ЗМІСТ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ «ДОВКІЛЛЯ»

ЗМІСТ ТА ОСОБЛИВОСТІ  ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ «ДОВКІЛЛЯ»

Педагогіка «Довкілля» дає поштовх ефективному розвиткові мислення, вербального і невербального інтелекту, мовлення, творчих здібностей, які виявляються на різних заняттях та в різних видах діяльності. Вплив «Довкілля» проявляється в екологічній вихованості дітей, у ставленні їх до власного здоров’я.

Основою формування цілісності знань є уявлення про зміст найзагальніших закономірностей природи, її збереження, періодичності процесів у довкіллі. А це, на думку психологів, цілком доступно для дітей дошкільного віку (Ж. Піаже, А. Маслоу та інші).

«Довкілля» – новий навчальний предмет, що не має аналогів у вітчизняній та світовій педагогічній літературі, і який дає дітям цілісні знання про природне, суспільне середовище, життя людини й саму людину.

«Довкілля», на відміну від традиційних подібних предметів, реалізує систему методів навчання, що випливає з базових потреб дитини в дослідженні, конструюванні, комунікації, художньому вираженні себе.

У центрі освітнього процесу довкілля – дитина.

«Довкілля» втілює ідеї визначних українських педагогів. Так, усі підручники з довкілля відображають концепцію Г. Сковороди «Пізнай природу, пізнай свій народ, пізнай себе», ідеї всесвітньо визнаних педагогів, зокрема

А. Коменського («Розум дитини можна впорядкувати лише зримими законами природи»).

К.Ушинський говорив про те, що логіка природи є найдоступнішою і найкориснішою для дітей. «Довкілля» дає змогу зрозуміти, як цей світ існує; як у ньому відбуваються зміни; що в цих змінах повторюється, зберігається.

Природовідповідний зміст освітньої моделі «Довкілля» має задовольнити природну потребу дитини в пізнанні середовища життя, не зводити зміст знань про природу до «основ наук». Такий зміст освіти має допомогти дитині відкрити найзагальніші, об’єктивні взаємозв’язки у природі, пізнання яких дасть їй можливість зрозуміти, як цей світ існує.

Довкілля – життєвий світ дитини, який їй знайомий із перших кроків життя, який вона любить, пізнає і який дає їй змогу формувати себе як особистість (В. Ільченко).

Особливість педагогічної технології «Довкілля» у тому, що вона веде дитину до пізнання себе як частинки природи і свого народу. Тут чітко проглядається мудра філософська теорія Г. Сковороди «Пізнай себе через пізнання природи і свого народу».

Основне завдання не в тому, щоб дати дитині якомога більше знань, адже вони швидко забуваються,  а в тому, щоб сформувати навички цілісного сприймання навколишнього світу.

«Довкілля» визначають як особистісно орієнтовану технологію, оскільки створені в закладі дошкільної освіти та школі умови дитина використовує відповідно до своїх природних задатків.

Розглянемо зміст і основні завдання програми.

Зміст програми «Довкілля» сформовано відповідно до вимог Державного стандарту дошкільної та початкової ланок освіти.

Основне завдання програми – сформувати у дітей розуміння, що таке довкілля та місце дитини в ньому; підвести до висновків:

- Довкілля – це все, з чим ти пов’язаний у світі, і сам ти – частина довкілля. У цьому сутність шляху дитини до розуміння себе й навколишнього світу.

- Якщо ти сам – частина довкілля, то для  того, щоб визначити життєвий шлях, свою поведінку, в тому числі стосовно самого себе, придивись, як живуть мешканці довкілля, як вони зберігають своє середовище життя, себе, свій рід, поміркуй, чого можеш навчитись у природи.

- Якщо ти – частина довкілля, то не має сенсу запитання, що треба оберігати більше і передусім: себе чи довкілля. Своє середовище життя необхідно оберігати так само, як і себе самого. А для цього потрібно знати своє довкілля, насамперед – зв’язки у ньому. Бо зміна зв’язків призведе до зміни довкілля і тебе.

Це ті аксіоми, які необхідно донести до дитини так, щоб їй здавалося: це – її власні відкриття.

         Діти, опановуючи освітню модель «Довкілля», не обмежені в самостійному запитуванні. Їх цікавить, як живуть і що їдять дерево, мурашка, бджола, кіт, собака, синиця, ластівка тощо. Педагог спрямовує допитливість дітей, і вони, щоб отримати відповідь на свої запитання, виокремлюють довкілля кожної живої істоти, осмислюють  зв’язки із середовищем життя, доходять висновку, що чотири складові довкілля – земля, вода, повітря, сонячне світло (вогонь) – зумовлюють життя всіх істот, що зв’язки живого з цими елементами найістотніші; складові довкілля залишаються в ньому завжди, а зміни із живими істотами відбуваються внаслідок  руху Землі навколо Сонця та навколо своєї осі.

Так у запитаннях та осмисленнях відбуваються відкриття, на які людство витратило тисячоліття і без яких неможливе цілісне сприйняття світу, – відкриття найзагальніших закономірностей природи.

Завдання освітньої моделі «Довкілля» можна реалізовувати як на заняттях, так і поза ними, особливо під час «ранкових зустрічей».

Форми організації занять – здебільшого комбіновані та комплексні.

Система занять серед природного довкілля:

-         ілюстративні;

-         ілюстративно-пошукові;

-         спостереження;

-         дослідження.

Система методів навчання: «послухай», «поміркуй», «виділи головне», «змоделюй», «виконай дослід», «намалюй», «пофантазуй».

Системою методів можна частково вважати і завдання: «послухай», «знайди», «відгадай», «відповідай», «запрошуємо до гри», «намалюй», «склади казку», «маленькі дослідники», «зроби сам» тощо.

Отже, у процесі пізнання дитиною довкілля, інтенсивно розвивається її  мовлення, виховуються позитивні моральні якості особистості.