Наукова робота

 

СТВОРЕННЯ ПРИРОДНОГО РОЗВИВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА

ДЛЯ ДОСЛІДНИЦЬКО-ПОШУКОВОЇ

 ДІЯЛЬНОСТІ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Анотація

Діти за своєю природою маленькі дослідники. Дослідницька діяльність викликає у них значний інтерес, навчає їх думати, пробувати, експериментувати, а найголовніше – самовиражатися. Природне розвивальне середовище, створене в закладі дошкільної освіти, сприяє формуванню екологічної компетентності дошкільників.

Ключові слова

Екологічна компетентність, дослідницько-пошукова  діяльність, природне розвивальне середовище.

 

Інтерес дитини до навколишнього світу розпочинається з прилучення до спільної з дорослими екологічно доцільної діяльності, зокрема дослідницько-пошукової, природоохоронної, ігрової, організації спілкування дітей з рослинами та тваринами.

На думку вчених С. Ніколаєвої, З. Плохій, Н. Яришевої, ефективність формування екологічної компетентності дитини дошкільного віку великою мірою залежить від середовища, в якому відбувається її життєдіяльність [1, 85].

Навколишнє середовище, в якому розвивається дитина, може бути різним: підтримувальним, насиченим, комфортним, розвивальним. Ефективність впливу довкілля на особистість дитини в закладі дошкільної освіти залежить від здатності педагогічного колективу організовувати комфортне еколого-розвивальне середовище.

Зважаючи на те, що педагогічний процес з формування екологічної компетентності дошкільнят відбувається на території закладу дошкільної освіти, слід приділяти особливу увагу її оформленню. Переважна більшість спостережень за об’єктами та явищами природи, дослідницько-пошукова та екологічно орієнтована діяльність мають відбуватися на свіжому повітрі.

С. Ніколаєва зазначає, що на території закладу дошкільної освіти можуть бути створені клумби, газони, невеликі штучні водойми, екологічні стежини. До природної складової розвивального середовища належить також груповий куточок природи, зимовий сад, кімнати природи, екологічні лабораторії. Куточок природи, кожен його об’єкт мають сприяти екологічному вихованню дітей, бути орієнтованими на розвиток дитини, спонукати їх до діяльності: пізнавальної, дослідницько-пошукової, естетично-споглядацької, морально-ціннісної, практично спрямованої. З огляду на це, кімнатні рослини та тварин слід розміщувати на рівні очей дитини, щоб забезпечити доступ до них з усіх боків. Дослідницькі інструменти повинні бути безпечними, привабливими на вигляд, мати чітко визначені місця зберігання [2,  7].

У куточку природи мають бути гербарії рослин найблищого природного оточення, характеристики живих об’єктів куточка та рекомендації щодо догляду за ними, колекція ґрунтів, каміння, лупа, папір, олівці, ілюстрації із зображенням об’єктів і явищ природи – усе це спонукає дітей до діяльності.

Формування екологічної компетентності відбувається в ході дослідницько-пошукової роботи дошкільників. Для проведення дослідів з об’єктами природи слід підготувати необхідні матеріали та обладнання та здійснювати керівництво з боку вихователя.

Організовуючи дослідницьку роботу з дошкільниками, варто зазначити, що для дослідів краще використовувати рослинний світ, природні явища та об’єкти природи. Представників тваринного світу в дослідах майже не задіюють.

З. Плохій вважає, що при організації дослідницько-пошукової діяльності дітей дошкільного віку розвивальне середовище має бути особистісно орієнтованим, важливо враховувати вікові та індивідуальні особливості кожної дитини. Мова йде про добір об’єктів природи, їхню кількість, безпечність для дітей, індивідуальні особливості дошкільнят з різним рівнем знань та вмінь. Розвивальне середовище слід облаштувати таким чином, щоб дитина мала можливість діяти і створювати. При цьому важливі просторова орієнтація, змінюваність у часі, безпечність об’єктів природи, предметів та ігрових матеріалів, рівень фахової підготовки дорослих [2,  6].

Одним з вирішальних принципів є відповідність розвивального середовища особливостям розвитку та саморозвитку дошкільнят, їх збалансованість. Міра участі дорослого залежить від віку дітей. Для молодших дошкільників він – безпосередній учасник їхньої діяльності, для старших – порадник, партнер. З набуттям досвіду дорослий може опосередковано керувати діяльністю дітей, створюючи для цього сприятливі умови.

Отже, природне розвивальне середовище відіграє досить значну роль при проведенні дослідницько-пошукової діяльності дошкільників. Від того, наскільки воно буде оформлено відповідно вимог, буде залежати успіх проведеного досліду. Природно-розвивальне середовище має забезпечувати розвивальний характер, можливість для дитини реалізувати в ньому зону свого ближнього розвитку, кожний компонент такого середовища має відповідати принципу функціонального комфорту, забезпечувати відповідний контакт дитини з об’єктами природи. Важливим є те, що особлива роль в природному розвивальному середовищі належить спілкуванню вихователя з дітьми, оскільки завдяки такій взаємодії середовище і стає розвивальним [3,  25].

Список використаних джерел:

1. Горопаха Н. М. Методика ознайомлення дітей з природою : хрестоматія / Н. М. Горопаха. – Київ : Слово, 2012. – 432 с.

2. Плохій З. Сучасний зміст екологічного виховання / З. Плохій // Дошкільне виховання. – 2008. – № 3. – С. 3-6.

3. Соцька О. Від знань та емоцій до екологодоцільної поведінки / О. Соцька // Дошкільне виховання. – 2004. – №11. – С. 24-25.