Наукова робота

 

ОБРАЗОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

                                                                                                                                                 

Період дошкільного дитинства найбільш сприятливий для художньо-творчого виховання та розвитку дитини. Один із найближчих дитині дошкільного віку та найбільш природних для неї видів діяльності – це образотворча діяльність.

Проблема залучення дитини до образотворчої діяльності постійно знаходиться у центрі уваги відомих педагогів:  Сакуліної Н. П., Комарової Т. С., Котляр В.П., Козакової Т. Г., Космінської В. Б., які вирізняються пошуком шляхів організації життя дітей щодо реалізації їх фантазії, пізнавальної та творчої активності. [1]

Значення образотворчої діяльності для формування особистості дитини важко переоцінити. Допоможуть нам в цьому функції образотворчої діяльності.

 Гедоністична функція полягає в тому, що різні види образотворчої діяльності розважають дитину. Так, діти з раннього віку маніпулюють різними зображувальними матеріалами (олівцем, фломастером, глиною, фарбою тощо), і отримують задоволення. Зацікавлюють дошкільнят різноманітні форми проведення занять: «подорожі», художньо-дидактичні ігри, «майстерні», комплексні та інтегровані заняття. Використання дієвих методів та прийомів навчання, таких як: розглядання творів мистецтва, милування  природою, споглядання, співтворчість вихователя та дітей, занурення, ігрові прийоми тощо, підвищує інтерес дітей до образотворчої діяльності. Створенню емоційного фону заняття сприяє застосування також засобів навчання: різних видів мистецтва (музики, художньої літератури, мультиплікації, театру тощо).

Естетична функція виявляє себе у можливостях для розвитку сенсорної сфери дитини-дошкільника. У процесі образотворчої діяльності розвивається чутливість дитини до кольору, форми, простору, фактури матеріалу, на основі чого формується власне уявлення про красу як гармонію кольору, форми, звуків, ароматів тощо, розвиваються естетичний смак та естетична культура.

Просвітницька функція полягає у можливостях для саморозвитку дитини до цінностей культури: ознайомлення з культурою народів світу, з творами мистецтва, пізнання зображувально-виражальних можливостей матеріалів, які дає нам природа. Для реалізації цієї функції педагог подає дітям цікаву пізнавальну  інформацію у формі казок, віршів, історій про культуру, мистецтво, творчість, зображувальні матеріали та приладдя.

Виховна функція відкриває можливості для формування адекватної позитивної Я-концепції дитини: розвиток організованості, цілеспрямованості, творчості, самооцінки тощо, які сприятимуть соціалізації дитини, гармонізації її стосунків із соціумом. Образотворча діяльність є унікальним середовищем для виховання дитини, тільки тоді, коли  вихователь спілкується з дитиною на рівних, створює ситуації морального вибору і навчає дитину відповідати за свій вибір.

Комунікативна функція вбачається у наявності можливостей образотворчої діяльності для організації різних видів та  форм, а також систем спілкування, простих і складних комунікацій:   дитина – педагог – дійсність; матеріали – дитина; дитина – педагог – твір мистецтва; дитина – педагог – «художник» тощо. Комбінування систем комунікацій допомагає дитині набути необхідного досвіду спілкування з оточуючим світом.

Соціалізаційна функція полягає в тому, що дитина привласнює суто людські психічні характеристики і здібності, які виникають у процесі історичного розвитку людства та фіксуються у предметах матеріальної та духовної культури. Для реалізації цього принципу педагог ознайомлює дітей із соціальною дійсністю, творами образотворчого мистецтва, художньою практикою.

Евристична функція відкриває можливості для професійного користування нею з метою розвитку креативної сфери особистості, творчих здібностей. Це виявляється у свободі вибору (ідеї, задуму, матеріалу, способу зображення, способу та форми вираження тощо). [2]

Сугестивна функція  виявляє себе в тому, що в ній можна допомогти дитині повірити в себе, свої можливості, виховати впевненість у собі. Успіх залежить від стилю спілкування педагога з дитиною, його ставлення до дитячих робіт, форми їхнього аналізу та оцінки.

Здоровʼязбережна функція полягає в можливостях оздоровлення і терапії мистецтвом та творчим самовираженням. Педагогічна технологія образотворчої діяльності ґрунтується на вихованні оптимістичної налаштованості дитини на світ, на розкритті можливостей природних знань для більш повного і точного самовираження, свого власного світобачення. Образотворча діяльність формує розвивальне предметне середовище. За умови грамотного добору обладнання та матеріалів знімається напруження у дітей, оптимізується емоційний настрій, полегшується процес соціоемоційної взаємодії.

Таким чином, образотворча діяльність відкриває широкі можливості для комплексного розвитку особистості дитини, так як задіює усі її сфери: інтелектуальну, емоційно-чуттєву, мотиваційну, соціально-комунікативну, поведінкову, діяльнісну, сфери свідомості та підсвідомості тощо.

 

Список використаних джерел

1.  Кривоніс М.  Л. (2017). Образотворча діяльність: старший вік.  Харків: Ранок.

2.  Сухорукова Г. В. (2019).  Образотворче мистецтво з методикою викладання в дошкільному навчальному закладі. Київ: Видавничий Дім «Слово».