Формування фонетичної компетентності
дітей дошкільного віку
Методичні настанови
Красноград
2018
УДК: 373.2.016:81’342.3:005.336.2(072)
П 19
Укладач:
Пасічник С.О., викладач методики розвитку мовлення і навчання елементів грамоти, спеціаліст першої категорії Красноградського коледжу Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради.
Рецензенти:
Ткаченко Л.М., викладач педагогіки, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист Красноградського коледжу Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради;
Скорнякова В.М., спеціаліст вищої категорії, вихователь-методист Красноградського ДНЗ (ясла-садок) №17.
Пасічник С.О. Формування фонетичної компетентності
П 19 дітей дошкільного віку: метод. настанови / С.О. Пасічник. –
Красноград : ФОП Сирота Т.В., 2018. – 108 с.
Методичні настанови спрямовані на вирішення завдань удосконалення професійної підготовки фахівців, які вивчають дисципліну «Методика розвитку мовлення і навчання елементів грамоти» спеціальності «Дошкільна освіта». У роботі представлено теоретичні засади формування фонетичної компетентності дітей дошкільного віку. Розкрито сутність понять «звукова культура», «фонетична компетентність», охарактеризовано методи й методики навчання дітей звукового аналізу, грамоти, підготовки руки дитини до письма, презентовано практичний матеріал для використання в роботі з дітьми дошкільного віку.
Методичні настанови стануть у нагоді студентам, викладачам, вихователям закладів дошкільної освіти.
УДК: 373.2.016:81’342.3:005.336.2(072)
Затверджено на засіданні Навчально-методичної ради
Красноградського коледжу Комунального закладу
«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»
Харківської обласної ради
Протокол № 1 від 11 січня 2018 року
Голова Навчально-методичної ради________ Л.Д. Котелевська
© С.О. Пасічник, 2018
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА…....................................................................... 4
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ФОНЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ…………………………………….
6
1.1. Поняття звукової культури мовлення.……………… 6
1.2. Змістова характеристика фонетичної компетенції дошкільників…….……………………………………………
9
1.3. Методи і прийоми формування фонетичної компетентності дітей дошкільного віку………………
11
1.4. Методика формування фонетичної компетентності дошкільників на заняттях.……………………………………
20
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ГРАМОТИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ……………
24
2.1. Зміст навчання грамоти дітей в різних вікових групах………………………………………………………….
24
2.2. Методика навчання дітей звукового та складового аналізу слів……………………………………………………
27
2.3. Методика підготовки руки дитини до письма………… 46
2.4. Методика навчання дітей читати……………………….. 49
ПІСЛЯМОВА........................................................................... 52
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................ 53
ДОДАТКИ….………………………………........................... 55
ДОДАТОК А. Схеми аналізів занять з розвитку мовлення
ДОДАТОК Б. Схема складання конспекту комплексного заняття з розвитку мовлення
ДОДАТОК В. Орієнтовні конспекти занять
ДОДАТОК Г. Орієнтовне планування занять з грамоти в старшій групі
ДОДАТОК Д. Дидактичні ігри та вправи
ДОДАТОК Е. Чистомовки та скоромовки
ДОДАТОК Ж. Розповіді, казки та пісеньки
ДОДАТОК И. Вправи з підготовки руки дитини до письма
ПЕРЕДМОВА
Однією з невід’ємних складових освітнього процесу в закладі дошкільної освіти є навчання дітей мовлення. Не треба нікому довго пояснювати, яким важливим для людини є дар слова. Слово відтворює світ всередині самої людини. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти цим даром. Щоб дитина прийшла до школи з добре розвиненим мовленням, треба з нею якомога частіше грати в те, що сприяє розвитку мовлення, мислення, фантазії.
Питання підготовки дітей до школи завжди були актуальними як для батьків, так і для вихователів закладів дошкільної освіти. Особливої гостроти набула проблема підготовки дітей до школи в наш час, коли навчання дітей у школі започатковується з шести років, а дошкільна освіта, як вихідна ланка неперервної освіти, стала в Україні обов’язковою для дітей п’яти років, тобто реально виокремилася ще одна проміжна ланка між дошкільною і шкільною освітою – передшкільна. Школа зацікавлена, щоб діти, які приходять у перший клас, були підготовлені до навчання грамоти, тобто мали добре розвинений фонетичний слух, добре розвинене розмовне мовлення (діалогічне й монологічне), здійснювали звуковий і складовий аналіз слова, вміли аналізувати речення, виділяти з речень слова, поділяти слова на склади, щоб у них були добре розвинені дрібні м’язи пальців, щоб рука була готова до письма. Діти, які прийдуть до школи з такою підготовкою, легко оволодіють у школі навичками читати і писати.
Особливого значення в процесі розвитку мовленнєвої компетенції дошкільників відводять сьогодні формуванню фонетичної компетенції та її складовим. Правильне оволодіння мовою стає неможливим за відсутності цього виду компетенції, а тому її дослідження потребує особливої уваги. Особливого значення для розвитку фонетичної компетенції набуває саме дошкільний вік, коли вона формується та стає основою для подальшого оволодіння мовою.
Спостереження за дітьми та експериментальні дослідження учених (О. Гвоздєв, Н. Менчинська, В. Мухіна та інші) засвідчують, що діти дошкільного віку рано починають виявляти інтерес до звукового складу слова, намагаються самостійно виокремлювати насамперед приголосні звуки в словах. Саме тому в закладах дошкільної освіти уводять елементи грамоти з метою підготовки дітей до школи. Вихователі закладів дошкільної освіти повинні бути добре обізнані з методиками навчання дітей передшкільного віку елементів грамоти та підготовки їх до школи. [2]
Водночас вихователь не повинен забувати про розвиток усного мовлення дітей як основи для навчання грамоти. Ефективність роботи з розвитку мовлення значною мірою залежить від вдало розробленої системи педагогічного впливу, педагогічних умінь і навичок вихователя, його мовлення як взірця для дітей.
Виходячи з вищезазначеного, головним завданням дошкільної освіти є підготовка дітей до школи з фонетично чистою, граматично правильною, лексично багатою мовою.
Таким чином, проблема виховання фонетичної компетенції — одна з першорядних, основних і найактуальніших завдань, гостро стоїть не тільки перед закладом дошкільної освіти, але і людством в цілому. Адже необхідною умовою спроможності в сучасному світі є такі риси особистості, як ерудованість, професіоналізм, успішність, що неможливо без володіння грамотною і красивою мовою.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ФОНЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
1.1. Поняття звукової культури мовлення
Звукова культура мовлення – складова загальної мовленнєвої культури людини. Становлення звукової культури мовлення відбувається в період раннього і дошкільного віку.
Поняття «звукова культура мовлення» – складне і багатоаспектне. Воно охоплює фонетичну правильність мовлення (сприймання і розрізнення фонем на слух, артикуляцію звуків; звуковимову) і загальні мовленнєві навички (дикцію, темп і ритм мовлення, тембр, силу голосу, наголос, дихання, орфоепічну правильність мовлення). [3]
Артикуляція звуків – це сукупність рухів і правильне положення мовних органів, необхідних для утворення звука мови.
Вихователь повинен своєчасно допомогти дитині виправити неправильну звуковимову, показати правильну артикуляцію.
Дикція – це членороздільна вимова звуків, ступінь виразності вимови звуків та їх сполучень, складів, слів за різних умов.
Дикцію потрібно розвивати у дітей, адже від її сформованості залежить розуміння мовлення.
Вихователю слід пам’ятати, що чітка дикція відпрацьовується тільки шляхом розвитку моторики мовленнєво-рухового апарату, правильної артикуляції та вимови звуків.
Орфоепічна правильність мовлення – це сукупність правил зразкової літературної вимови, унормованість національної мови, що забезпечує зберігання одноманітності її звукового оформлення.
Літературна вимова – це зразкова, нормалізована вимова освічених людей, позбавлена будь-яких просторічних, діалектних, регіональних рис, що вказують на належність до вузькообмеженої соціальної групи.
Мовленнєве дихання – це вміння відтворювати короткий вдих і довгий ротовий видих, що забезпечує тривалу й звучну вимову звуків мовлення, а також плавність і злиття вимови.
Вихователь зобов’язаний навчити дитину правильного мовленнєвого дихання відповідно до її віку. Так, видих у молодшій групі повинен дорівнювати часу, протягом якого дитина вимовляє фразу у два-три слова, в середній – два-чотири, у старшій – чотири-п’ять слів.
Мовленнєве дихання потрібно виховувати в дошкільному віці, стежити, що діти дихали спокійно, не піднімали плечей, не перевтомлювалися. Не можна пропонувати дитині вдихати сильніше. Під час дихання дитина повинна прийняти правильне положення: грудна клітка розгорнута, плечі відведені назад, розслаблені, голова дещо піднята. Бажано, що дитина поєднувала початок видиху з початком мовлення.
Сила голосу – це властивість голосу вимовляти звуки голосно, середньо, тихо, пошепки.
Висота голосу залежить як від будови голосових зв’язок, їхньої товщини і довжини, так і від ступеня емоційного мовлення.
Тембр голосу – це якісне забарвлення його (дзвінкий, глухий).
Вихователю слід пам’ятати, що у дітей дошкільного віку досить специфічні властивості голосу. Тому голос дитини потрібно берегти, не дозволяти їй кричати, голосно розмовляти у холодну погоду, надзвичайно голосно читати вірші на святкових ранках. У дітей потрібно розвивати голос: виробляти вміння говорити тихо і голосно, розмовляти низьким і більш високим голосом, а також середньої сили, не напружуватись, уміти підвищувати та знижувати голос. Це водночас сприятиме і виразності мовлення.
Темп мовлення – це швидкість вимови елементів мовлення: звуків, складів, слів.
Педагог не повинен допускати швидкого темпу мовлення, особливо у дітей молодшого дошкільного віку, що дуже шкідливо для їхнього здоров’я. Це може призвести до затримки розвитку вікових особливостей мовлення, його нечіткості.
Ритм мовлення – це рівномірне чергування складів, їх тривалості у часі.
Фонематичний слух – здатність чути та виділяти кожний окремий звук серед інших звуків слова, вміння аналізувати звукову форму слова за допомогою внутрішнього промовляння, сприймання членороздільної мови, здатність розрізнювати й відтворювати усі звуки рідної мови, співвідносячи їх з фонетичною системою мови.
Розвиток мовленнєвого слуху передбачає розвиток у дітей здатності точно визначати думки й почуття того, хто говорить, з усіма їх відтінками за допомогою таких елементів мови, як наголос, пауза різної тривалості й характеру та різноманітних видів мовленнєвої інтонації.
Фонематичне сприйняття – це здатність визначати звуки в слові, їх послідовність і кількість.
Інтонація – це сукупність фонетичних засобів (компонентів): наголосу, мелодики, пауз, темпу і тембру.
Уже в молодшій групі дітей потрібно вчити користуватися засобами інтонаційної виразності, правильно передавати свої почуття і переживання в мовленні.
Передумови виховання звукової культури мовлення у дітей такі: розвиток на різних етапах дитинства слухового й мовленнєво-рухового аналізаторів; розвиток фонематичного слуху; гігієна нервової системи, охорона органів слуху, мовлення, носоглотки; правильне мовлення оточення; змістовність життя дітей у закладі дошкільної освіти; наявність дидактичного матеріалу, активна мовленнєва практика дітей; спільна робота закладу дошкільної освіти і сім’ї у вихованні звукової культури мовлення.
1.2. Змістова характеристика
фонетичної компетенції дошкільників
Навчання мови і розвиток мовлення дітей не зводяться лише до мовленнєвої діяльності, реалізації та використання мовної системи.
Фонетична компетенція – правильна вимова всіх звуків рідної мови, звукосполучень відповідно до орфоепічних норм, наголосів; добре розвинений фонематичний слух, що дає змогу диференціювати фонеми; володіння інтонаційними засобами виразності мовлення (темп, тембр, сила голосу, логічні наголоси тощо). [3]
Навчати дітей різновидам мовленнєвої компетенції, в тому числі і фонетичної, потрібно вже з раннього віку. Перед тим, як вступити до школи, дитина має засвоїти відповідні мовленнєві знання, вміння і навички, які необхідні їй для спілкування.
Розглянемо зміст базисного компонента мовленнєвого розвитку випускника закладу дошкільної освіти в навчально-мовленнєвій та художньо-мовленнєвій діяльності.
Базисний компонент
мовленнєвого розвитку дитини-дошкільника
Обов’язковий мінімум
мовленнєвого розвитку дітей
Напрями діяльності і зміст навчання Навчально-мовленнєва діяльність. Обов’язкові результати навчання
Фонетична компетенція.
Орфоепічна правильність мовлення: вимова усіх звуків рідної мови згідно з орфоепічними нормами. Фонематичний слух, що дає можливість диференціювати фонеми. Інтонаційні засоби виразності мовлення. Звуковий аналіз мовлення. Усвідомлення звукового складу мовлення Дитина правильно й чітко вимовляє усі звуки рідної мови; має добре розвинений фонематичний слух, диференціює близькі й схожі звуки у словах; помічає і легко виправляє помилки звуковимови. Відповідно до ситуації регулює силу голосу, темп мовлення. Дитина має змішаний тип мовного дихання, дотримується інтонаційних засобів виразності. Доречно використовує питальну, розповідну та окличну інтонації. Обмежено застосовує паралінгвістичні засоби виразності. До семи років завершується процес фонетичного розвитку дитини, з’являється усвідомлення звукового складу рідної мови. Діти оволодівають прийомами звукового аналізу слів, розрізняють і виділяють голосні, тверді й м’які звуки. Дитина готова до навчання грамоти (читання і письма) у школі.
1.3. Методи і прийоми формування фонетичної компетентності дітей дошкільного віку
Завдання і зміст роботи з виховання звукової культури мовлення викладено у програмі виховання та навчання в закладі дошкільної освіти.
У вихованні звукової культури мовлення використовують різноманітні прийоми та методи навчання. Серед прийомів навчання провідне місце посідають артикуляція звуків, імітація правильної звуковимови, зразок мовлення вихователя, відображене та сумісне мовлення («Зроби так, як я», «Скажи так, як я», «Повтори за мною», «Давай скажемо разом»), доручення, ігрові прийоми.
Методами виховання звукової культури мовлення є дидактичні ігри, вправи, рухливі ігри, розповіді зі звуконаслідуванням, оповідання, вірші, чистомовки, скоромовки, лічилки, розглядання картинок, настільно-друковані ігри.
Основними методами виховання звукової культури мовлення є дидактичні ігри та вправи, в процесі яких удосконалюються всі компоненти звукової культури мовлення. Щоб навчити дітей правильно й чітко вимовляти звуки, пропонують такі ігри: «Вимов так, як я», «Оркестр», «Назви і відгадай», «Крамниця», «Комар», «Покатаймося на конику», «Жуки», «Літаки», «Що сказав (взяв) Петрушка?», «Виправ Незнайку», «Допоможемо Буратіно», «Чого не вистачає?», «Луна», «Підкажи Петрушці звук», «Ось так вимовляються звуки». [7]
Розвитку фонематичного суху сприятимуть ігри: «Тиша», «Телефон», «Зіпсований телефон», «Тиха і голосна музика»,»Що як звучить?», «Відгадай звук», «Упізнай, хто це?», «Тук-тук», «Зозуля», «Про що говорить кімната (вулиця, ліс)?», «Доручення», «Хто краще чує?».
Для розвитку мовленнєвого дихання пропонують ігри: «Сніжинка», «Летять сніжинки», «Листочки», «Вітерець», «У лісі», «Вітряк», «У кого далі полетять пелюстки?», «Дмухай сильніше». Для вироблення інтонаційної виразності мовлення ефективними є такі ігри: «Мавпочки», «Хто що почув?», «Тихо-голосно», «Пішли-поїхали», «Вимови так, як я», «Допоможемо Незнайку».
З метою формування у дітей уміння виконувати звуковий аналіз слів, закріплювати знання про слово і речення, доцільно проводити такі ігри: «Добери різні слова», «Підкажи слово», «Чи подібно звучать слова?», «Слова забули своє місце», «Упіймай м’яч», «Живі слова», «Як Мишко вчився говорити?», «Про Сашка і сніговика», «Що написав нам Петрушка?», «Ведмедик дізнається», «Що таке наголос?», «Як звати друзів?».
З метою закріплення звукової вимови використовують чистомовки. Вихователь може сам скласти їх на кожний звук.
З дітьми середньої та старшої груп можна вивчити тексти скоромо¬вок. Скоромовка, або спотиканка, — жанр народної творчості — жар¬тівливий вислів, спеціально скомпонований із важких для вимови слів, яким часто розважаються діти, намагаючись швидко його вимовити. Основна мета скоромовок — формування чистого й правильного мов¬лення, закріплення артикуляції важких звуків та розвиток мовленнє¬вого апарату. На кожний звук, яким опановує дитина, пропонується відповідна скоромовка.
Окремі скоромовки під час заучування можна інсценувати для кра¬щого запам’ятовування тексту. У такий спосіб можна заучувати скоро¬мовки з книжки
Л. Пшеничної «Жадібний Євгенко».
Методика заучування скоромовок така: нову скоромовку вихова¬тель вимовляє повільно, чітко, виділяючи інтонаційно звуки, які повто¬рюються. При цьому перед дітьми ставить завдання: уважно слухати і запам’ятовувати, який звук повторюється. Відтак вихователь ще двічі промовляє скоромовку повільно, а потім швидко. На наступному занятті перед дітьми ставиться завдання промовляти скоромовки то голосніше, то тихіше, то швидше, то повільніше. Вихователь викликає дітей до столу, щоб вони читали скоромовку з підкресленою артикуляцією звуків, міміки, інтонації. Знайомі скоромовки діти промовляють хором.
Для ознайомлення дітей з артикуляційним апаратом вихователь скла¬дає казочку про веселого Язичка.
Доцільно послуговуватися також художніми оповіданнями, які містять матеріал для звуконаслідування (Є. Перм’як «Хто?», Ю. Старостенко «Синиці-трудівниці», Є. Чарушин «Як хлопчик Женя навчився вимов¬ляти літеру [р]», Д. Герасимчук «Струмочок», Є. Щим «Як птахи співа¬ють»).
Рухливі ігри із звуконаслідуванням, словами, піснями вихователь використовує тоді, коли діти вже вміють вимовляти важкі звуки, але звуковимова ще нестійка. На¬приклад, ігри: «Гуси-лебеді», «Потяг», «У ведмедя в бору», «Пташки і кіт», «Два Морози», «Мишоловка». Під час рухливих ігор діти залюбки співають, імітують звуки машин, голоси тварин, птахів. Наприклад, у грі «Хто тут живе?» три- і чотирирічні діти групами імітують квоктання курей, ґелґотання гусей, гарчання собак; вихователь стежить за пра¬вильною артикуляцією.
Дітям старшого віку подобаються хороводні ігри («Галя по садочку ходила», «Калина», «Караван», «Бубон» та ін.), які варто проводити не лише під час музичних занять, а й на прогулянках. У них діти спокійно рухаються, співають знайомі пісні. Рухливі ігри треба проводити що¬дня, це сприяє систематичному вправлянню мовленнєво-рухового апа¬рату, мовленнєвого слуху та уваги дітей.
Розповідь на звуконаслідування відрізняється від інших видів ро¬боти з розвитку мовлення. Це спільна робота дітей і вихователя, якому належить провідна роль у передаванні змісту. Імітаційні звуки, звуко¬сполучення та слова промовляють діти всієї групи або підгрупи (п’ять-шість дітей) або одна дитина. Під час розповіді, вихователь пропонує вимовляти разом окремі частини тексту наприклад: «Корова: му-у-у! Молочка вам несу». Розповіді зі звуконаслідуванням використовують переважно в молодшій і середній групах. Тексти розповідей можуть бути авторські, дібрані з народних творів або складені самим виховате¬лем. За композицією та змістом вони мають відповідати дидактичним та психолого-педагогічним вимогам: бути невеликими за розміром, з простим, але захоплюючим, переважно веселим сюжетом, з великою кількістю імітаційних звуків, звукосполучень, слів, які спонукали б дітей до активності.
З авторських та народних творів можна використати такі: «Поїдем, синочку, з тобою в село» (українська народна пісенька), «Рукавичка» (українська народна казка; під час читання її можна імітувати голоси тварин, що згадуються в ній); Г. Чубай «Тік і так»,
В. Коломієць «Го¬робчик», О. Сенатович «Прогулянка
д-д-д», «Веселий сміх», В. Заєць «Гав» та ін.
Методика проведення занять із молодшими дошкільниками така: вихователь переповідає твір, по кілька разів промовляє звуки та звуко¬сполучення, імітуючи голоси птахів, тварин, звуки природи, сигнали ма¬шин. Діти мовчки слухають розповідь. Якщо деякі з них починають промовляти звуки, звукосполучення самостійно, вихователь ставиться до цього схвально і поглядом, посмішкою чи жестом заохочує до участі в розповіді. При повторному розповіданні вихователь пропонує усім дітям або комусь одному «допомогти» під час розповіді, промовляючи разом з нею, як шумлять дерева, співає півень, мукає корова, гуде бджо¬ла, подає сигнал пароплав тощо.
Для бесіди зі старшими дошкільниками можна використати роз¬повідь, складену самим вихователем. Він добирає або придумує спеціальні тексти, в яких трапляються важкі звуки. Ці розповіді складніші за змістом і більші за розміром. Діти можуть переказувати їх від початку до кінця, частинами, а також за ролями. Вихователь бере на себе роль автора, а діти поодинці чи невеликими групками промовляють слова, звукосполучення, звуки. Основний прийом навчання виразного мов¬лення — імітація, наслідування мовлення вихователя.
Широко використовують ігрові вправи на вправляння дітей у ви¬разному мовленні на заняттях з розвитку мовлення та художньої літера¬тури. Так, використовуючи різні театральні прийоми, вихователь навчає дітей передавати образ дійових осіб за допомогою міміки, жестів, поста¬ви. Треба вчити дітей голосом передавати настрій, стан того чи іншого героя художнього твору. Для цього їм пропонують прочитати вірш радісно, весело або сумно; поставити запитання від імені хитрої лисич¬ки, злого вовка, доброго крокодила Гени або веселого Чебурашки; вико¬нати пісеньку від імені доброго або злого героя; зобразити, як вовк розмовляє у лісі з Червоною Шапочкою, використовуючи інтонацію (лагідно чи улесливо, грубо чи хвалькувато). Можна використовувати різні творчі завдання, які сприяли б пошуку дітьми індивідуальних засобів виразності у передачі образів, персонажів, інтонації. Наприклад, підійти до свого товариша і попросити у нього іграшку так, щоб усі за інтонацією могли зрозуміти, як саме він попросив: лагідно чи сердито, ввічливо чи грубо тощо.
Розвитку виразності мовлення дітей сприяють запитання виховате¬ля при читанні й аналізі художніх творів. Вони спрямовують увагу дітей на виразні засоби мовлення, спонукають до інсценування. На¬приклад: Який голос у Маші? З яким почуттям вона сказала ці слова? Поясніть, що зараз переживає Маша? (Казка «Маша і Ведмідь».) Яким би голосом ви передали слова Ведмедя? Як правильно розпочати роз¬повідь: швидко чи повільно? Який вірш, веселий чи сумний, чому? Щоб ви хотіли змінити у цьому оповіданні (казці)? Пригадайте, який епізод в оповіданні вас найбільше вразив, схвилював?
Дітям порівняно важко дається виконання вправ на вираження почут¬тів у мовленні, а саме: здивування, радість, урочистість, ніжність, гнів, жалібність, переляк та ін. Основними прийомами для вправляння дітей у виконанні цих завдань є ігрові. Наприклад, вихователь читає вірш, а діти повторюють рядки вірша з яскраво вираженою інтонацією: перша підгрупа — із запитальною, друга — з розповідною, третя — з окличною.
З метою навчання дітей виразного мовлення використовують спеці¬альні вправи, виконуючи які, діти повинні промовити слово з різним емоційним навантаженням.
Наприклад, вихователь говорить: «Діти, сьогодні до нас у групу прийшов новенький хлопчик. Як би ви про нього сказали?» «Новенький». Потім він пропонує дітям сказати це слово з радістю, подивом, сумом, байдуже. Дітям дається завдання про¬мовити речення «Оксана малює олівцем» так, щоб відповісти на запи-тання: хто саме малює олівцем? (наголос на слові Оксана), що робить Оксана? (наголос на слові малює) чим малює Оксана? (наголос на слові олівцем).
Вихователь промовляє фразу «Дощ іде» і пропонує дітям здогада¬тись, зраділа вона дощу чи, навпаки, схвильована. Важливою для ви¬роблення різних відтінків голосу та виразності мовлення є вправа «Мавпочки». Діти повторюють різні варіації сили голосу, дикції, ритму, темпу, наголосу, інтонації.
Особливе місце у вихованні звукової культури мовлення дошкільни¬ків посідають малі жанри фольклору. Народна поетична творчість є невичерпним джерелом виховання і навчання дітей дошкільного віку. В ній відбито життя народу, його звичаї, обряди, саме через неї діти засвоюють народну мову.
Колисанки — народні пісні, що співаються, коли заколисують, присипляють дітей. Колискові пісні зачаровують малят своєю простотою, ніжністю, красою рідного слова. Вони розвивають слух та відчуття рідної мови, її мелодики, збагачують дітей пестливою лексикою. [3]
Характерними елементами колисанок є специфічні приспіви, ритмічні повтори певних слів чи звуків, використання епітетів, порівнянь, мета¬фор, звуконаслідувань.
Дитячі забавлянки — це надзвичайно вдала форма спілкування дітей з дорослими, що сприяють розвитку дрібних м’язів руки, активізації їхньої рухливості.
Забавлянки (утішки) — це коротенькі пісеньки або віршики, по¬єднані зі своєрідними вправами і покликані зміцнювати дитину фізич¬но, підтримувати радісний, бадьорий настрій. Забавлянки існують для дітей різного віку. Для найменших, які тільки починають сидіти, у народі складено забавлянки з похитуванням, підкиданням дитини на коліні або одній нозі («Ой чук, чук, чук», «Гойда, гойда, гойдала»). Для немов¬лят — утішки-ігри з пальцями («Печу, печу хлібчик», «Сорока-ворона»). Для дітей, які опанували рідну мову, пропонуються забавлянки-діалоги («Зайчику, зайчику»).
Вік, на який припадають забавлянки, утішки, — сенситивний для мов¬леннєвого розвитку малюків. Саме тому функція забавлянок — не лише розважати малюка, а й розвивати його мовлення, активізувати процес засвоєння звуків рідної мови дитиною дошкільного віку.
Забавлянки насичені різноманітними повторами, звуконаслідувальни¬ми словами, тому вони так легко запам’ятовуються дітьми. Звукові повтори створюють особливу наспівність забавлянок, що є дуже важли¬вим для зазначеного жанру, оскільки для немовлят зміст і значення слів не завжди зрозумілі. Вони сприймають мелодійний, ритмічний, зву¬ковий малюнок твору.
З кожною новою утішкою малюки знайомляться з радістю, вони із задоволенням слухають народну мову, відчувають віршований ритм, багатство відтінків слів. Саме читання забавлянок створює умови для емоційного контакту з дітьми. Навчально-виховна мета забавлянок— розвивати мовленнєву активність дитини, тренувати пам’ять, логіку мислення. Отже, розігрування забавлянок з дітьми — це надзвичайно важливий момент зародження у дитини інтересу і любові до рідної мови. Вони виховують у дошкільнят почуття ритму, розвивають актив¬не мовлення, сприяють розвитку фонематичного слуху.
Серед дитячого фольклору найпоширенішими є заклички, примовки, лічилки, мирилки. [7]
Замовляння (заклички) — здебільшого віршовані формули, дуже давні за походженням і пов’язані з вірою у чудодійну силу слів, якими «темні» люди прагнули вплинути на стихійні сили природи чи суспільне оточення. Заклички супроводжуються виконанням певних рухів, жестів. Це впливає на розвиток мовлення, вдосконалення звуковимови.
Примовка — жартівливий, здебільшого римований вислів, що ним розпочинається чи закінчується казка; дотепне зауваження, що вплітаєть¬ся у розповідь чи текст твору; якась фраза чи віршик, що розповідаєть¬ся під час дитячої гри тощо. Ці фольклорні твори (примовки та за¬клички) не лише виховують у дитини бережливе ставлення до рослинного і тваринного світу, а й розвивають у неї мовленнєву активність, тренують артикуляційний апарат, розвивають інтонаційні здібності дошкільнят.
Лічилки — це віршовані, ритмізовані тексти, які використову¬ються дітьми для поділу гравців на групи чи визначення їхньої ро¬лі або послідовності участі у грі. Лічилки поділяють на такі групи: складені самими дітьми та складені дорослими (народні та автор¬ські).
Мирилки — це вид дитячого фольклору. Діти використовують їх під час розв’язання сварки чи суперечки. Застосування мирилок у закладі дошкільної освіти сприяє активізації словника дитини, вдосконалює її мовлення, тренує мовленнєвий апарат, водночас вони виконують і певну виховну функцію.
Малі жанри фольклору використовуються як на заняттях з художньої літератури, так і на заняттях з розвитку мовлення. Використання в комплексі усіх видів фольклору закріплює у дітей звуковимову, тренує мовленнєвий апарат, удосконалює мовлення, збага¬чує словник дітей образними виразами.
Отже, вдало дібрані вихователем методи і прийоми забезпечують успіх у вихованні звукової культури мовлення у дітей.
1.4. Методика формування фонетичної компетентності дошкільників на заняттях
У закладах дошкільної освіти з розділу «Виховання звукової культури мовлення» проводять такі типи занять: фронтальні (з усією групою), групові (з підгрупами), індивідуально-групові (4-8 дітей) та індивідуальні (1-4 дітей).
За характером заняття поділяються на комплексні, тематичні, підсумкові та контрольні. На заняттях реалізуються такі завдання виховання звукової культури мовлення:
- розвиток артикуляційного апарату;
- ознайомлення дітей з будовою мовленнєвого апарату;
- розвиток мовленнєвого дихання;
- розвиток фонематичного слуху;
- оволодіння правильною вимовою усіх звуків рідної мови;
- удосконалення дикції;
- розвиток інтонаційної виразності мовлення (інтонація, темп, тембр, сила голосу, мелодика, наголоси тощо);
- робота над усвідомленням дітьми звукового складу рідної мови. [3]
Усі завдання звукової культури здійснюються в єдності і забезпечують формування у дітей фонетичної компетенції.
Різноманітні групи завдань із виховання звукової культури мовлення входять до складу комплексних занять з розвитку мовлення як одна із трьох самостійних частин. Завдання з виховання звукової культури мовлення плануються у складі комплексних (групових) занять двічі на місяць у всіх вікових групах. На таких заняттях використовують методи і прийоми виховання звукової культури. Вони можуть поєднуватись зі змістом попередніх структурних частин як змістове чи тематичне їх продовження, а можуть бути і цілком самостійною, незалежною від інших складовою мовленнєвого заняття.
Фронтальні тематичні заняття з виховання звукової культури мовлення проводять один раз на квартал наприкінці місяця (четвертий тиждень) в усіх вікових групах.
На тематичних заняттях обов’язково повторюється матеріал, який був опрацьований з дітьми на комплексних заняттях упродовж кварталу, та вирішуються нові завдання з виховання звукової культури залежно від програми вікової групи.
Підсумкові фронтальні заняття проводять двічі на рік – наприкінці першого півріччя (грудень-січень) і наприкінці року (травень-червень). На підсумкових заняттях нові завдання з поданого розділу не плануються. Основна мета таких занять – повторення засвоєного за півріччя матеріалу. На підсумковому занятті можуть плануватись і вирішуватися всі змістові аспекти звукової культури мовлення.
Індивідуально-групові заняття проводять з невеликою групкою дітей (від 4 до 8) в усіх вікових групах: у молодшій – один раз на тиждень; у середній і старшій – два-три рази на місяць.
На таких заняттях об’єднують дітей, які мають однакові мовленнєві порушення: не вимовляють один і той самий звук (чи випускають його або замінюють іншим), не пом’якшують звуки, невиразне мовлення, нечітку дикцію, недорозвинений фонематичний слух тощо.
Індивідуально-групові заняття з виховання звукової культури мовлення мають здебільшого корекційний характер.
Індивідуальні заняття слід проводити з дітьми, які мають значні порушення у звуковикові чи в інших чинниках звукової культури мовлення і відстають від передбачених показників становлення та розвитку звукової сторони мовлення. Такі заняття плануються двічі-тричі на тиждень поки діти не оволодіють правильною вимовою звуків. Тривалість індивідуального заняття 5-10 хв.
Для закріплення правильної вимови звуків засобів виразності впродовж режимних моментів можна проводити ігри за змістом невеликих фольклорних текстів: «Павлику, равлику», «Впізнай, хто сказав», «Уяви, що ти…», «Зозулю, зозулю», «Мурашка, мурашка».
Закріплення правильної вимови звуків відбувається також і в театрально-ігровій діяльності.
Крім занять та ігор вихователь планує двічі на тиждень індивідуальну роботу з однією й тією самою дитиною.
Наприкінці кожного кварталу вихователь проводить контрольні заняття на перевірку різних чинників звукової культури мовлення.
На початку року у кожній віковій групі вихователі обов’язково перевіряють стан звуковимови дітей. Результати записують у спеціальний зошит з метою правильного планування роботи з виховання звукової культури мовлення.
Індивідуальна перевірка звукової культури мовлення здійснюється за допомогою різноманітних методів та прийомів обстеження мовлення дитини:
- ігрові прийоми (лялька, іграшка запитує: «Що це?», «Як називається?»);
- розмова з дитиною на близькі, знайомі теми: «Хто в тебе є вдома?»;
- читання напам’ять віршів, казок;
- дидактичні ігри «Відгадай, що це?», «Що у мішечку?», «Скажи, який?».
-
Карта обстеження звуковимови
Прізвище, ім’я Вік дитини Час обстеження Звуки Примітка
Свистячі
З, с,ц Шиплячі
Ж,ч,ш,щ Сонорні
Л,р
Лихоман Юрко 3р. 6 м. 25.09 ++ ++++ +- Нечітка мова
Саніна Валя 3р.6 м. 25.09 +++ ++++ +л Мовлення квапливе
Перевірку звуковимови окремих дітей, які мали значні вади, проводять у січні. Обов’язкову заключну перевірку стану звуковимови дітей усієї групи здійснюють у травні. Порівнюють дані перевірок, доходять певних висновків.
Отже, у закладі дошкільної освіти використовують різноманітні види занять, які становлять систему виховання звукової культури мовлення дітей.
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ГРАМОТИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
2.1. Зміст навчання грамоти дітей
в різних вікових групах
Підготовка дітей до опанування елементів грамоти здійсню¬ється у три етапи: добуквений (добукварний), буквений (бук¬варний) і частково післябуквений (післябукварний), що домінує в роботі вчителя з першокласниками.
Програмою розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт», програмою виховання та навчання дітей від двох до семи років «Дитина» й іншими чинними програмами з дошкільної освіти визначено завдання і зміст навчання дітей елементів грамоти [5; 9; 10].
У другій молодшій групі визначено завдання:
- познайомити дітей зі словами, які різняться одним звуком (кашка-чашка, мишка-мушка, коса-коза);
- ознайомити з терміном «слово», «звук».
У середній групі ставляться наступні завдання:
- вчити дітей часткового звукового аналізу слів (визначати перший звук у слові);
- дати уявлення, що слова звучать; звучать і промовляються по-різному (голосно, тихо, швидко, повільно); слова бувають довгі і короткі; слова складаються із звуків;
- вчити визначати перший і останній звуки у слові, придумувати слова з відповідним звуком;
- вчити розрізняти поняття «звук» і «слово»;
- вчити розрізняти на слух тверді і м’які приголосні.
У старшій групі визначено такі завдання:
- дати дітям поняття «речення», вчити визначати кількість слів у ньому, вчити складати речення з відповідними словами;
- ознайомити дітей з двоскладовими та трискладовими словами, з голосними та приголосними звуками;
- вчити визначати місце звуків у слові за допомогою схем та фішок;
- продовжувати вчити проводити звуковий аналіз слів за допомогою схеми та фішок;
- ознайомити дітей з наголосом, наголошеним складом, односкладовими словами, з твердими та м’якими звуками;
- вчити здійснювати звуковий аналіз слів без фішок та схем;
- закріплювати уміння виділяти з мовленнєвого потоку речення, визначати в ньому кожне слово (в тому числі прийменники і сполучники), поділяти слово на склади, визначати наголос – розрізняти звуки на слух, їх послідовність у складних словах [2].
Навчання малят елементів грамоти здійснюється за двома формами: на організованих заняттях у старшій групі (шостий-сьомий роки життя) закладу дошкільної освіти та у ході індивідуальної роботи в повсякденній діяльнос¬ті, протягом дня.
Заняття з навчання елементів грамоти доцільно проводити з невеликими групами дітей або індивідуально. Пропонуються такі види занять: індивідуальні (1-4 особи); індивідуально-групові (4-8 осіб); групові (до 15-ти осіб).
Заняття з грамоти в старшій групі є складовою мовленнєвої підготовки дітей до школи. Результативність цієї роботи у великій мірі залежить від підготовки вихователя до кожного заняття: продумування програмних завдань, добір методів, прийомів, ігрових завдань та вправ. Особливо ретельно треба готувати дидактичний матеріал: демонстраційний і роздатковий. Він має бути естетичним і привабливим, відповідати педагогічним та гігієнічним вимогам.
Обов’язковими компонентами занять з грамоти мають бути:
- вправи з підготовки руки дитини до письма (на кожному занятті упродовж 3-5 хв.; переважно наприкінці заняття);
- вправи на розвиток дрібних м’язів кисті (періодично; систематично їх проводять під час спеціальних занять з письма);
- артикуляційні вправи, чистомовки.
Під час кожного заняття, незалежно від програмного змісту, вихователь планує 1-2 ігрових завдання чи вправи для закріплення знань дітей з попередніх занять (про речення, слово, звуки).
Завдання, що стосуються добуквеного періоду навчання дітей четвертого й п’ятого років життя, варто планувати в ході комплексних і тематичних мовленнєвих занять (наприклад, присвячених звуковій культурі мовлення дітей). Серед них: розвиток фонематичного слуху, формування вміння диференціювати (роз¬різняти) подібні за звучанням слова в невеликих віршах, визна¬чати вимовлені слова, що різняться одним звуком, практичне ознайомлення зі словом, реченням; на п’ятому році життя – за¬лучення до часткового звукового аналізу слів тощо. Серед малят є такі, що вже цікавляться звуками й літерами або вже навіть самостійно читають склади, слова, речення. Таких дітей варто залучати до гурткової роботи, проводити з ними індивідуальну роботу в повсякденній діяльності, планувати індивідуальні ігри-заняття тощо.
2.2. Методика навчання дітей
звукового та складового аналізу слів
Дослідженнями психологів і педагогів було доведено, що знайомити дошкільників зі звуковою системою рідної мови необхідно з молодшого і середнього дошкільного віку.
У молодшій групі протягом першого і другого кварталів навчального року вихователь проводить ігри на розвиток мовленнєвого слуху і слухової уваги. Дітей учать розрізняти мовні й немовні звуки («Відгадай, що я роблю», «На чому грає Дерев’янко?», «Хто покликав зайчика?», «Що як звучить?» (папір, склянки з водою, брязкальце, барабан, дзвоник), визначати, які немовні звуки вони чують: шурхіт листя, гуркіт чи гудіння машини, відтворювати слова, речення («Відгадай, що я сказала, «Скажи, як я», «Повтори» та інші).
У третьому кварталі дітей ознайомлюють із звуками мови в такій послідовності:
- демонстрація ізольованих звуків із використанням конкретного образу (а-а-а – пісенька Оленки),
- розрізнення ізольованих звуків («Яку пісеньку співала Оленка?»),
- впізнавання знайомих звуків (голосних і приголосних) у слові.
У середній групі дітей знайомлять зі звуками мови за допомогою нескладних і доступних їм віршованих творів, в яких найчастіше зустрічаються сонорні, свистячі та шиплячі звуки. Спочатку вони засвоюють зміст вірша, потім їхню увагу звертають на звуковий бік мовлення («Який звук найчастіше чується в цьому вірші?»).
Діти п’ятого року життя вчаться розрізняти на слух тверді й м’які приголосні звуки.
А. Іваненко розробила методику підготовки дітей до навчання грамоти на п’ятому-шостому роках життя.
Упродовж першого кварталу автор рекомендує вчити дітей впізнавати звуки: голосні (1-3 тиждень). Слова (різні частини мови) для завдань підбирають таким чином, щоб цей звук зустрічався на початку, в середині і в кінці слова. Завдання на впізнавання приголосних виконуються як з використанням наочного матеріалу (картинок, іграшок), так і без нього, на слух. Робота з вивчення дітьми приголосних завершується завданнями на диференціацію звуків [ш]
[с]; [з][с]; [ж]
[ш], які проводять у формі ігрових вправ із картинками («Вибери картинки», «Розклади картинки за звуками»).
Для вправляння у промовлянні звуків, використовують чистомовки (са-са – летить оса; шу-шу – я пишу), дидактичні ігри та вправи («Виділи слово», «Що в мішечку?», «Будь уважним»), короткі віршики.
З другого кварталу автор радить вчити дітей інтонування (новій артикуляції звука у слові). З цією метою використовують дидактичні вірші, в яких часто зустрічається певний звук, та дидактичні ігри («Чарівний мішечок», «Вгадай, що (хто) це?», «Чого не стало?»), із предметними картинками, іграшками, натуральними предметами, в назвах яких часто зустрічається потрібний звук.
Шиплячі, свистячі, сонорні приголосні звуки можна промовляти протяжно, тому з них доцільно починати інтонування звуків.
А. Іваненко пропонує такі прийоми інтонування:
вихователь показує, як потрібно виділяти звуки у слові;
- діти разом з вихователем, наслідуючи йому, промовляють звуки;
- діти промовляють слова без вихователя, самостійно.
У третьому кварталі дітей учать розрізняти тверді і м’які приголосні, але без уведення термінів «твердий» приголосний», «м’який приголосний».
Щоб навчити дітей розрізняти тверді і м’які приголосні, важливо навчити їх спостерігати за вимовою звуків, виділяти їх у словах. Дітям пропонують послухати, як звучить перший звук у словах лис і ліс, кіт і кит.
Дітей знайомлять із парними твердими і м’якими приголосними – [в]
[в’]; [с][с’]; [б]
[б’] тощо. Їх можна назвати «братиками» (твердий приголосний – «великий братик», «м’який приголосний – маленький братик»).
Помічати різницю у звучанні твердих і м’яких приголосних допомагає також усне підкреслення першого складу.
Ознайомлення з твердими і м’якими приголосними починають тоді, коли діти навчилися виділяти і знаходити однакові звуки у словах. Коли діти навчаться виділяти різні звуки у слові, переходять до навчання часткового звукового аналізу (виділення першого звука у слові).
З цією метою автор радить використовувати картонні смужки (для кожної дитини і для демонстрації на дошці) із трьома кольоровими позначками на них (на кінцях і в середині), які позначають початок, кінець і середину слова, і кольорові палички.
Можна запропонувати відповідні завдання: назвати м’який (твердий) приголосний звук; знайти пару до твердих звуків [л],[п], [с], або до м’яких [л’],[п’], [с’]. Доцільними будуть ігрові вправи, наприклад, «Злови м’який (твердий) звук у словах», «Підкажи звук», «Брати-звуковички».
Для закріплення вмінь розрізняти м’які і тверді приголосні, доречно проводити вправи на промовляння чистомовок, жартів: «Лелека, лелека, довгий ніс, ти куди жабу ніс?» та ін.
При формуванні уявлень про слово виділяють два основних моменти:
виділення слова з мовного потоку;
- розкриття поняття слова, як самостійної смислової одиниці мовлення.
Виходячи з цього, виділяють основні завдання по ознайомленню з словом:
- пояснити дітям, що наша мова складається зі слів;
- словами ми називаємо предмети, дії, речі;
- слова «звучать», бо складаються зі звуків;
- слова «звучать» по-різному, бо складаються з різних звуків;
- слова діляться на склади, склади об’єднуються у слова.
Для навчання дітей вирізняти слово з мовного потоку широко використовують художні твори, з якими проводять ігри та ігрові вправи типу «Зберемо смачні слова» (читають уривки віршів, а діти запам’ятовують «смачні слова»), «Додай слово» (читають знайомий вірш чи оповідання, а діти додають пропущене вихователем слово) та інші.
Навчання грамоти в закладі дошкільної освіти здійснюється в два періоди: підготовчий і навчання читати. Тривалість підготовчого періоду (старша група) – з вересня по грудень.
Робота в старшій групі починається з організації першої екскурсії до школи. Мета такої екскурсії – ознайомити дітей з подвір’ям школи, дати поняття про те, що всі діти шести-семи років йдуть до школи вчитися. [11]
Протягом вересня вихователь планує більшість занять з розвитку мовлення вихованню у дітей інтересу до школи, до навчання. Ознайомлює дітей з класом, обладнанням, «Азбукою», влаштовує зустрічі зі школярами, пропонує їм розповісти про школу, про те, що роблять у школі. Протягом перших десяти днів планується проведення повторної екскурсії до школи.
У старшій групі дітей навчають звукового аналізу слів.
Робота проводиться на заняттях з грамоти, розвитку мовлення, ознайомлення з довкіллям. Завданнями цього етапу є:
- вправляти дітей у знаходженні звука, який часто зустрічається у словах, у визначенні потрібного звука голосом;
- вправляти у знаходженні звука, який часто зустрічається у словах, у визначенні першого звука у слові;
- закріпити уявлення про те, що слова різні, звучать по-різному; підбирати слова з різною тривалістю звучання; активізувати в мовленні прикметники і прислівники, не використовуючи відповідних термінів;
- закріпити вміння слухати, розрізняти, пригадувати слова, які подібно звучать, уточнити поняття «звук» (ознайомити з поняттям «звук»);
- вправляти у знаходженні звука, який часто зустрічається у словах, в інтонаційному виділенні його, у знаходженні звука в середині слова;
- вправляти у виділенні звука, який часто зустрічається у словах, у знаходженні його на початку, в середині, в кінці слова, у пригадуванні слів із заданим звуком.
Для навчання звукового аналізу на заняттях з грамоти автор рекомендує підготувати схеми звукового складу слова, які складаються з трьох і чотирьох клітинок, а також фішки (для кожної дитини і для роботи біля дошки).
Методика навчання звукового аналізу слів:
- розглядання картинки і промовляння її назви;
- повільне промовляння цього слова вихователем із виділенням (інтонаційно) кожного звука;
- аналогічне промовляння слова дітьми (разом з вихователем по рядах, індивідуально);
- фіксація уваги на тому, що слово складається зі звуків;
- розглядання схеми звукового складу слова (визначення кількості клітинок);
- аналогічне розглядання розміщених на столах схем звукового складу слова);
- визначення кількості звуків у слові;
- інтонаційне виділення першого звука, показ першої клітинки і розміщення в неї фішки-звука (спочатку вихователь виконує біля дошки, а потім діти в себе на столах);
- аналогічна робота з другим і третім звуками;
- підкреслене промовляння звуків у слові, яке супроводжується рухами (спочатку біля дошки, потім – на їхніх схемах);
- узагальнення: у слові… стільки-то звуків, вони промовляються один за одним, перший звук, другий, третій, четвертий. [11]
Послідовність роботи по навчанню дітей звукового аналізу слова
Дітям пропонується слово – АУ! (показують відповідну картинку): слово промовляється протяжно, виділяється перший і другий звук і вихователь на дошці малює квадрат, потім другий (будиночки для звуків).
На другому занятті аналогічно проводиться робота зі словом –УА!
На третьому занятті демонструється картинка – схема слова «Мак» і даються нейтральні фішки.
Дуже важливо вчити дітей інтонаційно виділяти звуки у словах, ведучи указкою по схемі і затримувати указку почергово на кожній клітинці та одночасно виділяти її голосом.
Для закріплення поняття про схему слова у подальшій роботі аналогічно проводять вправи зі словами – схемами «Рак», «Жук».
Коли малюки добре ознайомляться зі схемою та навчаться правильно «читати» слова (інтонаційно виділяти кожен звук і одночасно показувати його указкою або пальцем на схемі) , їх вчать замінювати звуки фішками з позначеннями голосних, приголосних:
1. Позначають фішками голосні у словах: мак, рак, сир, дим, кит; пояснюють, що вони позначаються кружечком, бо якщо вимовляти голосні звуки, то ротик кругленький, повітря виходить вільно, без перешкод (можна використати дзеркальце).
2. У подальшій роботі знайомлять з приголосними та вчать позначати їх відповідними фішками. Звертають увагу, що повітря при промовлянні приголосного зустрічає перешкоду (губи змикаються, або зуби чи язик притискається до зубів), їх не можна проспівати.
3. Якщо діти уже добре вміють розрізняти парні тверді і м’які приголосні, то їх вчать робити звуковий аналіз слів з твердими і м’якими приголосними (лис-ліс, дим-дім) і пояснюють, чому позначають фішкою з двома рисочками (при артикуляції м’якого приголосного язик піднімається до верхнього піднебіння, тобто створюється друга перешкода).
Після ознайомлення з приголосними і голосними переходять до аналізу слів з чотирьох звуків: риба, сани, гуси, мило, коса, коза; якщо малюки добре засвоїли попередній матеріал, то аналіз цих слів робитимуть без труднощів, ускладненням є на цьому етапі відбувається за рахунок звукових ігор типу «Живі звуки» («підійди до мене перший, «назви приголосний звук» та ін.) або завдань: підніміть фішки з голосними (приголосними), покажіть голосний…приголосний м’який тощо.
У навчанні дітей використовують посібник «Звуковий годинник» (у яких словах живуть приголосні, голосні).
4. На наступних заняттях картинки-схеми замінюють тільки схемами слів (без клітинок), смужками паперу (без картинок).
Наприкінці навчального року дітей вчать робити звуковий аналіз слів із збігом голосних (приголосних): клоун, вовк, індик та ін. Треба пам’ятати,що слова із йотованими звуками дітям у дошкільному віці не пропонуються для аналізу.
Дітям цієї групи пропонують завдання: на зіставлення звукового складу проаналізованих слів (знаходження однакових і різних звуків), вимову звука відповідно до його місця у слові (вимов третій звук), пригадування слів, що починаються з другого (третього) звука цього слова. Показують дітям, що всі звуки в словах розміщені і промовляються у певній послідовності, якщо її змінити, то зміниться і значення слова (рис – сир). Діти знайомляться зі словорозрізнювальною функцією звуків (син – сон, сніп – сніг).
У старшій групі діти не лише на слух відтворюють звук, а й вчаться характеризувати його за істотними ознаками (звуки, при вимові яких повітря проходить вільно, без перешкод, називаються голосними звуками).
Надалі дітей знайомлять з реченням, словом, складом.
Послідовність роботи
по ознайомленню з реченням
У старшій групі діти засвоюють такі елементарні відомості про речення: наша мова складається з речень, речення – зі слів, у реченні може бути різна кількість слів; словом ми називаємо, слово має значення, смисл, в реченні ми щось повідомляємо; слова в реченні промовляються послідовно, одне за одним. Разом з тим дітей вчать поділу речень на слова, визначення їх кількості та послідовності, а також складати речення з різної кількості слів.
Робота над реченням проводиться протягом усього періоду навчання.
Спочатку вчать дітей виділяти речення з мовного потоку. Для цього дітям пропонують послухати невелику розповідь за картиною: «Наступила осінь. В саду поспіли яблука, груші. Діти збирають урожай. Фрукти лежать у кошиках». Розказують чітко, інтонаційно виділяючи кожне речення. Потім до кожного речення ставлять запитання: Про що я розповіла на початку? Що я сказала про сад? Що я сказала про дітей?.
Педагог пропонує ще раз послухати розповідь і зауважує, що вона складається з 4 речень, що наша мова складається з речень, ми говоримо реченнями; у реченнях ми повідомляємо (розказуємо) про щось, або про когось. Наприклад, у реченні «Фрукти лежать у кошику» ми повідомили, розказали, що яблука і груші зібрали у кошик.
Після цього дітям дають завдання порахувати кількість речень у розповіді. Вихователь складає і розповідає коротенькі повідомлення з 3-5 речень. Нагадує, що після кожного речення робиться пауза, зупинка розповіді.
У процесі навчання дітям повідомляють, що розказати про іграшку або про щось інше можна за допомогою речень, тому пропонують самостійно складати речення про іграшки, за картинками. Наприклад, у вправі «Розкажи, хто що робить?» дітям пропонують картинки із зображенням дій і дають завдання придумати речення з двох слів.
Визначати слова у реченні, ділити речення на слова, визначати їх кількість і послідовність вчать за допомогою картинок-чоловічків, з якими грають у гру «Подружилися слова у реченні» (наочне і просторове моделювання).
Можна використовувати й інші види моделювання: кожне слово може позначатися квадратиком, кубиком, лічильною палочкою.
З цією ж метою використвують лінійку, у якій почергово відкриваються віконечка (по принципу звукової лінійки). Цінність цього посібника у тому, що він демонструє динаміку, послідовність слів у реченні.
При навчанні дітей визначати слова у реченні треба брати до уваги наступне: чітко вимовляти речення, виділяти кожне слово голосом; речення на початку брати прості, без сполучників.
На наступному етапі дітям показують як «записати» речення:
Треба пояснити, що початок речення (перше слово) позначають рисочкою, що виступає за лінію (лінія або «цеглинка» «стрічка» – це слово), а в кінці речення обов’язково ставлять крапку.
Діти мають навчитися правильно називати і показувати кожне слово у реченні.
Одночасно дітей вчать «записувати» речення у зошитах в клітинку.
На наступних заняттях дітям пропонують самостійно скласти речення за відповідними схемами.
Поступово у дітей формується уміння аналізувати словесний склад речень без опори на наочність. Прийоми навчання при ознайомленні з реченням:
- промовляння речення дітьми,
- послідовне називання слів у реченні,
- підрахунок кількості слів у реченні (на пальцях рук),
- визначення місця кожного слова в реченні,
- аналіз речення, яке промовляють пошепки,
- називання кожного слова окремо,
- плескання в долоні в міру вимовляння слів,
- удари в бубон чи барабан, м’ячем об підлогу, стрибки через скакалку (за кількістю слів у реченні),
- викладання лічильного матеріалу (за кількістю слів у реченні),
- «живі сценки» (одна дитина виконує дію, інша – складає про неї речення),
- придумування речень із заданим словом,
- казочки за опорними словами (за методом ТРВЗ «Салат казок»),
- самостійне складання речень з певною кількістю слів, наприклад: літо, дощ, гриби; діти, олівці,
- викладання речень із картонних смужок, що позначають слова,
- графічне зображення структури речення на дошці та аркуші паперу.
Упродовж усіх занять широко використовують ігрові прийоми: «Впіймай потрібний звук», «Хай підійдуть до столу діти, ім’я яких починається на зазначений звук», «Зроби стільки кроків, скільки звуків у слові», «Придумай слова, які починаються або мають у середині зазначений звук».
Ознайомлення дітей зі складом
Дітей старшої групи ознайомлюють зі складовою структурою слова. Вони мають розрізняти закриті склади, які закінчуються приголосним звуком (ам, тут), і відкриті, що закінчуються голосним (ма, бо, чу) [11].
Діти шостого року життя повинні знати, що:
- слова поділяються на склади (частини);
- у слові може бути один або кілька складів; якщо у слові два, три і більше складів, то вони розміщуються один за одним;
- у складі можуть бути один, два і більше звуків;
- у кожному складі є голосний звук;
- скільки голосних звуків у слові, стільки в ньому й складів;
- одні склади вимовляються протяжно, інші швидко, уривчасто;
- той склад у слові, що вимовляється голосніше, – наголошений.
Формування уявлень про склад тісно пов’язане з навчанням таких умінь:
- вимова слів по складам,
- визначення кількості складів і місця їх у слові,
- пригадування коротких (з одного-двох) і довгих (із трьох і більше складів) слів,
- розпізнавання на слух і вимовляння наголошеного складу в слові, визначення його місця;
- графічне зображення складової структури слова на дошці та на аркуші паперу (у вигляді пунктирної лінії),
- вживання термінів «склад», «наголошений склад».
Прийоми ознайомлення дітей зі складом:
- промовляння слова вихователем по складах;
- промовляння дітьми разом з вихователем слова частинами (по складах);
- підраховування складів дотиком підборіддя до руки;
- змах руками (скільки змахів, стільки складів);
- загинання пальців;
- удари м’ячем об підлогу;
- схематичне зображення складів (як при ознайомленні з реченням);
- моделювання слова (складів) з допомогою лінійки;
- мовна гра «Живі склади» (за принципом гри «Живі слова»
- добір слів за заданими складами або доповнення слова складом
- «перетворення» коротких слів на «довгі» (рис – рисова, кіт – кошеня, дуб – дубок, лис – лисиця).
Послідовність роботи з поділу слів на склади Спочатку треба познайомити дітей з поняттям «склад» (це слово вживають у поєднанні з словом «частина»). Дану тему вивчають на 3-4 заняттях, одне – в жовтні, інші – в листопаді. Після того, як діти навчаться промовляти слова по частинах, вихователь підсумовує: слова складаються з частин – зі складів.
Цікавий спосіб показу частини слова (складу) запропонували М. Генінг та Н. Герман:
- Сьогодні ми дізнаємося, з чого складається слово (вихователь виставляє на дошку картинку «Рибка» а під нею – смужку («написали» слово).
-
- «Прочитаємо» це слово (риба).
Потім педагог показує картинку, де намальовано половина рибки (обов’язково з головою) і запитує, що намальовано.
- Це ціла риба? (ні, половина)
- Тоді ви і скажіть половину слова (ри…)
Вихователь ставить другу половину картинки-риби, щоб між ними був проміжок.
- А тепер назвіть другу частину слова (ба…)
- На скільки частинок у нас поділена риба? (на дві)
- «Напишемо» це слово по частинах (ставить дві смужки). Тепер прочитайте це слово (вихователь проводить указкою по складах). Діти читають хором: Ри-ба.
- Значить, з чого складається слово? (бере в руки дві смужки та показує дітям).
- Правильно, слово складається з частин.
- Тепер будемо писати слово по частинах, без картинок. Щоб правильно писати слово по частинах, треба промовляти його повільно, і дивитися, скільки разів відкривається рот (прикласти тильну сторону руки до підборіддя).
-
Діти повторюють хором з такими ж рухами. Одна дитина «пише» слово частинами на дошці, «читає» його та лічить, скільки частин у слові.
У методиці описано ще один спосіб первинного ознайомлення дітей зі складом – з допомогою дидактичної розповіді або бесіди «Діти у лісі» (діти кликали один одного Ро-ма!, Та-ня!) з розігруванням ситуації та розглядом відповідної картини.
Послідовність уведення слів з різною складовою структурою за рекомендаціями лінгвістів і психологів має бути такою:
- спочатку пропонують слова, що складаються з двох відкритих складів (гу-си, ва-за, ру-ка, ко-за та ін.);
- …трьох відкритих складів ( ма-ши-на, ко-ро-ва);
- ……з одного закритого складу (сом, рак) – на основі порівняння с двоскладовими, тобто це будуть «довгі» і «короткі» слова;
- ……з кількох різних складів (вік-но, кар-ти-на).
Важливо пам’ятати, що з односкладовими словами знайомлять обов’язково після того, як діти навчаться поділу трьохскладових слів. Вивчають тему односкладових слів за допомогою дидактичного завдання «У якому будиночку живе слово?» (діти класифікують одно- та багатоскладові слова).
Робота над складовою структурою слова потребує тривалого вправляння, тому триває упродовж всього навчального року і поєднується з роботою над реченням, звуковим аналізом як на заняттях (грамота, розвиток мовлення, ознайомлення з навколишнім) так і під час індивідуальної роботи.
До кінця навчального року діти мають навчитись не лише ділити слово на склади, а й визначати їх за кількістю голосних звуків у слові. Потім завдання ускладнюють: дітям пропонують назвати слова з двох-трьох складів, замінити їх подібними словами з такою самою кількістю складів, вибрати з речення слова, які складаються з двох-трьох складів.
Орієнтовна тематика занять
по ознайомленню дітей зі складом
1. Поділ двоскладових слів на склади (мама, риба, вода). Показ способу визначення кількості складів у слові.
2. Практичне ознайомлення з відкритим і закритим складом (підібрати дві серії картинок: одні – гу-си, ру-ка, ку-ри; інші – біл-ка, вів-ця, гіл-ка. Звертають увагу, що в першій групі усі склади можна протягнути, проспівати, в другій – перший склад промовляється уривчасто.
3. Поділ трискладових слів на склади (ма-ши-на).
4. Ознайомлення з односкладовими словами (мак, сир, рак, кит, дим).
5. Поділ різноскладових слів (кар-ти-на, ко-роб-ка).
6. Підсумкове.
Ознайомлення дітей із наголошеним складом
Після вправляння у складовому аналізі слів вихователь знайомить дітей із наголошеним складом. Він пояснює, що склади у словах вимовляються неоднаково, один із них вимовляється з більшою силою голосу і називається наголошеним. Діти вчаться виділяти наголошений склад, що значною мірою залежить від розвитку фонематичного слуху дитини та вміння проводити складовий аналіз слів. Велике значення має поступовість у вивченні матеріалу: спочатку вихователь проговорює двоскладові слова з наголосом на першому складі, потім – на другому, далі – змішані випадки і, нарешті, трискладові слова.
Графічно наголос позначають маленькою похилою рисочкою:
/
____|___ (схема слова)
Варто застосувати ще один прийом навчання: промовляння одного і того ж слова з переміщенням у ньому наголосу:
/ /
(книга – книга).
При цьому не слід вимовляти слово хором або по складах.
Послідовність роботи
по ознайомленню з наголосом:
- діти визначають на слух наголошений голосний звук у словах,
- виділяють наголошений склад,
- визначають наголошений склад у словах, які вимовляються звично,
- пригадують слова, в яких названий голосний звук знаходиться під наголосом,
- пояснюють значення слів, які мають однакові звуки, але різні наголоси (замок, брати).
Ознайомлення дітей із мовною дійсністю в дошкільному віці потребує багаторазового вправляння. Крім занять, доцільно використовувати дидактичні ігри і вправи під час ігор на прогулянці. Наприклад, для закріплення навичок звукового аналізу можна використати такі ігри: «Порахуй звуки у слові», «Назви перший (другий, третій) звук», «Додай останній звук у слові», «Пригадай слово з чотирьох звуків» тощо; для удосконалення вміння аналізувати речення – «Хто придумає кінець речення, той молодець», «Хто краще?», «Підрахуй»; для закріплення знань складової структури – «Телеграф», «Закінчи слово», «Відгадай слово» та інші.
2.3. Методика підготовки руки дитини до письма
Заняття з підготовки руки дитини до письма проводять один раз на тиждень: групове (не більше 10-12 дітей, тривалістю до 15 хвилин) або індивідуальні заняття (1-3 дітей) у вільний час за бажанням дітей або як частина інтегрованого заняття (тривалістю 5-7 хвилин).
Заняття з підготовки руки дитини до письма потребують дотримуватися певних гігієнічних вимог. Насамперед дітей треба посадити за двомісними столами так, щоб столи і стільці відповідали зросту дитини. При цьому ноги дитини повинні стояти на підлозі під кутом 45º, рівно. Слід стежити за тим, щоб діти не ставили ноги на стілець, не витягували їх уперед, не виставляли вбік.
Сидіти за столом слід рівно, не лягати на стіл і не обпиратися на спинку стільчика. Відстань від грудей дитини до краю стола має дорівнювати ширині долоні, тобто три-чотири сантиметри. Відстань від очей до зошита – 30 см. Джерело світла повинно бути зліва.
У закладі дошкільної освіти пишуть кольоровими олівцями і простим олівцем з коротким вістрям, кульковою ручкою. Олівець рекомендується брати, так, як ручку в школі, трьома пальцями: великим, вказівним і середнім. Великий і середній тримають олівець, а вказівний підтримує його зверху. Олівець рекомендується тримати вільно, не затискаючи між пальцями. Вказівний палець не слід згинати. Кінець олівця спрямований у праве плече. Тримати його слід на відстані 2,5-3см від загостреного кінця.
Вихователь повинен звернути увагу й на те, щоб напрям рухів передпліччя, п’ясті і пальців руки був таким, як і при написанні букв.
З перших днів занять у закладі дошкільної освіти вихователь повинен стежити за правильним положенням зошита під час письма, вчити дітей виконувати вправи з нахилом вправо. Дитині пояснюють: зошит треба класти так, щоб початок рядка, на якому вона писатиме, був на середині грудей. Поступово зошит лівою рукою пересувається вліво вгору.
Необхідно ще до школи навчити дітей орієнтуватися в зошиті, розуміти такі поняття, як «на лінії», «під лінією», «між першою і третьою лінійками», «лівий верхній кут», «правий верхній кут», «посередині» та інші. З цією метою дітей ознайомлюють із зошитом в одну (широку) лінійку, в якому вони виконують вправи з прямих, хвилястих, дугоподібних та овальних ліній.
Орієнтовні види роботи
з підготовки руки дитини до письма
Мозаїка
Починаючи з чотирьох років, дітям доступні ігри з мозаїкою. Всі ігри з мозаїкою поділяють на чотири групи:
1. Фігурна мозаїка.
2. Кнопкова мозаїка.
3. Орнаментальна мозаїка.
4. Геометрична мозаїка.
У закладі дошкільної освіти можливі два способи ігор з мозаїкою: викладання за зразком та самостійне творче придумування візерунків і їх викладання. Можна використовувати мозаїку і для слухового диктанту.
Зорові і слухові диктанти
Зоровий диктант полягає в тому, що дитині показують на кілька секунд зразок і ховають його. Вона по пам’яті відтворює візерунок. Під час слухового диктанту дитина виконує завдання за словесним описом, під диктування вихователя. Зорові й слухові диктанти можна використовувати як методичний прийом на заняття з образотворчої діяльності, формування початкових математичних понять і як окремі дидактичні вправи на заняттях з підготовки руки дитини до письма. Крім того, вихователь може використовувати диктанти під час організації побуту: на ранковій і вечірній прогулянках, під час приймання дітей та інше.
Для зорових і слухових диктантів використовують різноманітний матеріал: палички, сірники, соломинки, геометричні фігури, мозаїку, будівельний матеріал, каштани, зерна кукурудзи, олівці, фарби та інше. Диктанти доступні для дітей чотирьох-шести років. Для зорових диктантів вихователь повинен заздалегідь заготовити зразки.
Слухові та зорові диктанти можна проводити у вигляді дидактичних ігор «Виклади фігуру», «Хто запам’ятає?», «Запам’ятай!».
Дрібні м’язи пальців і точні, координовані дрібні рухи руки дитини розвиваються у дидактичних іграх з предметами й дидактичним матеріалом. Такі ігри доступні дітям уже з молодшого дошкільного віку та є засобом для вправляння руки дитини, підготовки її до оволодіння технікою письма. Наприклад, «Що в мішечку?», «Склади іграшку», «Відгадай на дотик», «Великі й маленькі», «Кожну намистинку нанизати на свою нитку», «Скласти ціле з частин», «Палички в ряд», «Викладання предметів», «Прокочування кульок», «Склади клоуна» «Упізнай, що це?».
2.4. Методика навчання дітей читати
Дітей старшого дошкільного віку навчають читати за методикою аналітико-синтетичного методу. Цей метод передбачає велику і систематичну роботу над складовим і звуковим аналізом слова.
Звуковий аналітико-синтетичний метод навчання грамоти базується на даних про співвідношення графічної і звукової системи мови. Завдяки йому дитина вчиться читати і писати оволодіваючи спочатку вмінням переводити графічні знаки у звуки і навпаки.
Послідовність навчання дітей за звуковим
аналітико-синтетичним методом
- Виділення речення із живого мовлення.
- Розрізнення слів у реченні.
- Розкладання слів на склади.
- Розкладання складів на звуки.
- Показ і засвоєння нової друкованої букви.
- Складання із азбуки чи написання слова по складах.
- Читання слів по складах.
- Читання слів у цілому.
- Читання речень (зі слів, до яких входить і нова буква).
- Вправляння у написанні елементів вивченої букви, букв, слів, речень і читання їх.
Засновником звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти у вітчизняній педагогіці вважається К.Ушинський, який виділяв два періоди навчання читати:
- добукварний - система звукових аналітичних і синтетичних вправ, які вводили дітей у світ звуків рідної мови, були засобом формування у них різних розумових дій зі звуками, складами, словами;
- букварний – знайомили з рукописним шрифтом, а після вводили друковані букви. Після вивчення звука букву давали у письмовій формі.
Сучасний звуковий аналітико-синтетичний метод передбачає різноманітні прийоми звукового аналізу та синтезу:
- чітке вимовляння слів по складах, посилення або подовження потрібного звука в слові (звук [м] – ммма);
- артикуляція звуків, спостереження процесу вимовляння потрібного звука;
- домовляння першого або останнього звука в незакінченому слові (сом – со…, …иша);
- зіставлення, порівняння слів за їх звучанням (коза, коса);
- добір слів, де певний звук був би на початку слова;
- знаходження спільного звука у названих словах (шуба, миша, пошта, листоноша);
- прийом звукового аналізу, злиття приголосного з голосним та злиття двох складів (Маша, Ма-ша, [м] і [а]);
- читання слів за подібністю (мама, Маша, Паша);
- вимова приголосного звука перед читанням прямого складу (пу);
- протяжна вимова приголосного зі швидким переходом на голосний звук (шшша);
- нарощування голосних і приголосних звуків на початку і в кінці слів (Шу-ра);
- читання слів із закритим складом, правильно поставлена робота з прямими і оберненими складами (сом, суп);
- звернення до живого мовлення (ма-ма);
- почергове викладання і читання приголосних звуків і складів, які складаються з цих приголосних і голосного [и] (м-ми);
- перетворення слова в множину з допомогою голосного звука [и] (суп-супи);
- заміна голосних звуків у трибуквених словах (сон – син – сом).
Таким чином, на кінець навчального року діти старшої групи повинні оволодіти навичками злитного читання окремих слів і невеликих текстів у помірному темпі, розуміти прочитане, правильно ставити наголос в словах, знати букви і звуки, які вони позначають, уміти виконувати звуковий і звукобуквенний аналіз слів, визначати на слух межі речення.
ПІСЛЯМОВА
Сучасний ритм життя, нові програми та технології навчання призводять до зростання вимог щодо підготовки дітей дошкільного віку до шкільного навчання. Сучасна початкова школа вимагає від майбутніх першокласників розвиненого фонематичного слуху, уміння здійснювати звуковий та складовий аналіз слів, речень тощо [11].
Як свідчать численні психолого-педагогічні дослідження, у дітей 4-6 років виникає прагнення робити звуковий аналіз мовлення, інтерес до звуків, букв. Незалежно від того, навчаємо ми їх читати чи ні, діти самостійно починають засвоювати окремі букви і складати їх у слова. Щоб уникнути стихійності у засвоєнні грамоти, слід своєчасно починати організоване навчання. Дослідники (К.Д. Ушинський,
Л.В. Виготський, Н.І. Красногорський, Д.Б. Ельконін та інші) стверджують, що навчання грамоти доступне для дітей вже у 5-6 років, але підготовчу роботу слід проводити вже з молодшого дошкільного віку. Саме тому в освітньому процесі закладів дошкільної освіти чільне місце займають заняття з розвитку мовлення та грамоти, метою яких є мовленнєва підготовка дітей до школи, яка включає оволодіння дітьми на певному віковому етапі різними видами компетенцій: фонетичною, граматичною, лексичною, діамонологічною та комунікативною.
Отже, навчати дітей різновидам мовленнєвої компетенції, в тому числі і фонетичної, потрібно вже з раннього віку. Перед тим, як вступити до школи, дитина має засвоїти відповідні мовленнєві знання, вміння і навички, які необхідні їй для спілкування.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Богуш А.М. Заняття з розвитку мовлення в дитячому садку. / А.М. Богуш – К. : Рад. шк. – 1988. – 175 с.
2. Богуш А.М. Перші кроки грамоти: передшкільний вік: навч. посібник / А.М. Богуш, Н.В. Маліновська – К. : Видавничий Дім «Слово», 2013. – 424 с.
3. Богуш А.М., Гавриш Н.В. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах. підручник / За ред. А.М. Богуш. – Друге видання, доповнене. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2011. – 704с.
4. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) / наук. керівник: А.М. Богуш // Дошкільне виховання. – 2012. – №7. – С.4-19.
5. Дитина: освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В.О. Огнев’юк – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. – 304 с.
6. Дошкільна лінгводидактика. хрестоматія. навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. / упорядник А.М. Богуш – Частина І та ІІ. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2005. – 720 с.
7. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі: навч. посібник / А.М. Богуш, Н.П. Орланова, Н.І. Зеленко,
В.К. Лихолєтова; За ред. А.М. Богуш. – К.: Вища шк., 1992. – 414 с.
8. Методичні рекомендації до Освітньої програми для дітей від 2 до 7 років «Дитина» / наук. кер. проекту
В.О. Огнев’юк – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. – 352 с.
9. Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» / О.О. Андрієтті, О.П. Голубович,
О.П. Долинна та ін. – Тернопіль : Мандрівець, 2013. – 104 с.
10. Світ дитинства. Комплексна освітня програма для дошкільних навчальних закладів / О.М. Байєр,
Л.В. Батліна, А.М. Богуш та ін.; наук. кер. А.М. Богуш; заг. ред. Л.В. Батліна — Тернопіль : Мандрівець, 2015— 200 с.
11. Шевцова О.А. Навчання елементів грамоти дітей старшого дошкільного віку / О.А. Шевцова,
К.С. Трембак. – Х. : Вид. група «Основа», 2013. – 140 с.
ДОДАТКИ
ДОДАТОК А
Схеми аналізів занять з розвитку мовлення
Схема самоаналізу мовленнєвого заняття
1. Яке місце проведеного заняття в структурі програми навчання дітей мовлення? Як воно пов’язано з попереднім (іми), на що спирається (знання, вміння, навички дітей)? Як це заняття «працює» на наступні мовленнєві заняття? Чи є проведене заняття базовим для наступного чи підсумковим?
2. Чи правильно визначена мета заняття? Як узгоджуються між собою цілі щодо виховання, навчання, мовленнєвого розвитку дітей?
3. Чи були враховано вікові особливості групи під час проведення мовленнєвого заняття? Дати характеристику реальних мовленнєвих можливостей і здібностей дітей. Який критерій виступив головним під час визначення типу та виду мовленнєвого заняття?
Схема аналізу заняття з розвитку мови
1. Вид заняття по розвитку мови. Тип заняття (комбіноване, цілісне). Тема заняття. Метод. Місце заняття в процесі формування знань про навколишнє.
2. Програмові завдання, їх відповідність віку дітей і рішення в ході заняття.
3. Задачі словникової роботи, що вирішувались на даному занятті. Об’єм і зміст словника, що формується.
4. Підготовка до заняття:
- хто готує матеріал;
- як розміщено дидактичний та наочний матеріал;
- як розставлені столи, стільчики;
- чим зайняті діти.
5. Організаційний момент:
- його тривалість;
- прийоми залучення дітей до заняття;
- тон вихователя;
- вміння дітей сідати за столи.
6. Хід заняття:
- прийоми зосередження уваги;
- прийоми розумової активізації дітей, їх ефективність;
- у чому виступила індивідуалізація навчання, прийоми індивідуального підходу;
- кількість і якість запитань, послідовність їх;
- кількість дітей, опитаних вихователем;
- наявність творчих завдань;
- місце оцінки в ході основної частини заняття;
- підтримування дисципліни;
- мова вихователя і дітей (зробити запис граматичної, звукової культури, зв’язності, логічності, темпу мовлення, використання діалогічного і монологічного мовлення; мовна активність дітей, помилки в мові, реакція вихователя на помилки);
- формування на занятті навичок навчальної діяльності;
- облік індивідуальних особливостей дітей в процесі проведення заняття;
- особливості використання наочного матеріалу на занятті.
7. Закінчення заняття:
- прийоми, спрямовані на узагальнення і систематизацію матеріалу;
- як проведено загальний підсумок заняття, оцінка діяльності дітей на занятті.
8. Обґрунтованість і логічність структури заняття з точки зору задач, що вирішувались, тривалість заняття.
ДОДАТОК Б
Схема складання конспекту
комплексного заняття з розвитку мовлення
Тема: Комплексне (або опис іграшки, розгляд картини та складання розповіді, переказ твору).
Програмовий зміст:
Зв’язне мовлення. Учити дітей: описувати іграшки з допомогою вихователя (мол.гр.), за зразком вихователя (сер.гр.), за планом вихователя (ст.гр.); розповідати за картиною (мол.гр.), складати описові розповіді за картиною за зразком вихователя (сер.гр.), за планом вихователя (ст.гр.); складати розповіді з власного досвіду за допомогою вихователя (сер.гр.), за зразком вихователя (І півріччя ст.гр.), за планом вихователя (ІІ півріччя ст.гр.); складати творчі розповіді (ст.гр.); переказувати невеликі знайомі дітям казки та оповідання (сер.гр.), зв’язно, послідовно, послідовно переказувати, передавати зміст твору та діалог дійових осіб, характеристику персонажів, виявляти ставлення до героїв, їх вчинків (ст.гр).
Словник. Збагатити, розширити словник різними частинами мови (мол.гр.); уточнювати, збагачувати словник різними частинами мови, прислів’ями, приказками, засвоювати узагальнюючі поняття (іграшки, сер.гр.); збагачувати словник народними образними виразами, прислів’ями, приказками, антонімами, синонімами, метафорами, епітетами; вчити засвоювати основне та переносне значення слова; формувати навички словотворення (ст.гр.).
Звукова культура. Ознайомити дітей з будовою мовленнєвого апарату, розвивати мовленнєве дихання, артикуляційний апарат (мол.гр.), фонематичний слух (сер, ст. гр.); вчити оволодівати правильною вимовою усіх звуків рідної мови (шиплячі [ш], [ч], [щ], [ж], свистячі [з], [с], [ц], сонорні [р], [л]), удосконалювати дикцію, розвивати інтонаційну виразність мовлення (інтонацію, темп, силу голосу, наголос), працювати над усвідомленням звукового складу мови (ст.гр).
Розвивати увагу, пам’ять, мову, мислення;
Виховувати вміння працювати за словесною інструкцією, організованість.
Матеріал: іграшки, ілюстрації, художні твори.
Методи і прийоми: розгляд картини, загадування загадки, ігровий, вказівка, читання, переказ, бесіда, розповідь вихователя, запитання, показ наочності, художнє слово, аналіз.
Підготовка вихователя:
1. Дитина: Освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В.О. Огнев’юк; К. : Київ. ун-т ім.
Б. Грінченка, 2016. – 304 с.
2. Богуш А.М. Заняття з розвитку мовлення в дитячому садку. – К. : Рад. шк. – 1988. – 175с.
Хід заняття:
І. Вступна частина.
Організація дітей.
- сюрпризний момент (молодша, середня група);
- загадування загадок (усі групи);
- показ наочності;
- читання віршів;
- вступна бесіда.
ІІ. Основна частина:
- розгляд картини (усі групи);
- запитання за змістом картини;
- складання розповідей дітьми (усі групи);
- ознайомлення дітей з будовою мовного апарату (усі групи);
- читання художньої літератури (віршів, оповідання, казок, усі групи);
запитання за змістом творів;
- використання малих форм фольклору (забавлянок, потішок, колискових (мол.гр), закличок, мирилок, лічилок (сер., ст.гр), загадок, прислів’їв, приказок (усі групи)
- переказ творів дітьми (сер, ст. гр.);
- заучування скоромовок (сер., ст. гр.);
- читання чистомовок та промовляння їх дітьми (усі групи);
- розповіді на звуконаслідування (мол.гр.);
- фізкультхвилинка (сер., ст. групи);
- дидактичні ігри з лялькою (мол.гр), з картинками (сер., ст.гр.);
- настільно-друковані ігри (мол., сер.гр.);
- дидактичні вправи (ст.гр.);
- словесні дидактичні ігри (ст.гр.);
- хороводні ігри (ст.гр.);
- рухливі ігри зі словами та звуками (ст.гр).
ІІІ. Заключна частина.
Підсумок та аналіз заняття.
ДОДАТОК В
Орієнтовні конспекти занять
Конспект тематичного заняття
з розвитку мовлення (молодша група)
Тема: Казка про веселого Язичка
Програмовий зміст: ознайомити дітей з будовою мовленнєвого апарату (рот, язик, зуби, губи), навчити чітко вимовляти голосний звук [а]; розвивати мовленнєвий апарат, мовленнєве дихання, фонематичний слух; виховувати інтерес до заняття.
Матеріал: лялька Оленка, собачка, гуска, жаба, ведмедик, зайчик, білий халат, шапочка, ліжко, котик; українська народна пісня «Котику сіренький», вірш П.Воронька «Доня хоче спати».
Методи і прийоми: показ, пояснення, бесіда, запитання, розповідь, читання, співання пісні, сюжетно-рольова гра, вказівка, загальний аналіз.
Підготовка вихователя:
1. Дитина: Освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В.О. Огнев’юк – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. – 304 с.
2. Богуш А.М. Заняття з розвитку мовлення в дитячому садку / Богуш А.М. – К. : Рад. шк. – 1988. – 175с.
Хід заняття
І. Вступна частина
Організація дітей
Вихователь розповідає дітям казку про веселого Язичка:
Жив-був на світі веселий Язичок. Жив він у своєму будиночку. Цей будиночок – рот. Будиночок зачиняється і відчиняється. Подивіться як! (Показує: повільно змикає і розмикає зуби. Губи в посмішці, видно верхні та нижні зуби). Чим зачиняється будиночок Язичка? (Зубами). Правильно, зуби міцно закривають будиночок і не випускають Язичка на вулицю. Нижні зуби – це ганочок, а верхні – дверцята. Спробуємо всі разом зачинити і відчинити будинок Язичка. Посміхніться, зачиніть будиночок так, що і ганочок, і дверцята було видно. (Діти виконують вправу).
ІІ. Основна частина
Язичок хоче всього навчитися. Побачив, як кошеня хлебче молоко. І сам почав хлебтати. Ось так! (Показує, пропонує дітям зробити те саме). А ще Язичок любить співати різні пісеньки. Дуже йому подобається співати пісеньку маленької Оленки. (Показує ляльку-малюка в повзунках). А-а-а-а – співає Язичок Оленці. Оленка теж широко відкриває рот і співає: а-а-а-а. Як співає Оленка? (Діти співають разом, потім 3-4 дітей окремо).
Язичок любить пісеньку собачки. Як гавкає собачка? (Діти відтворюють). Побачив Язичок гусей і співає голосно пісеньку гусей. Як співають гуси? (Га-га-га, га-га-га, показує гуску). Побачив жабу – співає пісеньку жаби. Як співає жаба? (Ква-ква, ква-ква, показує жабу).
А тепер, діти, ми будемо співати пісеньку Язичка й тягнути довгу-довгу ниточку. (Діти витягують руки вперед на рівні грудей, міцно змикають великий і вказівний пальці обох рук (наче тримають нитку), співають пісню а-а-а-а та «розтягують нитку», розводячи руки в боки (повторюють 2-3 рази).
Діти, Оленка вже заплющила очі, вона дуже хоче спати. Покладемо її спати. (Кладе в ліжко, читає вірша П.Воронька «Доня хоче спати»):
У моєї доні оченята сонні,
Рученьки, мов з вати,
Доня хоче спати.
Ніч прийшла тихенька,
Спи, моя гарненька!
А-а-а-а!
Заспіваємо тихесенько всі разом Оленці: а-а-а-а, а-а-а-а! Заснула Оленка. А котик сіренький ходить по хаті, хоче розбудити Оленку (Читає пісеньку «Котику сіренький»):
Котику сіренький,
Котику біленький…
Не ходи по хаті,
Не буди Оленки.
Оленка буде спати,
Котик буде воркотати,
Ой на кота-воркота,
На Оленку – дрімота.
А-а-а-а, а-а-а-а!
- Заспіваймо ще раз Оленці пісеньку, нехай вона спить.
Прокинулась Оленка і заплакала. Заболіло в неї горло. Треба йти до лікаря. Хто ж у нас буде лікарем? (Викликає дитину, яка одягає халат і шапочку. Діти грають у сюжетно-рольову гру «Лікарня». До «лікаря» несуть ведмедика, ляльку, зайчика.
ІІІ. Заключна частина
Підсумок заняття.
- Діти, де живе веселий Язичок?
- Як називається його будиночок?
- Чим він зачиняється?
- Молодці, діти, ви всі були активні, добре працювали, давайте попрощаємось з нашими гостями. Заняття закінчено.
Конспект комплексного заняття
з розвитку мовлення (середня група)
Тема: Свійські птахи
Програмовий зміст:
Зв’язне мовлення: складати невеликі розповіді за малюнками, спонукати до підтримання діалогу з дорослим.
Словник: збагатити словник дітей прислівниками та дієсловами.
Звукова культура мовлення: розвивати мовний апарат і фонематичний слух звуконаслідуванням, розвивати мовне дихання; виховувати любов до тварин.
Матеріал: ілюстрації із зображенням півника, квочки, курчат, гусака, качки.
Словникова робота: сизий, півень-задерика, кудлатий.
Методи і прийоми: бесіда, показ ілюстрацій, запитання, художнє слово, загальна оцінка.
Підготовка вихователя:
1. Дитина: Освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В.О. Огнев’юк – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. – 304 с.
2. Богуш А.М. Заняття з розвитку мовлення в дитячому садку / Богуш А.М. – К. : Рад. шк. – 1988. – 175с.
Хід заняття:
I. Вступна частина
Годі, діточки вам гратись
На заняття слід збиратись,
Тож на стільці сідаймо,
І заняття починаймо.
Вступна бесіда:
Діти, до нас сьогодні в гості завітав гість. Дивіться, яке гарне курчатко завітало до нас.
- Доброго ранку (каже курчатко)
- Привітайтесь, будь-ласка, з курчатком.
- Діти, ви помітили, як я звернулася до вас? (спокійно, ввічливо )
А яке чарівне слово я сказала? (Будь-ласка)
Коли ми вживаємо такі слова, людям приємно? (Так)
І вони з радістю і бажанням спілкуються з вами усіма.
- Діти, послухайте вірш К. Перелісної «Співаки».
Тож сідайте рівненько і слухайте мене уважно.
ІІ. Основна частина
Читання вірша К. Перелісної «Співаки»
Сизий півень-задерика
День і ніч все кукуріка,
Стане грізно на тинку
Та й гука: «Ку-ку-рі-ку!»
Біла курочка сокоче,
Біля нього стати хоче
Й тягне шию отако,
Щоб співати: «Ко-ко-ко!»
А курчата біля квочки,
Як малюсінькі грибочки,
Щоб завчити добре слів,
Розкричались: «Ців-ців-ців!»
Пес кудлатий із-за буди їм гарчить:
«А тихо буде? Хто співати дозволяв?
Замовчати! Гав! Гав! Гав!»
Запитання за змістом вірша:
- Діти, як називається вірш, який ви тільки що слухали?
- Хто написав цей вірш?
- Про яких птахів розповідається у вірші?
- Передайте голосистий спів півня, квочки, курчат.
Пропоную дітям подивитися на малюнки.
Запитання:
- Хто це? (Показуючи на півня)
- Що це у півня? (Гребінь, хвіст)
- Якого кольору гребінь? А хвіст?
- Вам подобається півень?
- Хто про нього розкаже?
Приклад опису: « Це …(півень). Він …(красивий). У нього червоний … (гребінь). Півень кричить…(ку-ку-рі-ку)
Аналогічно проводжу роботу над описом квочки.
- Малята, наш гість приніс вам цікаві загадки. Я їх прочитаю, а ви здогадайтесь про кого в них йдеться.
Шипить, ґелґоче
Вщипнути хоче. (Гусак)
- Хто це? (Гусак)
- Як «говорить» гусак? (Га-га-га)
- Як ми називаємо дитинчат гусака? (Гусенята)
У річці хлюпочуть,
Вилазить не хочуть,
Дуже люблять ряску,
Та їдять і кашку. (Качка)
- Хто це? (Качка)
- Як ми називаємо її дитинчат? (Каченята)
- Як вони «говорять»? (Ках-ках)
- Каченя тихенько кряче. Як?
- А їх мама? (Голосно)
- Покажіть, як крячуть каченята …., качка…
- Діти, а зараз ми з вами трішки відпочинемо.
Фізкультхвилинка «Гуси»
Діти в супроводі віршика зображають ходу гусей.
Гуси – гуси – гусенята
Йдуть купатись до ріки
(Малята йдуть вперед, розхитуючись з боку в бік)
Ось біжать собі малята –
Гусочки та гусачки.
(Присідають і швиденько пересуваються навприсядки
дрібними кроками).
А попереду гусак –
Виступає гордо так:
Довгу шию витягає,
Він пошану в стаді має.
(Діти підводяться і йдуть поважно, високо витягнувши шию – імітують ходу гусака.)
Дидактична гра «Гамірний пташиний двір»
Мета: вчити утворювати іменники з однини в множину; розвивати пам’ять, увагу, виховувати любов до птахів.
Вихователь промовляє назви свійських птахів та їх малят в однині, а діти мають утворити і назвати задане слово у множині.
- Качка – качки;
- каченя – каченята;
- курча – курчата;
- курка – кури;
- півень – півні;
- гусак – гусаки;
- гуска – гуски;
- гусеня – гусенята.
Під час гри звертаю увагу на правильність виконання ігрового завдання, зокрема на те, щоб малята правильно ставили наголос у словах.
ІІІ. Заключна частина
Підсумок заняття.
- Діти, про що ми сьогодні говорили?
- Про яких свійських птахів?
- Діти, як називається вірш, який ви тільки що слухали?
- Хто написав цей вірш?
Пропоную дітям іще раз повторити, хто як «говорить» із свійських тварин. (Півень, квочка, курча, гусак, качка)
- Малята, наш гість дуже вдячний вам, він дізнався багато цікавого і нового для себе. Курчатку дуже у вас сподобалося, але йому вже час йти.
Давайте попрощаємося з курчатком. До побачення!
Конспект тематичного заняття з розвитку мовлення з елементами грамоти (старша група)
Тема: Будова артикуляційного апарату
Програмовий зміст: повторити назви органів артикуляційного апарату (рот, губи, зуби, язик, кінчик язика, піднебіння), основні рухи язика, ознайомити з функціями верхньої і нижньої губи, зубів, спинки язика, розвивати мовленнєвий апарат, мовленнєве дихання, темп мовлення, диференціювати звуки [с]
[ш], виховувати зацікавленість.
Обладнання: папірці для піддування.
Методи і прийоми: показ артикуляції звука, пояснення, бесіда, запитання, розповідь, промовляння, вивчення, ігрова вправа, вказівка, аналіз дітьми.
Підготовка вихователя:
1. Дитина: Освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В.О. Огнев’юк – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. – 304 с.
2. Богуш А.М. Заняття з розвитку мовлення в дитячому садку / Богуш А.М. – К. : Рад.шк. – 1988. – 175 с.
Хід заняття
І. Вступна частина
Організація дітей
Вступна бесіда:
Діти, скажіть, де живе наш Язичок?
- Як називається його будиночок?
- Як називаються двері, які зачиняють будиночок? (Губи).
- А ті двері, за якими живе будиночок? (Зуби).
- Як називається стеля у будиночку? (Піднебіння).
ІІ. Основна частина
Розповідь вихователя з показом та відтворенням рухів.
- Язичок спить. Закрийте рот, подивіться один на одного. Прокинувся Язичок, захотів піти на прогулянку. Яка погода на вулиці? Висунув Язичок свій кінчик і хоче перевірити, яка погода. Зробимо так усі. Надворі сонечко, тепло, можна йти на прогулянку. Вийшов Язичок на прогулянку – гріє спинку. (Діти показують свої широкі язики, дивляться один на одного.). Подув сильний вітер. Язичку стало холодно, він згорнувся і став вузеньким. Зробіть так. Потім зовсім сховався, ліг спати. Виспався, прокинувся вранці і почав робити зарядку: піднявся на верхні зуби (показує), спустився на нижні (діти виконують вправу), спочатку повільно (3-4 рази), потім став стрибати швидко-швидко до самої стелі. Пострибав, пострибав, кінчиком погладив стелю (показує, діти повторюють), вийшов на вулицю і сів на ганочок (широкий кінчик язика лежить на нижній губі). Сумно сидіти одному. Подививсь Язичок праворуч, ліворуч, чи не гуляє хто на вулиці. Почав бігати навколо будиночка та шукати друзів. (Робить колові рухи). Знайшов, зрадів, застрибав, зацмокав від радощів. (Спинка язика торкається піднебіння). Нагулявся Язичок і пішов додому. Зачинив усі дверці. Дверці складаються з двох половинок: верхня і нижня губа, верхні і нижні зуби.
А ще, діти, у нас є Голосок. Голосок теж має свій будиночок там, де шия (показує). Голосок спить і його не чути (Пропонує прикласти руку до шиї, промовити звуки [с], [ш]). А коли прокинеться, співає голосно і стіни будиночка починають тремтіти (Діти промовляють звуки [з], [ж]). Вихователь пропонує дітям промовити звуки [с], [ш] . Звертає увагу дітей на те, що коли вимовляється звук [с], широкий кінчик язика знаходиться за зубами внизу, а коли звук [ш] – за зубами вгорі; струмінь видихуваного повітря під час промовляння звука [с] холодний, а під час промовляння звука [ш] – теплий.
Фізкультхвилинка
-А зараз промовимо чистомовки:
Язик угору – ша-ша-ша;
Наша Маша в ліс пішла.
Язик донизу – са-са-са;
Укусила ніс оса.
Язик угору – ши-ши-ши;
Машу в лісі ми знайшли.
Язик донизу – си-си-си;
Вуса, вуса у оси.
Вправа на розвиток мовленнєвого дихання: піддування папірців.
Вивчення скоромовки Г.Бойка «Василинка й Маша»:
Ой весела Василинка,
Василинка – Веселинка.
А Маша, мов кваша:
Кисне й кисне Маша!
ІІІ. Заключна частина
Підсумок заняття.
Діти, про що ми сьогодні говорили?
- Як називається будиночок Язичка?
- Що ще допомагає нам вимовляти різні звуки?
- А де живе Голосок?
- Діти, ви сьогодні були уважними, добре працювали на занятті. На цьому заняття закінчено. До побачення!
Конспект заняття з грамоти (старша група)
Тема: Ознайомлення зі словами
Програмовий зміст: пояснити дітям, що мова складається зі слів; слова звучать по-різному. Навчити складати речення із 2-4 слів, визначати місце слова в реченні. Навчити дітей промовляти скоромовки та виділяти в них звуки, які найчастіше трапляються. Розвивати увагу, пам’ять, мовлення, мислення. Виховувати організованість.
Обладнання: іграшки (лялька, меблі, посуд, книжка, машина, човен, літак), малюнки із зображенням режимних процесів (хлопчик встає з ліжка, одягається, робить зарядку, вмивається, снідає, йде до школи чи до дитячого садка).
Методи і прийоми: показ, розглядання, складання розповіді дітьми, пояснення, бесіда, запитання, розповідь, загадування загадки, вивчення скоромовки, вказівка, аналіз дітьми.
Підготовка вихователя:
1. Дитина: Освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В.О. Огнев’юк – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. – 304 с.
2. Богуш А.М. Заняття з розвитку мовлення в дитячому садку / Богуш А.М. – К. : Рад.шк. – 1988. – 175 с.
Хід заняття
І. Вступна частина
Організація дітей
Показ та розглядання різних предметів.
Діти, назвіть голосно, що це? (м’яч, машина)
Читання коротеньких віршів-загадок:
Біла свинка
Рожева спинка,
У неї поросяток
Аж цілий… (десяток)
- Діти, назвіть словами те, що ви бачите навколо себе (Діти називають іграшки (лялька, меблі, посуд, книжка, машина, човен, літак), їх призначення).
Отже, все, що ми бачимо, ми можемо назвати – це слова. Слова поєднуються в речення, які можуть складатися із 2-3 і більше слів.
ІІ. Основна частина
Розповідання казки «Курочка ряба» з виділенням інтонаційно кожного речення.
Аналіз речення: Жили собі дід та баба.
Показ та розглядання картини «В лісі»
Запитання за картиною:
- Що зображено на картині?
- Куди прийшли діти?
- Що вони тримають у руках?
- Що робить хлопчик?
Складання дітьми розповідей за картиною, аналізування речень.
Фізкультхвилинка.
Показ та розглядання малюнків, які відображають режимні процеси (хлопчик встає з ліжка, одягається, робить зарядку, вмивається, снідає, йде до школи чи до дитячого садка).
Складання речень із 2-4 слів за малюнками.
- Скільки слів у реченні?
- Яке перше слово, друге, третє у реченні?
Заучування скоромовки:
Босий хлопець сіно косить, роса росить босі ноги.
Давайте промовимо скоромовку спочатку повільно, а потім швидко.
- Діти, скажіть, який звук у скоромовці трапляється найчастіше?
- В яких словах є звук [с]?
Послухайте ще одну скоромовку.
Заучування скоромовки:
Перепел, перепілка, перепеленя.
А зараз промовимо скоромовку спочатку повільно, а потім швидко.
- Діти, скажіть, який звук ви чуєте найчастіше?
- В яких словах є звук [п], [р]?
Отже, діти, ми розмовляємо реченнями, словами. Слова в реченні стоять одне за одним. У словах чуємо різні звуки, тому слова звучать по-різному.
ІІІ. Заключна частина
Підсумок заняття.
- Діти, про що ми сьогодні говорили?
- Що вам запам’яталося найбільше? Які скоромовки ми вивчили?
- Діти, ви сьогодні були уважними, добре працювали на занятті. На цьому заняття закінчено.
Конспект заняття з грамоти (старша група)
Тема: Звуковий аналіз слів
Програмовий зміст: навчити дітей складати речення, виділяти в ньому слова; робити звуковий аналіз слів, що складаються з 3-4 звуків, визначати кількість та характер звуків. Закріпити знання про звуковий склад слів у грі «Полічи, скільки звуків у слові». Розвивати увагу, пам’ять, мовлення, мислення. Виховувати організованість.
Матеріал: демонстраційні та роздавальні іграшки, предмети, картинки, слова-назви яких складаються з 3-4 звуків (мак, рак, сир, кіт, вуж, риба, сова та ін.); схеми і фішки-квадрати червоного кольору).
Методи і прийоми: показ, розглядання, пояснення, бесіда, запитання, розповідь, дидактична гра, вказівка, аналіз дітьми.
Підготовка вихователя:
1. Дитина: Освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В.О. Огнев’юк – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. – 304 с.
2. Богуш А.М. Заняття з розвитку мовлення в дитячому садку / Богуш А.М. – К. : Рад. шк. – 1988. – 175 с.
Хід заняття
І. Вступна частина
Організація дітей
Показ та розглядання по черзі картинок, на яких зображено: кіт, жук, сова, риба.
Діти, давайте придумаємо з цими словами речення.
Складання речень з кожним словом екремо.
- Де стоїть слово (кіт) у реченні? На початку, в середині, чи в кінці речення?
ІІ. Основна частина
Робота з демонстраційним матеріалом.
Показ картинки, на якій зображено мак.
- Діти, давайте розглянемо картинку.
- Що зображено на ній? (Мак)
- Давайте промовимо всі разом це слово: мак.
- Які звуки ви чуєте у цьому слові?
- Який перший звук? (Промовляє та інтонаційно виділяє кожний звук: м-м-м-ак [м]. Накриває першу клітинку схеми слова, вміщеного під картинкою, фішкою).
- Який другий звук? М-а-а-а-к? [а]
- Третій? Ма-к-к-к? [к]
Отже, у слові мак 3 звука, які ми позначили фішками.
Так само проводиться звуковий аналіз слова сир.
Показ картинки, на якій зображено кіт.
- Діти, що зображено на картинці?
- Вимовте тихо це слово. А тепер назвіть по черзі всі звуки в ньому і порахуйте їх. (Діти виконують завдання).
Завдання повторюється зі словами жук і сова. На демонстраційній схемі позначаються фішками звуки в цих словах.
Фізкультхвилинка
Робота з роздатковим матеріалом.
- Діти, а а зараз візьміть одну картинку, розгляньте її уважно і тихо назвіть слово-назву. Порахуйте скільки звуків ви чуєте у слові. Викладіть на своїй схемі фішками це слово. (Перевіряє виконання завдання).
- А зараз ми з вами пограємо у гру, яка називається «Придумай слово».
Дидактична гра «Придумай слово»
Мета: вчити дітей підбирати слова на заданий звук, розвивати увагу, пам’ять, мислення.
Хід гри
Необхідно придумати слова, які починаються з першого-четвертого звуків у словах: коса, кіт, оса, сир, абрикос.
- Хочете ще пограти? Тоді пограємо у гру, яка називається «Полічи, скільки звуків у словах».
Дидактична гра «Полічи, скільки звуків у словах»
Мета: закріпити знання про звуковий склад слів, розвивати пам’ять, мислення.
Хід гри
Діти діляться на підгрупи. Пропонується полічити кількість звуків у словах: ліс, сад, коса, ніж, око. Виграє та група, в якій усі діти правильно порахують звуки. Кожен відкладає стільки квадратів, скільки разів він правильно відповів.
ІІІ. Заключна частина
Підсумок заняття.
- Діти, про що ми сьогодні говорили?
- Що вам сподобалося найбільше? В які ігри ми грали?
- Діти, ви сьогодні були уважними, добре працювали на занятті. На цьому заняття закінчено.
ДОДАТОК Г
Орієнтовне планування занять
з грамоти в старшій групі
ВЕРЕСЕНЬ
Заняття 1-4 присвячують повторенню програмного матеріалу середньої групи, зокрема таких:
- закріпити уявлення про звуки (які звуки вчилися вимовляти у середній групі, що знають про звуки, які знають звуки);
- закріпити уміння робити частковий звуковий аналіз слів (визначати перший звук у слові); закріпити уміння правильного інтонування звуків (м-м-м-м-орозиво, а-а-а-а-автобус );
- закріпити уявлення про слово: словом ми називаємо, слова звучать, ми їх чуємо, бо складаються зі звуків; звуки у словах вимовляються послідовно; у різних словах різна кількість звуків (довгі і короткі слова), слова вимовляються тихо, голосно,швидко, повільно.
Орієнтовний методичний матеріал до занять
Закріплення уявлень про звуки:
Розповіді та казки про звуки. Знайомство з артикуляцією звука за казками Веселого Язичка. Дидактичний посібник «Фішки-чоловічки». Ігри за посібником на звуконаслідування. «Звуковий годинник». Звукова лінійка. Чистомовки (са-са-са – летить оса ). Вправи «Лови звук – кажи слово», «Зберемо звуки у коробочки». Читання віршів, у яких повторюється звук.
Автобус їде по алеї,
Акація цвіте в садку.
А ми, зібравшися під нею,
Абетку вивчимо легку.
Будинок білий біля річки,
З балконами на кожен бік, Будують братик і сестричка,
Бо в них і батько будівник.
Н. Забіла
Закріплення уявлень про слово:
Вправи «Додай слово» (з використанням віршиків), «Підкажи слово» («На дереві ростуть червоні …..(яблука, вишні, черешні)»), «Різні слова» (лагідні, веселі, смачні), «Яке слово задумали?» (з предметними картинками, вихователь називає слово, пропускаючи один звук ….омашка, а діти знаходять картинку та вимовляють слово, інтонаційно виділяючи звук р-р-р-ромашка).
ЖОВТЕНЬ
Заняття 1. Речення. Звуковий аналіз слова ау
Завдання. Ознайомити дітей з реченням. Вчити виділяти речення з мовного потоку (зв’язної розповіді). Вчити проводити звуковий аналіз слова ау. Ознайомити зі схемою для звукового аналізу.
Заняття 2. Речення. Звуковий аналіз слова уа
Завдання. Вчити самостійно складати речення (за картинками). Вчити ділити речення на слова, визначати їх кількість і послідовність за допомогою наочного моделювання (схеми-чоловічки). Вчити проводити звуковий аналіз слова уа. Продовжувати знайомити зі схемою для звукового аналізу слів.
Заняття 3. Звуковий аналіз слів
Завдання. Вчити дітей робити звуковий аналіз слова мак за допомогою нейтральних фішок. Закріпити вміння виділяти перший звук у словах, підбирати слова із заданим звуком. Закріпити знання про речення. Вчити моделювати речення за допомогою лічильних паличок.
Заняття 4. Звуковий аналіз слів
Завдання. Закріпити уміння проводити звуковий аналіз трьох фонемних слів (мак, рак, жук, сир, кит) за допомогою нейтральних фішок. Познайомити дітей з посібником «звукова лінійка». Закріпити уявлення про речення, ознайомити зі схемою речення. Вчити дітей «записувати» схему речення у зошитах.
ЛИСТОПАД
Заняття 1. Голосні звуки
Завдання. Закріпити знання дітей про голосні звуки (Казка про голосного*). Познайомити з фішкою, на позначення голосних. Вчити проводити звуковий аналіз тризвукових слів (мак, рак, жук, сир, сом). Закріпити знання про послідовність слів у реченні (метод «Живі слова»)
* Казки про звуки доцільно читати дітям перед заняттям з грамоти (наприклад, напередодні заняття у 2 половину дня)
Заняття 2. Приголосні звуки. Звуковий аналіз чотирьох фонемних слів (сани, рука, коза)
Завдання. Закріпити знання дітей про приголосні звуки (Казка «Зустріч голосного з приголосним»). Познайомити з фішкою на позначення приголосних. Закріпити знання про голосні. Познайомити з посібником «Звуковий годинник» (у яких словах живуть приголосні, голосні).
Заняття 3. Голосні та приголосні звуки
Завдання. Закріпити знання про особливості голосних і приголосних звуків; вміння проводити звуковий аналіз слів з використанням картинок-схем та фішок. Закріпити уміння складати речення за схемою.
Заняття 4. Контрольне
ГРУДЕНЬ
Заняття 1. Тверді та м’які приголосні звуки. Розповідь. Речення.
Завдання. Дати уявлення про те, що приголосні звуки бувають тверді та м’які. (казка «М’який приголосний»). Познайомити з фішкою на позначення м’якого приголосного. Вчити проводити звуковий аналіз слів з м’якими і твердими приголосними. Вчити складати коротенькі розповіді за сюжетними картинками та виділяти окремі речення.
Заняття 2. Голосні, тверді та м’які приголосні звуки. Словорозпізнавальна роль звуків.
Завдання. Продовжувати вчити проводити звуковий аналіз трьох-чотирьох звукових слів. Закріпити знання про голосні, приголосні тверді та м’які звуки. Познайомити з словорозпізнавальною роллю звуків (лис-ліс, лак-лук, мак-так, булка-білка, коза-коса) – за допомогою посібника «Звуковий годинник».
Заняття 3. Звуковий аналіз слів. Голосні та приголосні звуки.
Завдання. Закріпити вміння проводити звуковий аналіз чотиризвукових слів з використанням картинок-схем та фішок. Закріпити розуміння словорозпізнавальної ролі звуків (за «Звуковим годинником).
Заняття 4. Звуковий аналіз п’ятизвукових слів.
Завдання. Закріпити уміння правильно користуватися термінами «голосний звук», «твердий приголосний звук», «м’який приголосний звук», проводячи звуковий аналіз п’ятизвукових слів. Закріпити уміння складати розповідь з 3-4 речень за сюжетними картинками.
СІЧЕНЬ
Заняття 1. Склад. Звуковий аналіз слів.
Завдання. Дати уявлення про склад, як частину слова (метод «Ри-ба»). Показати спосіб визначення кількості складів у слові (рука до підборіддя). Показати роль голосного в утворенні складу: у слові стільки складів, скільки голосних. Продовжувати вчити робити звуковий аналіз чотири- п’яти звукових слів.
Заняття 2. Поділ слів на склади. Звуковий аналіз слів.
Завдання. Закріпити знання про склад, як частину слова (на матеріалі тексту «Ходить гарбуз по городу». Продовжувати вчити робити звуковий аналіз чотири- п’яти звукових слів.
Заняття 3. Звуковий аналіз слів. Поділ слів на склади.
Завдання. Продовжувати вчити робити звуковий аналіз слів: картинки-схеми, метод «Живі слова», «Звукова лінійка», «Звуковий годинник». Закріплювати вміння ділити слова на склади.
Заняття 4. Ознайомлення з односкладовими словами (мак, сир, рак, кит, дим)
Завдання. Закріпити знання про те, що слова можна ділити на склади. Ознайомити з односкладовими словами.
ЛЮТИЙ
Заняття 1. Наголос. Звуковий аналіз слів.
Завдання. Дати знання про наголошений склад. Закріпити вміння поділяти слова на склади, виконувати звуковий аналіз слів.
Заняття 2. Звуковий аналіз слів. Наголос.
Завдання. Продовжувати вчити проводити звуковий аналіз чотири- п’ятизвуковий слів. Закріпити знання про те, що наголос у різних словах падає на різні склади. Вчити визначати місце наголосу у слові.
Заняття 3. Звуковий аналіз слів. Наголос.
Завдання. Продовжувати вчити проводити звуковий аналіз слів, давати характеристику звуків, визначати кількість складів, наголошений склад.
Заняття 4. Контрольне
БЕРЕЗЕНЬ
Заняття 1. Звуковий аналіз слів.
Завдання. Удосконалювати навички звукового аналізу слів. Вчити проводити звуковий аналіз слів без схем (тільки фішки). Продовжувати вчити давати характеристику звуків. Закріпити знання про склад, наголос. Вчити називати слова із заданим наголошеним складом.
Заняття 2. Звуковий аналіз слів із збігом голосних і приголосних (слон, морква, лист, бджола, клоун). Словорозпізнавальна роль наголосу.
Завдання. Вчити проводити звуковий аналіз слів зі збігом голосних і приголосних, правильно визначати місце кожного звука у слові. Звернути увагу на те, що слова, які мають однакові звуки, але різний наголос, означають зовсім різні речі.
Заняття 3. Звуковий аналіз слів. Наголос.
Завдання. Закріпити знання термінів : слово, склад, звук, твердий приголосний звук, м’який приголосний звук, наголошений склад, наголошений звук.
Заняття 4. Звуковий аналіз слів. Наголос.
Завдання. Продовжувати вчити проводити звуковий аналіз слів зі збігом голосних і приголосних, правильно визначати місце кожного звука у слові. Закріпити вміння виділяти наголос у слові і визначати його місце.
КВІТЕНЬ
Заняття 1. Звуковий аналіз слів. Закріплення знань про слово.
Завдання. Вчити проводити звуковий аналіз слів зі збігом голосних і приголосних. Закріпити знання про речення, вчити складати речення певного змісту (про Весну, про Свято тощо).
Заняття 2. Звуковий аналіз слів. Закріплення знань про речення.
Завдання. Закріпити вміння проводити звуковий аналіз слів зі збігом голосних і приголосних. Закріпити знання про слово.
Заняття 3. Речення. Слово. Звук. Склад. Наголос.
Завдання. В ігровій формі закріпити знання дітей про речення, слово, звуки, наголос, склад.
Удосконалювати навички звукового аналізу слів, поділу слів на склади, визначення наголосу.
Заняття 4. Звуковий аналіз слів
Завдання. Закріпити уміння роботи звуковий аналіз слів без схем і фішок. Закріпити знання про речення, слово, склад.
ТРАВЕНЬ
У травні місяці вихователь проводить заняття на закріплення вивченого матеріалу з грамоти, здійснює діагностику та корекцію знань та умінь дітей.
ДОДАТОК Д
Дидактичні ігри та вправи
Дидактичні ігри на закріплення звуковимови, розвиток фонематичного слуху та інтонаційної виразності
Дидактична гра «Впізнай за голосом»
Мета: закріпити імена дітей українською мовою, розвивати фонематичний слух.
Хід гри:
Діти сидять півколом. На деякій відстані спиною до них сидить дитина з іграшковим зайчиком (або ведмедиком). За викликом вихователя підходить хтось із дітей і гукає: «Зайчику, зайчику!» Зайчик «іде» розшукувати того, хто його покликав. Якщо він правильно назве, зайчик «стрибає» йому на коліна. Ця дитина стає ведучою. Вихователь стежить за правильною вимовою звуків в іменах дітей українською мовою.
Дидактична гра «Вгадай, хто це?»
Мета: вправляти мовленнєвий апарат дітей у вимові звуків (звуконаслідування та в назві тварин словами).
Хід гри:
Вихователь: «Прийшли малята до своїх мам. Мами пішли на пошуки їжі, а дітки кличуть їх. Упізнайте, діти, хто це мекає... ме-е-е-е. Покличемо всі разом маму козенят. Ось знову хтось кличе маму: няв-няв. Хто це? Допоможемо кошенятам покликати свою маму. А це хто: гав-гав-гав?» Діти відтворюють ці звуки.
Дидактична гра «Добери картинку»
Мета: закріпити правильну вимову звуків [ч], [р], [ш] у словах української мови та вміння розрізняти ці звуки на слух.
Матеріал: Зайчик, Шустрик, Чебурашка, Буратіно, предметні картинки, предмети.
Хід гри:
До дітей прийшов у гості зайчик Шустрик. Знайомиться з дітьми: «Мене звати Шустрик» (Виділяє перший звук [ш]). У дитячому садку Шустрику дали завдання принести картинки, в назвах яких був би звук [ш] (пісенька листячка). Шустрик не знає, як це зробити, просить дітей допомогти йому. Діти знаходять предметні картинки зі звуком [ш], промовляють і виділяють цей звук. Із таким самим проханням звертається і Чебурашка. Він спочатку запитує у дітей, яким звуком починається його ім’я, а потім пропонує знайти картинки зі звуком [ч]. Буратіно сам промовляє: «А я Бур-р-ратіно, Бу-р-ратіно!» Звертається до дітей із проханням знайти картинки зі звуком [р]. Після виконання кожного завдання діти пригадують імена дітей і дорослих зі звуками [ш], [ч], [Р].
Гра «Впізнай звук»
Підібрати слова з близькими за звучанням звуками (ш, с, з, ц, ж) і запропонувати дитині: «Я буду називати слова, а коли почуєш в слові звук [ш], плеснеш в долоні». Дорослий, називає слова: «сумка», «шум», «суп»), або слова на звук [ж] («жук», «зуб», «жінка», «замок»), дитина ж плескає в долоні, тільки почувши потрібний звук.
Гра в «телефон»
В умовах сім’ї в цій грі повинні взяти участь, всі члени сім’ї: дорослі і діти. Для гри підбираються слова з шиплячими (ж, ш, ч, ш) та сонорними звуками (р, л, м, н). Ведучий (може бути і дитина) говорить пошепки слово на вухо, яке передається далі, останній вголос називає почуте слово. Якщо слово спотворене, з’ясовується, хто неправильно почув слово.
«Доручення»
На відстані 5-6 метрів дитині дається пошепки доручення принести потрібну річ. Наприклад: «Принеси мені миску», «Принеси мишку», або «Покажи зуби..., губи... ».
Мовні ігри на закріплення поняття слова
«Згадаємо різні слова»
Вихователь пропонує дітям згадати різні слова та «передавати» їх один одному по колу. Не можна повторювати слова двічі. Промовляти слова треба голосно і чітко, щоб усі чули, як воно звучить. Хто порушує правила – виходить з кола.
«Що накаркали ворони»
Де б не були ворони, всюди
Гортанне каркання їх чути,
Лиш прилетять – і вже «базар»
Лунають крики їх: «Кар! Кар!»
Після цього дітям пропонують послухати різні слова та знайти серед них ті, у яких чітко чути воронячий голос (наявний склад [КАР])
Словесний матеріал для гри: картопля, картина, малина, Макар, карамель, дівчинка, макарони, Карпати, зайчик, картон, кава, картуз, карниз, вікно, шкарпетка, казка.
«Цікаві слова - грибів імена»
Загадка:
У лісі виріс він, серед трави,
Стоїть, такий поважний і великий:
У капелюшку, та без голови,
На одній ніжці та без черевика (Гриб)
Після цього діти розглядають картинки і пригадують назви грибів.
- Підберезник назвали словом так, бо він росте під березою.
- Під осиками
…. Підосичник.
Боровик – білий гриб, росте у соснових борах.
- Підпеньки – під пеньками.
Після проводять вправу «Скажи навпаки».
«Додай протилежне слово»
Це відомо всій малечі –
Є у світі різні речі:
Величезні та дрібні,
І солодкі і гіркі, і тверденькі , і м’якенькі,
І короткі, і довгенькі…
Тож домовимось, малята:
Я вам слово прочитаю,
Ви ж повинні називати
Якість ту, що воно має.
Перець гіркий, цукор …. (солодкий)
Хлопчик малий, а дядечко … (великий)
Дорога широка, а стежка…
Струмок мілкий, а ставок….
Камінь твердий, а пластилін….
Охайна дитина – чиста, а неохайна….
«Скажи одним словом»
М’яч, лялька, машинка…….(іграшки)
Яблука, грушка, сливка……(фрукти)
«Скажи два слова» або «Назви три слова"
Конвалія, фіалка, підсніжник….. (лісові рослини)
Корабель, катер, човен…..(водний транспорт)
Кіт, хом’ячок, папуга, рибки …..(домашні улюбленці).
Ігри на закріплення словесного складу
Гра «Живі слова» (В. Сохін, Г. Белякова)
Слова у цій живій моделі зображають діти. Вихователь викликає стільки дітей, скільки слів у реченні і каже кожному, яким він буде словом. Потім «живим словам» пропонують стати послідовно, зліва направо, відповідно словам у реченні. Можна запропонувати завдання типу «Перше слово – крок уперед! Останнє слово – пострибай!, Яке перше слово? Яке слово наступне ? Хто слово машина?»
Гра «Хор»
Діти, що зображають слова у реченні, вимовляють слова не послідовно, а одночасно, хором. Речення, таким чином, стає незрозумілим. Решта дітей повинні здогадатися чому незрозуміло, і прийти до висновку, що речення стає зрозумілим, коли слова йдуть по порядку, один за одним.
«Плутанина»
У цій грі порушується послідовність слів, а діти встановлюють порядок.
Ігри та вправи на звуковий аналіз слів
«Відлуння»
Вихователь називає слово по складах, а діти хором– останній склад.
«Там-Там»
Вихователь розказує дітям про те, що африканці барабанами передають на відстані інформацію. Він називається Там- Там. Ось і ми пограємось в африканський барабан. Повчимось за допомогою барабану передавати склади. Будемо стільки разів бити в барабан, скільки складів у слові.
«Мовчанка»
Вихователь називає слово, а діти піднімають картку з цифрою, що відповідає кількості складів у даному слові.
«Знайди собі пару»
Дітям роздають предметні картинки, на яких зображені слова, що складаються з 1, 2, 3 складів. Педагог пропонує уважно розглянути картинку, за допомогою руки визначити кількість складів, тоді знайти собі пару (дитину, у якої слово з такою самою кількістю складів.
«Магазин іграшок»
Іграшку можна купити, якщо правильно визначити кількість складів у словах, їх послідовність (перший…., другий… і т.д.)
«Чий будиночок?»
Вихователь звертає увагу дітей на казковий будиночок і пропонує «поселити» у ньому слова (тварини, імена дітей тощо).
«Хустинка»
Одна дитина сідає на стільчик, заплющує очі. Друга бере хустинку та промовляє слова: «Як назвеш моє ім’я – ця хустинка вже твоя». Перша дитина називає ім’я другої дитини. Вихователь: «Ти мерщій (ім’я дитини), вставай, перший склад називай (або ім’я по складах називай)». Перша дитина називає перший склад імені , а друга дарує хустинку.
Дидактичні вправи на вимову звуків [ч], [ж], [ш]
Вправа 1. Підняти язик до верхньої губи, потім опустити на нижню і повернути його у вихідне положення.
Вправа 2. Зробити язик якомога вужчим, а потім широко його розпластати.
Вправа 3. Щоб язик був широкий і спокійний, треба притиснути його губами п’ять-шість разів, вимовляючи пя-пя-пя, а потім відкрити рота і потримати широкий язик у спокійному положенні. Вихователь у цей час лічить від одного до десяти.
Вправа 4. Відкрити рота, покласти широкий язик між зубами (зуби не торкаються язика) і, вимовляючи звуки и-і-е, потримати його в цьому положенні. Вихователь лічить від одного до десяти.
Вправа 5. Відкрити рота, покласти широкий язик на верхню губу (губу не натягувати на верхні зуби) і здувати ватку зі стола, ніби вимовляючи звук [ф].
Вправа 6. Обвести кінчиком язика верхню губу (неначе злизати варення), роблячи рухи язиком зверху вниз (нижньою губою не допомагати).
Вправа 7. Показати зуби і сховати їх або пошепки вимовляти звуки и-е-и-е-и-е-и-е. Потім зімкнути губи і витягнути їх уперед. Вправа 8. Відкрити рота і торкнутися кінчиком язика піднебіння, роблячи рухи вперед-назад, як білять щіткою стелю. При цьому стежити, щоб нижня щелепа була нерухомою.
Вправи на дихання
Гра 1. Перекочування силою видихуваного повітря ватної кульки на поверхні столу.
Гра 2. Дмухання на паперові кораблики, що плавають у воді.
Гра 3. Здування з долоні пелюсток, шматочків паперу, кульок, пушинок кульбаби.
Гра 4. Прокочування олівців силою видихуваного повітря.
Гра 5. Дмухання в порожню пляшку.
Гра 6. «Веселі бульбашки». Дути у трубочку, що стоїть у склянці наповненій водою,щоб утворились бульбашки.
Гра 7. «Дмухай на метелика». Дмухання на виготовленого з паперу метелика, прив’язаного на нитці зверху над головою дитини.
Гра 8. «Задування свічки». Діти уявляють, що задмухують свічку.
Гра 9. «Гра на сопілці». Діти уявляють, що грають на сопілці і ритмічно роблять вдих-видих.
Гра 10. «Паровозик». Діти «їдуть» на потязі - чух-чух-чух, піднімаючи руки роблять глибокий вдих і на видих промовляють «чух».
Гра 11. «Надування кульки». Діти уявляють, що надувають повітряну кульку.
Гра 12. «М’яч у ворота». Дитина силою видихуваного повітря прокочує ватний м’ячик по столу у ворота (із паличок або олівчиків викласти ворота на відстані від дитини).
Гра 13. «На гойдалці».
Гра 14. «Гарячий чай».
Гра 15. «Рубання дров».
Голосові вправи
1. Звук вимовляється пошепки з приєднанням голосу, м’яко та неголосно. Сила голосу повинна бути однаковою від початку до кінця звучання.
2. Наспівування колискової. Наспівуючи промовляється голосний звук, змінюючи силу голосу А А А У У У
3. «Голосова гірка». Вимовляти голосний звук, змінюючи його за висотою, утворюючи гірку (можна використовувати графічне зображення гірки), по якій звук «піднімається» і «спускається донизу».
ДОДАТОК Е
Чистомовки та скоромовки
Чистомовки
Са-са-са — ось летить оса.
Со-со-со — у Соні колесо.
Си-си-си — прилетіли оси.
Су-су-су — ми побачили косу.
Ас-ас-ас — ми пили квас.
Ус-ус-ус — сивий вус.
Сі-сі-сі — закупили сливи всі.
Аска-аска-аска — у Васі є ласка.
Іска-іска-іска — на столі стоїть миска.
* * *
Че-че-че,
Че-че-че –
Бабуся калачі пече.
Ча-ча-ча,
Ча-ча-ча –
Дай, бабусю, калача.
Чі-чі-чі,
Чі-чі-чі –
Їж, будь ласка, калачі.
* * *
Ра-ра-ра – висока гора.
Ро-ро-ро – гостре перо.
Рі-рі-рі – сонце угорі.
Ру-ру-ру – не псуй кору.
Ри-ри-ри – книжку бери.
Ір-ір-ір – великий двір.
Ир-ир-ир – голландський сир.
Ря-ря-ря – ясна зоря.
Ар-ар-ар – вправний кухар.
Ер-ер-ер – молодий шофер.
* *
Ма-ма-ма — холодна зима.
Му-му-му — молока кому?
Мо-мо-мо — до школи йдемо.
Ми-ми-ми — нові килими.
Мі-мі-мі — веселій кумі.
Ме-ме-ме — хто книжку візьме?
Ам-ам-ам — нікому не дам.
Ом-ом-ом — помиємо з милом.
Ем-ем-ем — туди не підем.
Ум-ум-ум — у класі шум.
Им-им-им — від багаття дим.
Ім-ім-ім — збудуємо дім.
*
Ок – ок – ок це колючий їжачок
Ок – ок – ок він знайшов собі грибок.
Ок –ок - ок –закотився під пеньок.
Ок – ок – ок – у зелененький лісок.
*
Шу – шу – шу вже травичку я кошу.
Ко – ко – ко буде в Лиски молоко.
*
Ець – ець – ець - сіренький горобець.
Ель – ель – ель - довгоногий журавель.
*
Ка – ка – ка - маленька ластівка.
Ел –ел – ел - хижий птах орел.
Иця – иця – иця - зимує в нас синиця.
Ва – ва – ва – спить вдень сова.
Сей – сей – сей – співучий соловей.
Ока – ока – ока – скрекоче щось сорока.
Ак – ак – ак – на ворону схожий грак.
Ан – ан – ан – у лісі є фазан.
*
Ак - ак - ак – шпаківню любить шпак.
*
Ера – ера – ера – яскрава це Венера.
Арс – арс – арс – червонуватий Марс.
Ун – ун – ун – із «ремінцем» Сатурн.
Он – он – он – віддалений Плутон.
Урій – урій – урій – найшвидший це Меркурій.
Ітер – ітер – ітер – гроза планет Юпітер.
Ля – ля – ля – улюблена Земля.
Тя – тя – тя – є тільки тут життя.
Іть – іть – іть – планету бережіть.
Ем – ем – ем – планету збережем.
*
Ох – ох – ох є на грядочці горох.
Ик – ик – ик і цілющий там часник.
Як – як – як там червоний є буряк.
Ок – ок – ок ще й зелений огірок.
Ор – ор –ор і смачненький помідор.
Уз – уз – уз на паркан повивсь гарбуз.
Ун – ун – ун соковитий там кавун.
Чі –чі –чі – це корисні овочі.
Ди – ди – ди є тут ще і ягоди.
*
Уж - уж - уж – жовті плями має вуж.
Юка – юка - юка – це отруйна гадюка.
Ак – ак – ак – має панцир рак.
Ав –ав - ав – є в тропіках удав.
Як – якяк – звивається черв’як.
Аха аха - аха – повільна черепаха.
*
Іг – іг - іг– ведмідь заліз у барліг.
Удка – удкаудка – житло собаки будка.
До до до – житло птахів гніздо.
Ара – ара - ара – є у овець кошара.
Ра – ра - ра– лисиччина нора.
*
Ат – ат – ат – мама, тато, брат.
Ра – ра – ра – я й мала сестра.
М’я - м’я –м’я –це моя сім’я.
Ся – ся – ся а якщо бабуся.
Усь - усь –усь –і старий дідусь .
Ки – ки –ки – дядьки і тітки.
На – на – на – то це родина.
*
На – на – на – рідна сторона.
Ай – ай – ай – наш рідненький край.
Жу – жу – жу – землю бережу.
Ба – ба – ба – золоті хліба.
Ті – ті – ті – руки золоті.
*
Ма – ма – ма – скоро вже зима.
Ме – ме – ме – снігу намете.
Ем – ем – ем – саночки візьмем.
Дем – дем – дем – на гірку підем.
*
Аз – аз – аз – під водою водолаз
Зу-зу-зу – багаж везу
Зи-зи-зи – ростуть берези
Оз – оз – оз – тріскучий мороз
Зе-зе-зе – автобус діточок везе
Зі-зі-зі – я стрибаю на нозі
*
Са-са-са – летить оса
Су-су-су – дід несе косу
Ис – ис – ис – у норі лис
Со-со-со – покотилось колесо
Се-се-се – хлопчик квітку принесе
Іс – іс – іс – ми ходили в ліс
*
Ша – ша – ша – смачна каша
Шу – шу – шу – піду сіна накошу
Ше – ше – ше – мені в садочку хороше.
Скоромовки
Для дітей 4 років життя
Босий хлопець
Сіно косить.
**
На столі стоїть сільниця,
У сільниці – сіль.
*
Бабин біб розцвів у дощ,
Буде бабі біб у борщ.
*
Семен сіно віз – не довіз,
Лишив сани – узяв віз.
*
У бобра добра багато.
*
Смаженю смажив,
Смажив Саша,
Замість смажені
У Саші сажа.
*
Ходить квочка
Коло кілочка,
Водить діточок
Коло квіточок.
*
Їла Марина малину.
*
Улас у нас, Панас у вас.
*
Росте липа біля Пилипа.
* *
Кит кота по хвилях катав
Кит у воді, кіт на киті.
*
Обережний хитрий лис
До нори вечерю ніс.
*
Заболіло горло в горили -
Бо горила багато говорила.
Для дітей 5 років життя
Крокодил до крокодила
Припливав просити мила,
Бо набридло крокодилу
Умиватися без мила.
**
Бурі бобри брід перебрели,
Забули бобри забрати торби.
* *
У зливу жахливу під кущем
Дуже змокли жук з джмелем.
*
Черепаха чаплю вечором
Пригощала чаєм з печивом.
*
Чорно-білий чорногуз
У болото чорне вгруз.
*
Тигренятко з тигром-татом
Тренувалися стрибати.
*
Скриню зі скарбом
Знайшли карась із крабом.
*
Горох у городі виріс небувалий
Горобці город пограбували.
*
Миші в шафі шаруділи
Шість шарфів шерстяних з`їли.
* *
Пироги перепечені
Перцем переперчені.
* *
Бабин біб розцвів у дощ.
Буде бабі біб у борщ.
*
Семен сіно віз – не довіз.
Лишив сани, узяв віз.
*
Ворона сороці намисто купила,
В намисті сорока намистинки лічила.
*
Пиляв Пилип поліна з лип.
Притупив пилку Пилип.
*
Мила митися не вміла.
Мила мило з рук не змила.
*
Ніс Гриць горіх через поріг.
Став на горіх, упав на поріг.
*
Ходить квочка коло кілочка,
Водить діточок коло квіток.
*
Пильно поле пильнували,
Перепелів полювали.
*
Приснивсь сьогодні сон синиці:
Приніс сусіда сік з суниці.
*
Великі мурахи грали у шахи,
А маленькі мурашки – у шашки.
*
Хоче залізти в шафу кішка,
Шурхотить у шафі мишка.
*
Зупинився на зрубі зубр.
Задивився зубр на зруб.
* *
Ой був собі коточок,
Украв собі клубочок –
Та й сховався в куточок.
* *
Мишка раз прийшла до кішки,
Уклонилась кішці в ніжки,
Кішці – смішки,
Мишці – нітрішки.
**
Біжать стежини поміж ожини.
*
На шафі шапка,
У шафі – шубка.
*
Дзижчить під житом жвавий жук,
Бо жовтий він вдягнув кожух.
*
Сів шпак на шпаківню,
Заспівав шпак півню,
Ти не вмієш так, як я,
Так як ти не вмію я.
*
Свинка плащика купила
З нього ґудзика згубила
Свинка ґвалту наробила
Поки ґудзика змінила.
Для дітей 6 років життя
Ведмедику, ледащо,
Вліз на пасіку нащо?
Буду джмеликом дзижчати,
Буду меду куштувати.
* *
У діброві - дуби,
Під дубами - гриби,
Трава - між грибами,
Хмарки - над дубами.
*
Павло і Пилипко
Поливали липки.
Виросли липки
У Павла і Пилипка.
*
А дідусь Опанас
Нам купив ананас.
Тож приходьте до нас –
Почастуємо вас.
*
У долині жив удав.
Удавав, що він все знав.
Удавав, що все умів.
У траві хвостом вертів.
*
Мавпенятко мовить: «Мамо,
Масла, моркви, маку мало.
Миска, мамочко, мілка,
Мало містить молока».
*
Ґава ґаву запитала:
Ти на ґанок не літала?
- Не літала я на ґанок,
То й проґавила сніданок.
*
Якось Яків сіяв мак
Так-сяк, абияк.
Визрів ярий Яків мак,
Та щось коле, як їжак.
*
Шило шубку Шурі шило,
Шовком, шерстю, шви обшило.
Вийшла шубка прехороша
Нашій Шурі на порошу.
*
Біля саду, біля броду,
Бабин виораний город.
Барабанять по городу
Бараболя та горох.
*
Обережний хитрий лис
До нори вечерю ніс.
Біг додому лісом лис,
Шелестів над лисом ліс.
*
В горішнику горішенька
Горішками обвішана.
Оришка і Тимішко
Обтрушують горішки.
*
Ми плакати –
Не плакали.
Нам плакати
Нема коли.
*
Для синків-молодців
Мати напекла млинців.
І хвалили молодці
Ті млинці на молоці.
*
На печі, на печі
Смачні та гарячі
Пшеничні калачі.
Хочеш їсти калачі –
Не лежи на печі.
*
Перепілка – гарна птиця,
Та хлоп’ят вона боїться,
Бо хлоп’ята беруть гілку
І лякають перепілку.
Не потрібно так лякать,
В неї п’ять перепелят.
ДОДАТОК Ж
Розповіді, казки та пісеньки
Розповіді на звуконаслідування
Весела сім’я
Жили собі дідусь та бабуся. Не було в них нікого. Сумували вони. Та одного вечора почули, що хтось стукає до них тихенько: «тук-тук-тук». Відчинила бабуся двері й чує: «Ку-ку-рі-ку, ку-ку-рі-ку — пустіть мене переночувати». Бабуся й дідусь зраділи та й пустили півника в курятник. Як ось знову хтось стукає ще голосніше: «тук-тук-тук», і почулося: «Му-у-му-у». Це корова просилася переночувати. Пустили і її в корівник. Потім прийшла курочка з курчатками і каже: «Кудах-тах-тах, кудах-тах-тах! — пустіть і мене». Пустили і її з курчатами. Нагодували всіх, напоїли чистою водицею. Дуже сподобалось усім жити в бабусі й дідуся, залишилися вони в них назавжди. Рано-вранці півник прокидався й співав: «Ку-ку-рі-ку, я курочок стережу». А курочка: «Кудах-тах-тах, я несусь у кущах». А корова: «Му-у-му-у! Молочка вам принесу». Ось так вони почали весело й дружно усі разом жити в дідуся та бабусі.
* *
Коли я була маленька, у нас біля хати був великий сад. Ввечері я завжди любила сидіти в садочку з моєю бабусею. У саду тихо, тільки чути, як вітерець листям шелестить: «ш-ш-
ш-ш». Іноді пролетить птах: «шух-шух», а мені здається, що це змій Горинич завітав до нас у садок. І я звертаюсь до бабусі з проханням розповісти мені казку. А вранці я сама гуляла по садочку, слухала спів пташок: «цвірінь-цвірінь», «тьох-тьох-тьох», спостерігала, як бджоли збирали мед на квітах: «дз-дз-дз»... Одного разу я почула під кущем пихкання: «пих-пих-пих», нахилилась і побачила їжака....
Казка про веселого Язичка
Жив-був собі у своєму будиночку веселий Язичок. А що це за будиночок був у нього? Це рот. Веселий Язичок був дуже пустотливий і цікавий, тому любив виглядати із будиночка. (Показ рухів язика, спонукання дітей до виконання таких самих рухів.) А будиночок дуже сердився на нього і через свої дверцята не випускав Язичка. Що ж це за дверцята? Це ж наші зуби і губи. Давайте, діти, випустимо Язичок за перші (потім другі) дверцята будиночка і зачинимо їх. (Виконання вправ.) Стомився наш Язичок і ліг собі у своє ліжечко. Спочатку на спинку, а потім на бочок. Зробіть і ви так, діти. (Виконання вправ дітьми.) Прийшла ніч, будино¬чок слід закрити; спочатку зачиняємо другі дверцята, потім перші, а Язичок нехай спить у ліжечку на спинці.
Казка про голосні та приголосні звуки
В одному паперовому замку мешкали брати-звуки. Так-так, ті самі, що чують наші вуха. Жили в мирі-злагоді, аж поки один із них нахабно не заявив: «Я найпотрібніший, отже, я старший!» Що тут вчинилося! Звуки такий галас підняли! Кожен почав вихвалятися.
- Я найкрутіший і мене легко вимовляти, — промовив звук…[О].
- Ні, я! Хоч мене і важко вимовляти, але я ширший, — засперечався [Ж].
_ Ой-ой, широкий! А я вмію гудіти, та й ще дуже голосно,— сказав звук [У]. Вони так голосно сперечалися, що розбудили Мудру Фею. Зібрала Фея крикливих і голосистих.
Чи здогадалися ви, які це звуки? (Це звуки [а, о, у, є, и, і] – голосні.
А тих, що були тихими і спокійними, що не могли кричати і співати, а тільки шипіти, свистіти, скрипіти, шарудіти, як Фея назвала? (Приголосними).
Казка для ознайомлення з приголосними звуками
Жили-були шість голосних звуків, які вміли гарно співати. Поряд з ними жило ще багато звуків, але вони співати не вміли. Іншим звукам також дуже хотілося співати, та коли вони намагалися це зробити, у них виходило шипіти – «Ш-ш-ш», пихтіти – «П-п-п», свистіти — «С-с-с», бумкати – «Б-б-б» та видавати інші звуки, окрім співу. Коли хтось промовляв ці звуки, повітря не виходило вільно з ротика, а зустрічало перешкоду: то губки стуляться (М, П, Б), то спинка язика підніметься і закриє прохід (К, Х, Г). Тому ці звуки позначаються рискою — (неначе стулені губки).
Ці звуки можуть перешкоду зменшувати, ніби робити маленьку шпаринку, коли їх вимовляти не твердо, а м’яко не Б, а БЬ, не Л, а ЛЬ. У такому випадку і позначають їх інакше – двома рисками =.
Та найгіршим було те, що ці звуки не могли гратися, як голосні. Наприклад, стануть у пару А та У, і чуємо, як у лісі люди гукають один одного А-а-а-у-у-у. Поміняються місцями У й А – чути, як плаче дитина У-у-у-а-а-а. підбіжить І до А – це десь неподалік закричав віслючок - іа-іа-іа.
Як же хотілося сусідам голосних звуків теж так гратися! І ось вони попросили голосні звуки погратися з ними. Голосні звуки були добрими. Вони добре поміркували, як можна допомогти своїм сусідам і вирішили: щоб ті теж могли співати і так гратися, їм треба бути при голосних звуках. Сусідні звуки дуже зраділи. Відтоді вони стали називатися приголосними звуками. Тепер приголосні звуки стають у пару з голосними. Скажімо, стали у пару А та М, і чуємо, як мати годує малечу – ам, а стали разом М і У – замукала корова – му-у-у.
Так і потоваришували голосні і приголосні звуки.
Казка для ознайомлення зі словами та складами
Голосні і приголосні звуки стали товаришувати і ходити парами. Але у деяких пар не виходило щось сказати. Наприклад, взялися за руки Д та И (скажемо всі разом: «ДИ»), але це нічого не означало. Вони дуже засмутилися, тому їх прийшли втішати звуки В та О і розповіли, що у них теж нічого не виходить (усі разом – «ВО»). Тож вони взялися всі разом за ручки: ДИ-ВО. Раптом прибігли інші звуки і почали їх вітати: «У вас вийшло ДИВО!» І дійсно це було диво, бо окремо вони нічого не означали, а разом склали слово – «диво».
Інші звуки теж почали ставати по двоє та навіть по троє, а потім підходили до інших таких групок і складали слова. Такі групки звуків почали називати складами, адже з них складається слово. Звуки утворювали склади а, потім об’єднувалися в слова. Але помітили, що приголосні звуки не можуть самі утворювати склади, а тільки за допомогою голосних звуків. Тоді біля одного голосного могло зібратися два, а інколи і три приголосних звука. А голосні звуки можуть утворювати частинки слова – склади – і без приголосних. Тож звуки прийшли до висновку, що скільки у слові голосних звуків, стільки і складів.
Пісеньки для ознайомлення з приголосними звуками
Звук С
Мама пішла в магазин. Василько залишився вдома. І пішов на кухню. Василько почув: кап-кап! Це крапала вода з крана. Василько хотів закрити кран. Він заліз на табуретку і повернув кран. Але вода полилася ще сильніше, із шумом: «с-с-с» (Як полилася вода? Діти повторюють: «с-с-с»). Виявляється Василько повернув кран не в той бік. Він швидко закрив кран, і вода перестала текти і крапати. Але Васильку захотілося ще послухати, як тече вода. Він став відкривати і закривати кран, а вода співала: «с-с-с» (Як співала вода? Діти: «с-с-с»). Так Василько грав, поки не прийшла мама. Мама побачила Василька біля крана і розсердилася. Але Василько сказав: «Мамо, я нічого поганого не робив, я тільки слухав, яку пісеньку співає водичка».
Звук З (комар)
Настало літо. Маленький Василько разом з іншими дітьми виїхав на дачу. Ввечері, коли всі вже були у своїх ліжечках, йому стало сумно без мами, і він довго не міг заснути. Раптом він почув, що хтось тихо-тихо співає: «з-з-з». Василько повернувся на інший бік знову над самим вухом почув ту саму пісеньку: «з-з-з».
«Хто ж це так співає?» — тільки встиг подумати Василько, як у напівтемряві спальні побачив маленького комара. Комар крутився над Васильковою головою і гудів: «з-з-з». Василько став відганяти його від себе, і комар вилетів у відчинене вікно. Але пісенька комара Василькові сподобалась, і він тихо співав її, доки не заснув. (Як співав комар? Співають всі разом пісеньку комара).
ДОДАТОК И
Вправи з підготовки руки дитини до письма
1. Проведення похилих ліній між двома лініями.
2. Проведення прямих ліній із крапками.
3. Малювання ялинок, трикутників, квадратів, прямокутників.
4. Штрихування геометричних фігур.
5. Малювання візерунків з дугоподібних, ламаних та хвилястих ліній.
6. Штрихування кошика (будиночка, барабана, чашки).
7. Малювання предметів з овальних ліній (слив, жолудів, гірлянд на ялинку).
8. Суцільна дугоподібна лінія з петлями.
9. Візерунок із похилих та прямих ліній з петлями внизу і вгорі.
10. Штрихування контура соснової шишки (кукурудзи).
11. Ознайомлення із зошитом у дві вузькі рядкові лінії з рідкою похилою та допоміжною лінією. [2]
дітей дошкільного віку
Методичні настанови
Красноград
2018
УДК: 373.2.016:81’342.3:005.336.2(072)
П 19
Укладач:
Пасічник С.О., викладач методики розвитку мовлення і навчання елементів грамоти, спеціаліст першої категорії Красноградського коледжу Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради.
Рецензенти:
Ткаченко Л.М., викладач педагогіки, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист Красноградського коледжу Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради;
Скорнякова В.М., спеціаліст вищої категорії, вихователь-методист Красноградського ДНЗ (ясла-садок) №17.
Пасічник С.О. Формування фонетичної компетентності
П 19 дітей дошкільного віку: метод. настанови / С.О. Пасічник. –
Красноград : ФОП Сирота Т.В., 2018. – 108 с.
Методичні настанови спрямовані на вирішення завдань удосконалення професійної підготовки фахівців, які вивчають дисципліну «Методика розвитку мовлення і навчання елементів грамоти» спеціальності «Дошкільна освіта». У роботі представлено теоретичні засади формування фонетичної компетентності дітей дошкільного віку. Розкрито сутність понять «звукова культура», «фонетична компетентність», охарактеризовано методи й методики навчання дітей звукового аналізу, грамоти, підготовки руки дитини до письма, презентовано практичний матеріал для використання в роботі з дітьми дошкільного віку.
Методичні настанови стануть у нагоді студентам, викладачам, вихователям закладів дошкільної освіти.
УДК: 373.2.016:81’342.3:005.336.2(072)
Затверджено на засіданні Навчально-методичної ради
Красноградського коледжу Комунального закладу
«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»
Харківської обласної ради
Протокол № 1 від 11 січня 2018 року
Голова Навчально-методичної ради________ Л.Д. Котелевська
© С.О. Пасічник, 2018
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА…....................................................................... 4
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ФОНЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ…………………………………….
6
1.1. Поняття звукової культури мовлення.……………… 6
1.2. Змістова характеристика фонетичної компетенції дошкільників…….……………………………………………
9
1.3. Методи і прийоми формування фонетичної компетентності дітей дошкільного віку………………
11
1.4. Методика формування фонетичної компетентності дошкільників на заняттях.……………………………………
20
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ГРАМОТИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ……………
24
2.1. Зміст навчання грамоти дітей в різних вікових групах………………………………………………………….
24
2.2. Методика навчання дітей звукового та складового аналізу слів……………………………………………………
27
2.3. Методика підготовки руки дитини до письма………… 46
2.4. Методика навчання дітей читати……………………….. 49
ПІСЛЯМОВА........................................................................... 52
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................ 53
ДОДАТКИ….………………………………........................... 55
ДОДАТОК А. Схеми аналізів занять з розвитку мовлення
ДОДАТОК Б. Схема складання конспекту комплексного заняття з розвитку мовлення
ДОДАТОК В. Орієнтовні конспекти занять
ДОДАТОК Г. Орієнтовне планування занять з грамоти в старшій групі
ДОДАТОК Д. Дидактичні ігри та вправи
ДОДАТОК Е. Чистомовки та скоромовки
ДОДАТОК Ж. Розповіді, казки та пісеньки
ДОДАТОК И. Вправи з підготовки руки дитини до письма
ПЕРЕДМОВА
Однією з невід’ємних складових освітнього процесу в закладі дошкільної освіти є навчання дітей мовлення. Не треба нікому довго пояснювати, яким важливим для людини є дар слова. Слово відтворює світ всередині самої людини. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти цим даром. Щоб дитина прийшла до школи з добре розвиненим мовленням, треба з нею якомога частіше грати в те, що сприяє розвитку мовлення, мислення, фантазії.
Питання підготовки дітей до школи завжди були актуальними як для батьків, так і для вихователів закладів дошкільної освіти. Особливої гостроти набула проблема підготовки дітей до школи в наш час, коли навчання дітей у школі започатковується з шести років, а дошкільна освіта, як вихідна ланка неперервної освіти, стала в Україні обов’язковою для дітей п’яти років, тобто реально виокремилася ще одна проміжна ланка між дошкільною і шкільною освітою – передшкільна. Школа зацікавлена, щоб діти, які приходять у перший клас, були підготовлені до навчання грамоти, тобто мали добре розвинений фонетичний слух, добре розвинене розмовне мовлення (діалогічне й монологічне), здійснювали звуковий і складовий аналіз слова, вміли аналізувати речення, виділяти з речень слова, поділяти слова на склади, щоб у них були добре розвинені дрібні м’язи пальців, щоб рука була готова до письма. Діти, які прийдуть до школи з такою підготовкою, легко оволодіють у школі навичками читати і писати.
Особливого значення в процесі розвитку мовленнєвої компетенції дошкільників відводять сьогодні формуванню фонетичної компетенції та її складовим. Правильне оволодіння мовою стає неможливим за відсутності цього виду компетенції, а тому її дослідження потребує особливої уваги. Особливого значення для розвитку фонетичної компетенції набуває саме дошкільний вік, коли вона формується та стає основою для подальшого оволодіння мовою.
Спостереження за дітьми та експериментальні дослідження учених (О. Гвоздєв, Н. Менчинська, В. Мухіна та інші) засвідчують, що діти дошкільного віку рано починають виявляти інтерес до звукового складу слова, намагаються самостійно виокремлювати насамперед приголосні звуки в словах. Саме тому в закладах дошкільної освіти уводять елементи грамоти з метою підготовки дітей до школи. Вихователі закладів дошкільної освіти повинні бути добре обізнані з методиками навчання дітей передшкільного віку елементів грамоти та підготовки їх до школи. [2]
Водночас вихователь не повинен забувати про розвиток усного мовлення дітей як основи для навчання грамоти. Ефективність роботи з розвитку мовлення значною мірою залежить від вдало розробленої системи педагогічного впливу, педагогічних умінь і навичок вихователя, його мовлення як взірця для дітей.
Виходячи з вищезазначеного, головним завданням дошкільної освіти є підготовка дітей до школи з фонетично чистою, граматично правильною, лексично багатою мовою.
Таким чином, проблема виховання фонетичної компетенції — одна з першорядних, основних і найактуальніших завдань, гостро стоїть не тільки перед закладом дошкільної освіти, але і людством в цілому. Адже необхідною умовою спроможності в сучасному світі є такі риси особистості, як ерудованість, професіоналізм, успішність, що неможливо без володіння грамотною і красивою мовою.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ФОНЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
1.1. Поняття звукової культури мовлення
Звукова культура мовлення – складова загальної мовленнєвої культури людини. Становлення звукової культури мовлення відбувається в період раннього і дошкільного віку.
Поняття «звукова культура мовлення» – складне і багатоаспектне. Воно охоплює фонетичну правильність мовлення (сприймання і розрізнення фонем на слух, артикуляцію звуків; звуковимову) і загальні мовленнєві навички (дикцію, темп і ритм мовлення, тембр, силу голосу, наголос, дихання, орфоепічну правильність мовлення). [3]
Артикуляція звуків – це сукупність рухів і правильне положення мовних органів, необхідних для утворення звука мови.
Вихователь повинен своєчасно допомогти дитині виправити неправильну звуковимову, показати правильну артикуляцію.
Дикція – це членороздільна вимова звуків, ступінь виразності вимови звуків та їх сполучень, складів, слів за різних умов.
Дикцію потрібно розвивати у дітей, адже від її сформованості залежить розуміння мовлення.
Вихователю слід пам’ятати, що чітка дикція відпрацьовується тільки шляхом розвитку моторики мовленнєво-рухового апарату, правильної артикуляції та вимови звуків.
Орфоепічна правильність мовлення – це сукупність правил зразкової літературної вимови, унормованість національної мови, що забезпечує зберігання одноманітності її звукового оформлення.
Літературна вимова – це зразкова, нормалізована вимова освічених людей, позбавлена будь-яких просторічних, діалектних, регіональних рис, що вказують на належність до вузькообмеженої соціальної групи.
Мовленнєве дихання – це вміння відтворювати короткий вдих і довгий ротовий видих, що забезпечує тривалу й звучну вимову звуків мовлення, а також плавність і злиття вимови.
Вихователь зобов’язаний навчити дитину правильного мовленнєвого дихання відповідно до її віку. Так, видих у молодшій групі повинен дорівнювати часу, протягом якого дитина вимовляє фразу у два-три слова, в середній – два-чотири, у старшій – чотири-п’ять слів.
Мовленнєве дихання потрібно виховувати в дошкільному віці, стежити, що діти дихали спокійно, не піднімали плечей, не перевтомлювалися. Не можна пропонувати дитині вдихати сильніше. Під час дихання дитина повинна прийняти правильне положення: грудна клітка розгорнута, плечі відведені назад, розслаблені, голова дещо піднята. Бажано, що дитина поєднувала початок видиху з початком мовлення.
Сила голосу – це властивість голосу вимовляти звуки голосно, середньо, тихо, пошепки.
Висота голосу залежить як від будови голосових зв’язок, їхньої товщини і довжини, так і від ступеня емоційного мовлення.
Тембр голосу – це якісне забарвлення його (дзвінкий, глухий).
Вихователю слід пам’ятати, що у дітей дошкільного віку досить специфічні властивості голосу. Тому голос дитини потрібно берегти, не дозволяти їй кричати, голосно розмовляти у холодну погоду, надзвичайно голосно читати вірші на святкових ранках. У дітей потрібно розвивати голос: виробляти вміння говорити тихо і голосно, розмовляти низьким і більш високим голосом, а також середньої сили, не напружуватись, уміти підвищувати та знижувати голос. Це водночас сприятиме і виразності мовлення.
Темп мовлення – це швидкість вимови елементів мовлення: звуків, складів, слів.
Педагог не повинен допускати швидкого темпу мовлення, особливо у дітей молодшого дошкільного віку, що дуже шкідливо для їхнього здоров’я. Це може призвести до затримки розвитку вікових особливостей мовлення, його нечіткості.
Ритм мовлення – це рівномірне чергування складів, їх тривалості у часі.
Фонематичний слух – здатність чути та виділяти кожний окремий звук серед інших звуків слова, вміння аналізувати звукову форму слова за допомогою внутрішнього промовляння, сприймання членороздільної мови, здатність розрізнювати й відтворювати усі звуки рідної мови, співвідносячи їх з фонетичною системою мови.
Розвиток мовленнєвого слуху передбачає розвиток у дітей здатності точно визначати думки й почуття того, хто говорить, з усіма їх відтінками за допомогою таких елементів мови, як наголос, пауза різної тривалості й характеру та різноманітних видів мовленнєвої інтонації.
Фонематичне сприйняття – це здатність визначати звуки в слові, їх послідовність і кількість.
Інтонація – це сукупність фонетичних засобів (компонентів): наголосу, мелодики, пауз, темпу і тембру.
Уже в молодшій групі дітей потрібно вчити користуватися засобами інтонаційної виразності, правильно передавати свої почуття і переживання в мовленні.
Передумови виховання звукової культури мовлення у дітей такі: розвиток на різних етапах дитинства слухового й мовленнєво-рухового аналізаторів; розвиток фонематичного слуху; гігієна нервової системи, охорона органів слуху, мовлення, носоглотки; правильне мовлення оточення; змістовність життя дітей у закладі дошкільної освіти; наявність дидактичного матеріалу, активна мовленнєва практика дітей; спільна робота закладу дошкільної освіти і сім’ї у вихованні звукової культури мовлення.
1.2. Змістова характеристика
фонетичної компетенції дошкільників
Навчання мови і розвиток мовлення дітей не зводяться лише до мовленнєвої діяльності, реалізації та використання мовної системи.
Фонетична компетенція – правильна вимова всіх звуків рідної мови, звукосполучень відповідно до орфоепічних норм, наголосів; добре розвинений фонематичний слух, що дає змогу диференціювати фонеми; володіння інтонаційними засобами виразності мовлення (темп, тембр, сила голосу, логічні наголоси тощо). [3]
Навчати дітей різновидам мовленнєвої компетенції, в тому числі і фонетичної, потрібно вже з раннього віку. Перед тим, як вступити до школи, дитина має засвоїти відповідні мовленнєві знання, вміння і навички, які необхідні їй для спілкування.
Розглянемо зміст базисного компонента мовленнєвого розвитку випускника закладу дошкільної освіти в навчально-мовленнєвій та художньо-мовленнєвій діяльності.
Базисний компонент
мовленнєвого розвитку дитини-дошкільника
Обов’язковий мінімум
мовленнєвого розвитку дітей
Напрями діяльності і зміст навчання Навчально-мовленнєва діяльність. Обов’язкові результати навчання
Фонетична компетенція.
Орфоепічна правильність мовлення: вимова усіх звуків рідної мови згідно з орфоепічними нормами. Фонематичний слух, що дає можливість диференціювати фонеми. Інтонаційні засоби виразності мовлення. Звуковий аналіз мовлення. Усвідомлення звукового складу мовлення Дитина правильно й чітко вимовляє усі звуки рідної мови; має добре розвинений фонематичний слух, диференціює близькі й схожі звуки у словах; помічає і легко виправляє помилки звуковимови. Відповідно до ситуації регулює силу голосу, темп мовлення. Дитина має змішаний тип мовного дихання, дотримується інтонаційних засобів виразності. Доречно використовує питальну, розповідну та окличну інтонації. Обмежено застосовує паралінгвістичні засоби виразності. До семи років завершується процес фонетичного розвитку дитини, з’являється усвідомлення звукового складу рідної мови. Діти оволодівають прийомами звукового аналізу слів, розрізняють і виділяють голосні, тверді й м’які звуки. Дитина готова до навчання грамоти (читання і письма) у школі.
1.3. Методи і прийоми формування фонетичної компетентності дітей дошкільного віку
Завдання і зміст роботи з виховання звукової культури мовлення викладено у програмі виховання та навчання в закладі дошкільної освіти.
У вихованні звукової культури мовлення використовують різноманітні прийоми та методи навчання. Серед прийомів навчання провідне місце посідають артикуляція звуків, імітація правильної звуковимови, зразок мовлення вихователя, відображене та сумісне мовлення («Зроби так, як я», «Скажи так, як я», «Повтори за мною», «Давай скажемо разом»), доручення, ігрові прийоми.
Методами виховання звукової культури мовлення є дидактичні ігри, вправи, рухливі ігри, розповіді зі звуконаслідуванням, оповідання, вірші, чистомовки, скоромовки, лічилки, розглядання картинок, настільно-друковані ігри.
Основними методами виховання звукової культури мовлення є дидактичні ігри та вправи, в процесі яких удосконалюються всі компоненти звукової культури мовлення. Щоб навчити дітей правильно й чітко вимовляти звуки, пропонують такі ігри: «Вимов так, як я», «Оркестр», «Назви і відгадай», «Крамниця», «Комар», «Покатаймося на конику», «Жуки», «Літаки», «Що сказав (взяв) Петрушка?», «Виправ Незнайку», «Допоможемо Буратіно», «Чого не вистачає?», «Луна», «Підкажи Петрушці звук», «Ось так вимовляються звуки». [7]
Розвитку фонематичного суху сприятимуть ігри: «Тиша», «Телефон», «Зіпсований телефон», «Тиха і голосна музика»,»Що як звучить?», «Відгадай звук», «Упізнай, хто це?», «Тук-тук», «Зозуля», «Про що говорить кімната (вулиця, ліс)?», «Доручення», «Хто краще чує?».
Для розвитку мовленнєвого дихання пропонують ігри: «Сніжинка», «Летять сніжинки», «Листочки», «Вітерець», «У лісі», «Вітряк», «У кого далі полетять пелюстки?», «Дмухай сильніше». Для вироблення інтонаційної виразності мовлення ефективними є такі ігри: «Мавпочки», «Хто що почув?», «Тихо-голосно», «Пішли-поїхали», «Вимови так, як я», «Допоможемо Незнайку».
З метою формування у дітей уміння виконувати звуковий аналіз слів, закріплювати знання про слово і речення, доцільно проводити такі ігри: «Добери різні слова», «Підкажи слово», «Чи подібно звучать слова?», «Слова забули своє місце», «Упіймай м’яч», «Живі слова», «Як Мишко вчився говорити?», «Про Сашка і сніговика», «Що написав нам Петрушка?», «Ведмедик дізнається», «Що таке наголос?», «Як звати друзів?».
З метою закріплення звукової вимови використовують чистомовки. Вихователь може сам скласти їх на кожний звук.
З дітьми середньої та старшої груп можна вивчити тексти скоромо¬вок. Скоромовка, або спотиканка, — жанр народної творчості — жар¬тівливий вислів, спеціально скомпонований із важких для вимови слів, яким часто розважаються діти, намагаючись швидко його вимовити. Основна мета скоромовок — формування чистого й правильного мов¬лення, закріплення артикуляції важких звуків та розвиток мовленнє¬вого апарату. На кожний звук, яким опановує дитина, пропонується відповідна скоромовка.
Окремі скоромовки під час заучування можна інсценувати для кра¬щого запам’ятовування тексту. У такий спосіб можна заучувати скоро¬мовки з книжки
Л. Пшеничної «Жадібний Євгенко».
Методика заучування скоромовок така: нову скоромовку вихова¬тель вимовляє повільно, чітко, виділяючи інтонаційно звуки, які повто¬рюються. При цьому перед дітьми ставить завдання: уважно слухати і запам’ятовувати, який звук повторюється. Відтак вихователь ще двічі промовляє скоромовку повільно, а потім швидко. На наступному занятті перед дітьми ставиться завдання промовляти скоромовки то голосніше, то тихіше, то швидше, то повільніше. Вихователь викликає дітей до столу, щоб вони читали скоромовку з підкресленою артикуляцією звуків, міміки, інтонації. Знайомі скоромовки діти промовляють хором.
Для ознайомлення дітей з артикуляційним апаратом вихователь скла¬дає казочку про веселого Язичка.
Доцільно послуговуватися також художніми оповіданнями, які містять матеріал для звуконаслідування (Є. Перм’як «Хто?», Ю. Старостенко «Синиці-трудівниці», Є. Чарушин «Як хлопчик Женя навчився вимов¬ляти літеру [р]», Д. Герасимчук «Струмочок», Є. Щим «Як птахи співа¬ють»).
Рухливі ігри із звуконаслідуванням, словами, піснями вихователь використовує тоді, коли діти вже вміють вимовляти важкі звуки, але звуковимова ще нестійка. На¬приклад, ігри: «Гуси-лебеді», «Потяг», «У ведмедя в бору», «Пташки і кіт», «Два Морози», «Мишоловка». Під час рухливих ігор діти залюбки співають, імітують звуки машин, голоси тварин, птахів. Наприклад, у грі «Хто тут живе?» три- і чотирирічні діти групами імітують квоктання курей, ґелґотання гусей, гарчання собак; вихователь стежить за пра¬вильною артикуляцією.
Дітям старшого віку подобаються хороводні ігри («Галя по садочку ходила», «Калина», «Караван», «Бубон» та ін.), які варто проводити не лише під час музичних занять, а й на прогулянках. У них діти спокійно рухаються, співають знайомі пісні. Рухливі ігри треба проводити що¬дня, це сприяє систематичному вправлянню мовленнєво-рухового апа¬рату, мовленнєвого слуху та уваги дітей.
Розповідь на звуконаслідування відрізняється від інших видів ро¬боти з розвитку мовлення. Це спільна робота дітей і вихователя, якому належить провідна роль у передаванні змісту. Імітаційні звуки, звуко¬сполучення та слова промовляють діти всієї групи або підгрупи (п’ять-шість дітей) або одна дитина. Під час розповіді, вихователь пропонує вимовляти разом окремі частини тексту наприклад: «Корова: му-у-у! Молочка вам несу». Розповіді зі звуконаслідуванням використовують переважно в молодшій і середній групах. Тексти розповідей можуть бути авторські, дібрані з народних творів або складені самим виховате¬лем. За композицією та змістом вони мають відповідати дидактичним та психолого-педагогічним вимогам: бути невеликими за розміром, з простим, але захоплюючим, переважно веселим сюжетом, з великою кількістю імітаційних звуків, звукосполучень, слів, які спонукали б дітей до активності.
З авторських та народних творів можна використати такі: «Поїдем, синочку, з тобою в село» (українська народна пісенька), «Рукавичка» (українська народна казка; під час читання її можна імітувати голоси тварин, що згадуються в ній); Г. Чубай «Тік і так»,
В. Коломієць «Го¬робчик», О. Сенатович «Прогулянка
д-д-д», «Веселий сміх», В. Заєць «Гав» та ін.
Методика проведення занять із молодшими дошкільниками така: вихователь переповідає твір, по кілька разів промовляє звуки та звуко¬сполучення, імітуючи голоси птахів, тварин, звуки природи, сигнали ма¬шин. Діти мовчки слухають розповідь. Якщо деякі з них починають промовляти звуки, звукосполучення самостійно, вихователь ставиться до цього схвально і поглядом, посмішкою чи жестом заохочує до участі в розповіді. При повторному розповіданні вихователь пропонує усім дітям або комусь одному «допомогти» під час розповіді, промовляючи разом з нею, як шумлять дерева, співає півень, мукає корова, гуде бджо¬ла, подає сигнал пароплав тощо.
Для бесіди зі старшими дошкільниками можна використати роз¬повідь, складену самим вихователем. Він добирає або придумує спеціальні тексти, в яких трапляються важкі звуки. Ці розповіді складніші за змістом і більші за розміром. Діти можуть переказувати їх від початку до кінця, частинами, а також за ролями. Вихователь бере на себе роль автора, а діти поодинці чи невеликими групками промовляють слова, звукосполучення, звуки. Основний прийом навчання виразного мов¬лення — імітація, наслідування мовлення вихователя.
Широко використовують ігрові вправи на вправляння дітей у ви¬разному мовленні на заняттях з розвитку мовлення та художньої літера¬тури. Так, використовуючи різні театральні прийоми, вихователь навчає дітей передавати образ дійових осіб за допомогою міміки, жестів, поста¬ви. Треба вчити дітей голосом передавати настрій, стан того чи іншого героя художнього твору. Для цього їм пропонують прочитати вірш радісно, весело або сумно; поставити запитання від імені хитрої лисич¬ки, злого вовка, доброго крокодила Гени або веселого Чебурашки; вико¬нати пісеньку від імені доброго або злого героя; зобразити, як вовк розмовляє у лісі з Червоною Шапочкою, використовуючи інтонацію (лагідно чи улесливо, грубо чи хвалькувато). Можна використовувати різні творчі завдання, які сприяли б пошуку дітьми індивідуальних засобів виразності у передачі образів, персонажів, інтонації. Наприклад, підійти до свого товариша і попросити у нього іграшку так, щоб усі за інтонацією могли зрозуміти, як саме він попросив: лагідно чи сердито, ввічливо чи грубо тощо.
Розвитку виразності мовлення дітей сприяють запитання виховате¬ля при читанні й аналізі художніх творів. Вони спрямовують увагу дітей на виразні засоби мовлення, спонукають до інсценування. На¬приклад: Який голос у Маші? З яким почуттям вона сказала ці слова? Поясніть, що зараз переживає Маша? (Казка «Маша і Ведмідь».) Яким би голосом ви передали слова Ведмедя? Як правильно розпочати роз¬повідь: швидко чи повільно? Який вірш, веселий чи сумний, чому? Щоб ви хотіли змінити у цьому оповіданні (казці)? Пригадайте, який епізод в оповіданні вас найбільше вразив, схвилював?
Дітям порівняно важко дається виконання вправ на вираження почут¬тів у мовленні, а саме: здивування, радість, урочистість, ніжність, гнів, жалібність, переляк та ін. Основними прийомами для вправляння дітей у виконанні цих завдань є ігрові. Наприклад, вихователь читає вірш, а діти повторюють рядки вірша з яскраво вираженою інтонацією: перша підгрупа — із запитальною, друга — з розповідною, третя — з окличною.
З метою навчання дітей виразного мовлення використовують спеці¬альні вправи, виконуючи які, діти повинні промовити слово з різним емоційним навантаженням.
Наприклад, вихователь говорить: «Діти, сьогодні до нас у групу прийшов новенький хлопчик. Як би ви про нього сказали?» «Новенький». Потім він пропонує дітям сказати це слово з радістю, подивом, сумом, байдуже. Дітям дається завдання про¬мовити речення «Оксана малює олівцем» так, щоб відповісти на запи-тання: хто саме малює олівцем? (наголос на слові Оксана), що робить Оксана? (наголос на слові малює) чим малює Оксана? (наголос на слові олівцем).
Вихователь промовляє фразу «Дощ іде» і пропонує дітям здогада¬тись, зраділа вона дощу чи, навпаки, схвильована. Важливою для ви¬роблення різних відтінків голосу та виразності мовлення є вправа «Мавпочки». Діти повторюють різні варіації сили голосу, дикції, ритму, темпу, наголосу, інтонації.
Особливе місце у вихованні звукової культури мовлення дошкільни¬ків посідають малі жанри фольклору. Народна поетична творчість є невичерпним джерелом виховання і навчання дітей дошкільного віку. В ній відбито життя народу, його звичаї, обряди, саме через неї діти засвоюють народну мову.
Колисанки — народні пісні, що співаються, коли заколисують, присипляють дітей. Колискові пісні зачаровують малят своєю простотою, ніжністю, красою рідного слова. Вони розвивають слух та відчуття рідної мови, її мелодики, збагачують дітей пестливою лексикою. [3]
Характерними елементами колисанок є специфічні приспіви, ритмічні повтори певних слів чи звуків, використання епітетів, порівнянь, мета¬фор, звуконаслідувань.
Дитячі забавлянки — це надзвичайно вдала форма спілкування дітей з дорослими, що сприяють розвитку дрібних м’язів руки, активізації їхньої рухливості.
Забавлянки (утішки) — це коротенькі пісеньки або віршики, по¬єднані зі своєрідними вправами і покликані зміцнювати дитину фізич¬но, підтримувати радісний, бадьорий настрій. Забавлянки існують для дітей різного віку. Для найменших, які тільки починають сидіти, у народі складено забавлянки з похитуванням, підкиданням дитини на коліні або одній нозі («Ой чук, чук, чук», «Гойда, гойда, гойдала»). Для немов¬лят — утішки-ігри з пальцями («Печу, печу хлібчик», «Сорока-ворона»). Для дітей, які опанували рідну мову, пропонуються забавлянки-діалоги («Зайчику, зайчику»).
Вік, на який припадають забавлянки, утішки, — сенситивний для мов¬леннєвого розвитку малюків. Саме тому функція забавлянок — не лише розважати малюка, а й розвивати його мовлення, активізувати процес засвоєння звуків рідної мови дитиною дошкільного віку.
Забавлянки насичені різноманітними повторами, звуконаслідувальни¬ми словами, тому вони так легко запам’ятовуються дітьми. Звукові повтори створюють особливу наспівність забавлянок, що є дуже важли¬вим для зазначеного жанру, оскільки для немовлят зміст і значення слів не завжди зрозумілі. Вони сприймають мелодійний, ритмічний, зву¬ковий малюнок твору.
З кожною новою утішкою малюки знайомляться з радістю, вони із задоволенням слухають народну мову, відчувають віршований ритм, багатство відтінків слів. Саме читання забавлянок створює умови для емоційного контакту з дітьми. Навчально-виховна мета забавлянок— розвивати мовленнєву активність дитини, тренувати пам’ять, логіку мислення. Отже, розігрування забавлянок з дітьми — це надзвичайно важливий момент зародження у дитини інтересу і любові до рідної мови. Вони виховують у дошкільнят почуття ритму, розвивають актив¬не мовлення, сприяють розвитку фонематичного слуху.
Серед дитячого фольклору найпоширенішими є заклички, примовки, лічилки, мирилки. [7]
Замовляння (заклички) — здебільшого віршовані формули, дуже давні за походженням і пов’язані з вірою у чудодійну силу слів, якими «темні» люди прагнули вплинути на стихійні сили природи чи суспільне оточення. Заклички супроводжуються виконанням певних рухів, жестів. Це впливає на розвиток мовлення, вдосконалення звуковимови.
Примовка — жартівливий, здебільшого римований вислів, що ним розпочинається чи закінчується казка; дотепне зауваження, що вплітаєть¬ся у розповідь чи текст твору; якась фраза чи віршик, що розповідаєть¬ся під час дитячої гри тощо. Ці фольклорні твори (примовки та за¬клички) не лише виховують у дитини бережливе ставлення до рослинного і тваринного світу, а й розвивають у неї мовленнєву активність, тренують артикуляційний апарат, розвивають інтонаційні здібності дошкільнят.
Лічилки — це віршовані, ритмізовані тексти, які використову¬ються дітьми для поділу гравців на групи чи визначення їхньої ро¬лі або послідовності участі у грі. Лічилки поділяють на такі групи: складені самими дітьми та складені дорослими (народні та автор¬ські).
Мирилки — це вид дитячого фольклору. Діти використовують їх під час розв’язання сварки чи суперечки. Застосування мирилок у закладі дошкільної освіти сприяє активізації словника дитини, вдосконалює її мовлення, тренує мовленнєвий апарат, водночас вони виконують і певну виховну функцію.
Малі жанри фольклору використовуються як на заняттях з художньої літератури, так і на заняттях з розвитку мовлення. Використання в комплексі усіх видів фольклору закріплює у дітей звуковимову, тренує мовленнєвий апарат, удосконалює мовлення, збага¬чує словник дітей образними виразами.
Отже, вдало дібрані вихователем методи і прийоми забезпечують успіх у вихованні звукової культури мовлення у дітей.
1.4. Методика формування фонетичної компетентності дошкільників на заняттях
У закладах дошкільної освіти з розділу «Виховання звукової культури мовлення» проводять такі типи занять: фронтальні (з усією групою), групові (з підгрупами), індивідуально-групові (4-8 дітей) та індивідуальні (1-4 дітей).
За характером заняття поділяються на комплексні, тематичні, підсумкові та контрольні. На заняттях реалізуються такі завдання виховання звукової культури мовлення:
- розвиток артикуляційного апарату;
- ознайомлення дітей з будовою мовленнєвого апарату;
- розвиток мовленнєвого дихання;
- розвиток фонематичного слуху;
- оволодіння правильною вимовою усіх звуків рідної мови;
- удосконалення дикції;
- розвиток інтонаційної виразності мовлення (інтонація, темп, тембр, сила голосу, мелодика, наголоси тощо);
- робота над усвідомленням дітьми звукового складу рідної мови. [3]
Усі завдання звукової культури здійснюються в єдності і забезпечують формування у дітей фонетичної компетенції.
Різноманітні групи завдань із виховання звукової культури мовлення входять до складу комплексних занять з розвитку мовлення як одна із трьох самостійних частин. Завдання з виховання звукової культури мовлення плануються у складі комплексних (групових) занять двічі на місяць у всіх вікових групах. На таких заняттях використовують методи і прийоми виховання звукової культури. Вони можуть поєднуватись зі змістом попередніх структурних частин як змістове чи тематичне їх продовження, а можуть бути і цілком самостійною, незалежною від інших складовою мовленнєвого заняття.
Фронтальні тематичні заняття з виховання звукової культури мовлення проводять один раз на квартал наприкінці місяця (четвертий тиждень) в усіх вікових групах.
На тематичних заняттях обов’язково повторюється матеріал, який був опрацьований з дітьми на комплексних заняттях упродовж кварталу, та вирішуються нові завдання з виховання звукової культури залежно від програми вікової групи.
Підсумкові фронтальні заняття проводять двічі на рік – наприкінці першого півріччя (грудень-січень) і наприкінці року (травень-червень). На підсумкових заняттях нові завдання з поданого розділу не плануються. Основна мета таких занять – повторення засвоєного за півріччя матеріалу. На підсумковому занятті можуть плануватись і вирішуватися всі змістові аспекти звукової культури мовлення.
Індивідуально-групові заняття проводять з невеликою групкою дітей (від 4 до 8) в усіх вікових групах: у молодшій – один раз на тиждень; у середній і старшій – два-три рази на місяць.
На таких заняттях об’єднують дітей, які мають однакові мовленнєві порушення: не вимовляють один і той самий звук (чи випускають його або замінюють іншим), не пом’якшують звуки, невиразне мовлення, нечітку дикцію, недорозвинений фонематичний слух тощо.
Індивідуально-групові заняття з виховання звукової культури мовлення мають здебільшого корекційний характер.
Індивідуальні заняття слід проводити з дітьми, які мають значні порушення у звуковикові чи в інших чинниках звукової культури мовлення і відстають від передбачених показників становлення та розвитку звукової сторони мовлення. Такі заняття плануються двічі-тричі на тиждень поки діти не оволодіють правильною вимовою звуків. Тривалість індивідуального заняття 5-10 хв.
Для закріплення правильної вимови звуків засобів виразності впродовж режимних моментів можна проводити ігри за змістом невеликих фольклорних текстів: «Павлику, равлику», «Впізнай, хто сказав», «Уяви, що ти…», «Зозулю, зозулю», «Мурашка, мурашка».
Закріплення правильної вимови звуків відбувається також і в театрально-ігровій діяльності.
Крім занять та ігор вихователь планує двічі на тиждень індивідуальну роботу з однією й тією самою дитиною.
Наприкінці кожного кварталу вихователь проводить контрольні заняття на перевірку різних чинників звукової культури мовлення.
На початку року у кожній віковій групі вихователі обов’язково перевіряють стан звуковимови дітей. Результати записують у спеціальний зошит з метою правильного планування роботи з виховання звукової культури мовлення.
Індивідуальна перевірка звукової культури мовлення здійснюється за допомогою різноманітних методів та прийомів обстеження мовлення дитини:
- ігрові прийоми (лялька, іграшка запитує: «Що це?», «Як називається?»);
- розмова з дитиною на близькі, знайомі теми: «Хто в тебе є вдома?»;
- читання напам’ять віршів, казок;
- дидактичні ігри «Відгадай, що це?», «Що у мішечку?», «Скажи, який?».
-
Карта обстеження звуковимови
Прізвище, ім’я Вік дитини Час обстеження Звуки Примітка
Свистячі
З, с,ц Шиплячі
Ж,ч,ш,щ Сонорні
Л,р
Лихоман Юрко 3р. 6 м. 25.09 ++ ++++ +- Нечітка мова
Саніна Валя 3р.6 м. 25.09 +++ ++++ +л Мовлення квапливе
Перевірку звуковимови окремих дітей, які мали значні вади, проводять у січні. Обов’язкову заключну перевірку стану звуковимови дітей усієї групи здійснюють у травні. Порівнюють дані перевірок, доходять певних висновків.
Отже, у закладі дошкільної освіти використовують різноманітні види занять, які становлять систему виховання звукової культури мовлення дітей.
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ГРАМОТИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
2.1. Зміст навчання грамоти дітей
в різних вікових групах
Підготовка дітей до опанування елементів грамоти здійсню¬ється у три етапи: добуквений (добукварний), буквений (бук¬варний) і частково післябуквений (післябукварний), що домінує в роботі вчителя з першокласниками.
Програмою розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт», програмою виховання та навчання дітей від двох до семи років «Дитина» й іншими чинними програмами з дошкільної освіти визначено завдання і зміст навчання дітей елементів грамоти [5; 9; 10].
У другій молодшій групі визначено завдання:
- познайомити дітей зі словами, які різняться одним звуком (кашка-чашка, мишка-мушка, коса-коза);
- ознайомити з терміном «слово», «звук».
У середній групі ставляться наступні завдання:
- вчити дітей часткового звукового аналізу слів (визначати перший звук у слові);
- дати уявлення, що слова звучать; звучать і промовляються по-різному (голосно, тихо, швидко, повільно); слова бувають довгі і короткі; слова складаються із звуків;
- вчити визначати перший і останній звуки у слові, придумувати слова з відповідним звуком;
- вчити розрізняти поняття «звук» і «слово»;
- вчити розрізняти на слух тверді і м’які приголосні.
У старшій групі визначено такі завдання:
- дати дітям поняття «речення», вчити визначати кількість слів у ньому, вчити складати речення з відповідними словами;
- ознайомити дітей з двоскладовими та трискладовими словами, з голосними та приголосними звуками;
- вчити визначати місце звуків у слові за допомогою схем та фішок;
- продовжувати вчити проводити звуковий аналіз слів за допомогою схеми та фішок;
- ознайомити дітей з наголосом, наголошеним складом, односкладовими словами, з твердими та м’якими звуками;
- вчити здійснювати звуковий аналіз слів без фішок та схем;
- закріплювати уміння виділяти з мовленнєвого потоку речення, визначати в ньому кожне слово (в тому числі прийменники і сполучники), поділяти слово на склади, визначати наголос – розрізняти звуки на слух, їх послідовність у складних словах [2].
Навчання малят елементів грамоти здійснюється за двома формами: на організованих заняттях у старшій групі (шостий-сьомий роки життя) закладу дошкільної освіти та у ході індивідуальної роботи в повсякденній діяльнос¬ті, протягом дня.
Заняття з навчання елементів грамоти доцільно проводити з невеликими групами дітей або індивідуально. Пропонуються такі види занять: індивідуальні (1-4 особи); індивідуально-групові (4-8 осіб); групові (до 15-ти осіб).
Заняття з грамоти в старшій групі є складовою мовленнєвої підготовки дітей до школи. Результативність цієї роботи у великій мірі залежить від підготовки вихователя до кожного заняття: продумування програмних завдань, добір методів, прийомів, ігрових завдань та вправ. Особливо ретельно треба готувати дидактичний матеріал: демонстраційний і роздатковий. Він має бути естетичним і привабливим, відповідати педагогічним та гігієнічним вимогам.
Обов’язковими компонентами занять з грамоти мають бути:
- вправи з підготовки руки дитини до письма (на кожному занятті упродовж 3-5 хв.; переважно наприкінці заняття);
- вправи на розвиток дрібних м’язів кисті (періодично; систематично їх проводять під час спеціальних занять з письма);
- артикуляційні вправи, чистомовки.
Під час кожного заняття, незалежно від програмного змісту, вихователь планує 1-2 ігрових завдання чи вправи для закріплення знань дітей з попередніх занять (про речення, слово, звуки).
Завдання, що стосуються добуквеного періоду навчання дітей четвертого й п’ятого років життя, варто планувати в ході комплексних і тематичних мовленнєвих занять (наприклад, присвячених звуковій культурі мовлення дітей). Серед них: розвиток фонематичного слуху, формування вміння диференціювати (роз¬різняти) подібні за звучанням слова в невеликих віршах, визна¬чати вимовлені слова, що різняться одним звуком, практичне ознайомлення зі словом, реченням; на п’ятому році життя – за¬лучення до часткового звукового аналізу слів тощо. Серед малят є такі, що вже цікавляться звуками й літерами або вже навіть самостійно читають склади, слова, речення. Таких дітей варто залучати до гурткової роботи, проводити з ними індивідуальну роботу в повсякденній діяльності, планувати індивідуальні ігри-заняття тощо.
2.2. Методика навчання дітей
звукового та складового аналізу слів
Дослідженнями психологів і педагогів було доведено, що знайомити дошкільників зі звуковою системою рідної мови необхідно з молодшого і середнього дошкільного віку.
У молодшій групі протягом першого і другого кварталів навчального року вихователь проводить ігри на розвиток мовленнєвого слуху і слухової уваги. Дітей учать розрізняти мовні й немовні звуки («Відгадай, що я роблю», «На чому грає Дерев’янко?», «Хто покликав зайчика?», «Що як звучить?» (папір, склянки з водою, брязкальце, барабан, дзвоник), визначати, які немовні звуки вони чують: шурхіт листя, гуркіт чи гудіння машини, відтворювати слова, речення («Відгадай, що я сказала, «Скажи, як я», «Повтори» та інші).
У третьому кварталі дітей ознайомлюють із звуками мови в такій послідовності:
- демонстрація ізольованих звуків із використанням конкретного образу (а-а-а – пісенька Оленки),
- розрізнення ізольованих звуків («Яку пісеньку співала Оленка?»),
- впізнавання знайомих звуків (голосних і приголосних) у слові.
У середній групі дітей знайомлять зі звуками мови за допомогою нескладних і доступних їм віршованих творів, в яких найчастіше зустрічаються сонорні, свистячі та шиплячі звуки. Спочатку вони засвоюють зміст вірша, потім їхню увагу звертають на звуковий бік мовлення («Який звук найчастіше чується в цьому вірші?»).
Діти п’ятого року життя вчаться розрізняти на слух тверді й м’які приголосні звуки.
А. Іваненко розробила методику підготовки дітей до навчання грамоти на п’ятому-шостому роках життя.
Упродовж першого кварталу автор рекомендує вчити дітей впізнавати звуки: голосні (1-3 тиждень). Слова (різні частини мови) для завдань підбирають таким чином, щоб цей звук зустрічався на початку, в середині і в кінці слова. Завдання на впізнавання приголосних виконуються як з використанням наочного матеріалу (картинок, іграшок), так і без нього, на слух. Робота з вивчення дітьми приголосних завершується завданнями на диференціацію звуків [ш]
вихователь показує, як потрібно виділяти звуки у слові;
- діти разом з вихователем, наслідуючи йому, промовляють звуки;
- діти промовляють слова без вихователя, самостійно.
У третьому кварталі дітей учать розрізняти тверді і м’які приголосні, але без уведення термінів «твердий» приголосний», «м’який приголосний».
Щоб навчити дітей розрізняти тверді і м’які приголосні, важливо навчити їх спостерігати за вимовою звуків, виділяти їх у словах. Дітям пропонують послухати, як звучить перший звук у словах лис і ліс, кіт і кит.
Дітей знайомлять із парними твердими і м’якими приголосними – [в]
виділення слова з мовного потоку;
- розкриття поняття слова, як самостійної смислової одиниці мовлення.
Виходячи з цього, виділяють основні завдання по ознайомленню з словом:
- пояснити дітям, що наша мова складається зі слів;
- словами ми називаємо предмети, дії, речі;
- слова «звучать», бо складаються зі звуків;
- слова «звучать» по-різному, бо складаються з різних звуків;
- слова діляться на склади, склади об’єднуються у слова.
Для навчання дітей вирізняти слово з мовного потоку широко використовують художні твори, з якими проводять ігри та ігрові вправи типу «Зберемо смачні слова» (читають уривки віршів, а діти запам’ятовують «смачні слова»), «Додай слово» (читають знайомий вірш чи оповідання, а діти додають пропущене вихователем слово) та інші.
Навчання грамоти в закладі дошкільної освіти здійснюється в два періоди: підготовчий і навчання читати. Тривалість підготовчого періоду (старша група) – з вересня по грудень.
Робота в старшій групі починається з організації першої екскурсії до школи. Мета такої екскурсії – ознайомити дітей з подвір’ям школи, дати поняття про те, що всі діти шести-семи років йдуть до школи вчитися. [11]
Протягом вересня вихователь планує більшість занять з розвитку мовлення вихованню у дітей інтересу до школи, до навчання. Ознайомлює дітей з класом, обладнанням, «Азбукою», влаштовує зустрічі зі школярами, пропонує їм розповісти про школу, про те, що роблять у школі. Протягом перших десяти днів планується проведення повторної екскурсії до школи.
У старшій групі дітей навчають звукового аналізу слів.
Робота проводиться на заняттях з грамоти, розвитку мовлення, ознайомлення з довкіллям. Завданнями цього етапу є:
- вправляти дітей у знаходженні звука, який часто зустрічається у словах, у визначенні потрібного звука голосом;
- вправляти у знаходженні звука, який часто зустрічається у словах, у визначенні першого звука у слові;
- закріпити уявлення про те, що слова різні, звучать по-різному; підбирати слова з різною тривалістю звучання; активізувати в мовленні прикметники і прислівники, не використовуючи відповідних термінів;
- закріпити вміння слухати, розрізняти, пригадувати слова, які подібно звучать, уточнити поняття «звук» (ознайомити з поняттям «звук»);
- вправляти у знаходженні звука, який часто зустрічається у словах, в інтонаційному виділенні його, у знаходженні звука в середині слова;
- вправляти у виділенні звука, який часто зустрічається у словах, у знаходженні його на початку, в середині, в кінці слова, у пригадуванні слів із заданим звуком.
Для навчання звукового аналізу на заняттях з грамоти автор рекомендує підготувати схеми звукового складу слова, які складаються з трьох і чотирьох клітинок, а також фішки (для кожної дитини і для роботи біля дошки).
Методика навчання звукового аналізу слів:
- розглядання картинки і промовляння її назви;
- повільне промовляння цього слова вихователем із виділенням (інтонаційно) кожного звука;
- аналогічне промовляння слова дітьми (разом з вихователем по рядах, індивідуально);
- фіксація уваги на тому, що слово складається зі звуків;
- розглядання схеми звукового складу слова (визначення кількості клітинок);
- аналогічне розглядання розміщених на столах схем звукового складу слова);
- визначення кількості звуків у слові;
- інтонаційне виділення першого звука, показ першої клітинки і розміщення в неї фішки-звука (спочатку вихователь виконує біля дошки, а потім діти в себе на столах);
- аналогічна робота з другим і третім звуками;
- підкреслене промовляння звуків у слові, яке супроводжується рухами (спочатку біля дошки, потім – на їхніх схемах);
- узагальнення: у слові… стільки-то звуків, вони промовляються один за одним, перший звук, другий, третій, четвертий. [11]
Послідовність роботи по навчанню дітей звукового аналізу слова
Дітям пропонується слово – АУ! (показують відповідну картинку): слово промовляється протяжно, виділяється перший і другий звук і вихователь на дошці малює квадрат, потім другий (будиночки для звуків).
На другому занятті аналогічно проводиться робота зі словом –УА!
На третьому занятті демонструється картинка – схема слова «Мак» і даються нейтральні фішки.
Дуже важливо вчити дітей інтонаційно виділяти звуки у словах, ведучи указкою по схемі і затримувати указку почергово на кожній клітинці та одночасно виділяти її голосом.
Для закріплення поняття про схему слова у подальшій роботі аналогічно проводять вправи зі словами – схемами «Рак», «Жук».
Коли малюки добре ознайомляться зі схемою та навчаться правильно «читати» слова (інтонаційно виділяти кожен звук і одночасно показувати його указкою або пальцем на схемі) , їх вчать замінювати звуки фішками з позначеннями голосних, приголосних:
1. Позначають фішками голосні у словах: мак, рак, сир, дим, кит; пояснюють, що вони позначаються кружечком, бо якщо вимовляти голосні звуки, то ротик кругленький, повітря виходить вільно, без перешкод (можна використати дзеркальце).
2. У подальшій роботі знайомлять з приголосними та вчать позначати їх відповідними фішками. Звертають увагу, що повітря при промовлянні приголосного зустрічає перешкоду (губи змикаються, або зуби чи язик притискається до зубів), їх не можна проспівати.
3. Якщо діти уже добре вміють розрізняти парні тверді і м’які приголосні, то їх вчать робити звуковий аналіз слів з твердими і м’якими приголосними (лис-ліс, дим-дім) і пояснюють, чому позначають фішкою з двома рисочками (при артикуляції м’якого приголосного язик піднімається до верхнього піднебіння, тобто створюється друга перешкода).
Після ознайомлення з приголосними і голосними переходять до аналізу слів з чотирьох звуків: риба, сани, гуси, мило, коса, коза; якщо малюки добре засвоїли попередній матеріал, то аналіз цих слів робитимуть без труднощів, ускладненням є на цьому етапі відбувається за рахунок звукових ігор типу «Живі звуки» («підійди до мене перший, «назви приголосний звук» та ін.) або завдань: підніміть фішки з голосними (приголосними), покажіть голосний…приголосний м’який тощо.
У навчанні дітей використовують посібник «Звуковий годинник» (у яких словах живуть приголосні, голосні).
4. На наступних заняттях картинки-схеми замінюють тільки схемами слів (без клітинок), смужками паперу (без картинок).
Наприкінці навчального року дітей вчать робити звуковий аналіз слів із збігом голосних (приголосних): клоун, вовк, індик та ін. Треба пам’ятати,що слова із йотованими звуками дітям у дошкільному віці не пропонуються для аналізу.
Дітям цієї групи пропонують завдання: на зіставлення звукового складу проаналізованих слів (знаходження однакових і різних звуків), вимову звука відповідно до його місця у слові (вимов третій звук), пригадування слів, що починаються з другого (третього) звука цього слова. Показують дітям, що всі звуки в словах розміщені і промовляються у певній послідовності, якщо її змінити, то зміниться і значення слова (рис – сир). Діти знайомляться зі словорозрізнювальною функцією звуків (син – сон, сніп – сніг).
У старшій групі діти не лише на слух відтворюють звук, а й вчаться характеризувати його за істотними ознаками (звуки, при вимові яких повітря проходить вільно, без перешкод, називаються голосними звуками).
Надалі дітей знайомлять з реченням, словом, складом.
Послідовність роботи
по ознайомленню з реченням
У старшій групі діти засвоюють такі елементарні відомості про речення: наша мова складається з речень, речення – зі слів, у реченні може бути різна кількість слів; словом ми називаємо, слово має значення, смисл, в реченні ми щось повідомляємо; слова в реченні промовляються послідовно, одне за одним. Разом з тим дітей вчать поділу речень на слова, визначення їх кількості та послідовності, а також складати речення з різної кількості слів.
Робота над реченням проводиться протягом усього періоду навчання.
Спочатку вчать дітей виділяти речення з мовного потоку. Для цього дітям пропонують послухати невелику розповідь за картиною: «Наступила осінь. В саду поспіли яблука, груші. Діти збирають урожай. Фрукти лежать у кошиках». Розказують чітко, інтонаційно виділяючи кожне речення. Потім до кожного речення ставлять запитання: Про що я розповіла на початку? Що я сказала про сад? Що я сказала про дітей?.
Педагог пропонує ще раз послухати розповідь і зауважує, що вона складається з 4 речень, що наша мова складається з речень, ми говоримо реченнями; у реченнях ми повідомляємо (розказуємо) про щось, або про когось. Наприклад, у реченні «Фрукти лежать у кошику» ми повідомили, розказали, що яблука і груші зібрали у кошик.
Після цього дітям дають завдання порахувати кількість речень у розповіді. Вихователь складає і розповідає коротенькі повідомлення з 3-5 речень. Нагадує, що після кожного речення робиться пауза, зупинка розповіді.
У процесі навчання дітям повідомляють, що розказати про іграшку або про щось інше можна за допомогою речень, тому пропонують самостійно складати речення про іграшки, за картинками. Наприклад, у вправі «Розкажи, хто що робить?» дітям пропонують картинки із зображенням дій і дають завдання придумати речення з двох слів.
Визначати слова у реченні, ділити речення на слова, визначати їх кількість і послідовність вчать за допомогою картинок-чоловічків, з якими грають у гру «Подружилися слова у реченні» (наочне і просторове моделювання).
Можна використовувати й інші види моделювання: кожне слово може позначатися квадратиком, кубиком, лічильною палочкою.
З цією ж метою використвують лінійку, у якій почергово відкриваються віконечка (по принципу звукової лінійки). Цінність цього посібника у тому, що він демонструє динаміку, послідовність слів у реченні.
При навчанні дітей визначати слова у реченні треба брати до уваги наступне: чітко вимовляти речення, виділяти кожне слово голосом; речення на початку брати прості, без сполучників.
На наступному етапі дітям показують як «записати» речення:
Треба пояснити, що початок речення (перше слово) позначають рисочкою, що виступає за лінію (лінія або «цеглинка» «стрічка» – це слово), а в кінці речення обов’язково ставлять крапку.
Діти мають навчитися правильно називати і показувати кожне слово у реченні.
Одночасно дітей вчать «записувати» речення у зошитах в клітинку.
На наступних заняттях дітям пропонують самостійно скласти речення за відповідними схемами.
Поступово у дітей формується уміння аналізувати словесний склад речень без опори на наочність. Прийоми навчання при ознайомленні з реченням:
- промовляння речення дітьми,
- послідовне називання слів у реченні,
- підрахунок кількості слів у реченні (на пальцях рук),
- визначення місця кожного слова в реченні,
- аналіз речення, яке промовляють пошепки,
- називання кожного слова окремо,
- плескання в долоні в міру вимовляння слів,
- удари в бубон чи барабан, м’ячем об підлогу, стрибки через скакалку (за кількістю слів у реченні),
- викладання лічильного матеріалу (за кількістю слів у реченні),
- «живі сценки» (одна дитина виконує дію, інша – складає про неї речення),
- придумування речень із заданим словом,
- казочки за опорними словами (за методом ТРВЗ «Салат казок»),
- самостійне складання речень з певною кількістю слів, наприклад: літо, дощ, гриби; діти, олівці,
- викладання речень із картонних смужок, що позначають слова,
- графічне зображення структури речення на дошці та аркуші паперу.
Упродовж усіх занять широко використовують ігрові прийоми: «Впіймай потрібний звук», «Хай підійдуть до столу діти, ім’я яких починається на зазначений звук», «Зроби стільки кроків, скільки звуків у слові», «Придумай слова, які починаються або мають у середині зазначений звук».
Ознайомлення дітей зі складом
Дітей старшої групи ознайомлюють зі складовою структурою слова. Вони мають розрізняти закриті склади, які закінчуються приголосним звуком (ам, тут), і відкриті, що закінчуються голосним (ма, бо, чу) [11].
Діти шостого року життя повинні знати, що:
- слова поділяються на склади (частини);
- у слові може бути один або кілька складів; якщо у слові два, три і більше складів, то вони розміщуються один за одним;
- у складі можуть бути один, два і більше звуків;
- у кожному складі є голосний звук;
- скільки голосних звуків у слові, стільки в ньому й складів;
- одні склади вимовляються протяжно, інші швидко, уривчасто;
- той склад у слові, що вимовляється голосніше, – наголошений.
Формування уявлень про склад тісно пов’язане з навчанням таких умінь:
- вимова слів по складам,
- визначення кількості складів і місця їх у слові,
- пригадування коротких (з одного-двох) і довгих (із трьох і більше складів) слів,
- розпізнавання на слух і вимовляння наголошеного складу в слові, визначення його місця;
- графічне зображення складової структури слова на дошці та на аркуші паперу (у вигляді пунктирної лінії),
- вживання термінів «склад», «наголошений склад».
Прийоми ознайомлення дітей зі складом:
- промовляння слова вихователем по складах;
- промовляння дітьми разом з вихователем слова частинами (по складах);
- підраховування складів дотиком підборіддя до руки;
- змах руками (скільки змахів, стільки складів);
- загинання пальців;
- удари м’ячем об підлогу;
- схематичне зображення складів (як при ознайомленні з реченням);
- моделювання слова (складів) з допомогою лінійки;
- мовна гра «Живі склади» (за принципом гри «Живі слова»
- добір слів за заданими складами або доповнення слова складом
- «перетворення» коротких слів на «довгі» (рис – рисова, кіт – кошеня, дуб – дубок, лис – лисиця).
Послідовність роботи з поділу слів на склади Спочатку треба познайомити дітей з поняттям «склад» (це слово вживають у поєднанні з словом «частина»). Дану тему вивчають на 3-4 заняттях, одне – в жовтні, інші – в листопаді. Після того, як діти навчаться промовляти слова по частинах, вихователь підсумовує: слова складаються з частин – зі складів.
Цікавий спосіб показу частини слова (складу) запропонували М. Генінг та Н. Герман:
- Сьогодні ми дізнаємося, з чого складається слово (вихователь виставляє на дошку картинку «Рибка» а під нею – смужку («написали» слово).
-
- «Прочитаємо» це слово (риба).
Потім педагог показує картинку, де намальовано половина рибки (обов’язково з головою) і запитує, що намальовано.
- Це ціла риба? (ні, половина)
- Тоді ви і скажіть половину слова (ри…)
Вихователь ставить другу половину картинки-риби, щоб між ними був проміжок.
- А тепер назвіть другу частину слова (ба…)
- На скільки частинок у нас поділена риба? (на дві)
- «Напишемо» це слово по частинах (ставить дві смужки). Тепер прочитайте це слово (вихователь проводить указкою по складах). Діти читають хором: Ри-ба.
- Значить, з чого складається слово? (бере в руки дві смужки та показує дітям).
- Правильно, слово складається з частин.
- Тепер будемо писати слово по частинах, без картинок. Щоб правильно писати слово по частинах, треба промовляти його повільно, і дивитися, скільки разів відкривається рот (прикласти тильну сторону руки до підборіддя).
-
Діти повторюють хором з такими ж рухами. Одна дитина «пише» слово частинами на дошці, «читає» його та лічить, скільки частин у слові.
У методиці описано ще один спосіб первинного ознайомлення дітей зі складом – з допомогою дидактичної розповіді або бесіди «Діти у лісі» (діти кликали один одного Ро-ма!, Та-ня!) з розігруванням ситуації та розглядом відповідної картини.
Послідовність уведення слів з різною складовою структурою за рекомендаціями лінгвістів і психологів має бути такою:
- спочатку пропонують слова, що складаються з двох відкритих складів (гу-си, ва-за, ру-ка, ко-за та ін.);
- …трьох відкритих складів ( ма-ши-на, ко-ро-ва);
- ……з одного закритого складу (сом, рак) – на основі порівняння с двоскладовими, тобто це будуть «довгі» і «короткі» слова;
- ……з кількох різних складів (вік-но, кар-ти-на).
Важливо пам’ятати, що з односкладовими словами знайомлять обов’язково після того, як діти навчаться поділу трьохскладових слів. Вивчають тему односкладових слів за допомогою дидактичного завдання «У якому будиночку живе слово?» (діти класифікують одно- та багатоскладові слова).
Робота над складовою структурою слова потребує тривалого вправляння, тому триває упродовж всього навчального року і поєднується з роботою над реченням, звуковим аналізом як на заняттях (грамота, розвиток мовлення, ознайомлення з навколишнім) так і під час індивідуальної роботи.
До кінця навчального року діти мають навчитись не лише ділити слово на склади, а й визначати їх за кількістю голосних звуків у слові. Потім завдання ускладнюють: дітям пропонують назвати слова з двох-трьох складів, замінити їх подібними словами з такою самою кількістю складів, вибрати з речення слова, які складаються з двох-трьох складів.
Орієнтовна тематика занять
по ознайомленню дітей зі складом
1. Поділ двоскладових слів на склади (мама, риба, вода). Показ способу визначення кількості складів у слові.
2. Практичне ознайомлення з відкритим і закритим складом (підібрати дві серії картинок: одні – гу-си, ру-ка, ку-ри; інші – біл-ка, вів-ця, гіл-ка. Звертають увагу, що в першій групі усі склади можна протягнути, проспівати, в другій – перший склад промовляється уривчасто.
3. Поділ трискладових слів на склади (ма-ши-на).
4. Ознайомлення з односкладовими словами (мак, сир, рак, кит, дим).
5. Поділ різноскладових слів (кар-ти-на, ко-роб-ка).
6. Підсумкове.
Ознайомлення дітей із наголошеним складом
Після вправляння у складовому аналізі слів вихователь знайомить дітей із наголошеним складом. Він пояснює, що склади у словах вимовляються неоднаково, один із них вимовляється з більшою силою голосу і називається наголошеним. Діти вчаться виділяти наголошений склад, що значною мірою залежить від розвитку фонематичного слуху дитини та вміння проводити складовий аналіз слів. Велике значення має поступовість у вивченні матеріалу: спочатку вихователь проговорює двоскладові слова з наголосом на першому складі, потім – на другому, далі – змішані випадки і, нарешті, трискладові слова.
Графічно наголос позначають маленькою похилою рисочкою:
/
____|___ (схема слова)
Варто застосувати ще один прийом навчання: промовляння одного і того ж слова з переміщенням у ньому наголосу:
/ /
(книга – книга).
При цьому не слід вимовляти слово хором або по складах.
Послідовність роботи
по ознайомленню з наголосом:
- діти визначають на слух наголошений голосний звук у словах,
- виділяють наголошений склад,
- визначають наголошений склад у словах, які вимовляються звично,
- пригадують слова, в яких названий голосний звук знаходиться під наголосом,
- пояснюють значення слів, які мають однакові звуки, але різні наголоси (замок, брати).
Ознайомлення дітей із мовною дійсністю в дошкільному віці потребує багаторазового вправляння. Крім занять, доцільно використовувати дидактичні ігри і вправи під час ігор на прогулянці. Наприклад, для закріплення навичок звукового аналізу можна використати такі ігри: «Порахуй звуки у слові», «Назви перший (другий, третій) звук», «Додай останній звук у слові», «Пригадай слово з чотирьох звуків» тощо; для удосконалення вміння аналізувати речення – «Хто придумає кінець речення, той молодець», «Хто краще?», «Підрахуй»; для закріплення знань складової структури – «Телеграф», «Закінчи слово», «Відгадай слово» та інші.
2.3. Методика підготовки руки дитини до письма
Заняття з підготовки руки дитини до письма проводять один раз на тиждень: групове (не більше 10-12 дітей, тривалістю до 15 хвилин) або індивідуальні заняття (1-3 дітей) у вільний час за бажанням дітей або як частина інтегрованого заняття (тривалістю 5-7 хвилин).
Заняття з підготовки руки дитини до письма потребують дотримуватися певних гігієнічних вимог. Насамперед дітей треба посадити за двомісними столами так, щоб столи і стільці відповідали зросту дитини. При цьому ноги дитини повинні стояти на підлозі під кутом 45º, рівно. Слід стежити за тим, щоб діти не ставили ноги на стілець, не витягували їх уперед, не виставляли вбік.
Сидіти за столом слід рівно, не лягати на стіл і не обпиратися на спинку стільчика. Відстань від грудей дитини до краю стола має дорівнювати ширині долоні, тобто три-чотири сантиметри. Відстань від очей до зошита – 30 см. Джерело світла повинно бути зліва.
У закладі дошкільної освіти пишуть кольоровими олівцями і простим олівцем з коротким вістрям, кульковою ручкою. Олівець рекомендується брати, так, як ручку в школі, трьома пальцями: великим, вказівним і середнім. Великий і середній тримають олівець, а вказівний підтримує його зверху. Олівець рекомендується тримати вільно, не затискаючи між пальцями. Вказівний палець не слід згинати. Кінець олівця спрямований у праве плече. Тримати його слід на відстані 2,5-3см від загостреного кінця.
Вихователь повинен звернути увагу й на те, щоб напрям рухів передпліччя, п’ясті і пальців руки був таким, як і при написанні букв.
З перших днів занять у закладі дошкільної освіти вихователь повинен стежити за правильним положенням зошита під час письма, вчити дітей виконувати вправи з нахилом вправо. Дитині пояснюють: зошит треба класти так, щоб початок рядка, на якому вона писатиме, був на середині грудей. Поступово зошит лівою рукою пересувається вліво вгору.
Необхідно ще до школи навчити дітей орієнтуватися в зошиті, розуміти такі поняття, як «на лінії», «під лінією», «між першою і третьою лінійками», «лівий верхній кут», «правий верхній кут», «посередині» та інші. З цією метою дітей ознайомлюють із зошитом в одну (широку) лінійку, в якому вони виконують вправи з прямих, хвилястих, дугоподібних та овальних ліній.
Орієнтовні види роботи
з підготовки руки дитини до письма
Мозаїка
Починаючи з чотирьох років, дітям доступні ігри з мозаїкою. Всі ігри з мозаїкою поділяють на чотири групи:
1. Фігурна мозаїка.
2. Кнопкова мозаїка.
3. Орнаментальна мозаїка.
4. Геометрична мозаїка.
У закладі дошкільної освіти можливі два способи ігор з мозаїкою: викладання за зразком та самостійне творче придумування візерунків і їх викладання. Можна використовувати мозаїку і для слухового диктанту.
Зорові і слухові диктанти
Зоровий диктант полягає в тому, що дитині показують на кілька секунд зразок і ховають його. Вона по пам’яті відтворює візерунок. Під час слухового диктанту дитина виконує завдання за словесним описом, під диктування вихователя. Зорові й слухові диктанти можна використовувати як методичний прийом на заняття з образотворчої діяльності, формування початкових математичних понять і як окремі дидактичні вправи на заняттях з підготовки руки дитини до письма. Крім того, вихователь може використовувати диктанти під час організації побуту: на ранковій і вечірній прогулянках, під час приймання дітей та інше.
Для зорових і слухових диктантів використовують різноманітний матеріал: палички, сірники, соломинки, геометричні фігури, мозаїку, будівельний матеріал, каштани, зерна кукурудзи, олівці, фарби та інше. Диктанти доступні для дітей чотирьох-шести років. Для зорових диктантів вихователь повинен заздалегідь заготовити зразки.
Слухові та зорові диктанти можна проводити у вигляді дидактичних ігор «Виклади фігуру», «Хто запам’ятає?», «Запам’ятай!».
Дрібні м’язи пальців і точні, координовані дрібні рухи руки дитини розвиваються у дидактичних іграх з предметами й дидактичним матеріалом. Такі ігри доступні дітям уже з молодшого дошкільного віку та є засобом для вправляння руки дитини, підготовки її до оволодіння технікою письма. Наприклад, «Що в мішечку?», «Склади іграшку», «Відгадай на дотик», «Великі й маленькі», «Кожну намистинку нанизати на свою нитку», «Скласти ціле з частин», «Палички в ряд», «Викладання предметів», «Прокочування кульок», «Склади клоуна» «Упізнай, що це?».
2.4. Методика навчання дітей читати
Дітей старшого дошкільного віку навчають читати за методикою аналітико-синтетичного методу. Цей метод передбачає велику і систематичну роботу над складовим і звуковим аналізом слова.
Звуковий аналітико-синтетичний метод навчання грамоти базується на даних про співвідношення графічної і звукової системи мови. Завдяки йому дитина вчиться читати і писати оволодіваючи спочатку вмінням переводити графічні знаки у звуки і навпаки.
Послідовність навчання дітей за звуковим
аналітико-синтетичним методом
- Виділення речення із живого мовлення.
- Розрізнення слів у реченні.
- Розкладання слів на склади.
- Розкладання складів на звуки.
- Показ і засвоєння нової друкованої букви.
- Складання із азбуки чи написання слова по складах.
- Читання слів по складах.
- Читання слів у цілому.
- Читання речень (зі слів, до яких входить і нова буква).
- Вправляння у написанні елементів вивченої букви, букв, слів, речень і читання їх.
Засновником звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти у вітчизняній педагогіці вважається К.Ушинський, який виділяв два періоди навчання читати:
- добукварний - система звукових аналітичних і синтетичних вправ, які вводили дітей у світ звуків рідної мови, були засобом формування у них різних розумових дій зі звуками, складами, словами;
- букварний – знайомили з рукописним шрифтом, а після вводили друковані букви. Після вивчення звука букву давали у письмовій формі.
Сучасний звуковий аналітико-синтетичний метод передбачає різноманітні прийоми звукового аналізу та синтезу:
- чітке вимовляння слів по складах, посилення або подовження потрібного звука в слові (звук [м] – ммма);
- артикуляція звуків, спостереження процесу вимовляння потрібного звука;
- домовляння першого або останнього звука в незакінченому слові (сом – со…, …иша);
- зіставлення, порівняння слів за їх звучанням (коза, коса);
- добір слів, де певний звук був би на початку слова;
- знаходження спільного звука у названих словах (шуба, миша, пошта, листоноша);
- прийом звукового аналізу, злиття приголосного з голосним та злиття двох складів (Маша, Ма-ша, [м] і [а]);
- читання слів за подібністю (мама, Маша, Паша);
- вимова приголосного звука перед читанням прямого складу (пу);
- протяжна вимова приголосного зі швидким переходом на голосний звук (шшша);
- нарощування голосних і приголосних звуків на початку і в кінці слів (Шу-ра);
- читання слів із закритим складом, правильно поставлена робота з прямими і оберненими складами (сом, суп);
- звернення до живого мовлення (ма-ма);
- почергове викладання і читання приголосних звуків і складів, які складаються з цих приголосних і голосного [и] (м-ми);
- перетворення слова в множину з допомогою голосного звука [и] (суп-супи);
- заміна голосних звуків у трибуквених словах (сон – син – сом).
Таким чином, на кінець навчального року діти старшої групи повинні оволодіти навичками злитного читання окремих слів і невеликих текстів у помірному темпі, розуміти прочитане, правильно ставити наголос в словах, знати букви і звуки, які вони позначають, уміти виконувати звуковий і звукобуквенний аналіз слів, визначати на слух межі речення.
ПІСЛЯМОВА
Сучасний ритм життя, нові програми та технології навчання призводять до зростання вимог щодо підготовки дітей дошкільного віку до шкільного навчання. Сучасна початкова школа вимагає від майбутніх першокласників розвиненого фонематичного слуху, уміння здійснювати звуковий та складовий аналіз слів, речень тощо [11].
Як свідчать численні психолого-педагогічні дослідження, у дітей 4-6 років виникає прагнення робити звуковий аналіз мовлення, інтерес до звуків, букв. Незалежно від того, навчаємо ми їх читати чи ні, діти самостійно починають засвоювати окремі букви і складати їх у слова. Щоб уникнути стихійності у засвоєнні грамоти, слід своєчасно починати організоване навчання. Дослідники (К.Д. Ушинський,
Л.В. Виготський, Н.І. Красногорський, Д.Б. Ельконін та інші) стверджують, що навчання грамоти доступне для дітей вже у 5-6 років, але підготовчу роботу слід проводити вже з молодшого дошкільного віку. Саме тому в освітньому процесі закладів дошкільної освіти чільне місце займають заняття з розвитку мовлення та грамоти, метою яких є мовленнєва підготовка дітей до школи, яка включає оволодіння дітьми на певному віковому етапі різними видами компетенцій: фонетичною, граматичною, лексичною, діамонологічною та комунікативною.
Отже, навчати дітей різновидам мовленнєвої компетенції, в тому числі і фонетичної, потрібно вже з раннього віку. Перед тим, як вступити до школи, дитина має засвоїти відповідні мовленнєві знання, вміння і навички, які необхідні їй для спілкування.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Богуш А.М. Заняття з розвитку мовлення в дитячому садку. / А.М. Богуш – К. : Рад. шк. – 1988. – 175 с.
2. Богуш А.М. Перші кроки грамоти: передшкільний вік: навч. посібник / А.М. Богуш, Н.В. Маліновська – К. : Видавничий Дім «Слово», 2013. – 424 с.
3. Богуш А.М., Гавриш Н.В. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах. підручник / За ред. А.М. Богуш. – Друге видання, доповнене. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2011. – 704с.
4. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) / наук. керівник: А.М. Богуш // Дошкільне виховання. – 2012. – №7. – С.4-19.
5. Дитина: освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В.О. Огнев’юк – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. – 304 с.
6. Дошкільна лінгводидактика. хрестоматія. навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. / упорядник А.М. Богуш – Частина І та ІІ. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2005. – 720 с.
7. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі: навч. посібник / А.М. Богуш, Н.П. Орланова, Н.І. Зеленко,
В.К. Лихолєтова; За ред. А.М. Богуш. – К.: Вища шк., 1992. – 414 с.
8. Методичні рекомендації до Освітньої програми для дітей від 2 до 7 років «Дитина» / наук. кер. проекту
В.О. Огнев’юк – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. – 352 с.
9. Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» / О.О. Андрієтті, О.П. Голубович,
О.П. Долинна та ін. – Тернопіль : Мандрівець, 2013. – 104 с.
10. Світ дитинства. Комплексна освітня програма для дошкільних навчальних закладів / О.М. Байєр,
Л.В. Батліна, А.М. Богуш та ін.; наук. кер. А.М. Богуш; заг. ред. Л.В. Батліна — Тернопіль : Мандрівець, 2015— 200 с.
11. Шевцова О.А. Навчання елементів грамоти дітей старшого дошкільного віку / О.А. Шевцова,
К.С. Трембак. – Х. : Вид. група «Основа», 2013. – 140 с.
ДОДАТКИ
ДОДАТОК А
Схеми аналізів занять з розвитку мовлення
Схема самоаналізу мовленнєвого заняття
1. Яке місце проведеного заняття в структурі програми навчання дітей мовлення? Як воно пов’язано з попереднім (іми), на що спирається (знання, вміння, навички дітей)? Як це заняття «працює» на наступні мовленнєві заняття? Чи є проведене заняття базовим для наступного чи підсумковим?
2. Чи правильно визначена мета заняття? Як узгоджуються між собою цілі щодо виховання, навчання, мовленнєвого розвитку дітей?
3. Чи були враховано вікові особливості групи під час проведення мовленнєвого заняття? Дати характеристику реальних мовленнєвих можливостей і здібностей дітей. Який критерій виступив головним під час визначення типу та виду мовленнєвого заняття?
Схема аналізу заняття з розвитку мови
1. Вид заняття по розвитку мови. Тип заняття (комбіноване, цілісне). Тема заняття. Метод. Місце заняття в процесі формування знань про навколишнє.
2. Програмові завдання, їх відповідність віку дітей і рішення в ході заняття.
3. Задачі словникової роботи, що вирішувались на даному занятті. Об’єм і зміст словника, що формується.
4. Підготовка до заняття:
- хто готує матеріал;
- як розміщено дидактичний та наочний матеріал;
- як розставлені столи, стільчики;
- чим зайняті діти.
5. Організаційний момент:
- його тривалість;
- прийоми залучення дітей до заняття;
- тон вихователя;
- вміння дітей сідати за столи.
6. Хід заняття:
- прийоми зосередження уваги;
- прийоми розумової активізації дітей, їх ефективність;
- у чому виступила індивідуалізація навчання, прийоми індивідуального підходу;
- кількість і якість запитань, послідовність їх;
- кількість дітей, опитаних вихователем;
- наявність творчих завдань;
- місце оцінки в ході основної частини заняття;
- підтримування дисципліни;
- мова вихователя і дітей (зробити запис граматичної, звукової культури, зв’язності, логічності, темпу мовлення, використання діалогічного і монологічного мовлення; мовна активність дітей, помилки в мові, реакція вихователя на помилки);
- формування на занятті навичок навчальної діяльності;
- облік індивідуальних особливостей дітей в процесі проведення заняття;
- особливості використання наочного матеріалу на занятті.
7. Закінчення заняття:
- прийоми, спрямовані на узагальнення і систематизацію матеріалу;
- як проведено загальний підсумок заняття, оцінка діяльності дітей на занятті.
8. Обґрунтованість і логічність структури заняття з точки зору задач, що вирішувались, тривалість заняття.
ДОДАТОК Б
Схема складання конспекту
комплексного заняття з розвитку мовлення
Тема: Комплексне (або опис іграшки, розгляд картини та складання розповіді, переказ твору).
Програмовий зміст:
Зв’язне мовлення. Учити дітей: описувати іграшки з допомогою вихователя (мол.гр.), за зразком вихователя (сер.гр.), за планом вихователя (ст.гр.); розповідати за картиною (мол.гр.), складати описові розповіді за картиною за зразком вихователя (сер.гр.), за планом вихователя (ст.гр.); складати розповіді з власного досвіду за допомогою вихователя (сер.гр.), за зразком вихователя (І півріччя ст.гр.), за планом вихователя (ІІ півріччя ст.гр.); складати творчі розповіді (ст.гр.); переказувати невеликі знайомі дітям казки та оповідання (сер.гр.), зв’язно, послідовно, послідовно переказувати, передавати зміст твору та діалог дійових осіб, характеристику персонажів, виявляти ставлення до героїв, їх вчинків (ст.гр).
Словник. Збагатити, розширити словник різними частинами мови (мол.гр.); уточнювати, збагачувати словник різними частинами мови, прислів’ями, приказками, засвоювати узагальнюючі поняття (іграшки, сер.гр.); збагачувати словник народними образними виразами, прислів’ями, приказками, антонімами, синонімами, метафорами, епітетами; вчити засвоювати основне та переносне значення слова; формувати навички словотворення (ст.гр.).
Звукова культура. Ознайомити дітей з будовою мовленнєвого апарату, розвивати мовленнєве дихання, артикуляційний апарат (мол.гр.), фонематичний слух (сер, ст. гр.); вчити оволодівати правильною вимовою усіх звуків рідної мови (шиплячі [ш], [ч], [щ], [ж], свистячі [з], [с], [ц], сонорні [р], [л]), удосконалювати дикцію, розвивати інтонаційну виразність мовлення (інтонацію, темп, силу голосу, наголос), працювати над усвідомленням звукового складу мови (ст.гр).
Розвивати увагу, пам’ять, мову, мислення;
Виховувати вміння працювати за словесною інструкцією, організованість.
Матеріал: іграшки, ілюстрації, художні твори.
Методи і прийоми: розгляд картини, загадування загадки, ігровий, вказівка, читання, переказ, бесіда, розповідь вихователя, запитання, показ наочності, художнє слово, аналіз.
Підготовка вихователя:
1. Дитина: Освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В.О. Огнев’юк; К. : Київ. ун-т ім.
Б. Грінченка, 2016. – 304 с.
2. Богуш А.М. Заняття з розвитку мовлення в дитячому садку. – К. : Рад. шк. – 1988. – 175с.
Хід заняття:
І. Вступна частина.
Організація дітей.
- сюрпризний момент (молодша, середня група);
- загадування загадок (усі групи);
- показ наочності;
- читання віршів;
- вступна бесіда.
ІІ. Основна частина:
- розгляд картини (усі групи);
- запитання за змістом картини;
- складання розповідей дітьми (усі групи);
- ознайомлення дітей з будовою мовного апарату (усі групи);
- читання художньої літератури (віршів, оповідання, казок, усі групи);
запитання за змістом творів;
- використання малих форм фольклору (забавлянок, потішок, колискових (мол.гр), закличок, мирилок, лічилок (сер., ст.гр), загадок, прислів’їв, приказок (усі групи)
- переказ творів дітьми (сер, ст. гр.);
- заучування скоромовок (сер., ст. гр.);
- читання чистомовок та промовляння їх дітьми (усі групи);
- розповіді на звуконаслідування (мол.гр.);
- фізкультхвилинка (сер., ст. групи);
- дидактичні ігри з лялькою (мол.гр), з картинками (сер., ст.гр.);
- настільно-друковані ігри (мол., сер.гр.);
- дидактичні вправи (ст.гр.);
- словесні дидактичні ігри (ст.гр.);
- хороводні ігри (ст.гр.);
- рухливі ігри зі словами та звуками (ст.гр).
ІІІ. Заключна частина.
Підсумок та аналіз заняття.
ДОДАТОК В
Орієнтовні конспекти занять
Конспект тематичного заняття
з розвитку мовлення (молодша група)
Тема: Казка про веселого Язичка
Програмовий зміст: ознайомити дітей з будовою мовленнєвого апарату (рот, язик, зуби, губи), навчити чітко вимовляти голосний звук [а]; розвивати мовленнєвий апарат, мовленнєве дихання, фонематичний слух; виховувати інтерес до заняття.
Матеріал: лялька Оленка, собачка, гуска, жаба, ведмедик, зайчик, білий халат, шапочка, ліжко, котик; українська народна пісня «Котику сіренький», вірш П.Воронька «Доня хоче спати».
Методи і прийоми: показ, пояснення, бесіда, запитання, розповідь, читання, співання пісні, сюжетно-рольова гра, вказівка, загальний аналіз.
Підготовка вихователя:
1. Дитина: Освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В.О. Огнев’юк – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. – 304 с.
2. Богуш А.М. Заняття з розвитку мовлення в дитячому садку / Богуш А.М. – К. : Рад. шк. – 1988. – 175с.
Хід заняття
І. Вступна частина
Організація дітей
Вихователь розповідає дітям казку про веселого Язичка:
Язичок любить пісеньку собачки. Як гавкає собачка? (Діти відтворюють). Побачив Язичок гусей і співає голосно пісеньку гусей. Як співають гуси? (Га-га-га, га-га-га, показує гуску). Побачив жабу – співає пісеньку жаби. Як співає жаба? (Ква-ква, ква-ква, показує жабу).
Діти, Оленка вже заплющила очі, вона дуже хоче спати. Покладемо її спати. (Кладе в ліжко, читає вірша П.Воронька «Доня хоче спати»):
У моєї доні оченята сонні,
Рученьки, мов з вати,
Заспіваємо тихесенько всі разом Оленці: а-а-а-а, а-а-а-а! Заснула Оленка. А котик сіренький ходить по хаті, хоче розбудити Оленку (Читає пісеньку «Котику сіренький»):
Котику сіренький,
Котику біленький…
Не ходи по хаті,
Не буди Оленки.
Оленка буде спати,
Котик буде воркотати,
Ой на кота-воркота,
На Оленку – дрімота.
А-а-а-а, а-а-а-а!
- Заспіваймо ще раз Оленці пісеньку, нехай вона спить.
Прокинулась Оленка і заплакала. Заболіло в неї горло. Треба йти до лікаря. Хто ж у нас буде лікарем? (Викликає дитину, яка одягає халат і шапочку. Діти грають у сюжетно-рольову гру «Лікарня». До «лікаря» несуть ведмедика, ляльку, зайчика.
ІІІ. Заключна частина
Підсумок заняття.
- Діти, де живе веселий Язичок?
- Як називається його будиночок?
- Чим він зачиняється?
- Молодці, діти, ви всі були активні, добре працювали, давайте попрощаємось з нашими гостями. Заняття закінчено.
Конспект комплексного заняття
з розвитку мовлення (середня група)
Тема: Свійські птахи
Програмовий зміст:
Зв’язне мовлення: складати невеликі розповіді за малюнками, спонукати до підтримання діалогу з дорослим.
Словник: збагатити словник дітей прислівниками та дієсловами.
Звукова культура мовлення: розвивати мовний апарат і фонематичний слух звуконаслідуванням, розвивати мовне дихання; виховувати любов до тварин.
Матеріал: ілюстрації із зображенням півника, квочки, курчат, гусака, качки.
Словникова робота: сизий, півень-задерика, кудлатий.
Методи і прийоми: бесіда, показ ілюстрацій, запитання, художнє слово, загальна оцінка.
Підготовка вихователя:
1. Дитина: Освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В.О. Огнев’юк – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. – 304 с.
2. Богуш А.М. Заняття з розвитку мовлення в дитячому садку / Богуш А.М. – К. : Рад. шк. – 1988. – 175с.
Хід заняття:
I. Вступна частина
Годі, діточки вам гратись
На заняття слід збиратись,
Тож на стільці сідаймо,
І заняття починаймо.
Вступна бесіда:
Діти, до нас сьогодні в гості завітав гість. Дивіться, яке гарне курчатко завітало до нас.
- Доброго ранку (каже курчатко)
- Привітайтесь, будь-ласка, з курчатком.
- Діти, ви помітили, як я звернулася до вас? (спокійно, ввічливо )
Коли ми вживаємо такі слова, людям приємно? (Так)
І вони з радістю і бажанням спілкуються з вами усіма.
- Діти, послухайте вірш К. Перелісної «Співаки».
Тож сідайте рівненько і слухайте мене уважно.
ІІ. Основна частина
Читання вірша К. Перелісної «Співаки»
Сизий півень-задерика
День і ніч все кукуріка,
Стане грізно на тинку
Та й гука: «Ку-ку-рі-ку!»
Біла курочка сокоче,
Біля нього стати хоче
Й тягне шию отако,
Щоб співати: «Ко-ко-ко!»
А курчата біля квочки,
Як малюсінькі грибочки,
Щоб завчити добре слів,
Розкричались: «Ців-ців-ців!»
Пес кудлатий із-за буди їм гарчить:
«А тихо буде? Хто співати дозволяв?
Замовчати! Гав! Гав! Гав!»
Запитання за змістом вірша:
- Діти, як називається вірш, який ви тільки що слухали?
- Хто написав цей вірш?
- Про яких птахів розповідається у вірші?
- Передайте голосистий спів півня, квочки, курчат.
Пропоную дітям подивитися на малюнки.
Запитання:
- Хто це? (Показуючи на півня)
- Що це у півня? (Гребінь, хвіст)
- Якого кольору гребінь? А хвіст?
- Вам подобається півень?
- Хто про нього розкаже?
Приклад опису: « Це …(півень). Він …(красивий). У нього червоний … (гребінь). Півень кричить…(ку-ку-рі-ку)
Аналогічно проводжу роботу над описом квочки.
- Малята, наш гість приніс вам цікаві загадки. Я їх прочитаю, а ви здогадайтесь про кого в них йдеться.
Шипить, ґелґоче
Вщипнути хоче. (Гусак)
- Хто це? (Гусак)
- Як «говорить» гусак? (Га-га-га)
- Як ми називаємо дитинчат гусака? (Гусенята)
У річці хлюпочуть,
Вилазить не хочуть,
Дуже люблять ряску,
Та їдять і кашку. (Качка)
- Хто це? (Качка)
- Як ми називаємо її дитинчат? (Каченята)
- Як вони «говорять»? (Ках-ках)
- Каченя тихенько кряче. Як?
- А їх мама? (Голосно)
- Покажіть, як крячуть каченята …., качка…
- Діти, а зараз ми з вами трішки відпочинемо.
Фізкультхвилинка «Гуси»
Діти в супроводі віршика зображають ходу гусей.
Гуси – гуси – гусенята
Йдуть купатись до ріки
(Малята йдуть вперед, розхитуючись з боку в бік)
Ось біжать собі малята –
Гусочки та гусачки.
(Присідають і швиденько пересуваються навприсядки
дрібними кроками).
А попереду гусак –
Виступає гордо так:
Довгу шию витягає,
Він пошану в стаді має.
(Діти підводяться і йдуть поважно, високо витягнувши шию – імітують ходу гусака.)
Дидактична гра «Гамірний пташиний двір»
Мета: вчити утворювати іменники з однини в множину; розвивати пам’ять, увагу, виховувати любов до птахів.
Вихователь промовляє назви свійських птахів та їх малят в однині, а діти мають утворити і назвати задане слово у множині.
- Качка – качки;
- каченя – каченята;
- курча – курчата;
- курка – кури;
- півень – півні;
- гусак – гусаки;
- гуска – гуски;
- гусеня – гусенята.
Під час гри звертаю увагу на правильність виконання ігрового завдання, зокрема на те, щоб малята правильно ставили наголос у словах.
ІІІ. Заключна частина
Підсумок заняття.
- Діти, про що ми сьогодні говорили?
- Про яких свійських птахів?
- Діти, як називається вірш, який ви тільки що слухали?
- Хто написав цей вірш?
Пропоную дітям іще раз повторити, хто як «говорить» із свійських тварин. (Півень, квочка, курча, гусак, качка)
- Малята, наш гість дуже вдячний вам, він дізнався багато цікавого і нового для себе. Курчатку дуже у вас сподобалося, але йому вже час йти.
Давайте попрощаємося з курчатком. До побачення!
Конспект тематичного заняття з розвитку мовлення з елементами грамоти (старша група)
Тема: Будова артикуляційного апарату
Програмовий зміст: повторити назви органів артикуляційного апарату (рот, губи, зуби, язик, кінчик язика, піднебіння), основні рухи язика, ознайомити з функціями верхньої і нижньої губи, зубів, спинки язика, розвивати мовленнєвий апарат, мовленнєве дихання, темп мовлення, диференціювати звуки [с]
Діти, скажіть, де живе наш Язичок?
- Як називається його будиночок?
- Як називаються двері, які зачиняють будиночок? (Губи).
- А ті двері, за якими живе будиночок? (Зуби).
- Як називається стеля у будиночку? (Піднебіння).
ІІ. Основна частина
Розповідь вихователя з показом та відтворенням рухів.
- Язичок спить. Закрийте рот, подивіться один на одного. Прокинувся Язичок, захотів піти на прогулянку. Яка погода на вулиці? Висунув Язичок свій кінчик і хоче перевірити, яка погода. Зробимо так усі. Надворі сонечко, тепло, можна йти на прогулянку. Вийшов Язичок на прогулянку – гріє спинку. (Діти показують свої широкі язики, дивляться один на одного.). Подув сильний вітер. Язичку стало холодно, він згорнувся і став вузеньким. Зробіть так. Потім зовсім сховався, ліг спати. Виспався, прокинувся вранці і почав робити зарядку: піднявся на верхні зуби (показує), спустився на нижні (діти виконують вправу), спочатку повільно (3-4 рази), потім став стрибати швидко-швидко до самої стелі. Пострибав, пострибав, кінчиком погладив стелю (показує, діти повторюють), вийшов на вулицю і сів на ганочок (широкий кінчик язика лежить на нижній губі). Сумно сидіти одному. Подививсь Язичок праворуч, ліворуч, чи не гуляє хто на вулиці. Почав бігати навколо будиночка та шукати друзів. (Робить колові рухи). Знайшов, зрадів, застрибав, зацмокав від радощів. (Спинка язика торкається піднебіння). Нагулявся Язичок і пішов додому. Зачинив усі дверці. Дверці складаються з двох половинок: верхня і нижня губа, верхні і нижні зуби.
Діти, про що ми сьогодні говорили?
- Як називається будиночок Язичка?
- Що ще допомагає нам вимовляти різні звуки?
- А де живе Голосок?
- Діти, ви сьогодні були уважними, добре працювали на занятті. На цьому заняття закінчено. До побачення!
Конспект заняття з грамоти (старша група)
Тема: Ознайомлення зі словами
Програмовий зміст: пояснити дітям, що мова складається зі слів; слова звучать по-різному. Навчити складати речення із 2-4 слів, визначати місце слова в реченні. Навчити дітей промовляти скоромовки та виділяти в них звуки, які найчастіше трапляються. Розвивати увагу, пам’ять, мовлення, мислення. Виховувати організованість.
Обладнання: іграшки (лялька, меблі, посуд, книжка, машина, човен, літак), малюнки із зображенням режимних процесів (хлопчик встає з ліжка, одягається, робить зарядку, вмивається, снідає, йде до школи чи до дитячого садка).
Методи і прийоми: показ, розглядання, складання розповіді дітьми, пояснення, бесіда, запитання, розповідь, загадування загадки, вивчення скоромовки, вказівка, аналіз дітьми.
Підготовка вихователя:
1. Дитина: Освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В.О. Огнев’юк – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. – 304 с.
2. Богуш А.М. Заняття з розвитку мовлення в дитячому садку / Богуш А.М. – К. : Рад.шк. – 1988. – 175 с.
Хід заняття
І. Вступна частина
Організація дітей
Показ та розглядання різних предметів.
Діти, назвіть голосно, що це? (м’яч, машина)
Читання коротеньких віршів-загадок:
Біла свинка
Рожева спинка,
У неї поросяток
Аж цілий… (десяток)
- Діти, назвіть словами те, що ви бачите навколо себе (Діти називають іграшки (лялька, меблі, посуд, книжка, машина, човен, літак), їх призначення).
Отже, все, що ми бачимо, ми можемо назвати – це слова. Слова поєднуються в речення, які можуть складатися із 2-3 і більше слів.
ІІ. Основна частина
Розповідання казки «Курочка ряба» з виділенням інтонаційно кожного речення.
Аналіз речення: Жили собі дід та баба.
Показ та розглядання картини «В лісі»
Запитання за картиною:
- Що зображено на картині?
- Куди прийшли діти?
- Що вони тримають у руках?
- Що робить хлопчик?
Складання дітьми розповідей за картиною, аналізування речень.
Фізкультхвилинка.
Показ та розглядання малюнків, які відображають режимні процеси (хлопчик встає з ліжка, одягається, робить зарядку, вмивається, снідає, йде до школи чи до дитячого садка).
Складання речень із 2-4 слів за малюнками.
- Скільки слів у реченні?
- Яке перше слово, друге, третє у реченні?
Заучування скоромовки:
Босий хлопець сіно косить, роса росить босі ноги.
Давайте промовимо скоромовку спочатку повільно, а потім швидко.
- Діти, скажіть, який звук у скоромовці трапляється найчастіше?
- В яких словах є звук [с]?
Послухайте ще одну скоромовку.
Заучування скоромовки:
Перепел, перепілка, перепеленя.
А зараз промовимо скоромовку спочатку повільно, а потім швидко.
- Діти, скажіть, який звук ви чуєте найчастіше?
- В яких словах є звук [п], [р]?
Отже, діти, ми розмовляємо реченнями, словами. Слова в реченні стоять одне за одним. У словах чуємо різні звуки, тому слова звучать по-різному.
ІІІ. Заключна частина
Підсумок заняття.
- Діти, про що ми сьогодні говорили?
- Що вам запам’яталося найбільше? Які скоромовки ми вивчили?
- Діти, ви сьогодні були уважними, добре працювали на занятті. На цьому заняття закінчено.
Конспект заняття з грамоти (старша група)
Тема: Звуковий аналіз слів
Програмовий зміст: навчити дітей складати речення, виділяти в ньому слова; робити звуковий аналіз слів, що складаються з 3-4 звуків, визначати кількість та характер звуків. Закріпити знання про звуковий склад слів у грі «Полічи, скільки звуків у слові». Розвивати увагу, пам’ять, мовлення, мислення. Виховувати організованість.
Матеріал: демонстраційні та роздавальні іграшки, предмети, картинки, слова-назви яких складаються з 3-4 звуків (мак, рак, сир, кіт, вуж, риба, сова та ін.); схеми і фішки-квадрати червоного кольору).
Методи і прийоми: показ, розглядання, пояснення, бесіда, запитання, розповідь, дидактична гра, вказівка, аналіз дітьми.
Підготовка вихователя:
1. Дитина: Освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В.О. Огнев’юк – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. – 304 с.
2. Богуш А.М. Заняття з розвитку мовлення в дитячому садку / Богуш А.М. – К. : Рад. шк. – 1988. – 175 с.
Хід заняття
І. Вступна частина
Організація дітей
Показ та розглядання по черзі картинок, на яких зображено: кіт, жук, сова, риба.
Діти, давайте придумаємо з цими словами речення.
Складання речень з кожним словом екремо.
- Де стоїть слово (кіт) у реченні? На початку, в середині, чи в кінці речення?
ІІ. Основна частина
Робота з демонстраційним матеріалом.
Показ картинки, на якій зображено мак.
- Діти, давайте розглянемо картинку.
- Що зображено на ній? (Мак)
- Давайте промовимо всі разом це слово: мак.
- Які звуки ви чуєте у цьому слові?
- Який перший звук? (Промовляє та інтонаційно виділяє кожний звук: м-м-м-ак [м]. Накриває першу клітинку схеми слова, вміщеного під картинкою, фішкою).
- Який другий звук? М-а-а-а-к? [а]
- Третій? Ма-к-к-к? [к]
Отже, у слові мак 3 звука, які ми позначили фішками.
Так само проводиться звуковий аналіз слова сир.
Показ картинки, на якій зображено кіт.
- Діти, що зображено на картинці?
- Вимовте тихо це слово. А тепер назвіть по черзі всі звуки в ньому і порахуйте їх. (Діти виконують завдання).
Завдання повторюється зі словами жук і сова. На демонстраційній схемі позначаються фішками звуки в цих словах.
Фізкультхвилинка
Робота з роздатковим матеріалом.
- Діти, а а зараз візьміть одну картинку, розгляньте її уважно і тихо назвіть слово-назву. Порахуйте скільки звуків ви чуєте у слові. Викладіть на своїй схемі фішками це слово. (Перевіряє виконання завдання).
- А зараз ми з вами пограємо у гру, яка називається «Придумай слово».
Дидактична гра «Придумай слово»
Мета: вчити дітей підбирати слова на заданий звук, розвивати увагу, пам’ять, мислення.
Хід гри
Необхідно придумати слова, які починаються з першого-четвертого звуків у словах: коса, кіт, оса, сир, абрикос.
- Хочете ще пограти? Тоді пограємо у гру, яка називається «Полічи, скільки звуків у словах».
Дидактична гра «Полічи, скільки звуків у словах»
Мета: закріпити знання про звуковий склад слів, розвивати пам’ять, мислення.
Хід гри
Діти діляться на підгрупи. Пропонується полічити кількість звуків у словах: ліс, сад, коса, ніж, око. Виграє та група, в якій усі діти правильно порахують звуки. Кожен відкладає стільки квадратів, скільки разів він правильно відповів.
ІІІ. Заключна частина
Підсумок заняття.
- Діти, про що ми сьогодні говорили?
- Що вам сподобалося найбільше? В які ігри ми грали?
- Діти, ви сьогодні були уважними, добре працювали на занятті. На цьому заняття закінчено.
ДОДАТОК Г
Орієнтовне планування занять
з грамоти в старшій групі
ВЕРЕСЕНЬ
Заняття 1-4 присвячують повторенню програмного матеріалу середньої групи, зокрема таких:
- закріпити уявлення про звуки (які звуки вчилися вимовляти у середній групі, що знають про звуки, які знають звуки);
- закріпити уміння робити частковий звуковий аналіз слів (визначати перший звук у слові); закріпити уміння правильного інтонування звуків (м-м-м-м-орозиво, а-а-а-а-автобус );
- закріпити уявлення про слово: словом ми називаємо, слова звучать, ми їх чуємо, бо складаються зі звуків; звуки у словах вимовляються послідовно; у різних словах різна кількість звуків (довгі і короткі слова), слова вимовляються тихо, голосно,швидко, повільно.
Орієнтовний методичний матеріал до занять
Закріплення уявлень про звуки:
Розповіді та казки про звуки. Знайомство з артикуляцією звука за казками Веселого Язичка. Дидактичний посібник «Фішки-чоловічки». Ігри за посібником на звуконаслідування. «Звуковий годинник». Звукова лінійка. Чистомовки (са-са-са – летить оса ). Вправи «Лови звук – кажи слово», «Зберемо звуки у коробочки». Читання віршів, у яких повторюється звук.
Автобус їде по алеї,
Акація цвіте в садку.
А ми, зібравшися під нею,
Абетку вивчимо легку.
Будинок білий біля річки,
З балконами на кожен бік, Будують братик і сестричка,
Бо в них і батько будівник.
Н. Забіла
Закріплення уявлень про слово:
Вправи «Додай слово» (з використанням віршиків), «Підкажи слово» («На дереві ростуть червоні …..(яблука, вишні, черешні)»), «Різні слова» (лагідні, веселі, смачні), «Яке слово задумали?» (з предметними картинками, вихователь називає слово, пропускаючи один звук ….омашка, а діти знаходять картинку та вимовляють слово, інтонаційно виділяючи звук р-р-р-ромашка).
ЖОВТЕНЬ
Заняття 1. Речення. Звуковий аналіз слова ау
Завдання. Ознайомити дітей з реченням. Вчити виділяти речення з мовного потоку (зв’язної розповіді). Вчити проводити звуковий аналіз слова ау. Ознайомити зі схемою для звукового аналізу.
Заняття 2. Речення. Звуковий аналіз слова уа
Завдання. Вчити самостійно складати речення (за картинками). Вчити ділити речення на слова, визначати їх кількість і послідовність за допомогою наочного моделювання (схеми-чоловічки). Вчити проводити звуковий аналіз слова уа. Продовжувати знайомити зі схемою для звукового аналізу слів.
Заняття 3. Звуковий аналіз слів
Завдання. Вчити дітей робити звуковий аналіз слова мак за допомогою нейтральних фішок. Закріпити вміння виділяти перший звук у словах, підбирати слова із заданим звуком. Закріпити знання про речення. Вчити моделювати речення за допомогою лічильних паличок.
Заняття 4. Звуковий аналіз слів
Завдання. Закріпити уміння проводити звуковий аналіз трьох фонемних слів (мак, рак, жук, сир, кит) за допомогою нейтральних фішок. Познайомити дітей з посібником «звукова лінійка». Закріпити уявлення про речення, ознайомити зі схемою речення. Вчити дітей «записувати» схему речення у зошитах.
ЛИСТОПАД
Заняття 1. Голосні звуки
Завдання. Закріпити знання дітей про голосні звуки (Казка про голосного*). Познайомити з фішкою, на позначення голосних. Вчити проводити звуковий аналіз тризвукових слів (мак, рак, жук, сир, сом). Закріпити знання про послідовність слів у реченні (метод «Живі слова»)
* Казки про звуки доцільно читати дітям перед заняттям з грамоти (наприклад, напередодні заняття у 2 половину дня)
Заняття 2. Приголосні звуки. Звуковий аналіз чотирьох фонемних слів (сани, рука, коза)
Завдання. Закріпити знання дітей про приголосні звуки (Казка «Зустріч голосного з приголосним»). Познайомити з фішкою на позначення приголосних. Закріпити знання про голосні. Познайомити з посібником «Звуковий годинник» (у яких словах живуть приголосні, голосні).
Заняття 3. Голосні та приголосні звуки
Завдання. Закріпити знання про особливості голосних і приголосних звуків; вміння проводити звуковий аналіз слів з використанням картинок-схем та фішок. Закріпити уміння складати речення за схемою.
Заняття 4. Контрольне
ГРУДЕНЬ
Заняття 1. Тверді та м’які приголосні звуки. Розповідь. Речення.
Завдання. Дати уявлення про те, що приголосні звуки бувають тверді та м’які. (казка «М’який приголосний»). Познайомити з фішкою на позначення м’якого приголосного. Вчити проводити звуковий аналіз слів з м’якими і твердими приголосними. Вчити складати коротенькі розповіді за сюжетними картинками та виділяти окремі речення.
Заняття 2. Голосні, тверді та м’які приголосні звуки. Словорозпізнавальна роль звуків.
Завдання. Продовжувати вчити проводити звуковий аналіз трьох-чотирьох звукових слів. Закріпити знання про голосні, приголосні тверді та м’які звуки. Познайомити з словорозпізнавальною роллю звуків (лис-ліс, лак-лук, мак-так, булка-білка, коза-коса) – за допомогою посібника «Звуковий годинник».
Заняття 3. Звуковий аналіз слів. Голосні та приголосні звуки.
Завдання. Закріпити вміння проводити звуковий аналіз чотиризвукових слів з використанням картинок-схем та фішок. Закріпити розуміння словорозпізнавальної ролі звуків (за «Звуковим годинником).
Заняття 4. Звуковий аналіз п’ятизвукових слів.
Завдання. Закріпити уміння правильно користуватися термінами «голосний звук», «твердий приголосний звук», «м’який приголосний звук», проводячи звуковий аналіз п’ятизвукових слів. Закріпити уміння складати розповідь з 3-4 речень за сюжетними картинками.
СІЧЕНЬ
Заняття 1. Склад. Звуковий аналіз слів.
Завдання. Дати уявлення про склад, як частину слова (метод «Ри-ба»). Показати спосіб визначення кількості складів у слові (рука до підборіддя). Показати роль голосного в утворенні складу: у слові стільки складів, скільки голосних. Продовжувати вчити робити звуковий аналіз чотири- п’яти звукових слів.
Заняття 2. Поділ слів на склади. Звуковий аналіз слів.
Завдання. Закріпити знання про склад, як частину слова (на матеріалі тексту «Ходить гарбуз по городу». Продовжувати вчити робити звуковий аналіз чотири- п’яти звукових слів.
Заняття 3. Звуковий аналіз слів. Поділ слів на склади.
Завдання. Продовжувати вчити робити звуковий аналіз слів: картинки-схеми, метод «Живі слова», «Звукова лінійка», «Звуковий годинник». Закріплювати вміння ділити слова на склади.
Заняття 4. Ознайомлення з односкладовими словами (мак, сир, рак, кит, дим)
Завдання. Закріпити знання про те, що слова можна ділити на склади. Ознайомити з односкладовими словами.
ЛЮТИЙ
Заняття 1. Наголос. Звуковий аналіз слів.
Завдання. Дати знання про наголошений склад. Закріпити вміння поділяти слова на склади, виконувати звуковий аналіз слів.
Заняття 2. Звуковий аналіз слів. Наголос.
Завдання. Продовжувати вчити проводити звуковий аналіз чотири- п’ятизвуковий слів. Закріпити знання про те, що наголос у різних словах падає на різні склади. Вчити визначати місце наголосу у слові.
Заняття 3. Звуковий аналіз слів. Наголос.
Завдання. Продовжувати вчити проводити звуковий аналіз слів, давати характеристику звуків, визначати кількість складів, наголошений склад.
Заняття 4. Контрольне
БЕРЕЗЕНЬ
Заняття 1. Звуковий аналіз слів.
Завдання. Удосконалювати навички звукового аналізу слів. Вчити проводити звуковий аналіз слів без схем (тільки фішки). Продовжувати вчити давати характеристику звуків. Закріпити знання про склад, наголос. Вчити називати слова із заданим наголошеним складом.
Заняття 2. Звуковий аналіз слів із збігом голосних і приголосних (слон, морква, лист, бджола, клоун). Словорозпізнавальна роль наголосу.
Завдання. Вчити проводити звуковий аналіз слів зі збігом голосних і приголосних, правильно визначати місце кожного звука у слові. Звернути увагу на те, що слова, які мають однакові звуки, але різний наголос, означають зовсім різні речі.
Заняття 3. Звуковий аналіз слів. Наголос.
Завдання. Закріпити знання термінів : слово, склад, звук, твердий приголосний звук, м’який приголосний звук, наголошений склад, наголошений звук.
Заняття 4. Звуковий аналіз слів. Наголос.
Завдання. Продовжувати вчити проводити звуковий аналіз слів зі збігом голосних і приголосних, правильно визначати місце кожного звука у слові. Закріпити вміння виділяти наголос у слові і визначати його місце.
КВІТЕНЬ
Заняття 1. Звуковий аналіз слів. Закріплення знань про слово.
Завдання. Вчити проводити звуковий аналіз слів зі збігом голосних і приголосних. Закріпити знання про речення, вчити складати речення певного змісту (про Весну, про Свято тощо).
Заняття 2. Звуковий аналіз слів. Закріплення знань про речення.
Завдання. Закріпити вміння проводити звуковий аналіз слів зі збігом голосних і приголосних. Закріпити знання про слово.
Заняття 3. Речення. Слово. Звук. Склад. Наголос.
Завдання. В ігровій формі закріпити знання дітей про речення, слово, звуки, наголос, склад.
Удосконалювати навички звукового аналізу слів, поділу слів на склади, визначення наголосу.
Заняття 4. Звуковий аналіз слів
Завдання. Закріпити уміння роботи звуковий аналіз слів без схем і фішок. Закріпити знання про речення, слово, склад.
ТРАВЕНЬ
У травні місяці вихователь проводить заняття на закріплення вивченого матеріалу з грамоти, здійснює діагностику та корекцію знань та умінь дітей.
ДОДАТОК Д
Дидактичні ігри та вправи
Дидактичні ігри на закріплення звуковимови, розвиток фонематичного слуху та інтонаційної виразності
Дидактична гра «Впізнай за голосом»
Мета: закріпити імена дітей українською мовою, розвивати фонематичний слух.
Хід гри:
Діти сидять півколом. На деякій відстані спиною до них сидить дитина з іграшковим зайчиком (або ведмедиком). За викликом вихователя підходить хтось із дітей і гукає: «Зайчику, зайчику!» Зайчик «іде» розшукувати того, хто його покликав. Якщо він правильно назве, зайчик «стрибає» йому на коліна. Ця дитина стає ведучою. Вихователь стежить за правильною вимовою звуків в іменах дітей українською мовою.
Дидактична гра «Вгадай, хто це?»
Мета: вправляти мовленнєвий апарат дітей у вимові звуків (звуконаслідування та в назві тварин словами).
Хід гри:
Вихователь: «Прийшли малята до своїх мам. Мами пішли на пошуки їжі, а дітки кличуть їх. Упізнайте, діти, хто це мекає... ме-е-е-е. Покличемо всі разом маму козенят. Ось знову хтось кличе маму: няв-няв. Хто це? Допоможемо кошенятам покликати свою маму. А це хто: гав-гав-гав?» Діти відтворюють ці звуки.
Дидактична гра «Добери картинку»
Мета: закріпити правильну вимову звуків [ч], [р], [ш] у словах української мови та вміння розрізняти ці звуки на слух.
Матеріал: Зайчик, Шустрик, Чебурашка, Буратіно, предметні картинки, предмети.
Хід гри:
До дітей прийшов у гості зайчик Шустрик. Знайомиться з дітьми: «Мене звати Шустрик» (Виділяє перший звук [ш]). У дитячому садку Шустрику дали завдання принести картинки, в назвах яких був би звук [ш] (пісенька листячка). Шустрик не знає, як це зробити, просить дітей допомогти йому. Діти знаходять предметні картинки зі звуком [ш], промовляють і виділяють цей звук. Із таким самим проханням звертається і Чебурашка. Він спочатку запитує у дітей, яким звуком починається його ім’я, а потім пропонує знайти картинки зі звуком [ч]. Буратіно сам промовляє: «А я Бур-р-ратіно, Бу-р-ратіно!» Звертається до дітей із проханням знайти картинки зі звуком [р]. Після виконання кожного завдання діти пригадують імена дітей і дорослих зі звуками [ш], [ч], [Р].
Гра «Впізнай звук»
Підібрати слова з близькими за звучанням звуками (ш, с, з, ц, ж) і запропонувати дитині: «Я буду називати слова, а коли почуєш в слові звук [ш], плеснеш в долоні». Дорослий, називає слова: «сумка», «шум», «суп»), або слова на звук [ж] («жук», «зуб», «жінка», «замок»), дитина ж плескає в долоні, тільки почувши потрібний звук.
Гра в «телефон»
В умовах сім’ї в цій грі повинні взяти участь, всі члени сім’ї: дорослі і діти. Для гри підбираються слова з шиплячими (ж, ш, ч, ш) та сонорними звуками (р, л, м, н). Ведучий (може бути і дитина) говорить пошепки слово на вухо, яке передається далі, останній вголос називає почуте слово. Якщо слово спотворене, з’ясовується, хто неправильно почув слово.
«Доручення»
На відстані 5-6 метрів дитині дається пошепки доручення принести потрібну річ. Наприклад: «Принеси мені миску», «Принеси мишку», або «Покажи зуби..., губи... ».
Мовні ігри на закріплення поняття слова
«Згадаємо різні слова»
Вихователь пропонує дітям згадати різні слова та «передавати» їх один одному по колу. Не можна повторювати слова двічі. Промовляти слова треба голосно і чітко, щоб усі чули, як воно звучить. Хто порушує правила – виходить з кола.
«Що накаркали ворони»
Де б не були ворони, всюди
Гортанне каркання їх чути,
Лиш прилетять – і вже «базар»
Лунають крики їх: «Кар! Кар!»
Після цього дітям пропонують послухати різні слова та знайти серед них ті, у яких чітко чути воронячий голос (наявний склад [КАР])
Словесний матеріал для гри: картопля, картина, малина, Макар, карамель, дівчинка, макарони, Карпати, зайчик, картон, кава, картуз, карниз, вікно, шкарпетка, казка.
«Цікаві слова - грибів імена»
Загадка:
У лісі виріс він, серед трави,
Стоїть, такий поважний і великий:
У капелюшку, та без голови,
На одній ніжці та без черевика (Гриб)
Після цього діти розглядають картинки і пригадують назви грибів.
- Підберезник назвали словом так, бо він росте під березою.
- Під осиками
Боровик – білий гриб, росте у соснових борах.
- Підпеньки – під пеньками.
Після проводять вправу «Скажи навпаки».
«Додай протилежне слово»
Це відомо всій малечі –
Є у світі різні речі:
Величезні та дрібні,
І солодкі і гіркі, і тверденькі , і м’якенькі,
І короткі, і довгенькі…
Тож домовимось, малята:
Я вам слово прочитаю,
Ви ж повинні називати
Якість ту, що воно має.
Перець гіркий, цукор …. (солодкий)
Хлопчик малий, а дядечко … (великий)
Дорога широка, а стежка…
Струмок мілкий, а ставок….
Камінь твердий, а пластилін….
Охайна дитина – чиста, а неохайна….
«Скажи одним словом»
М’яч, лялька, машинка…….(іграшки)
Яблука, грушка, сливка……(фрукти)
«Скажи два слова» або «Назви три слова"
Конвалія, фіалка, підсніжник….. (лісові рослини)
Корабель, катер, човен…..(водний транспорт)
Кіт, хом’ячок, папуга, рибки …..(домашні улюбленці).
Ігри на закріплення словесного складу
Гра «Живі слова» (В. Сохін, Г. Белякова)
Слова у цій живій моделі зображають діти. Вихователь викликає стільки дітей, скільки слів у реченні і каже кожному, яким він буде словом. Потім «живим словам» пропонують стати послідовно, зліва направо, відповідно словам у реченні. Можна запропонувати завдання типу «Перше слово – крок уперед! Останнє слово – пострибай!, Яке перше слово? Яке слово наступне ? Хто слово машина?»
Гра «Хор»
Діти, що зображають слова у реченні, вимовляють слова не послідовно, а одночасно, хором. Речення, таким чином, стає незрозумілим. Решта дітей повинні здогадатися чому незрозуміло, і прийти до висновку, що речення стає зрозумілим, коли слова йдуть по порядку, один за одним.
«Плутанина»
У цій грі порушується послідовність слів, а діти встановлюють порядок.
Ігри та вправи на звуковий аналіз слів
«Відлуння»
Вихователь називає слово по складах, а діти хором– останній склад.
«Там-Там»
Вихователь розказує дітям про те, що африканці барабанами передають на відстані інформацію. Він називається Там- Там. Ось і ми пограємось в африканський барабан. Повчимось за допомогою барабану передавати склади. Будемо стільки разів бити в барабан, скільки складів у слові.
«Мовчанка»
Вихователь називає слово, а діти піднімають картку з цифрою, що відповідає кількості складів у даному слові.
«Знайди собі пару»
Дітям роздають предметні картинки, на яких зображені слова, що складаються з 1, 2, 3 складів. Педагог пропонує уважно розглянути картинку, за допомогою руки визначити кількість складів, тоді знайти собі пару (дитину, у якої слово з такою самою кількістю складів.
«Магазин іграшок»
Іграшку можна купити, якщо правильно визначити кількість складів у словах, їх послідовність (перший…., другий… і т.д.)
«Чий будиночок?»
Вихователь звертає увагу дітей на казковий будиночок і пропонує «поселити» у ньому слова (тварини, імена дітей тощо).
«Хустинка»
Одна дитина сідає на стільчик, заплющує очі. Друга бере хустинку та промовляє слова: «Як назвеш моє ім’я – ця хустинка вже твоя». Перша дитина називає ім’я другої дитини. Вихователь: «Ти мерщій (ім’я дитини), вставай, перший склад називай (або ім’я по складах називай)». Перша дитина називає перший склад імені , а друга дарує хустинку.
Дидактичні вправи на вимову звуків [ч], [ж], [ш]
Вправа 1. Підняти язик до верхньої губи, потім опустити на нижню і повернути його у вихідне положення.
Вправа 2. Зробити язик якомога вужчим, а потім широко його розпластати.
Вправа 3. Щоб язик був широкий і спокійний, треба притиснути його губами п’ять-шість разів, вимовляючи пя-пя-пя, а потім відкрити рота і потримати широкий язик у спокійному положенні. Вихователь у цей час лічить від одного до десяти.
Вправа 4. Відкрити рота, покласти широкий язик між зубами (зуби не торкаються язика) і, вимовляючи звуки и-і-е, потримати його в цьому положенні. Вихователь лічить від одного до десяти.
Вправа 5. Відкрити рота, покласти широкий язик на верхню губу (губу не натягувати на верхні зуби) і здувати ватку зі стола, ніби вимовляючи звук [ф].
Вправа 6. Обвести кінчиком язика верхню губу (неначе злизати варення), роблячи рухи язиком зверху вниз (нижньою губою не допомагати).
Вправа 7. Показати зуби і сховати їх або пошепки вимовляти звуки и-е-и-е-и-е-и-е. Потім зімкнути губи і витягнути їх уперед. Вправа 8. Відкрити рота і торкнутися кінчиком язика піднебіння, роблячи рухи вперед-назад, як білять щіткою стелю. При цьому стежити, щоб нижня щелепа була нерухомою.
Вправи на дихання
Гра 1. Перекочування силою видихуваного повітря ватної кульки на поверхні столу.
Гра 2. Дмухання на паперові кораблики, що плавають у воді.
Гра 3. Здування з долоні пелюсток, шматочків паперу, кульок, пушинок кульбаби.
Гра 4. Прокочування олівців силою видихуваного повітря.
Гра 5. Дмухання в порожню пляшку.
Гра 6. «Веселі бульбашки». Дути у трубочку, що стоїть у склянці наповненій водою,щоб утворились бульбашки.
Гра 7. «Дмухай на метелика». Дмухання на виготовленого з паперу метелика, прив’язаного на нитці зверху над головою дитини.
Гра 8. «Задування свічки». Діти уявляють, що задмухують свічку.
Гра 9. «Гра на сопілці». Діти уявляють, що грають на сопілці і ритмічно роблять вдих-видих.
Гра 10. «Паровозик». Діти «їдуть» на потязі - чух-чух-чух, піднімаючи руки роблять глибокий вдих і на видих промовляють «чух».
Гра 11. «Надування кульки». Діти уявляють, що надувають повітряну кульку.
Гра 12. «М’яч у ворота». Дитина силою видихуваного повітря прокочує ватний м’ячик по столу у ворота (із паличок або олівчиків викласти ворота на відстані від дитини).
Гра 13. «На гойдалці».
Гра 14. «Гарячий чай».
Гра 15. «Рубання дров».
Голосові вправи
1. Звук вимовляється пошепки з приєднанням голосу, м’яко та неголосно. Сила голосу повинна бути однаковою від початку до кінця звучання.
2. Наспівування колискової. Наспівуючи промовляється голосний звук, змінюючи силу голосу А А А У У У
3. «Голосова гірка». Вимовляти голосний звук, змінюючи його за висотою, утворюючи гірку (можна використовувати графічне зображення гірки), по якій звук «піднімається» і «спускається донизу».
ДОДАТОК Е
Чистомовки та скоромовки
Чистомовки
Са-са-са — ось летить оса.
Со-со-со — у Соні колесо.
Си-си-си — прилетіли оси.
Су-су-су — ми побачили косу.
Ас-ас-ас — ми пили квас.
Ус-ус-ус — сивий вус.
Сі-сі-сі — закупили сливи всі.
Аска-аска-аска — у Васі є ласка.
Іска-іска-іска — на столі стоїть миска.
* * *
Че-че-че,
Че-че-че –
Бабуся калачі пече.
Ча-ча-ча,
Ча-ча-ча –
Дай, бабусю, калача.
Чі-чі-чі,
Чі-чі-чі –
Їж, будь ласка, калачі.
* * *
Ра-ра-ра – висока гора.
Ро-ро-ро – гостре перо.
Рі-рі-рі – сонце угорі.
Ру-ру-ру – не псуй кору.
Ри-ри-ри – книжку бери.
Ір-ір-ір – великий двір.
Ир-ир-ир – голландський сир.
Ря-ря-ря – ясна зоря.
Ар-ар-ар – вправний кухар.
Ер-ер-ер – молодий шофер.
* *
Ма-ма-ма — холодна зима.
Му-му-му — молока кому?
Мо-мо-мо — до школи йдемо.
Ми-ми-ми — нові килими.
Мі-мі-мі — веселій кумі.
Ме-ме-ме — хто книжку візьме?
Ам-ам-ам — нікому не дам.
Ом-ом-ом — помиємо з милом.
Ем-ем-ем — туди не підем.
Ум-ум-ум — у класі шум.
Им-им-им — від багаття дим.
Ім-ім-ім — збудуємо дім.
*
Ок – ок – ок це колючий їжачок
Ок – ок – ок він знайшов собі грибок.
Ок –ок - ок –закотився під пеньок.
Ок – ок – ок – у зелененький лісок.
*
Шу – шу – шу вже травичку я кошу.
Ко – ко – ко буде в Лиски молоко.
*
Ець – ець – ець - сіренький горобець.
Ель – ель – ель - довгоногий журавель.
*
Ка – ка – ка - маленька ластівка.
Ел –ел – ел - хижий птах орел.
Иця – иця – иця - зимує в нас синиця.
Ва – ва – ва – спить вдень сова.
Сей – сей – сей – співучий соловей.
Ока – ока – ока – скрекоче щось сорока.
Ак – ак – ак – на ворону схожий грак.
Ан – ан – ан – у лісі є фазан.
*
Ак - ак - ак – шпаківню любить шпак.
*
Ера – ера – ера – яскрава це Венера.
Арс – арс – арс – червонуватий Марс.
Ун – ун – ун – із «ремінцем» Сатурн.
Он – он – он – віддалений Плутон.
Урій – урій – урій – найшвидший це Меркурій.
Ітер – ітер – ітер – гроза планет Юпітер.
Ля – ля – ля – улюблена Земля.
Тя – тя – тя – є тільки тут життя.
Іть – іть – іть – планету бережіть.
Ем – ем – ем – планету збережем.
*
Ох – ох – ох є на грядочці горох.
Ик – ик – ик і цілющий там часник.
Як – як – як там червоний є буряк.
Ок – ок – ок ще й зелений огірок.
Ор – ор –ор і смачненький помідор.
Уз – уз – уз на паркан повивсь гарбуз.
Ун – ун – ун соковитий там кавун.
Чі –чі –чі – це корисні овочі.
Ди – ди – ди є тут ще і ягоди.
*
Уж - уж - уж – жовті плями має вуж.
Юка – юка - юка – це отруйна гадюка.
Ак – ак – ак – має панцир рак.
Ав –ав - ав – є в тропіках удав.
Як – як
*
Іг – іг - іг– ведмідь заліз у барліг.
Удка – удка
Усь - усь –усь –і старий дідусь .
Ки – ки –ки – дядьки і тітки.
На – на – на – то це родина.
*
На – на – на – рідна сторона.
Ай – ай – ай – наш рідненький край.
Жу – жу – жу – землю бережу.
Ба – ба – ба – золоті хліба.
Ті – ті – ті – руки золоті.
*
Ма – ма – ма – скоро вже зима.
Ме – ме – ме – снігу намете.
Ем – ем – ем – саночки візьмем.
Дем – дем – дем – на гірку підем.
*
Аз – аз – аз – під водою водолаз
Зу-зу-зу – багаж везу
Зи-зи-зи – ростуть берези
Оз – оз – оз – тріскучий мороз
Зе-зе-зе – автобус діточок везе
Зі-зі-зі – я стрибаю на нозі
*
Са-са-са – летить оса
Су-су-су – дід несе косу
Ис – ис – ис – у норі лис
Со-со-со – покотилось колесо
Се-се-се – хлопчик квітку принесе
Іс – іс – іс – ми ходили в ліс
*
Ша – ша – ша – смачна каша
Шу – шу – шу – піду сіна накошу
Ше – ше – ше – мені в садочку хороше.
Скоромовки
Для дітей 4 років життя
Босий хлопець
Сіно косить.
**
На столі стоїть сільниця,
У сільниці – сіль.
*
Бабин біб розцвів у дощ,
Буде бабі біб у борщ.
*
Семен сіно віз – не довіз,
Лишив сани – узяв віз.
*
У бобра добра багато.
*
Смаженю смажив,
Смажив Саша,
Замість смажені
У Саші сажа.
*
Ходить квочка
Коло кілочка,
Водить діточок
Коло квіточок.
*
Їла Марина малину.
*
Улас у нас, Панас у вас.
*
Росте липа біля Пилипа.
* *
Кит кота по хвилях катав
Ти на ґанок не літала?
- Не літала я на ґанок,
То й проґавила сніданок.
*
Якось Яків сіяв мак
Так-сяк, абияк.
Визрів ярий Яків мак,
Та щось коле, як їжак.
*
Шило шубку Шурі шило,
Шовком, шерстю, шви обшило.
Вийшла шубка прехороша
Нашій Шурі на порошу.
*
Біля саду, біля броду,
Бабин виораний город.
Барабанять по городу
Бараболя та горох.
*
Обережний хитрий лис
До нори вечерю ніс.
Біг додому лісом лис,
Шелестів над лисом ліс.
*
В горішнику горішенька
Горішками обвішана.
Оришка і Тимішко
Обтрушують горішки.
*
Ми плакати –
Не плакали.
Нам плакати
Нема коли.
*
Для синків-молодців
Мати напекла млинців.
І хвалили молодці
Ті млинці на молоці.
*
На печі, на печі
Смачні та гарячі
Пшеничні калачі.
Хочеш їсти калачі –
Не лежи на печі.
*
Перепілка – гарна птиця,
Та хлоп’ят вона боїться,
Бо хлоп’ята беруть гілку
І лякають перепілку.
Не потрібно так лякать,
В неї п’ять перепелят.
ДОДАТОК Ж
Розповіді, казки та пісеньки
Розповіді на звуконаслідування
Весела сім’я
Жили собі дідусь та бабуся. Не було в них нікого. Сумували вони. Та одного вечора почули, що хтось стукає до них тихенько: «тук-тук-тук». Відчинила бабуся двері й чує: «Ку-ку-рі-ку, ку-ку-рі-ку — пустіть мене переночувати». Бабуся й дідусь зраділи та й пустили півника в курятник. Як ось знову хтось стукає ще голосніше: «тук-тук-тук», і почулося: «Му-у-му-у». Це корова просилася переночувати. Пустили і її в корівник. Потім прийшла курочка з курчатками і каже: «Кудах-тах-тах, кудах-тах-тах! — пустіть і мене». Пустили і її з курчатами. Нагодували всіх, напоїли чистою водицею. Дуже сподобалось усім жити в бабусі й дідуся, залишилися вони в них назавжди. Рано-вранці півник прокидався й співав: «Ку-ку-рі-ку, я курочок стережу». А курочка: «Кудах-тах-тах, я несусь у кущах». А корова: «Му-у-му-у! Молочка вам принесу». Ось так вони почали весело й дружно усі разом жити в дідуся та бабусі.
* *
Коли я була маленька, у нас біля хати був великий сад. Ввечері я завжди любила сидіти в садочку з моєю бабусею. У саду тихо, тільки чути, як вітерець листям шелестить: «ш-ш-
ш-ш». Іноді пролетить птах: «шух-шух», а мені здається, що це змій Горинич завітав до нас у садок. І я звертаюсь до бабусі з проханням розповісти мені казку. А вранці я сама гуляла по садочку, слухала спів пташок: «цвірінь-цвірінь», «тьох-тьох-тьох», спостерігала, як бджоли збирали мед на квітах: «дз-дз-дз»... Одного разу я почула під кущем пихкання: «пих-пих-пих», нахилилась і побачила їжака....
Казка про веселого Язичка
Жив-був собі у своєму будиночку веселий Язичок. А що це за будиночок був у нього? Це рот. Веселий Язичок був дуже пустотливий і цікавий, тому любив виглядати із будиночка. (Показ рухів язика, спонукання дітей до виконання таких самих рухів.) А будиночок дуже сердився на нього і через свої дверцята не випускав Язичка. Що ж це за дверцята? Це ж наші зуби і губи. Давайте, діти, випустимо Язичок за перші (потім другі) дверцята будиночка і зачинимо їх. (Виконання вправ.) Стомився наш Язичок і ліг собі у своє ліжечко. Спочатку на спинку, а потім на бочок. Зробіть і ви так, діти. (Виконання вправ дітьми.) Прийшла ніч, будино¬чок слід закрити; спочатку зачиняємо другі дверцята, потім перші, а Язичок нехай спить у ліжечку на спинці.
Казка про голосні та приголосні звуки
В одному паперовому замку мешкали брати-звуки. Так-так, ті самі, що чують наші вуха. Жили в мирі-злагоді, аж поки один із них нахабно не заявив: «Я найпотрібніший, отже, я старший!» Що тут вчинилося! Звуки такий галас підняли! Кожен почав вихвалятися.
- Я найкрутіший і мене легко вимовляти, — промовив звук…[О].
- Ні, я! Хоч мене і важко вимовляти, але я ширший, — засперечався [Ж].
_ Ой-ой, широкий! А я вмію гудіти, та й ще дуже голосно,— сказав звук [У]. Вони так голосно сперечалися, що розбудили Мудру Фею. Зібрала Фея крикливих і голосистих.
Чи здогадалися ви, які це звуки? (Це звуки [а, о, у, є, и, і] – голосні.
А тих, що були тихими і спокійними, що не могли кричати і співати, а тільки шипіти, свистіти, скрипіти, шарудіти, як Фея назвала? (Приголосними).
Казка для ознайомлення з приголосними звуками
Жили-були шість голосних звуків, які вміли гарно співати. Поряд з ними жило ще багато звуків, але вони співати не вміли. Іншим звукам також дуже хотілося співати, та коли вони намагалися це зробити, у них виходило шипіти – «Ш-ш-ш», пихтіти – «П-п-п», свистіти — «С-с-с», бумкати – «Б-б-б» та видавати інші звуки, окрім співу. Коли хтось промовляв ці звуки, повітря не виходило вільно з ротика, а зустрічало перешкоду: то губки стуляться (М, П, Б), то спинка язика підніметься і закриє прохід (К, Х, Г). Тому ці звуки позначаються рискою — (неначе стулені губки).
Ці звуки можуть перешкоду зменшувати, ніби робити маленьку шпаринку, коли їх вимовляти не твердо, а м’яко не Б, а БЬ, не Л, а ЛЬ. У такому випадку і позначають їх інакше – двома рисками =.
Та найгіршим було те, що ці звуки не могли гратися, як голосні. Наприклад, стануть у пару А та У, і чуємо, як у лісі люди гукають один одного А-а-а-у-у-у. Поміняються місцями У й А – чути, як плаче дитина У-у-у-а-а-а. підбіжить І до А – це десь неподалік закричав віслючок - іа-іа-іа.
Як же хотілося сусідам голосних звуків теж так гратися! І ось вони попросили голосні звуки погратися з ними. Голосні звуки були добрими. Вони добре поміркували, як можна допомогти своїм сусідам і вирішили: щоб ті теж могли співати і так гратися, їм треба бути при голосних звуках. Сусідні звуки дуже зраділи. Відтоді вони стали називатися приголосними звуками. Тепер приголосні звуки стають у пару з голосними. Скажімо, стали у пару А та М, і чуємо, як мати годує малечу – ам, а стали разом М і У – замукала корова – му-у-у.
Так і потоваришували голосні і приголосні звуки.
Казка для ознайомлення зі словами та складами
Голосні і приголосні звуки стали товаришувати і ходити парами. Але у деяких пар не виходило щось сказати. Наприклад, взялися за руки Д та И (скажемо всі разом: «ДИ»), але це нічого не означало. Вони дуже засмутилися, тому їх прийшли втішати звуки В та О і розповіли, що у них теж нічого не виходить (усі разом – «ВО»). Тож вони взялися всі разом за ручки: ДИ-ВО. Раптом прибігли інші звуки і почали їх вітати: «У вас вийшло ДИВО!» І дійсно це було диво, бо окремо вони нічого не означали, а разом склали слово – «диво».
Інші звуки теж почали ставати по двоє та навіть по троє, а потім підходили до інших таких групок і складали слова. Такі групки звуків почали називати складами, адже з них складається слово. Звуки утворювали склади а, потім об’єднувалися в слова. Але помітили, що приголосні звуки не можуть самі утворювати склади, а тільки за допомогою голосних звуків. Тоді біля одного голосного могло зібратися два, а інколи і три приголосних звука. А голосні звуки можуть утворювати частинки слова – склади – і без приголосних. Тож звуки прийшли до висновку, що скільки у слові голосних звуків, стільки і складів.
Пісеньки для ознайомлення з приголосними звуками
Звук С
Мама пішла в магазин. Василько залишився вдома. І пішов на кухню. Василько почув: кап-кап! Це крапала вода з крана. Василько хотів закрити кран. Він заліз на табуретку і повернув кран. Але вода полилася ще сильніше, із шумом: «с-с-с» (Як полилася вода? Діти повторюють: «с-с-с»). Виявляється Василько повернув кран не в той бік. Він швидко закрив кран, і вода перестала текти і крапати. Але Васильку захотілося ще послухати, як тече вода. Він став відкривати і закривати кран, а вода співала: «с-с-с» (Як співала вода? Діти: «с-с-с»). Так Василько грав, поки не прийшла мама. Мама побачила Василька біля крана і розсердилася. Але Василько сказав: «Мамо, я нічого поганого не робив, я тільки слухав, яку пісеньку співає водичка».
Звук З (комар)
Настало літо. Маленький Василько разом з іншими дітьми виїхав на дачу. Ввечері, коли всі вже були у своїх ліжечках, йому стало сумно без мами, і він довго не міг заснути. Раптом він почув, що хтось тихо-тихо співає: «з-з-з». Василько повернувся на інший бік знову над самим вухом почув ту саму пісеньку: «з-з-з».
«Хто ж це так співає?» — тільки встиг подумати Василько, як у напівтемряві спальні побачив маленького комара. Комар крутився над Васильковою головою і гудів: «з-з-з». Василько став відганяти його від себе, і комар вилетів у відчинене вікно. Але пісенька комара Василькові сподобалась, і він тихо співав її, доки не заснув. (Як співав комар? Співають всі разом пісеньку комара).
ДОДАТОК И
Вправи з підготовки руки дитини до письма
1. Проведення похилих ліній між двома лініями.
2. Проведення прямих ліній із крапками.
3. Малювання ялинок, трикутників, квадратів, прямокутників.
4. Штрихування геометричних фігур.
5. Малювання візерунків з дугоподібних, ламаних та хвилястих ліній.
6. Штрихування кошика (будиночка, барабана, чашки).
7. Малювання предметів з овальних ліній (слив, жолудів, гірлянд на ялинку).
8. Суцільна дугоподібна лінія з петлями.
9. Візерунок із похилих та прямих ліній з петлями внизу і вгорі.
10. Штрихування контура соснової шишки (кукурудзи).
11. Ознайомлення із зошитом у дві вузькі рядкові лінії з рідкою похилою та допоміжною лінією. [2]
Немає коментарів:
Дописати коментар