ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО
ВІКУ З УКРАЇНСЬКОЮ НАРОДНОЮ ТВОРЧІСТЮ
АНОТАЦІЯ
Декоративно-прикладне мистецтво є однією з важливих галузей художньої
культури українського народу. До народного мистецтва належить декоративна
творчість українського народу. Це різьба по дереву, вишиванки, вибійки,
витинанки, вироби зі шкіри, металу, кераміки, килимарство, лозоплетіння,
ткацтво, писанкарство. Діти дошкільного віку, які проживають на території
України, повинні знати її історію та культуру.
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Декоративно-прикладне мистецтво, українська народна
творчість, народні традиції та звичаї, заняття з ознайомлення з довкіллям.
ABSTRACT
Arts and crafts is one of the
important branches of Ukrainian artistic culture. Folk art includes Ukrainian
people’s decorative work. It is woodcarving, embroidery, punching, leather,
metal, and ceramics goods, carpet, willow weaving, weaving, pysanky.
Preschoolers who live in Ukraine should know its history and culture.
KEYWORDS
Arts and crafts, Ukrainian
folk art, folk traditions and customs, environmental education classes.
Сьогодні здається майже неймовірним, що ще зовсім недавно ми могли жити
відірваними від рідного слова, ходити по землі своїх предків, не помічаючи її
краси і неповторності її річок та озер, лісів, гірських масивів, безмежних
ланів та чудових краєвидів.
Кожна людина є представником якогось конкретного народу. Народ – це перший
історик, перший письменник, перший поет, перший вихователь, перший педагог. Народ
має мову, національну культуру.
Національна культура (матеріальна і духовна) складається з цінностей,
створених як сучасними, так і минулими поколіннями.
Народ із покоління в покоління передає свій соціальний досвід, своє духовне
багатство, свої історичні надбання, створюючи тим самим свою, тільки йому
притаманну, культуру.
Сучасна українська культура ґрунтується на традиційній, яка сягає своїм
корінням у віддалені історичні часи.
Пізнання національної культури минулих століть є цікавою із точки зору
загальної ерудиції людини, і для розуміння феномену українського народу як
етнічно-культурної та суспільно-історичної єдності.
Одним із принципів Державної національної програми «Освіта. Україна XXI
століття» є національна спрямованість освіти, що полягає в її органічному
поєднанні з історією та традиціями, збереженні та збагаченні культури
українського народу.
Що ж таке народні традиції? Традиції – це досвід, звичаї, вироби, погляди,
смаки, норми поведінки, що склались історично й передаються від покоління в
покоління. У традиціях поєднується минуле, сучасне і майбутнє. «Традиція, –
писав відомий композитор І.Ф. Стравінський, – поняття родове; вона не просто
«передається» з покоління в покоління від батька до дітей, вона проходить
певний життєвий процес: народжується, росте, досягає зрілості, йде на спад і
знову відроджується… Істинна традиція живе в суперечності».
[3, с.8]
У нерозривній єдності з традиціями перебувають народні звичаї. Звичаї –
загальноприйнятий порядок, правила, дії, які здавна існують у громадському
житті, побуті, діяльності певного народу, суспільної групи, колективу. Це те,
що стало звичайним, засвоєним, загальновживаним, насущним.
Народні традиції та звичаї – то дійсно невичерпна криниця досвіду, джерело,
яке тече, всіх напуває і від цього не висихає, не міліє. Рік від року в ньому
прибуває живляча та цілюща вода, яку всі п’ють, напиваються, стають здоровішими.
Тож потрібно частіше пити зі струмків народних традицій, не каламутити це
споконвічне джерельце, не закидати його камінням, як старе і віджите. Немов ці
паростки народних українських традицій та звичаїв проростають з товщини
матінки-землі й тягнуться до молодої порослі, до наших дітей, до дошкільнят.
[1, с.373]
Педагогічне значення народних традицій полягає в тому, що вони є
результатом виховних зусиль багатьох поколінь і є важливим засобом виховання.
Через систему традицій та звичаїв український народ відтворює себе, свою
духовну, народну культуру, свій характер і національну психологію у своїх
дітях.
Знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідні
не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих
традицій у практиці виховання підростаючого покоління.
З відродженням національної культури, очищенням джерел історичної пам’яті,
відновленням принципів демократизації, гуманізації активізується природний
процес пошуку педагогами нового, ефективного у вихованні та навчанні
дошкільників. І сьогодні, коли відбувається активне повернення до джерел
народного буття, до історії народу, до традиційної обрядовості, фольклорного та
етнографічного багатства, які сягають у глибину століть, постало питання: з
якого віку слід прилучати особистість до спадщини свого народу, які завдання
слід вирішувати, до яких результатів прагнути.
Знати та шанувати національні звичаї, традиції і культуру нашого народу – це обов’язок кожного українця,
кожного окремого громадянина, що проживає на території України. Завдання
закладу дошкільної освіти – прилучити дітей до народних ремесел, виховувати
прагнення зберегти і примножити творчу спадщину народу.
Україна завжди славилась своїм декоративно-прикладним мистецтвом. До наших
днів дійшли численні пам’ятки народного мистецтва: вишивка, одяг, декоративне
ткацтво, художня кераміка, різьблення, вироби із шкіри, художня обробка металу,
які вражають своїми високими художніми якостями. [2, с.281]
Усі галузі народного декоративного мистецтва є результатом і духовної, і
матеріальної, і практичної діяльності людей у містах та селах України. Вони
виражають духовну сутність мистецтва, самопізнання, самоствердження,
національну приналежність його творчих виробів, досвід формування і прикрашання
життєвого середовища образним мисленням і художньо-практичною діяльністю у
гармонійній єдності з природним середовищем.
Основними формами роботи по ознайомленню дітей з народною традиційною
творчістю є заняття з ознайомлення з довкіллям, бесіди, екскурсії до музею, на
виставку народної вишивки, одягу; зустрічі з народними умільцями, дозвілля,
театралізовані дійства, ігри-драматизації, проведення фольклорних свят, а також
закріплення знань про народну творчість на заняттях із зображувальної
діяльності, де з великим інтересом і старанністю діти оздоблюють площинні
зображення окремих частин одягу та предметів побуту.
Таким чином, одне з важливих завдань ознайомлення дітей з довкіллям – ознайомлення дошкільників з традиціями,
обрядами, народною творчістю (народним декоративно-вжитковим мистецтвом). Ці
завдання вирішуються як на заняттях по ознайомленню з довкіллям, образотворчої
діяльності, так і в повсякденному житті.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Богуш А. М. Методика
навчання дітей української мови в дошкільних навчальних закладах: підручник. /
А. М. Богуш. – 2-ге вид., доповн. і переробл. – Київ: Видавничий Дім
«Слово», 2014. – 440 с.
2.
Богуш А. М. Українське народознавство в дошкільному закладі: навч.
посіб. / А. М. Богуш, Н. В. Лисенко. – 2-ге вид., доповн. і
переробл. – Київ: Вища шк., 2002. – 407 с.
3.
Захарчук-Чугай Р. В. Українське народне декоративне мистецтво: навч.
посібн. / Р. В. Захарчук-Чугай, Є. А. Антонович. – Київ:
Знання, 2012. – 342 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар