Наукова робота

ЕКСКУРСІЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ

 СВІТОГЛЯДУ ДОШКІЛЬНИКІВ

АНОТАЦІЯ

Екскурсія — один з видів занять по ознайомленню дітей з природою і засіб формування світогляду дітей. Вони дають можливість у природній обстановці ознайомлювати дітей із природними об’єктами і явищами, із сезонними змінами, із працею людей, спрямованою на перетворення навколишнього середовища. Під час екскурсій дошкільники починають пізнавати світ природи у всьому його різноманітті, розвитку, відзначати взаємний зв’язок явищ.

КЛЮЧОВІ СЛОВА

Екологічний розвиток, екологічна культура, екскурсії в природу, формування світогляду,  форми організації, методи та прийоми, засоби навчання.

ABSTRACT

Excursion is one of the lessons types to introduce children nature to and a method of forming the children's mindsets. They give possibility to familiarize children with natural objects and effects, with seasonal changes with the work of people aimed at transforming the environment in the natural environment. During the excursions, preschoolers begin to learn about the world of nature in all its variety, development, to notice mutual connection of phenomena.

KEYWORDS

Ecological development, ecological culture, excursions to the nature, formation of mindsets, forms of organization, methods and techniques, teaching methods.

Сьогодні наша планета опинилась у небезпеці, і захистити її від екологічної катастрофи може людина, яка здатна почути дихання листя й пісню жайворонка, яка вважає себе частиною природи, і яка бажає зберегти цю природу для наступних поколінь. Ми маємо виховати таку людину, збагатити її знаннями, навчити любити свою землю і розумно використовувати її багатства [4; с. 6].

Найбільш сприятливий період для роз’яснення завдань екологічного виховання – це дитинство. Маленька дитина пізнає світ із відкритою душею й серцем. Яким буде її ставлення до цього світу, чи навчиться вона бути господарем, який любить і розуміє природу – залежить від її виховання в сім’ї та закладі дошкільної освіти [2; с. 51].

Одним з освітніх завдань дошкільної освіти є екологічний розвиток дитини, мета якого полягає в сприянні закладанню основ екологіч­ної культури, доцільної поведінки в природі. 

Контакт з природним довкіллям людини починається з раннього віку. Саме тоді закладаються основи екологічної культури особистості. Базовим компонентом передбачено формування у дітей елементів цілісного природовідповідного світогляду, ціннісної спрямованості на екологічно доцільну поведінку та сприйняття дитиною себе як частки природи.

Усе, чого діти навчаться у закладі дошкільної освіти, які вміння й навички опанують – буде доброю основою для подальшого життя [4; с. 6].

У процесі засвоєння елементарних знань про природу та її екологічний стан у дитини розвиваються важливі для подальшого навчання вміння узагальненого сприйняття, елементи словесно-логічного мислення, зв’язне мовлення.

Лише спілкуючись із навколишнім світом, дитина має змогу дізнатися більше про природні явища. Вона вбирає у себе барви, звуки й пахощі природи, співчуває всьому живому. У такому творчому процесі діти опановують «абетку» емоцій.

Екологічний розвиток і виховання дітей дошкільного віку здійснюється різними засобами. Сьогодні вихователі використовують для роботи з екологічного виховання не тільки куточок природи в групі, ділянку закладу дошкільної освіти, але й найближче природне оточення: парки й сади, поле, луг, водойми, ферми, оранжереї, ботанічний і зоологічний сади тощо.

Один з найбільш ефективних засобів ознайомлення дошкільників з природою є  екскурсії в природу.

Актуальність і значимість екскурсії полягають в необхідності вивчення методів ознайомлення дітей з природою, для того, щоб забезпечити міцну основу для подальшого пізнання природи, виховання любові і дбайливого відношення до неї, сформувати  світогляд дошкільників.

Форми організації дітей, методи і прийоми ознайомлення їх з природою найрізноманітніші, вибір їх залежить від освітньо-виховних завдань, програмного матеріалу та віку дітей, а також від місцевих умов природного оточення.

Екскурсії мають велике освітньо-виховне значення: вони забезпечують безпосереднє спілкування дітей з природою в різні сезони, активну діяльність. Вихователь має можливість показати дітям предмети і явища природи в природних умовах, у всьому їх різноманітті і взаємозв’язках, формувати конкретні уявлення про тварин, рослини, про сезонні явища, про працю людини, що перетворює природу; він вводить дітей  в життя рідної природи, вчить їх придивлятися, помічати її особливості. Це сприяє вихованню допитливості, спостережливості. Екскурсії приносять дітям велику радість, залишаючи часто приємні спогади в їх свідомості. Краса природи викликає у дітей глибокі переживання, незабутні враження, сприяє розвитку естетичних відчуттів. На цій основі формується любов до рідної природи, дбайливе відношення до неї, любов до Батьківщини [5; с. 214].

Екскурсії в ліс, в поле, на береги річок і озер привертають увагу дітей, надають можливість під керівництвом вихователя збирати різноманітний матеріал для подальших спостережень і роботи в групі, в куточку природи. Під час екскурсій у дітей розвиваються спостережливість, інтерес до вивчення природи. Вони привчаються вдивлятися в предмет і помічати його характерні особливості [1; с. 174].

Ознайомлення дошкільників з природою та формування світогляду дітей під час екскурсії – основне її завдання. Одне і те ж завдання планується під час екскурсії до тих пір, поки знання не будуть засвоєні всіма дітьми.

На кожній екскурсії діти повинні отримати систематизовані знання про явища або об’єкти природи. Відповідно до цього завдання зміст екскурсій підбирається повніше і узагальненіше. Наприклад, під час першої осінньої екскурсії в парк, ліс із старшими дошкільниками ставиться завдання дати уявлення про деякі ознаки осені: одцвіле листя, в’янення квітів, відліт птахів. Тому дуже важливо проводити екскурсії в той час, коли наступають в природі найбільш яскраві зміни, і ставити такі завдання, які найдоцільніше вирішувати саме на даній екскурсії.

Екскурсії проводяться як з метою прищеплення дітям нових знань, так і для уточнення і узагальнення уявлень, отриманих раніше на прогулянках. Слід пам’ятати, що узагальнені знання дітей про сезони формуються поступово. Починаючи з першої молодшої групи, на основі чуттєвого досвіду повинно відбуватися накопичення конкретних уявлень про кожен сезон, але тільки в середній групі можливо підвести дітей до первинного узагальнення їх знань про характерні ознаки сезону.

У старшій групі діти вже можуть опанувати узагальненими знаннями про всі сезони, але ці знання ще далеко не повні, і їх слід уточнювати і закріплювати в старшій групі.

Таким чином, екскурсії в природу є ефективним засобом виховання і навчання, оскільки в їхньому процесі здійснюється гармонійний розвиток усіх сторін особистості дошкільника. У спілкуванні з рідною природою формуються основи матеріалістичного розуміння навколишнього світу, виховуються моральні і естетичні якості, пробуджуються добрі почуття. Виховувати в дітей інтерес і любов до рідної природи – значить ростити її вірного друга, патріота Батьківщини [3; с. 374].

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Каменева Л.А. Как знакомить дошкольников с природой: пособие для воспитателей детского сада. / П.Г. Саморукова, Л.А. Каменева, А.К. Матвеева –  Москва :  Просвещение.  – 1999. – 207 с.

2. Майстер-класи для вихователів ДНЗ. Випуск 2 / В.М. Кравцова. – Харків : Вид. група «Основа». – 2010. – 299 с.

3. Методика ознайомлення дітей з природою: хрестоматія /  Н.М. Горопаха. – Київ : Видавничий Дім «Слово» .  – 2012. – 432 с.

4. Ніколаєнко В.М. Екологічне виховання в ДНЗ. 2-6 років. / В.М. Ніколаєнко – Харків : Вид. група «Основа». – 2010. – 207 с.

5. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення з природою: навч. посіб. /              Н.Ф. Яришева – Київ : Вища школа.  –   1993. – 255 с.