ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

 У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Денисенко Ю.В.

студентка ІІ курсу спеціальності «Дошкільна освіта»

Пасічник С.О.       

викладач спеціальності «Дошкільна освіта»

Красноградський коледж Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

                                     

                                                     Здоровий спосіб життя

                                                                  повинен бути не лише засобом

                                                                 досягнення міцного здоров’я,

                                                               а нормою щоденного життя.

                                                                                                 А.Цьось

Сьогодні очевидними є суперечності на просвітницькій ниві, адже ті виховні системи впливу на розвиток особистості, які застосовуються у педагогічній практиці, часто неспроможні ефективно розв’язувати пріоритетні завдання освіти, в тому числі дошкільної. Одним з таких пріоритетних завдань є, безперечно, формування оптимального стану здоров’я малюків та забезпечення їхнього різнобічного гармонійного розвитку.

Здоров’я дітей – основне джерело щастя, радості батьків, педагогів, суспільства в цілому. Сучасна наука розглядає здоров’я як складний феномен глобального значення, що становить собою цілісність чотирьох сфер: фізичної, психічної, соціальної та духовної.

У дослідженнях, присвячених концептуальним змінам освітнього середовища (А. Богуш, Г. Бєлєнької, Н. Гавриш, Е. Вільчковського,                       Н. Денисенко, О. Дубогай, О. Кононко, Т. Поніманської та ін.), йдеться про усвідомлення цінності здоров’я, особливо в період дитинства, забезпечення оптимального стану здоров’я, визнання унікальності кожної дитини та забезпечення ефективності її індивідуального розвитку.

Дошкільна освіта є першою ланкою в системі безперервної світи у становленні та розвитку особистості. На виконання цих пріоритетних завдань педагогічні колективи дошкільних навчальних закладів націлює Конституція України та нормативні документи: Закон України «Про дошкільну освіту», Конвенція ООН про Права дитини, Базовий компонент дошкільної освіти, Освітня програма від 2 до 7 років «Дитина». А тому робота педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів сьогодні спрямована на проведення профілактичної роботи щодо формування здорового способу життя, оздоровчих заходів, що забезпечили б збереження відмінного рівня розумової працездатності дошкільників та їх подальший розвиток без шкоди для здоров’я.

Науковці довели, що сьогодні дітям потрібні не лише знання про здоров’я, а й життєві навички, що допомагають зробити життєвий вибір, досягти мети, скоригувати поведінку, зберігати та зміцнювати здоров’я, сприяють розвитку й зміцненню соціально-цінних мотивацій. Безумовно, перед навчальними закладами постає завдання організувати навчально-виховний процес на засадах здоров’язбереження, розвивати професіоналізм педагогів щодо формування основ здорового способу життя, культури здоров’я.

Загальновідомо, що здоровому способу життя молоде покоління необхідно навчати, починаючи з раннього віку, як у родині, так і в дошкільному навчальному віці. Тобто, здоровий спосіб життя формується зусиллями батьків, вихователів і самих дітей у співпраці, співдружності, співтворчості. Проблему здорового способу життя неодноразово розглядали в науково-методичних джерелах вітчизняні та зарубіжні вчені: Н. Березіна, Е. Вільчковський,

М. Галябарник, Л. Гримак, Н. Денисенко, Ю. Змановський та інші. Однак питання щодо витоків здоров’я дошкільника ще не достатньо висвітлене в науково-методичній літературі.

Звідси випливає необхідність впроваджувати в систему освіти оздоровчу парадигму як вагомий компонент філософської гуманістичної освіти, що передбачає насамперед усвідомлене та ціннісне ставлення вихователів дошкільних навчальних закладів до проблеми формування здоров’я вихованців та їхню готовність практично реалізовувати цю парадигму у власній професійній діяльності.

Незаперечний той факт, що здоров’я дитини є базисною основою її виховання, навчання та розвитку. Саме тому принцип оздоровчої спрямованості освітньо-виховного процесу виокремлюється як один зі стратегічних у сучасній системі дошкільної освіти. А отже, беззаперечною є необхідність здійснення моніторингу стану здоров’я дітей через різні процеси організації життєдіяльності малюків в умовах дошкільного навчального закладу.

Закономірно постає головне завдання – створити умови для оптимально активної життєдіяльності дітей дошкільного віку, яка забезпечить їхнє щасливе зростання. Успішна реалізація цього завдання передбачає необхідність з перших років життя формувати у малят основи культури здоров’я.

На наше переконання, саме вихователям дошкільнят належить провідна роль у забезпеченні неперервності процесу засвоєння цінностей та понять, спрямованих на формування здоров’язбережувальних умінь і навичок, свідомого ставлення до оцінки власного здоров’я кожною дитиною, прийняття нею мотивованих оптимальних рішень, спрямованих на дотримання вимог щодо ведення здорового способу життя, адекватну оздоровчу поведінку.

У дошкільному навчальному закладі завдання фізичного розвитку вирішуються за трьома напрямками: з педагогічним колективом, з дітьми, з батьками.

До традиційних форм фізичного виховання, що впроваджуються у навчально-виховний процес, належать: заняття з фізичної культури; фізкультурно-оздоровчі заходи (ранкова гімнастика, гімнастика після сну, фізкультхвилинки, фізкультпаузи, загартувальні процедури); різні форми організації рухової активності в повсякденні (фізичні вправи на прогулянках, фізкультурні свята і розваги, дитячий туризм, рухливі ігри, самостійна рухова діяльність, дні та тижні здоров’я, індивідуальна робота з фізичного виховання). Ми дійшли висновку, що повноцінному розв’язанню оздоровчих, освітніх та виховних завдань сприяє комплексне використання як традиційних, так і нетрадиційних форм і методів фізичного виховання.

Оптимізують цей процес сучасні інноваційні педагогічні тех­нології (гуманно-орієнтована, педагогічної співпраці та вільного вибору), а також активні методи навчання та виховання дітей до­шкільного віку.

Багато уваги приділяється роботі з формування валеологічного світогляду дітей та мотивації здорового способу життя. Педагоги розуміють, що для свідомого ставлення до власного здоров’я дітям необхідний певний обсяг знань про свій організм, про правила особистої гігієни та безпечної поведінки, про психологію спілкування, духовну та екологічну культуру, про гігієну харчування.

Слід зазначити, що вихователі, інструктори з фізичного виховання проводять індивідуальні та групові консультації для батьків з різних тем: «Загартування організму дитини в умовах сім’ї», «Руховий режим дня», «Організація самостійної рухової діяльності дітей» тощо. Ніщо так не сприяє встановленню тісних контактів із сім’єю, як проведення спільних спортивних свят, таких як: «Тато, мама, я – спортивна сім’я», «Веселі старти». Важливо, аби не тільки батьки, а й педагоги усвідомлювали, що всю рухову діяльність малюків, усі заходи, спрямовані на зміцнення їхнього здоров’я, треба проводити тільки у позитивному емоційному стані.

Таким чином, слід підкреслити, що вся робота з фізичного виховання має здійснюватися з урахуванням стану здоров’я, самопочуття, рівня фізичного розвитку та підготовленості дітей, реальних умов роботи дошкільного закладу та його окремих груп, особливостей фізичного виховання під постійним медико-педагогічним контролем.