Наукова робота

ПІДГОТОВКА ПЕДАГОГІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

Пасічник С.О.

Відповідно до вимог сьогодення в Україні відбувається процес реформування та модернізації освіти. Одним із важливих складових реформування системи навчання та виховання дітей є інклюзивна освіта.

Актуальність проблеми. Вперше в Україні у 2017 році було визнано поняття «інклюзивне навчання», «особа з особливими освітніми потребами», «індивідуальна програма розвитку», «інклюзивне освітнє середовище». Передумовою такого рішення стало прийняття концепції якісної інклюзивної освіти у всьому світі – Конвенції ООН про права з інвалідністю. Ці зміни у галузі освіти забезпечили право дітей з особливими потребами на отримання освітніх послуг в умовах інклюзії [1, с. 3].

Які ж категорії дітей належать до дітей з особливими потребами? Це діти з порушенням опорно-рухового апарату, з порушенням мовлення; з затримкою психічного розвитку; з порушенням зору; з розумовою відсталістю; з порушенням слуху; зі складними вадами розвитку, у тому числі з аутизмом [2, с. 49].

Зрозуміло, таким дітям потрібні спеціальні умови виховання та навчання, які будуть направлені на коригування різного роду відхилень у їх розвитку, а також загальний розвиток і соціалізацію в суспільстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що за останні роки значна кількість законодавчо-нормативних документів присвячена проблемі інклюзивної освіти в нашій країні.

Метою статті є проаналізувати особливості організації інклюзивної освіти в Україні, описати зміст підготовки педагогів до інклюзивного навчання дітей з особливими потребами.

Виклад основного матеріалу. Однією з важливих особливостей інклюзивної освіти є недопущення будь-якої дискримінації дітей, гарантування однакового ставлення до всіх людей.  Як же вирішується ця актуальна нині проблема на державному рівні?

Зараз в Україні створюється система інклюзивно-ресурсних центрів, метою яких є забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років на отримання дошкільної, загальної середньої та професійної освіти. Основними завданнями установ такого типу є здійснення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини; забезпечення кваліфікованого супроводу педагогів; проведення консультацій для батьків та педагогічних працівників стосовно питань організації навчання та виховання дітей з особливими потребами [1, с. 3].

Організація інклюзивного навчання дітей в таких закладах здійснюється командою психолого-педагогічного супроводу у складі: вчитель-дефектолог, практичний психолог, вчитель-логопед, асистент вихователя, які беруть активну участь в освітньому інклюзивному середовищі.

Від чого залежить якісне інклюзивне навчання? Обов’язковими умовами інклюзивної освіти є: визначення особливих освітніх потреб дитини; підвищення кваліфікації педагогів; створення інклюзивного освітнього середовища, надання психолого-педагогічних та корекційно-розвивальних послуг; здійснення психолого-педагогічного супроводу дитини протягом усього періоду навчання; тісна співпраця з батьками [3, с. 7].

Успішність упровадження інклюзивної освіти багато в чому залежить від самих педагогічних працівників, від рівня їх компетентності. Професійна компетентність – це комплекс знань, умінь, навичок, поглядів, цінностей та інших якостей особистості, що визначає здатність фахівця до професійної діяльності в умовах інклюзивної освіти [1, с. 5].

Якими ж компетентностями повинен володіти педагог? Це, в першу чергу, повага до різноманіття дітей, тобто залучення всіх дітей до відвідування інклюзивних груп. По-друге, підтримка всіх дітей, активна участь педагогів та батьків у їх соціальному та емоційному розвитку. По-третє, спільна робота педагогічного колективу та батьків у навчанні, вихованні та розвитку дітей. По-четверте, постійний особистісний професійний розвиток педагога протягом усього життя [1, с. 5].

В умовах сьогодення, крім спеціально створених інклюзивно-ресурсних центрів, на базі типових закладів дошкільної освіти відкриваються інклюзивні групи, які поряд зі здоровими дітьми відвідують діти з особливими потребами. Це сприяє їхній кращій соціалізації, опановування необхідними вміннями для життя в суспільстві. Здорові діти також здобувають певний досвід: вчаться розуміти та сприймати інших людей, співчувати дітям, які мають відхилення в розвитку, допомагати їм долати труднощі [2, с. 52].

Необхідною складовою освітнього процесу є готовність педагогів закладів дошкільної освіти до залучення дітей із проблемами розвитку в колектив однолітків, а також позитивне ставлення до них інших дітей. Педагоги та батьки дітей з особливими потребами повинні усвідомлювати необхідність тісної співпраці сім’ї та закладу, проводити ефективне навчання та виховання дітей з метою корекції порушень їх розвитку.

Як підсумок зазначимо, що на сучасному етапі розвитку суспільства інклюзивне навчання є необхідною складовою системи освіти. Одним з найважливіших чинників успішної інклюзивної освіти є підготовка педагогічних працівників, опановування ними компетентностями фахівця в умовах інклюзивного освітнього середовища.

Література

1. Мартинчук О. Інклюзивна освіта : ідея, практика і суспільна цінність / О. Мартинчук // Дошкільне виховання. – 2018. –  №10. – С. 2-5.

2. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: навч. посіб. /                                 Т.І. Поніманська. – Київ : «Академвидав», 2004. – 456 с.

3. Щодо організації інклюзивного навчання у закладах освіти у 2019/2020 н. р. // Дошкільне виховання. – 2019. –  №8. – С. 7-12.