Пророщення моральних зерен у серцях дошкільників

Педагогічна гра

«Пророщення моральних зерен у серцях дошкільників»

Мета: поповнити знання студентів щодо морально-етичного виховання дошкільників, розкрити сутність понять: мораль, етика, культура, традиції, духовність, використовуючи нетрадиційний матеріал; продовжувати формувати психологічну готовність студентів до інновацій; активізувати особистий творчий потенціал студента; удосконалювати емоційність, толерантність і колективну єдність; скласти рекомендації щодо створення позитивного емоційного клімату, використовуючи методи виховання високоморальної особистості.

Хід педагогічної гри

1.     Вступна частина.

 «Народознавство – могутнє джерело формування морально-етичних норм».

Незнання та ігнорування народних традицій, рідної мови, історії, національної культури – непоправно шкодить національному, морально-етичному вихованню.

Питання про те, як жити в суспільстві, хвилює людину з прадавніх часів, з моменту, коли вона почала усвідомлювати своє «Я». Перші прості напрями моралі з’явилися в умовах родової общини: звичаї, правила. Протягом років досвід багатьох поколінь створив норми поведінки, у яких ідеалом є гуманна, чесна людина-трудівник.

Педагогіка народного виховання – це відома діяльність, спрямована на формування у юного покоління духовних, моральних якостей, що відповідають народному ідеалу особистості.

В уявленнях народу про справедливість повага до людей, доброта, чесність, щедрість, вірність, любов, відвага завжди перемагають у боротьбі проти зли сил. Народна мораль засуджує брехунів, нечем, тих, хто не поважає старших, зводить наклепи, кепкує з інших, не допомагає, зраджує тощо. Кращий вихователь – це життя. Усі люди, незалежно від віку, можуть бути і вихованцями, і вихователями. Головний педагог – це думка громадян, у якій народжується й зростає людина. А критерії оцінки – традиційні, вироблені віками поняття про моральні норми.

Отже, справжнє виховання не може існувати в «чистому вигляді», тобто поза традиційною культурою певної нації.

Виховання завжди є народним.

Сьогодні за допомогою педагогічної гри ми складемо народний ідеал особистості.

2.     Конкурс-привітання «Вогник доброти»

Привітайся з вогником доброти, з посмішкою та компліментами колезі.

3.     Візитка студента «Моя родзинка»

Прізвище, ім’я, по батькові студента.

-         Якби я була…

-         Якби я була явищем природи, то я була би… (вітром, сонцем, дощем, веселкою, завірюхою).

-         Якби я була твариною, то я була би…

-         Якби я була рослиною, то я була би…

-         Якби я була пташкою, то я була би…

-         Якби я була іграшкою, то я була б…

-         Якби я була актором, то я була б…

-         Якби я була овочем, то я була б…

-         Якби я була фруктом, то я була б…

4.      «Кодекс ввічливості»

Основний принцип моралі – толерантність. А основа моральних чеснот – ввічливість.

Познайомимося з «Кодексом ввічливості».

Бліц-турнір «Ввічливість із давнини»

1)    Ввічливість – це… (головний спосіб застосування етичних знаків).

2)    Мораль – це … (система поглядів та уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку).

3)    Толерантність – це … (від латинського – терплячий, терпимість до чужих думок).

4)    Духовність – це … (внутрішній світ людини).

5)    Дитинство – це … (період життя дитини, найбільша увага приділяється дошкільному дитинству).

6)    Любов – це … (найпрекрасніше у світі почуття).

7)    Особистість – це … (об’єкт і суб’єкт пізнання, носій свідомості, що набув людського життєвого досвіду).

8)    Педагог – це … (людина, яка здійснює виховну, розвивальну, навчальну роботу з групою дітей або дорослих).

«Ввічливість із давнини»

До смаку усім сніданок

З привітанням «Добрий ранок!»

Щиро скажеш ти «Привіт!» -

Усміхнеться цілий світ.

Слово «Дякую», мій друже,

Свідчить, що ти ґречний дуже,

«Вибачте» - магічне слово,-

Скрасить ввічливу розмову.

Якщо дружиш ти з «Будь ласка»,

То життя неначе казка.

Щоб призначити побачення,

Скажем друзям: «До побачення».

Ну а щоб зустрітись завтра,

Ми прощаємось «До завтра!»

«На добраніч!» у розмові

Сни дарує кольорові.

Всім за ці слова сердечні

Будуть люди щиро вдячні.

Етикет спілкування – явище загальнолюдське, йому притаманні етнічні особливості, національна своєрідність, що зумовлено природно-кліматичними умовами, способами господарювання, контакту з іншими народами, впливом релігії, рівнем культурно-цивілізованого розвитку, а також вдачею, темпераментом, ментальністю, національним характером народу.

Мовленнєвий етикет українців свідчить про їхню набожність, пошану до батьків, демократизм, емоційність, делікатність…

Наприклад: ласкаво просимо, будь ласка, на добраніч, добрий день, ідіть з добром, милостивий пане, з повагою до…, красно дякую, щиро вітаю, сердечно запрошую.

Завдання учасникам: пояснити значення та походження слів:

-         Дякую – походження – слов’янські народи, запозичене – з німецької мови, використовується – українцями, поляками, закарпатськими народами.

-         Спасибі – походження – релігійне: «Спаси-Бог», використовується – народами Східного регіону.

-         Вибач (вибачте) – походження – польське, значення – побачити, роздивитися, розпізнати, не правий, використовується – на заході більше вживається перепрошую, даруйте.

-         Будь ласка – використовується – слов’янські народи, Захід – звернення: панове, будь ласка, Схід – звернення: добродію, будь ласка.

5.     «Народна мудрість говорить»

Прислів’я – практичний досвід народу, що передається з покоління в покоління. Мудрим ніхто не народився, а навчався.

5.1.         Завдання учасникам: пригадати прислів’я морально-етичного спрямування:

1)    Добро виховується добром, зло народжує зло.

2)    Розгніване серце добра не творить.

3)    Ласкаве слово - що весняний день.

4)    Ввічливе слово – цілюще повітря.

5)    «Будь ласка» не кланяється, а «спасибі» спини не гне.

6)    Від теплого слова й лід розмерзає.

7)    Щабля ранить голову, а слово – душу.

8)    Удар забувається, а слово – пам’ятається.

9)    Дурний язик голові не приятель.

10)Ніщо не дається так дешево, як ввічливість.

5.2.         Скласти прислів’я з окремих слів.

Командам даються слова на окремих «листочках - квіточках».

Завдання: скласти прислів’я – висадити квіти на клумбу.

1)    Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже…

2)    Поводься з людьми так, як би ти хотів, щоб вони поводилися з тобою.

6.     «Мозаїка казок»

Завдання: скласти мозаїку з казок, щоб була кінцева «мораль».

(Кожна команда складає свою казку).

7.      «Де діти – там і радість»

Завдання: кожній команді пропонується 2 сюжетні картинки, які їм потрібно «оживити» з морально-етичної точки зору.

8.      «Розгніване серце добра не робить»

Завдання: командам надаються морально-етичні ситуації (потрібно знайти в них позитив і негатив).

1)    Вам наступили на ногу (у транспорті), ще й облаяли.

2)    Ви загубили гаманець із великою сумою грошей.

3)    Ви запізнилися на заняття, потрапили на очі керівнику.

4)    Ви не підготувались до заняття.

5)    Вас «дістає» ваш керівник групи.

6)    Вас без причини образили батьки.

7)    Починається відкрите заняття – на порозі методист відділу освіти.

8)    Ви не отримуєте стипендію декілька місяців.

Мораль: «Цінуйте життя, дружбу, здоров’я!»

9.      «Від мудрих ідей – до наших дітей»

Завдання: команди отримують завдання намалювати:

1 команда – портрет високоморальної особистості,

2 команда – народний ідеал особистості.

10.                        «Спочатку люби – потім виховуй»

«Любов» - це те, куди ви йдете.

«Любов» -- це місце, звідки ми всі родом.

Насправді любов – це той, ким ти є.

Абсолютно все, що відбувається у твоєму житті,

Є найкращим утіленням безумовної Любові.

Іноді тобі може здатися, що Любов не повинна бути такою,

Насправді Любов повинна бути і є саме такою,

Як «те, що відбувається».

Це все і є Любов… навіть якщо

Ти не в усьому її впізнаєш.

За своєю сутністю Любов настільки величезна,

Що вміщає в себе навіть твоє «невизнання».

Завдання: розробити настанови дорослим щодо морального виховання дітей.

Підсумок

Отже, український народ завжди славився винятковою працелюбністю, наполегливістю в досягненні мети, гостинністю, любов’ю до рідної домівки, хазяйновитістю.

Важливим чинником виховання є історична пам'ять, традиції роду та сім’ї, бо кожна людина несе в собі колективну пам'ять поколінь.

Виховувати моральність слід починати з раннього дитинства.

Головну відповідальність у вихованні несуть батьки й педагоги.