчості дитина переосмислює, передає власні почуття,
викликані процесом сприйняття.
Як захопити дітей
мистецтвом? Як навчити їх вдивлятися, вдумуватися в художні образи,
усвідомлювати, сприймати духовний зміст, закладений автором? Дуже важливо
навчити дитину самостійно мислити, сприймати зміст твору, викликати в ній
емоційний відгук на побачене й почуте.
Ознайомлення з
шедеврами живопису – важливий шлях формування духовної культури особистості.
Але тільки показу твору живопису замало, щоб активізувати уяву. Важливим є
процес переживання або співпереживання, тож треба вміти надихнути дитину.
Мистецтво живопису відкриває красу навколишнього світу. Якщо дитина сприймає цю
красу з почуттям, вона навчається відчувати й розуміти мистецтво, у неї
розвивається здатність власноруч створювати красу. Тому потрібно впливати на
емоції дитини засобами слова і музики, казки та гри, фантазування та
імпровізації.
Уперше зустрічаючись із
живописом, діти сприймають його твори як казкове продовження буття. Спираючись
на цю особливість дошкільнят, маємо можливість подарувати дітям здатність
сприймати мистецтво як диво, створене людиною. У дитини виникає бажання
опинитися там – у тому, що зображено на картині. Чуттєве сприйняття допомагає відчути
тонкі нюанси настрою, які насичують твір, тому діти – завжди вдячні глядачі. У своїх фантазіях
вони мандрують у просторі, зображеному на картині, відчувають, як дує вітер,
запах осені, розуміють, про що шепоче листя.
Отже, покликання
дорослого – відкрити серце дитини до сприйняття і розуміння краси природи,
мистецтва, людини. Це найпевніший шлях до
формування духовності юної особистості. Тому вкрай важливо, аби
ознайомлення дітей з образотворчим мистецтвом стало справжніми зустрічами з
красою.
