Наукова робота

 

Участь у науково-методичних заходах у 2020/2021 н.р.

Вебінари

Онлайн-марафони

Науково-практичні конференції

Наставник групи

 

Група Д-21 спеціальності 012 Дошкільна освіта

2019-2021 рр.

1 вересня

Перша лекція "Україна починається з тебе"

   Заняття з методики фізичного виховання

                                                                Педагогічна практика

День Дошкілля

Виховна година "Подорожуємо Україною"

День фізичної культури і спорту

Виставка декоративно-прикладного мистецтва

Конкурс "Чарівниця коледжу"

Свято вручення дипломів

Наукова робота

 

СТВОРЕННЯ ПРИРОДНОГО РОЗВИВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА

ДЛЯ ДОСЛІДНИЦЬКО-ПОШУКОВОЇ

 ДІЯЛЬНОСТІ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Анотація

Діти за своєю природою маленькі дослідники. Дослідницька діяльність викликає у них значний інтерес, навчає їх думати, пробувати, експериментувати, а найголовніше – самовиражатися. Природне розвивальне середовище, створене в закладі дошкільної освіти, сприяє формуванню екологічної компетентності дошкільників.

Ключові слова

Екологічна компетентність, дослідницько-пошукова  діяльність, природне розвивальне середовище.

 

Інтерес дитини до навколишнього світу розпочинається з прилучення до спільної з дорослими екологічно доцільної діяльності, зокрема дослідницько-пошукової, природоохоронної, ігрової, організації спілкування дітей з рослинами та тваринами.

На думку вчених С. Ніколаєвої, З. Плохій, Н. Яришевої, ефективність формування екологічної компетентності дитини дошкільного віку великою мірою залежить від середовища, в якому відбувається її життєдіяльність [1, 85].

Навколишнє середовище, в якому розвивається дитина, може бути різним: підтримувальним, насиченим, комфортним, розвивальним. Ефективність впливу довкілля на особистість дитини в закладі дошкільної освіти залежить від здатності педагогічного колективу організовувати комфортне еколого-розвивальне середовище.

Зважаючи на те, що педагогічний процес з формування екологічної компетентності дошкільнят відбувається на території закладу дошкільної освіти, слід приділяти особливу увагу її оформленню. Переважна більшість спостережень за об’єктами та явищами природи, дослідницько-пошукова та екологічно орієнтована діяльність мають відбуватися на свіжому повітрі.

С. Ніколаєва зазначає, що на території закладу дошкільної освіти можуть бути створені клумби, газони, невеликі штучні водойми, екологічні стежини. До природної складової розвивального середовища належить також груповий куточок природи, зимовий сад, кімнати природи, екологічні лабораторії. Куточок природи, кожен його об’єкт мають сприяти екологічному вихованню дітей, бути орієнтованими на розвиток дитини, спонукати їх до діяльності: пізнавальної, дослідницько-пошукової, естетично-споглядацької, морально-ціннісної, практично спрямованої. З огляду на це, кімнатні рослини та тварин слід розміщувати на рівні очей дитини, щоб забезпечити доступ до них з усіх боків. Дослідницькі інструменти повинні бути безпечними, привабливими на вигляд, мати чітко визначені місця зберігання [2,  7].

У куточку природи мають бути гербарії рослин найблищого природного оточення, характеристики живих об’єктів куточка та рекомендації щодо догляду за ними, колекція ґрунтів, каміння, лупа, папір, олівці, ілюстрації із зображенням об’єктів і явищ природи – усе це спонукає дітей до діяльності.

Формування екологічної компетентності відбувається в ході дослідницько-пошукової роботи дошкільників. Для проведення дослідів з об’єктами природи слід підготувати необхідні матеріали та обладнання та здійснювати керівництво з боку вихователя.

Організовуючи дослідницьку роботу з дошкільниками, варто зазначити, що для дослідів краще використовувати рослинний світ, природні явища та об’єкти природи. Представників тваринного світу в дослідах майже не задіюють.

З. Плохій вважає, що при організації дослідницько-пошукової діяльності дітей дошкільного віку розвивальне середовище має бути особистісно орієнтованим, важливо враховувати вікові та індивідуальні особливості кожної дитини. Мова йде про добір об’єктів природи, їхню кількість, безпечність для дітей, індивідуальні особливості дошкільнят з різним рівнем знань та вмінь. Розвивальне середовище слід облаштувати таким чином, щоб дитина мала можливість діяти і створювати. При цьому важливі просторова орієнтація, змінюваність у часі, безпечність об’єктів природи, предметів та ігрових матеріалів, рівень фахової підготовки дорослих [2,  6].

Одним з вирішальних принципів є відповідність розвивального середовища особливостям розвитку та саморозвитку дошкільнят, їх збалансованість. Міра участі дорослого залежить від віку дітей. Для молодших дошкільників він – безпосередній учасник їхньої діяльності, для старших – порадник, партнер. З набуттям досвіду дорослий може опосередковано керувати діяльністю дітей, створюючи для цього сприятливі умови.

Отже, природне розвивальне середовище відіграє досить значну роль при проведенні дослідницько-пошукової діяльності дошкільників. Від того, наскільки воно буде оформлено відповідно вимог, буде залежати успіх проведеного досліду. Природно-розвивальне середовище має забезпечувати розвивальний характер, можливість для дитини реалізувати в ньому зону свого ближнього розвитку, кожний компонент такого середовища має відповідати принципу функціонального комфорту, забезпечувати відповідний контакт дитини з об’єктами природи. Важливим є те, що особлива роль в природному розвивальному середовищі належить спілкуванню вихователя з дітьми, оскільки завдяки такій взаємодії середовище і стає розвивальним [3,  25].

Список використаних джерел:

1. Горопаха Н. М. Методика ознайомлення дітей з природою : хрестоматія / Н. М. Горопаха. – Київ : Слово, 2012. – 432 с.

2. Плохій З. Сучасний зміст екологічного виховання / З. Плохій // Дошкільне виховання. – 2008. – № 3. – С. 3-6.

3. Соцька О. Від знань та емоцій до екологодоцільної поведінки / О. Соцька // Дошкільне виховання. – 2004. – №11. – С. 24-25.

Наукова робота

 

НАПРЯМИ ТА ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ НАСТУПНОСТІ

В ОРГАНІЗАЦІЇ ОБРАЗОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ТА МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

Сучасні соціально-економічні, культурно-освітні процеси розвитку країни визначають потребу в особистості з високорозвинутим продуктивним мисленням, соціально адаптованої до різних сфер життя.

Якість здійснення цих завдань може бути забезпечена наступністю змісту та координацією освітньої діяльності на різних рівнях освіти, що функціонують як продовження попередніх і передбачають підготовку до можливого переходу на наступні рівні.

Неперервність освіти визначається як один із пріоритетних напрямів її модернізації в таких нормативних документах: «Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті», Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні», «Державному стандарті початкової загальної освіти» [1, с. 4].

Дошкільна освіта дає старт у шкільне навчання тим, що започатковує готовність усіх сфер особистості дитини до нього як до нової форми її життєдіяльності.

Актуальність визначення умов реалізації наступності освітнього процесу назріла у зв’язку з усвідомленням невідповідності взаємодії дошкільної і початкової ланок освіти.

Що означає термін «наступність освіти»? 

Наступність розглядаємо як обізнаність вчителів першого класу із програмами та методиками навчання й виховання дітей у закладі дошкільної освіти, з результатами розвиненості, навченості та вихованості дітей за всіма розділами програми і врахування цього чинника в подальшій роботі початкової школи [1, с. 9].

Наступність передбачає врахування вчителями початкової школи того рівня розвитку дитини, з яким вона вступає до першого класу, забезпечення продовження її розвитку, виховання та навчання, а також створення для цього відповідних умов.

У розвитку особистості дитини раннього, дошкільного і молодшого дошкільного віку також виявляється наступність у розвитку творчих здібностей особистості, формування яких є пріоритетним напрямом в діяльності різних ланок освіти.

Які ж напрями забезпечують наступність між дошкільною та початковою ланками освіти в мистецькій галузі?

По-перше, це узгодження стандартів з образотворчого мистецтва суміжних ланок. По-друге, передбачення внутрішнього взаємозв’язку завдань і змісту, форм і методів навчання та виховання дітей засобами образотворчого мистецтва. По-третє, забезпечення наступності у використанні різноманітних методів педагогічної роботи, а саме: ситуацій вибору, ігрових ситуацій, ігрового експериментування, моделювання, творчих проєктів, дизайн-діяльності, виставок-презентацій тощо, які спрямовані на активізацію творчої особистості дітей та учнів.

Які форми спільної роботи закладів дошкільної освіти та шкіл сприятимуть реалізації наступності в галузі «Образотворче мистецтво»?

1. Спільні конференції, педради, семінари педагогів закладу дошкільної освіти та школи з питань наступності.

2. Взаємне ознайомлення вчителів і вихователів зі змістом програм закладів дошкільної та початкової ланки освіти, використання сучасних інноваційних технологій в освітньому процесі.

3. Відвідування вчителями занять з образотворчої діяльності та самостійної художньої діяльності, виставок виробів образотворчого мистецтва в закладі дошкільної освіти, а вихователями – уроків та гуртків з образотворчого мистецтва у школі.

4. Проведення спільних мистецьких конкурсів дошкільників та молодших школярів, проведення КВК образотворчого напрямку, організація спільних виставок дитячих творчих робіт [2, с. 357].

Отже, названі напрями та орієнтовні форми спільної роботи педагогічних працівників закладів дошкільної та початкової освіти дають можливість забезпечити наступність художньо-естетичного розвитку особистості дитини-дошкільника та молодшого школяра.

 

Список літератури

1. Анісімова Г. О. З дошкільної ланки освіти в початкову : проблеми наступності : метод. реком. / Г. О. Анісімова, О. В. Нікулочкіна. –       Тернопіль : Мандрівець, 2014. – 76 с.

2. Сухорукова Г. В. Образотворче мистецтво з методикою викладання в дошкільному навчальному закладі : підручник / Г. В. Сухорукова, О. О. Дронова, Н. М. Голота, Л. А. Янцур – Київ : Видавничий Дім «Слово», 2019. – 376 с.     

Наукова робота

 

ОБРАЗОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

                                                                                                                                                 

Період дошкільного дитинства найбільш сприятливий для художньо-творчого виховання та розвитку дитини. Один із найближчих дитині дошкільного віку та найбільш природних для неї видів діяльності – це образотворча діяльність.

Проблема залучення дитини до образотворчої діяльності постійно знаходиться у центрі уваги відомих педагогів:  Сакуліної Н. П., Комарової Т. С., Котляр В.П., Козакової Т. Г., Космінської В. Б., які вирізняються пошуком шляхів організації життя дітей щодо реалізації їх фантазії, пізнавальної та творчої активності. [1]

Значення образотворчої діяльності для формування особистості дитини важко переоцінити. Допоможуть нам в цьому функції образотворчої діяльності.

 Гедоністична функція полягає в тому, що різні види образотворчої діяльності розважають дитину. Так, діти з раннього віку маніпулюють різними зображувальними матеріалами (олівцем, фломастером, глиною, фарбою тощо), і отримують задоволення. Зацікавлюють дошкільнят різноманітні форми проведення занять: «подорожі», художньо-дидактичні ігри, «майстерні», комплексні та інтегровані заняття. Використання дієвих методів та прийомів навчання, таких як: розглядання творів мистецтва, милування  природою, споглядання, співтворчість вихователя та дітей, занурення, ігрові прийоми тощо, підвищує інтерес дітей до образотворчої діяльності. Створенню емоційного фону заняття сприяє застосування також засобів навчання: різних видів мистецтва (музики, художньої літератури, мультиплікації, театру тощо).

Естетична функція виявляє себе у можливостях для розвитку сенсорної сфери дитини-дошкільника. У процесі образотворчої діяльності розвивається чутливість дитини до кольору, форми, простору, фактури матеріалу, на основі чого формується власне уявлення про красу як гармонію кольору, форми, звуків, ароматів тощо, розвиваються естетичний смак та естетична культура.

Просвітницька функція полягає у можливостях для саморозвитку дитини до цінностей культури: ознайомлення з культурою народів світу, з творами мистецтва, пізнання зображувально-виражальних можливостей матеріалів, які дає нам природа. Для реалізації цієї функції педагог подає дітям цікаву пізнавальну  інформацію у формі казок, віршів, історій про культуру, мистецтво, творчість, зображувальні матеріали та приладдя.

Виховна функція відкриває можливості для формування адекватної позитивної Я-концепції дитини: розвиток організованості, цілеспрямованості, творчості, самооцінки тощо, які сприятимуть соціалізації дитини, гармонізації її стосунків із соціумом. Образотворча діяльність є унікальним середовищем для виховання дитини, тільки тоді, коли  вихователь спілкується з дитиною на рівних, створює ситуації морального вибору і навчає дитину відповідати за свій вибір.

Комунікативна функція вбачається у наявності можливостей образотворчої діяльності для організації різних видів та  форм, а також систем спілкування, простих і складних комунікацій:   дитина – педагог – дійсність; матеріали – дитина; дитина – педагог – твір мистецтва; дитина – педагог – «художник» тощо. Комбінування систем комунікацій допомагає дитині набути необхідного досвіду спілкування з оточуючим світом.

Соціалізаційна функція полягає в тому, що дитина привласнює суто людські психічні характеристики і здібності, які виникають у процесі історичного розвитку людства та фіксуються у предметах матеріальної та духовної культури. Для реалізації цього принципу педагог ознайомлює дітей із соціальною дійсністю, творами образотворчого мистецтва, художньою практикою.

Евристична функція відкриває можливості для професійного користування нею з метою розвитку креативної сфери особистості, творчих здібностей. Це виявляється у свободі вибору (ідеї, задуму, матеріалу, способу зображення, способу та форми вираження тощо). [2]

Сугестивна функція  виявляє себе в тому, що в ній можна допомогти дитині повірити в себе, свої можливості, виховати впевненість у собі. Успіх залежить від стилю спілкування педагога з дитиною, його ставлення до дитячих робіт, форми їхнього аналізу та оцінки.

Здоровʼязбережна функція полягає в можливостях оздоровлення і терапії мистецтвом та творчим самовираженням. Педагогічна технологія образотворчої діяльності ґрунтується на вихованні оптимістичної налаштованості дитини на світ, на розкритті можливостей природних знань для більш повного і точного самовираження, свого власного світобачення. Образотворча діяльність формує розвивальне предметне середовище. За умови грамотного добору обладнання та матеріалів знімається напруження у дітей, оптимізується емоційний настрій, полегшується процес соціоемоційної взаємодії.

Таким чином, образотворча діяльність відкриває широкі можливості для комплексного розвитку особистості дитини, так як задіює усі її сфери: інтелектуальну, емоційно-чуттєву, мотиваційну, соціально-комунікативну, поведінкову, діяльнісну, сфери свідомості та підсвідомості тощо.

 

Список використаних джерел

1.  Кривоніс М.  Л. (2017). Образотворча діяльність: старший вік.  Харків: Ранок.

2.  Сухорукова Г. В. (2019).  Образотворче мистецтво з методикою викладання в дошкільному навчальному закладі. Київ: Видавничий Дім «Слово».

Виховна робота

 

Сценарій першої лекції на тему «Україна починається з тебе»

 

Мета: ознайомити студентів з історичними пам’ятками міста, видатними людьми Красноградщини та своєї малої Батьківщини, розвивати інтерес та мотивацію, комунікативні здібності, виховувати патріотичні почуття, любов до України.

 

Форма проведення: екскурсія.

 

Хід заходу

І. Вступна частина.

 

Викладач.

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є – дорога, явори,

усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.                                                 Ліна Kостенко

 

Викладач. Словами української поетеси Л. Костенко ми розпочинаємо першу лекцію, яка має назву «Україна починається з тебе …».

Викладач. Що означає Україна для кожного з нас?  Відповіді студентів.

Викладач. Україна – наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо,  де живуть наші батьки, де жили наші предки. Тож сьогодні ми згадаємо основні пам’ятки та видатних людей своєї Батьківщини, міста чи села, де ви народились і живете зараз. І почнемо з нашого міста Краснограда.

Викладач. На високому правому березі річки Берестової розкинувся Красноград – живописне тихе містечко з широким і прямими вулицями, красивими сучасними будинками і руїнами старої Бєльовської фортеці; місто, яке у вересні 2011 році відзначило своє 280-річчя.

Красноград – місто районного підпорядкування. Розташоване місто на річці Берестовій, за 101 км по залізниці і за 105 км по автошляху від міста Харкова. Сьогоденний Красноград – сучасне гарно сплановане місто. Його загальна площа складає 1074 гектари. У Краснограді 55 вулиць та 30 провулків.

Від залізничного вузла станції «Красноград» відходять лінії на місто Дніпропетровськ, Полтаву, Харків і Лозову. 

Загальна площа міста складає 1235,9 га, на південній околиці міста протікає річка Берестова. Місто є значним транспортним вузлом, його територією пролягає автомобільна магістраль міжнародного значення – Москва - Харків – Сімферополь. Також через Красноград проходять залізничні лінії на Харків, Дніпропетровськ, Полтаву, Лозову.

Населення району – 46, 115 тис чол., з них міських жителів – 21,8 тис., сільських - 26,2 тис. чол.

Основна галузь економіки міста – промисловість. У районі розташовано 7 промислових підприємств, найбільші: товариство з обмеженою відповідальністю «Красноградський млин», структурний підрозділ «Красноградський завод металевих конструкцій» Південної залізниці.

Малий та середній бізнес переважно розвивається у торгівлі та наданні послуг населенню.

На території району знаходиться 32 навчально-виховних заклади. З них: 6 загальноосвітніх шкіл 1-3 ст., 9 навчально-виховних комплексів, 1 гімназія, 7 загальноосвітніх шкіл 2 ст.,  1 багатопрофільний ліцей комунальної форми власності, 3 середніх спеціальних навчальних заклади, в місті 3 позашкільні дитячі установи.

В районі працює одна центральна районна лікарня та 9 амбулаторій сімейного лікаря.

Сфера культури представлена 21 клубним закладом, 24 бібліотеками, дитячою школою естетичного виховання, Красноградським краєзнавчим музеєм ім. П.Д.Мартиновича. У районі діє спортивна дитячо-юнацька школа відділу освіти.

Викладач. Чи знаєте ви, які у Краснограді є визначні місця та історичні пам’ятки? Відповіді студентів.

Тож запрошую вас на екскурсію  до нашого міста.

 

ІІ. Основна частина.

 

Зупинка перша.

Красноградський краєзнавчий музей ім.П.Мартиновича

 

Студент. Красноградський районний краєзнавчий музей імені П.Д.Мартиновича є одним із найстаріших музейних закладів на Харківщині.

Ініціатором заснування музею в Краснограді був український вчений П.Д.Мартинович. Заклад було відкрито в 1922 році.

У наш час Красноградський районний краєзнавчий музей носить ім’я свого засновника – П. Д. Мартиновича, і є значним осередком культури й науки міста та району.

У фондах Красноградського районного краєзнавчого музею імені П.Д.Мартиновича зберігається 24 тисячі експонатів, що знайомлять не лише з історією та сьогоденням району, а й багатствами його надр.

Серед цікавих тем експозицій і окремих експонатів музею:

-         історія будівництва Української укріплінії;

-         історія геологорозвідувань на Красноградщині – макет бурової вишки, документи і світлини буровиків, зразки гірських порід;

-         історія газової промисловості України.

 

 

Зупинка друга.

Колишня земська лікарня Роберта Шиндлера 1914 р.

 

Студент. Народився Роберт Шиндлер у Полтаві 15 травня 1858 року у сім’ї спадкового провізора – нащадка тих німців, яких запросила Катерина ІІ до Росії як знавців-медиків.

         Після закінчення в 1881 році Київського медінституту молодий хірург мав усі шанси поповнити лави фахівців відомої Олександрійської лікарні, куди його запросили професори Стражеско й Образцов.

         Проте Роберт Шиндлер вирішив їхати на периферію. Спочатку п’ять років пропрацював у молдавській глибинці, а потім переїхав до Костянтинограда (колишня назва Краснограда), очоливши повітову службу охорони здоров’я.

         Мрія відкрити сучасну лікарню збулася лише в 1914 році. Кілька років ентузіаст просто домагався дозволу на будівництво, а коли отримав «добро», звів симпатичний будинок переважно за власні кошти.

         Тут було відкрите хірургічне, терапевтичне, пологове, дитяче відділення та лабораторія. Для хірургії лікар Шиндлер привіз із Німеччини новітнє обладнання, у тому числі й рентген-апарат, що на той час був сенсаційною новинкою.

Ця старовинна будівля занесена до Державного реєстру архітектурних пам’яток України. Невдовзі планується в цій будівлі відкрити перший на Красноградщині хоспіс.

 

Зупинка третя.

Земська управа (зараз – міська рада)

 

Студент. Найкрасивіше та одне з найстаріших будівель Краснограда – у минулому виконавчий орган Земська управа. До функцій земських установ було віднесено питання: підтримання в належному стані місцевих шляхів, організація медико-санітарного обслуговування населення, будування і утримання шкіл, проведення соціальних і економічних статистичних досліджень.

Зараз в цьому приміщенні знаходиться міська рада та редакція газети «Вісті Красноградщини». Приміщення було побудоване в 1914 году за проєктом земського архітектора Шершова в стилі модерн.

 

Зупинка четверта.

Центральна площа міста. Стенд «Видатні люди Красноградщини»

 

Викладач. Красноградщина – край талановитих та видатних людей, край трудівників та хліборобів, серед них:

- Іван Гулий – славний аграрій, керівник провідного господарства ПАОП «Промінь», Герой України, Заслужений працівник сільського господарства України, Почесний громадянин Красноградщини та Харківської області;

- Олександр Іванович Копиленко – український письменник, дитячий письменник, педагог, критик;

- Іван Юхимович Сенченко–  український письменник;

- Леонід Соломонович Первомайський – український письменник, поет;

- Василь Васильович Скринник – художник, член Національної спілки художників України;

-         Володимир Микитович Волощук – музикант, заслужений працівник культури України;

-         Артур Антонович Мізгер – хірург, заслужений лікар України;

-         Анатолій Миколайович Довбня – вчений в галузі прискорювальної техніки, ядерної та радіаційної фізики, член-кореспондент Національної академії наук України та інші.

Викладач. Розкажіть, чим славиться ваш край, де ви народились? Які видатні особистості в області науки, культури, мистецтва вам відомі? Відповіді студентів.

 

Зупинка п’ята.

Бєльовська фортеця

 

Студент. Спочатку місто Красноград було засноване як Бєльовськ – десята фортеця у складі Української лінії оборонних зміцнень в 1731-1733 роках, що проходила від Дніпра до Сіверського Дінця. Фортецю заклав генерал Тараканов 11 серпня 1731 року. Вона стала першою спорудою міста. Фортецю збудовано 20 жовтня 1731 року. Тут 1733 року розмістився один з 20 ландміліцьких полків, що був сформований у місті Більові Тульської губернії Бєлгородським військовим столом. Від назви міста Бєльова дістав назву полк, а фортеця, у котрій він оселився, стала називатися Бєльовською.

Фортеця протягом майже 50 років залишалася одним з найбільш важливих опорних пунктів у боротьбі з татарськими ордами. Вона мала вигляд земляної споруди у формі квадрата з бастіонами по кутах. У середині розміщувалися казарми, пороховий погріб, цейхгауз (складське приміщення для зберігання запасів зброї, спорядження, обмундирування, продовольства тощо). Навколо фортеці оселилися перші мешканці майбутнього міста.

1784 року фортецю перейменовано на Костянтиноград (скороч. Конград), а 1797 року вона дістала статус міста.

Перша назва Костянтиноград – на честь онука Катерини ІІ великого князя й майбутнього спадкоємця престолу Костянтина Павловича.

26 березня 1923 року Полтавський губернський виконком «засвідчив» постанову Костянтиноградського повітового виконкому від грудня 1922-го року перейменувати на знак нагородження орденом Трудового Червоного Прапора УСРР місто й повіт на Красноград і Красноградський. Друга назва міста складається з двох частин «красний» – у значенні «революційний» і «град» – місто.

 

Викладач. Розкажіть, про що ви сьогодні мрієте? Чи маєте улюблену справу, хоббі? Які маєте здобутки? Відповіді студентів.

 

ІІІ. Заключна частина.

Викладач. Наостанок, ще раз згадаємо назву нашої лекції: «Україна починається з тебе …».

-         Як ви розумієте цей вислів? Чому так говорять? Відповіді студентів.

Отже, наша держава – багатогранна, має свої традиції, культуру. Відомі далеко за межами нашої країни видатні художники, вчені, спортсмени, актори, співаки, письменники, які прославили своїми здобутками Україну. І не важливо, де ти народився, чи живеш, ти можеш досягти успіху, реалізувати свої мрії, внести свій внесок у розвиток та розбудову держави.

 

Ми – це Держава, велика, єдина,
Ми – українці, наш дім – Україна!

 

Моя країна – Україна,

Сонячна держава.

І дорослому, й дитині

Жити в ній – цікаво.

Щовесни сади квітують,

Солов’ї співають.

У країну Україну

Гості приїжджають:

Із Америки, з Кавказу.

З Праги і Варшави.

Бо в країні Україні

Гостювать – цікаво.

У столиці – світлі лиця.

В селах – щирі люди.

Я за тебе, Батьківщино,

Завжди горда буду!

Від Ужгорода  до Полтави
Великій Україні – слава.
Ти незалежна і єдина,
Співуча ненька-Україно!                                                             Ганна Чубач