Методична робота

Морально-етичне виховання майбутнього фахівця закладу дошкільної освіти 

Методичні настанови

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА….......................................................................	4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ КОЛЕДЖУ..	6
1.1. Поняття морально-етичного виховання …………..	6
1.2. Основа моральності………………………………..	8
1.3. Риси морального портрета молодої людини……..	11
РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ЗДІЙСНЕННЯ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ КОЛЕДЖУ........................................................................	12
2.1. Мета та завдання морально-етичного виховання..	14
2.2. Формування моральних якостей  особистості студента………………………………………………….	15
ПІСЛЯМОВА….......................................................................	19
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…........................	20
ДОДАТКИ….………………………………...........................	21
ДОДАТОК А. Сценарії виховних годин
ДОДАТОК Б. Вислови відомих людей
ДОДАТОК В. Поради студентам
ДОДАТОК Г. Тест «Моє розуміння моральних цінностей»

ПЕРЕДМОВА

В умовах державотворчого процесу в Україні моральність є механізмом гармонізації особистих і суспільних інтересів. Тому сьогодні йде активний різнобічний пошук нової моральної стратегії як в освітніх закладах, так і в сім’ї.

Не випадково в державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття») виховання моральності визначається як одне з головних завдань розбудови демократичного суспільства [3].

Одним з  найголовніших завдань нашої держави є виховання високоморальної, духовно багатої особистості, патріота-громадянина.

Без пробудження совісті, обов’язку, відповідальності, доброти та людяності, без поваги до людської гідності, без оздоровлення морально-психологічного клімату в суспільстві, у закладах освіти навряд чи можна розраховувати на докорінні зміни в різних сферах нашого життя [3].

Названі моральні феномени – етичні цінності – стимулюють розвиток суспільної і особистісної моральності в конкретних умовах. Свого активного соціального значення вони набувають у міру того, як стають надбанням більшості, входять у практичні стосунки людей, проймають їхні свідомість і почуття. У цьому напрямі потрібна значна цілеспрямована робота, в основі якої – нові концепції та технології виховання, що здатні забезпечити ефективне формування у молоді високої моралі та моральності. З огляду на це виняткового значення набуває нині робота педагогічних колективів у формуванні етичних цінностей у студентської молоді.

Мета методичних настанов - розкрити теоретико-методичні засади здійснення морально-етичного виховання студентів у закладі вищої освіти.

У методичних настановах представлено зміст понять «морально-етичне виховання», «мораль» та «моральність»; охарактеризовано моральний портрет молодої людини; визначено мету та завдання морально-етичного виховання; розкрито шляхи формування моральних якостей студентів в умовах коледжу.

Представлені сценарії виховних годин допоможуть практикам в організації морального виховання сучасної молоді.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ КОЛЕДЖУ

1.1.  Поняття морально-етичного виховання

У всі часи процес виховання завжди суттєво впливав і впливає на розвиток суспільства, формування особистості, норм життя, людських взаємин. У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить морально-етичному вихованню.

Моральне виховання - спільна виховна діяльність навчального закладу, сім’ї, громадськості, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.

Моральне виховання пов’язане з пізнанням сутності моралі, морального ідеалу, опануванням моральних норм, моральних переконань, вихованням благородних моральних якостей, здатності переживати моральні почуття тощо.

Що ж таке мораль?

Мораль – це сукупність норм і принципів людей стосовно суспільства, так і інших людей.  Моральним називають того, хто дотримується правил моралі. Моральною можуть називати поведінку, коли вона відповідає нормам моралі [7].

Філософські словники тлумачать поняття «мораль» як особливу форму суспільної свідомості і вид суспільних відносин (моральні відносини), один з основних засобів регуляції дій людини в суспільстві за допомогою норм. На відміну від простих звичаїв чи традицій моральні норми мають ідейне обґрунтування у вигляді ідеалів добра і зла, необхідності, свободи, справедливості та ін. На відміну від права виконання вимог моралі санкціонується лише формами духовного впливу (громадської оцінки, схвалення чи осуду). Мораль вивчається спеціальною філософською дисципліною – етикою.

Водночас термін «етика» тлумачиться як наука про моральні вимоги та норми поведінки людини чи групи людей. Вона досліджує моральні категорії, в яких втілені моральні принципи, норми, оцінки, правила поведінки. Сукупність етичних проблем охоплюють питання про те, як має чинити людина (нормативна етика), а також теоретичні питання про походження і сутність моралі.

Головною метою морального виховання на сучасному етапі є цілеспрямований свідомий процес формування гармонійної особистості, що включає гуманність, працелюбність, чесність, правдивість, дисциплінованість, почуття відповідальності, власної гідності, виховання патріотизму, любові до Батьківщини. На цій основі формуються особистісні риси людини, які включають в себе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

Завданнями морального виховання є оволодіння нормами і правилами моральної поведінки, формування почуттів та пере­конань, вироблення умінь і навичок моральної поведінки, адек­ватної поведінки у процесі суспільних відносин.

Отже, основною метою морального виховання, як сімейного виховання, так і викладання у закладі вищої освіти є прагнення передати знання та культурні традиції, навчити молодь розвиватися як особистість та збільшувати культурну спадщину.

1.2. Основа моральності

Важливою частиною процесу виховання і самовиховання громадянської зрілості, становлення особистості відповідального громадянина своєї країни чи громадського діяча є наявність сильно розвиненого почуття моральних і етичних цінностей.

Наявність сильних моральних устроїв чи їх відсутність може істотно вплинути на суспільство. Наприклад, римська цивілізація виникла на основі позитивних моральних цінностей, що стало передумовою для великих досягнень. Більшість учених вважають, що причиною занепаду Римської імперії стала втрата моральних устоїв в останні роки існування римського суспільства. Оскільки дедалі менше було римлян з міцними моральними устоями, то римське суспільство руйнувалося з середини. Дещо подібне трапилося і в нашій країні.

Здавна в різних країнах світу встановлювалися певні правила, норми, вимоги до поведінки людини в певних умовах, враховуючи суспільний стан, оточення, професію, місце, вік і багато інших обставин. Імператори і філософи, королі і поети, вожді племен і актори виголошували, писали, проповідували, оспівували моральну, етичну, похвальну поведінку і карали, висміювали, картали за порушення писаних і написаних правил поведінки.

Особливо цінними є такі пам’ятки піклування про моральність поведінки своїх співгромадян і нащадків, як «Поученіє» синам київського князя Володимира Мономаха. З цього твору, ми розуміємо, яке велике значення надавалося саме моральності поведінки людей, хоча життя було зовсім іншим, іншим був устрій, стосунки тощо.

Що таке моральний спосіб життя?

Якщо існує мораль, то й існують критерії, що за ними судять про добро і зло і які є однаковими для всіх народів, часів і країн. Є єдина загальнолюдська мораль.

Моральність означає реальний стан моральної свідомості, стосунки, вчинки людей, тобто те, що є, на противагу тому, що мало було б бути.

Моральність виступає внутрішньою ціннісною основою духовності, культури суб’єкта, яка спрямовує людську активність на утвердження самоцінності особистості, усвідомлення обов’язків людини перед іншими людьми, перед батьківщиною, суспільством, природою. У ставленні до особистості моральність виступає метою, перспективою її вдосконалення і, насамкінець, вимогою.

Пріоритет сучасної моральності – загальнолюдські гуманістичні цінності.

Критеріями цих цінностей виступають не лише уявлення про такі моральні якості як доброзичливість, повага до людської гідності, милосердя, доброта, людяність, толерантність, порядність, вміння прощати, не чинити зла, а й практичні дії, вчинки, мотиви, стимули і наміри людей.

Об’єктивною основою моральності є доброта. Існують і об’єктивні критерії добра і зла. Скажімо, егоїзм, ненависть і гноблення людиною завжди вважалися злом, а милосердя, любов і справедливість – добром [7].

Особливе значення має сформованість (розвиток) потреби в емоційному та духовному контактах з людьми, потреба у самоповазі, співчутті і співпереживанні людям. Але чільне місце поміж названих цінностей посідають гуманна поведінка, виявлення поваги до людської гідності, людяність, бажання допомогти, прояви довіри, толерантності.

Значної ролі в моральній регуляції набуває формування в кожній особистості здатності самостійно визначати свою лінію поведінки без зовнішнього контролю, спираючись на такі етичні категорії, як совість, почуття власної гідності, честь та інші. Адекватною формою моральної регуляції є саморегуляція, моральної оцінки – самооцінка, морального виховання – самовиховання.

Життя свідчить, що жити за моральними принципами дуже важко, практично неможливо. Чому людям важко виробити в собі сталість моральної поведінки?

Багато людей можуть сказати: оскільки ніхто не може добитися моральної досконалості, то чому б нам не визнати того, що справді люди припускаються помилок, і тут вже нічого не вдієш.

Існує кілька причин, чому ми не повинні ігнорувати бездуховність, аморальність і миритися з моральним падінням.

По-перше, тому, що в більшості випадків аморальність одних людей ображає інших. Якщо ви крадете, то хтось втрачає, якщо ви егоїст чи схиляєтесь перед багатством, то скоріше за все інші люди від цього страждають.

По-друге, більшість людей все-таки прагнуть високих моральних принципів. Існує щось таке всередині в нас, що нам говорить: «Так, було б чудово, якби люди наслідували високу мораль».

По-третє, в кожного з нас жевріє надія, що кожен з нас може стати доброчеснішим.

Таким чином, моральність – це головна, стрижнева якість особистості, яка стає фундаментом усього розвитку людини.

1.3. Риси морального портрета молодої людини

Внутрішній світ людини, її душевні властивості складаються у цілий комплекс: риси характеру, вольові якості, ідейні та духовні прагнення, моральні принципи.

Зробимо короткий перелік головних моральних якостей і властивостей.

Сучасна молода людина може сама вирішити, які риси характеру і моралі вона хоче виховати в собі. Основа такого вибору – життєвий досвід (власний і оточення), літературні твори, кінофільми, відомості з етики, естетики, соціології тощо.

Психологічна наука визначає особистість як «людину, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно-значущого та індивідуально-неповторного» [7].

Риси, які відображають моральну спрямованість особистості, складають певне коло узагальнених якостей по відношенню до оточення, до суспільства: патріотизм, принциповість, правдивість, працьовитість, дисциплінованість, вимогливість до себе та до інших. Ці риси здебільшого виявляються в праці, навчанні, громадській роботі, у спілкуванні на офіційному рівні.

Інше коло особливостей людини складають емоційно-вольові та інтелектуальні риси, тобто риси внутрішнього світу: мужність, сміливість, рішучість, наполегливість, пристрасність, імпульсивність, вдумливість, розсудливість тощо.

Серед моральних якостей, які мають особливе значен­ня для майбутньої професійної діяльності, виокремлюють (Н. Дяченко) професійний обов’язок, професійну честь, професійну гордість і професійну етику.

       Професійний обов’язок. Однією з найголовніших категорій етики є обов’язок, тобто ставлення особистості до суспільства. Професійний обов’язок відображає ставлення до своєї праці.     

З цього погляду професійний обов’язок студента можна розгляда­ти як прагнення повною мірою оволодіти знаннями, вмін­нями та навичками з обраної спеціальності, дотримува­тись професійної дисципліни, стати справжнім майстром своєї справи, берегти професійні традиції, розширювати професійні зв’язки. Іншими словами, наявність почуття професійного обов’язку є запорукою і неодмінною умовою високого рівня професіоналізму людини.

       Професійна честь. Це моральна категорія, яка відображає гідність і авторитет людини, що займається певною діяльністю, і пов’язані з цією діяльністю моральні заслу­ги.

       В умовах закладу вищої освіти честь кожного студента полягає в тому, щоб виховувати в собі високі мо­ральні якості, досягти значних успіхів в оволодінні своєю спеціальністю, долати особисті недоліки. Водночас молода людина не повинна залишатися байдужою до негативного у поведінці своїх товаришів, однокурсників. Адже професійна честь — це честь усієї групи, всіх, хто обрав саме цю професію.

       Професійна гордість. Це почуття пов’язане з пережи­ванням людиною своїх успіхів. Завданням закладу вищої освіти є виховання у студентів почуття профе­сійної гордості на його традиціях, ознайомлення молодих людей з найвищими здобутками видатних осіб, що працю­вали чи працюють у певній сфері суспільної діяльності.

Професійна гордість активізує студента, спрямовує його на належне вивчення предметів, є потуж­ним стимулом в опануванні професії. З розвитком у молоді почуття професійної гордості професійне виховання стає повнішим і змістовнішим.

       Професійна етика. Під професійною етикою розумі­ють моральні принципи, пов’язані з поведінкою людини у сфері її професійної діяльності. Майбутні фахівці повинні усвідомлювати, що вони самі відповідають за свої вчинки, що кожен їх крок буде морально оцінено. Лише за цієї умови вони будуть готові до роботи в професійному колективі. 

       Важливо, щоб студенти знали моральні вимоги щодо професій, які вони опановують, і якості, які повинні виховати в собі, щоб відповідати цим вимогам. Засвоєння норм професійної етики допомагає молодій людині швидше про­фесійно адаптуватися.

Отже, молода людина може сама вирішити, які риси характеру і моралі вона хоче виховати в собі, а які – навпаки – засудити. Це залежить від особистості людини, від того, наскільки вона прагне бути кращою, бути схожою на певний моральний ідеал.

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ЗДІЙСНЕННЯ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ

В УМОВАХ КОЛЕДЖУ

2.1. Мета та завдання морально-етичного виховання

      Головною метою морально-етичного виховання студентської молоді є прищеплення і розвиток моральних почуттів, переконання і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, що діють у суспільстві, наслідувати кращі моральні зразки своєї родини, українського народу, загальнолюдські моральні цінності.

                       Основні завдання коледжу:

  - формування почуття власної гідності, честі, свободи, рівності, працелюбності, самодисципліни;

  - формування моральної культури особистості, засвоєння моральних норм, принципів  категорій, ідеалів суспільства на рівні власних переконань;

          - забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, старших, культури та історії рідного народу, педагогів, духовної єдності поколінь;

 -  виховання культури поведінки, здатності піклуватися про молодших і немічних;

          - наслідування кращих моральних зразків своєї родини, українського народу, загальнолюдських моральних цінностей;

 - створення умов для вільного формування власної світоглядної позиції;

 -  статеве виховання, розвиток моральної чистоти, поваги до жінки, почуття дружби,  кохання,  підготовка до подружнього життя, прищеплення навичок виховання дітей у сім’ї.

2.2. Формування моральних якостей

 особистості студента

Мораль як форма суспільної свідомості є сукупністю правил, норм, вимог, які регулюють відношення і взаємодію людей, їх поведінку.

Поняття «мораль» оперує моральними категоріями, до яких належать справедливість, доброта, обов’язок, гідність, честь, щастя [5].

Суспільство виробляє зразок моральної поведінки – моральний ідеал, до якого повинні прагнути всі, вважаючи його розумним, красивим, корисним.

Знання моральних норм, принципів, категорій, формує моральну культуру. Тому змістом виховної роботи наставників груп по становленню моральних якостей є формування у них системи моральних знань, почуттів, ставлень, поведінки.

Приймаючи до лав студентів, вже на першому курсі маємо справу з певними усталеними поглядами на норми, спосіб життя, який вони принесли зі свого досвіду виховання в сім’ї та школі. Студентам ще з дитинства пояснювали, як треба чинити, вчили бути великодушними. Вчили проявляти співчуття, пояснювали, що моральним принципом є прагнення допомогти іншим, переживати чуже горе, як своє, розвивати готовність пожертвувати своїм спокоєм, достатком, а деколи, своїми інтересами задля інших. Старшокласникам розповідали, що до морально-духовних критеріїв належать гідність, гордість і скромність. Це якості, що в подальшому впливають на характер, зміст спілкування, на його «розкіш» чи бідність.

Гордість – це внутрішнє переконання людини в своїй високій цінності.

Гідність – це поняття, що виражає уявлення про цінності людини як цінності моральної, а також потребу людини в самоповазі, в усвідомленні своєї моральної цінності.

Скромність – це моральна якість, яка характеризує особистість з погляду на те,  як вона ставиться до навколишніх і до самої себе.

Честь виражає уявлення про моральні цінності людини як представника певної соціальної групи: чоловіча честь, воїнська честь [5].

Поняття моральних цінностей студентам давати легко, оскільки є ще в школі уроки етики. А як навчити, переконати студентів, що всі моральні якості є необхідними і корисними для них самих? Спробуємо розібратись.

Якщо вчимо бути скромними, це  означає вчити бути стриманими, поміркованими у поведінці, звертанні, словах, не хизуватися заслугами, бути позбавленим пихатості, зарозумілості.

Якщо розвиваємо почуття дружби, то необхідно, щоб студенти самі виявили критерії юнацької дружби – це взаємодопомога і вірність. Викладачі розуміють, що у студентів є потреба в дружбі.  Тому на заняттях і виховних годинах потрібно давати приклади різних видів взаємостосунків, щоб молодь сама аналізувала, де друг, а де приятель.

Викладач повинен зрозуміти, що прояви егоїзму, жорстокості, інших негативних моральних якостей можуть бути як прояв адаптації до життя. А воно на сьогодні непросте. Здібний наставник групи, викладач при зіткненні з хамством, пихатістю, повинен пробудити в студентів бажання здійснити дії, які допоможуть їм самим розібратись і розвиватись. Наприклад, привчати читати книги, самостійно готуватись до занять, організовувати екскурсії до музеїв, волонтерський рух – це корисно і можливо.

Викладач, наставник групи, шукаючи проблему негативних проявів, повинен розгледіти, що ховається за злобою, безсердечністю, адже під агресивністю може ховатись миролюбство, під страхом – мужність, під дурістю – пронизливий розум, тобто треба навчитись бачити іншу сторону проблеми. Студентам треба дати повірити, що добро завжди перемагає; зрозуміти, що кожна людина може впливати на свою долю, коли вірить в успіх, в перемогу, в позитивний результат своєї діяльності.

Формування моральних якостей у нашому закладі здійснюється комплексно в різних видах діяльності:

-          навчальна діяльність: дисципліна «Основи філософських знань (філософія, релігієзнавство), де розглядаються проблеми щастя, свободи, долі, людини, любові;

-          трудова діяльність: спільне прибирання своєї території, догляд за квітником, прикрашання навчальної аудиторії, кімнат в гуртожитку;

-          громадсько-корисна: благодійні акції «Милосердя», «Святий Миколай всім дітям допомагай».

З метою  формування моральних якостей у студентів спеціальності «Дошкільна освіта» були проведені відкриті виховні години:

-          «Байдужість – це проблема чи норма життя?»;

-          «Вчимося толерантності»;

-          «Подумай про своє майбутнє – обери здорове життя»;

-          «Кохання – найсуворіший екзамен у житті»;

-          «Я вибираю своє майбутнє».

Протягом навчального року згідно з планом наставника група проводилися виховні години, бесіди, інформаційні години морально-етичного спрямування, а саме:

-          «Милосердя і доброта – людства два крила»;

-          «Що таке толерантність?»;

-          «Моральний ідеал і його місце в житті людини»;

-          «Сім’я як носій духовних цінностей»;

-          «Що важливіше: краса зовнішня чи внутрішня?»;

-          «Людина починається з добра»;

-          «Духовний світ молодої людини» та інші.

Аналіз проведених заходів переконує нас у тому, що у студентів до виховних годин на морально-естетичну тему інтерес великий. Пояснення проблем і принципів моралі в загальному вигляді і на конкретних прикладах життя, літератури піднімають рівень моральної свідомості студентів, допомагають їм глибше зрозуміти, співставити, оцінити життєві ситуації. Допомагає їм в цьому і власний досвід,  діяльність особистості, в ході якої складались не тільки моральні поняття, а й моральні почуття.

Отже, для формування моральних якостей необхідною є активна, особистісна, життєва позиція, щоб кожен студент набував життєвого досвіду в процесі своєї практичної діяльності, щоб вмів відрізняти добро від зла, грубість від ввічливості, впертість від скромності. Основою при цьому повинен виступати викладач, наставник групи, студентський колектив.

Таким чином, у сучасному непростому соціумі, на наш погляд, головне завдання педагога – прищепити особистості доброту й чесність, здатність на благородний вчинок, уміння мислити й обстоювати свої переконання.

ПІСЛЯМОВА

           

Створення нового суспільства, ґрунтованого на принципах гуманізму і справжньої свободи, неможливе лише шляхом перетворень політичної системи і соціально-економічних відносин. Необхідно також олюднити внутрішній світ людини, наповнити моральним змістом її ідеали, цінності, уявлення про добро і зло. Стає очевидним, що вирішити складні соціально-економічні, політичні та інші проблеми наше суспільство не зможе, не подолавши своєї моральної, духовної кризи, якщо не пройде моральне відродження, не повернеться людині справжнє людське.

Як зазначав К.Д. Ушинський,  моральність не є обов’язковим наслідком ученості й розумового розвитку. Ми ще переконані і в тому, що виховання, сімейне й суспільне, разом із впливом літератури, громадського життя та інших суспільних сил, може мати сильний і вирішальний вплив на виховання моральної гідності в людини. Крім того, ми сміливо висловлюємо переконання, що моральний вплив становить головне завдання виховання, значно важливіше, ніж розвиток розуму взагалі, наповнення голови знаннями і роз’ясненнями кожному його особистих інтересів.

Формування моральної свідомості особистості, моральних почуттів, звичок здійснюються протягом усього життя, але основні риси формуються у дитячому, підлітковому та юнацькому віці. Пізніше людина не стільки набуває нових якостей, скільки вдосконалює набуті, в тому числі і ті, що пов’язані з недоліками виховання. Тому для морального виховання важливими є поняття самовиховання, самоконтролю, самооцінки, самодисципліни, самовдосконалення [5].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бондаренко Т. Мої думки про місце студента в сучасному суспільстві і роль моральних цінностей в житті / Т. Бондаренко // Виховна робота в технікумах, коледжах. – Немішаєве, 2007. – Вип. 8. – С. 165-169.

2. Бородавка О. Моральні цінності сучасного студента /    О. Бородавка // Виховна робота в технікумах, коледжах. – Немішаєве. – 2008. – Вип. 9. – С. 84-89.

3. Виховання моральності підростаючого покоління: наук.- метод. посіб. / К. І. Чорна та ін.. – Київ : Богдана, 2005. – 288 с.

4. Камендровська К. Моральні цінності сучасного студента / К. Камендровська // Виховна робота в технікумах, коледжах. – Немішаєве, 2007. – Вип. 5. – С. 157-164.

5. Мартинов О. Афоризми і висловлювання у царині моральності / О. Мартинов // Виховна робота в технікумах, коледжах. – Немішаєве, 2006. – Вип. 5. – С. 184-207.

6. Мозгова В. Формування моральних якостей особистості / В. Мозгова // Виховна робота в технікумах, коледжах. – Немішаєве, 2006. – Вип. 5. – С. 82-88.

7. Оржеховська В.М. Посібник з самовиховання /          В.М. Оржеховська, Т.В. Хілько, С.В.  Кириленко – Київ : ІЗМН, 1996. – 196 с.

8. Сергієнко Є. Бути високоморальним, високодуховним / Є. Сергієнко // Виховна робота в технікумах, коледжах. – Немішаєве, 2008. – Вип. 9. – С. 89-95.

9. Шевченко З. моральні цінності сучасного студента /       З. Шевченко // Виховна робота в технікумах, коледжах. – Немішаєве, 2006. – Вип. 5. – С. 78-81.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А.

Сценарії виховних годин

Сценарій  відкритої виховної години

«Байдужість – це проблема чи норма життя?»

 Мета: формувати в студентів моральні святині та істини, такі як: доброта, милосердя, справедливість, прагнення допомогти ближньому у скрутну хвилину. Пробуджувати інтерес до всього корисного, морального. Переконати, що байдужість - негативна людська риса. Виховувати любов і повагу до батьків, дбайливе ставлення до природи та оточуючих.

Форма проведення: виховна-година-суд

Хід виховної години

Не бійся друзів - найгірше,

що вони можуть зробити - це зрадити тебе.

Не бійся ворогів - найгірше,

що вони можуть зробити - це вбити тебе.

Бійся байдужих. Через їхню мовчазну згоду

у світі є і зрада, і вбивство, і всі нещастя на Землі.

                                                               Р. Еберхарт

 Ведучий 1. Добрий день усім, хто не залишився байдужим до того, що діється навколо, і прийшов сьогодні на наш захід, щоб засудити одну з найтяжчих вад людини - байдужість. До суду залишається декілька хвилин, тому давайте поговоримо з вами про життя.

Ведучий 2.  Росте людина... Її життя розпочинається світанком душі - дитинством. Назавжди воно залишається в пам'яті як найпотаємніше та найсвітліше. Це пора, коли перед тобою відкривається незвіданий світ таємниць. Це світ, де завжди цікаво, де мама і тато піклуються про тебе, вчать, як треба жити, щоб не загубитися в розбурханому океані життя. Здавалося б, усе прекрасно. Але ж звідки в душі береться байдужість? Чому ж згодом люди забувають про те, що є добро, шляхетність, гідність? Найкраще, що є в людини, - це її душа. Душа - це сховище таємниць, почуттів, спогадів, усього доброго та злого, це внутрішній світ людини. Водночас як тіло старіє, хворіє і помирає, душа живе... Душа може вічно жити і вічно бути юною. А може померти, коли тіло ще зовсім молоде, а причиною цього стають її хвороби. Її хвороби - це віруси ненависті, жорстокості, заздрощів і байдужості. Чого ж ми буваємо такі байдужі?

 Ведучий 1. 

 Ще й злішаємо з кожним днем.

 І, загубивши власний спокій,

 Спокою іншим не даєм?

 Чого забули милосердя

 І заповідь святих небес?

 А перед віщим оком смерті

 Чим зможем виправдать себе?

 Душа з начинкою лихою

 Втрачає людяне тепло,

 Ніяк не стане добротою

 Байдужість, помножена на зло.

 Хіба ми будемо багатші,

 Коли розпустим люті дим?

 Хай краще серце вже заплаче,

 Ніж в грудях стане кам'яним.

 Іду назустріч - посміхніться.

 І я всміхнусь, немов дитя.

 Ні, ще не висохла криниця,

 Людська криниця співчуття.

 У істини слова не пишні,

 Щоб кожен зміг до них дійти,

 Бо ж нас усіх створив Всевишній

 З живої плоті доброти.

Ведучий 2.  Дійсно, ми створені, щоби творити добро. І тому сьогодні все ж таки людство приходить до усвідомлення необхідності жити за законами взаєморозуміння, взаємоповаги, терпимості. Тож слід лікувати тіло й душу. А ще нинішньому поколінню слід опанувати науку добра. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину й розрадити в біді - це в характері нашого народу. Краса людини не може бути без добра.

 Студент. Великий педагог Василь Олександрович Сухомлинський писав: «Роби добро не тільки тоді, коли тебе бачать люди, значно більше треба для того, щоби бути справжньою людиною тоді, коли тебе ніхто не бачить». Адже не кожна людина, яка сяє зовнішньою красою, може бути приємним співрозмовником, може зрозуміти і подати руку допомоги. І навпаки - непримітна зовні, тиха людина може бути найкрасивішою у своїх діях, учинках, жаданою і любою в колективі, у спілкуванні, у сім'ї.

 Студент. Високу моральну цінність добра, яке ми робимо сторонній людині, розуміли люди в сиву давнину. У Вавилоні був такий звичай - недужих виносили на майдан чи дорогу. Кожен, хто йшов повз нього, підходив, розпитував, коли знав якийсь засіб, радив нещасному. Ніхто байдуже не проходив. Цей звичай чинити добро безкорисливо.

Студент. Прекрасний звичай побутує й нині на Кавказі. Високо в горах саджають плодові дерева. Випадковий мандрівник, утамувавши голод чи спрагу, не може навіть подякувати, не знає кому. Але смуга відчуження відступає. Чужі стають рідними, близькими, коли потрапляють у скруту.

Студент . А згадайте, як за часів запорізького кошового Сірка наші прадіди допомагали навіть ворогам. Ворогам! Це було тоді, коли у Криму вирувала епідемія чуми. Козаки дали змогу кримським татарам переселитися на українські землі, щоби перебути нещастя. А самі козаки! Землянок ніколи не замикали! Будь-який подорожній міг зайти, розвести вогонь, зварити страву, спочити. А прийде хазяїн, ще й радий буде гостеві, привітає його. А буває, що господар, як їде куди, так ще й зоставляє страву для прихожого. Наїдяться мандрівники та зроблять хрест, поставлять його серед землянки - це значить, що були гості й дякують хазяїнові. Прекрасні стосунки, в основі яких - доброта, а не байдужість!

Ведучий 1.  Прекрасні стосунки, в основі яких - доброта, а не байдужість! А чи задумувались ви над тим, що таке байдужість? Звичайна людська байдужість. Кожного дня нас оточують різні люди. Їх багато, але вони не схожі між собою: пихаті й веселі, щасливі й не дуже, горді й такі, що завжди плазують, добрі й злі, черстві та м'якосерді, байдужі та безсердечні. Справді, є різні люди на світі, з різними характерами, інтересами та смаками. А все ж хочеться вірити, що більше хороших людей.

Ведучий 2.  Письменник, учений Білецький-Носенко писав: «Думай добре, роби добро - і буде добре». Робити добро треба, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей, руйнує себе як особистість. На байдужості, злі далеко не заїдеш. Байдужа й зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти, сміятися, любити, і якщо з юних літ не привчити себе тамувати в собі роздратування, недовіру, байдужість, душа людська не ширшає - вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись - і висохло в душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед. Отже, добро - не наука, воно - дія. То чому ж дуже часто люди не діють так, як підказує добро? Часто цим діям заважає байдужість.

Відеоролик про байдужість

 Тому, напевне, настав час повернутися до залу судового засідання і засудити байдужість на вічне вигнання й забуття.

 Секретар. Прошу всіх піднятися. Суд іде!

 Суддя. У відкритому судовому засіданні слухається справа про обвинувачення Байдужості. Байдужість обвинувачується в таких злочинах:

 - злодійство, убивство;

 - вона винна в деградації особистості, у підступності, підлості, шахрайстві;

 - заважає вчитися старанно й наполегливо, творити хороші справи.

 Перед тим як розпочати судове засідання, з'ясуємо, чи всі з’явилися на суд.

 Підсудна...

Прокурор. На жаль, підсудна, як завжди залишилася байдужою і вже вкотре не з'являється на судове засідання. Але ми просто зобов'язані засудити цю важку ваду людини, і тому суд сьогодні відбудеться без підсудної.

 Суддя.        Прокурор –

                    Адвокат –

 Свідки присутні?

 Дякую. Прошу свідків покинути зал.

 Слово надається прокурору.

 Прокурор. Шановний Суд! Я від імені жертв Байдужості звинувачую зло, стверджую, що вона - найгірше із зол. Її безвинні, на перший погляд, дії низькі за своєю сутністю, а наслідки цих дій жахливі, тому що вони призводять до загибелі незліченної кількості людей, калічать душі, завдають шкоди всьому, що нас оточує.

 Суддя. Якими фактами ви можете підтвердити своє звинувачення?

 Прокурор. Прошу вас вислухати свідків звинувачення.

 Суддя. Починаємо допит свідків. (Виходить перший свідок.) Назвіть своє ім'я.

 Свідок. Я - Література. Високий Суд! Я говорю від імені найвідоміших поетів і прозаїків - Л. Толстого, Ф. Достоєвського, Ч. Діккенса, М. Некрасова, Т. Шевченка, П. Мирного, О. Гончара, П. Загребельного і багатьох  та багато інших, хто не може бути присутнім у цьому залі, але чиї багатотомні праці можуть бути прилучені до справи.

 Згадайте хлопчика з оповідання Ф. Достоєвського «Хлопчик у Христа на ялинці». Дитина померла в переддень великого свята від холоду й голоду. Усі, хто зустрічав її в ту ніч, проходили повз неї, не протягнувши руки допомоги. Хлопчик умирав, усіма забутий і нікому не потрібний, під вікнами великого будинку. Там було тепло, весело, багато ласощів і подарунків. Але Байдужість, як страж, стояла на дверях цього будинку. Саме вона винна у смерті дитини.

 Адвокат. Я протестую! Моя підзахисна не винна. Ні вона, ні люди, які були всередині будинку, не бачили нещасної дитини.

 Прокурор. Не бачили чи не хотіли бачити? Прошу викликати наступного свідка.

 Екологія. Високий Суд! Я говорю від імені Природи. Повірте, Байдужість не тільки забирає людські життя, вона нищить Природу. Скільки загублено братів наших менших! Їм немає числа! Бити на сполох треба вже сьогодні, щоб завтра не було пізно. Ми не маємо морального права стояти осторонь екологічних проблем, бути пасивними спостерігачами, бо все менше і менше на нашій Землі залишається місць, де б людина почувала себе в цілковитій безпеці. Подивіться на ці плакати.(показує на плакати, які розвішані по залу)

 Адвокат. Я протестую! У злочинах проти Природи винуваті Жорстокість, Безтурботність і Недбалість.

 Прокурор. Але саме вони породжені Байдужістю.

 Суддя. Прошу викликати наступного свідка.

 Свідок. Я буду говорити від імені тих, хто сів на лаву підсудних з вини Байдужості. Я народився в нормальній родині, у мене були батько і мати. Але трапилося нещастя. Мій батько загинув, коли мені було п'ять років. Мати залишилась із трьома дітьми на руках, ледве-ледве зводила кінці з кінцями. Але наші проблеми нікого не хвилювали. Якщо мама тікала вночі з будинку від вітчима-дебошира, сусіди спокійно спали у своїх квартирах, не реагуючи на її благання про допомогу та наш плач. Коли вона почала пиячити, ніхто не помітив. До нас теж було всім байдуже. Уперше я опинився у в'язниці, коли обікрав магазин. Якби з голоду вмирав я сам... Але в будинку плакали і просили їсти мої брати та сестра - їй було півроку.

 Що дитині треба?

 Дім красивий, білий

 І, як світлий образ,

 Мами погляд добрий.

 Й батька дорогого

 Чути добре слово.

 Ще дитині треба

 Неба голубого.

 А ще було б добре

 Мати сестру й брата.

 І у кожнім домі

 Музики багато.

 Адвокат. Високий Суд! Винна мати. Саме вона зобов'язана піклуватися про своїх дітей.

 Прокурор. Так, у деякій мірі винна мати. Але вона була доброю матір'ю своїм дітям.

 Адвокат. Виходить, винні обставини.

 Прокурор. А люди, хіба вони не винні в тому, що не у глухому лісі, не на безлюдному острові, а в місті, на очах у людей загинула родина? Покалічено долю дитини. Що очікує в майбутньому інших дітей? Ні, винна в усьому Байдужість.

 Суддя. Прошу запросити наступного свідка.

 Мати. Якось я приїхала до свого сина, який жив у великому місті. Привезла із села яблук, груш і запашну паляницю. Син запросив мене прогулятися. Прогулюючись вулицями міста, я часто зупинялася перепочити, бо вже і здоров'я не те, і з радості, що поряд із наймилішим сином. Наблизившись до скверу, син запропонував сісти. А сам відійшов, сказавши, що хутко повернеться. Але... не повернувся... Коли мене запитали, як я сюди потрапила, я відповіла, що заблукала, і нічого не сказала про сина. Адже мій син учений, він не міг мене залишити, запевняла себе я. Мені і в голову не приходила думка, що син залишив мене назавжди. І лише тепер я зрозуміла, що сину байдуже, що зі мною.

 Адвокат. Значить у сина є важливіші справи, і підсудна моя не винна.

 Прокурор. Не було суспільства в історії людства, починаючи від сивої давнини, де б не вшановувалася старість і не були б оточені піклуванням батьки. Старість потребує поваги та пошани. Ці, здавалося б, найпростіші та найочевидніші істини не враховуються молодими людьми, які не дозволяють собі уявити, що в майбутньому також будуть старими.

Високий Суд, прошу прийняти це до уваги. Дякую.

 Суддя. Наступний свідок.

 Політик. Я свідчу від імені людей, народів та історії. Я не можу сказати, що в усіх війнах, нещастях, які відбувалися на Землі, винна Байдужість. Але жодна подія не обійшлася без байдужих людей.

 Згадайте! Скільки людей залишилося байдужими до нещасть інших у роки революцій, війн, голоду, катастроф, стихійних лих! Їх не злічити.

 Суддя. Прошу викликати наступного свідка.

 Статистика. Я буду говорити сухою мовою цифр. Лише за минулий рік у нашому районі трапилося 16 злочинів: грабежів - 4, розбійницьких нападів - 2, крадіжок -56, ДТП - 42, жертвами яких були й підлітки. Це лише цифри, боляче від того, що вони збільшуються. І я впевнена, що в кожному випадку була байдужа людина, яка могла зупинити, але не зупинила, могла допомогти, але не допомогла, могла повідомити, але не повідомила.

 Прокурор. Ми можемо продовжувати допит свідків обвинувачення, вони всі з'явилися на судове засідання.

 Суддя. Досить. Перейдемо до допиту свідків захисту.

 Громадянин. Високий Суд! Я свідчу від імені байдужих людей. Ну скажіть, у чому ми винні? Я - законослухняний громадянин. Працюю, не покладаючи рук, не п'ю, не палю, намагаюся бути добрим сім'янином. Ну скажіть, навіщо мені втручатися в чужі справи? Це клопітно й небезпечно. Ні, я вважаю, що кожен сам повинен боротися за свою долю й життя. Я ж зміг! Нехай і вони зможуть! І мені байдуже, що діється навколо. Кожен будує своє життя сам.

 Суддя. Чи є питання в обвинувачених?

 Прокурор. Ні, мені все зрозуміло. Давайте послухаємо інших свідків.

 Секретар. Це все. Інші свідки до суду не з'явилися.

 Прокурор. Вони, як завжди, залишилися байдужими.

 Суддя. Адвокате, вам слово.

 Адвокат. Я відмовляюся від захисту. Моя підсудна не винна. І ви не зможете її засудити, адже скільки існує світ - стільки існуватиме і вона. А світ вічний!

 Суддя. Зазвичай зараз слово повинна мати підсудна, але оскільки вона не з'явилася на засідання суду, тому я звертаюся до вас, що сидите у цьому залі, вам усім доведеться сьогодні виконати функцію присяжних засідателів. Прошу вас винести вердикт - «винна» чи «невинна» підсудна.

Якщо ви вважаєте, що Байдужість винна і заслуговує покарання - підніміть, будь ласка, руку, хто проти - ..., утримались - ... Дякуємо. Суд прийме до уваги ваші рішення. А зараз суд залишає залу для обговорення й винесення вердикту.

 Ведучий 1. Доки суд виносить своє рішення, я ще раз хочу звернутися до всіх вас. Пам'ятайте, віддані людям тепло і душевна доброта обов'язково повернуться до вас. Бо ми послані на землю, щоб примножувати добро. Маємо таке коротке життя, то хай же не буде в ньому місця байдужості. Хай оживає істина стара: людина починається з добра. А про доброту не потрібно багато говорити, її видно в людині, в її погляді, в її розмові, у підтримці, щирості.

Студент.

 Не говори про доброту,

 Коли ти нею сам не сяєш,

 Коли ти в радощах витаєш,

 Забувши про свою біду.

 Бо доброта не тільки те,

 Що обіймає тепле слово.

 В цім почутті така основа,

 Яка з глибин душі росте.

 Коли її не маєш ти,

 То раниш людяне в людині,

 Ніж в чисте сяйво доброти...

Студент.

 Я вірю в силу доброти

 Добро завжди сильніше злого.

 Дає наснагу, щоб цвісти

 І вічну обирать дорогу.

 Я вірю в силу доброти,

 Що має долю роботящу.

 Що хоче, щоб і я, і ти,

 І все було у світі кращим.

 Ведучий 2. Суд повернувся з обговорення і готовий винести своє рішення.

 Суддя. Після детального розгляду справи, з огляду на всі зауваження прокурора й адвоката, показання свідків, рішення присяжних, Суд вирішив:

 1.Визнати Байдужість найтяжчим з людських пороків.

 2.Визнати її винною в підлості, убивствах, шахрайстві та інших злочинах.

 3.Засудити Байдужість до вічного вигнання та забуття.

 (Звертається до залу.)

 Не бійтеся друзів - найбільше, що вони можуть зробити - це зрадити вас.

 Не бійтеся ворогів - найбільше, що вони можуть зробити - це вбити вас.

 Бійтеся байдужих - це з їхньої мовчазної згоди відбуваються в світі і зрада, і вбивство, і всі нещастя на Землі.

Ведучий 1. Ну що ж, вирок винесений. Правильно чи ні - вирішить кожен з нас. Але всі ви знаєте, що після ночі надходить день, новий, свіжий, новонароджений. Слід намагатися не забруднити його прикрими вчинками, а прикрасити чимось добрим, корисним не лише для себе, а й для всіх оточуючих, узяти для душі якнайбільше позитивної енергії, добра, надії, любові, щирості, мудрості, милосердя, правди, гідності, совісті. І саме від вас залежить, чи розпочнеться цей день холодним дощем, чи барвистою веселкою. Наша розмова добігає кінця, але вона не закінчується. Якщо ми, ніби за цеглинкою цеглинку, будуватимемо духовне спілкування, виховуватимемо духовні цінності, не будемо байдужими та черствими, то в майбутньому матимемо витвір мистецтва - справжній храм людської душі, в якому місця для байдужості не буде.

Студент.

 У битві давнішній безчесності та правди,

 В куточку заховавшись, ти не стій,

 Бо люди просять помочі й поради,

 Для них потрібний щирий відгук твій.

 У вік жорстокості та перебитих істин

 Господню заповідь нам, треба повторить,

 І написать її на найвиднішім місці

 Як вищу мудрість двадцяти століть.

 Ведучий 2. Найвища наука життя – мудрість. А найвища мудрість – бути добрим. Добро і чуйність, співпереживання, щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це завжди було в характері нашого українського народу. У наших традиціях споконвіку зберігалася звичка наділити прохаючого, прихилити подорожнього.

 Якби кожна зла людина зробила на одну злу справу менше, а кожна добра на одну добру справу більше, наскільки б світлішим стало наше життя. Якби кожен, хто може, допоміг би хоча б одній конкретній людині, світ став би набагато кращий.

 Студент.

 Лікуймо наші зболені серця,

 Лікуймо наші душі зачерствілі,

 Несімо правди непогасний стяг,

 І кривда в нашу душу не поцілить.

Студент.

 Є ще спасіння від недуг людських,

 Джерела віднайдімо лиш цілющі...

 Мов подорожником торкнімося до них,

 Й добром розквітнуть, просвітліють душі.

Студент.

 Окропімо серце щире, нечерстве,

 Людського милосердя еліксиром,

 Воно, хоч кволе, знову оживе,

 У справедливість й людяність повірить.

Студент.

 Не забудь ні старця, ні дитини,

 поділись останнім сухарем,

 Тільки раз ми на землі живемо,

 у могилу не бери провинну.

 Зло нічого не дає крім зла,

 вмій прощати, як прощає мати,

 За добро добром спіши воздати —

 мудрість завше доброю була.

 Витри піт солоний із чола

 і трудись, забувши про утому,

 Бо людина ціниться по тому,

 Чи вона зробила, що могла.

 Скільки сил у неї вистачало,

 щоб на світі більше щастя стало.

Ведучий 1.  Час невпинно біжить вперед. Збігають хвилини, години, пливуть роки. Хочеться вірити, щоб у вас все буде гаразд, хочеться, щоб слова доброти почуті сьогодні, ви пронесли крізь усе життя. Пам'ятайте, людина на цім світі не вічна, життя коротке і гріх розтринькувати його на погані справи.

Ведучий 2. Будьте добрими, людяними, милосердними, терпеливими, нехай не черствіють ваші душі у щоденних клопотах, бережіть своє серце від усього злого. Ніколи не будьте байдужими до ближніх своїх. Всім нам нелегко у сьогоднішній скрутний час, але пам'ятаймо, що поруч є люди, яким набагато гірше. А ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя своїм відношенням, усмішкою, теплим поглядом...

 Ведучий 1.  Закінчити захід ми хочемо віршем Василя Симоненка:

 Найогидніші очі - порожні,

 Найгрізніше мовчить - гроза,

 Найнікчемніші душі - вельможні,

 Найпідліша - брехлива сльоза,

 Найпрекрасніша мати - щаслива,

 Найсолодші вуста - кохані,

 Найчистіша душа - незрадлива,

 Найскладніша людина - проста,

 Але правди в брехні не розмішуй,

 Не ганьби все підряд без пуття,

 Бо на світі той наймудріший.

 Хто найдужче любить людей і життя.

Заключна пісня «Хай буде щастя і любов»

Сценарій  відкритої виховної години

«Учимося толерантності»

                            Перед великим розумом я схиляю голову,

Перед великим серцем я стаю навколішки.

Гете

Мета:   ознайомити студентів з поняттям «толерантність»; показати    значимість толерантності як якості особистості, важливої для  будови позитивних відносин між різними людьми і різними  групами; розвивати уяву студентів у пошуках власного поняття толерантності.

Обладнання: мультимедійна установка, відеопрезентації.

Хід виховної години

            Всі учасники стають у коло і, простягнувши до центра руки, вітаються один з одним, вимовляють: «здрастуй», «доброго дня!», «вітаю!», «радий вітати!», «доброго здоров’я!» А потім до залу промовляють: «Нам приємно сказати…»

Ведучий: Нам приємно сказати всім: «Здрастуйте, бажаємо доброго дня!»

Ведучий: Сьогодні ми поговоримо про толерантність. Що таке толерантність?

Т- терпимість

О- оптимізм

Л- любов

Е- ентузіазм

Р- рівність

А- активність

Н- ніжність

Т- тактовність

Н- необхідність

Т- турбота

Н- надійність

І- ініціативність

С- співчуття

Т- терпіння

Ь

Перегляд презентації про людей з обмеженими можливостями

Ведучий: У 1995 році на 28 Генеральній конференції ЮНЕСКО її учасники проголосили 16 листопада Міжнародним днем толерантності й прийняли  «Декларацію принципів толерантності». Відтоді цей день щорічно відзначається в країнах-членах цієї організації.

Ведучий: У словнику іншомовних слів сказано, що слово «толерантність» - з латинської – терпіння – це терпимість до чужих думок і вірувань.

Принципами      терпимості    та    поваги    до    оточуючих   керувалися   ще давньогрецькі філософи. Толерантність яскраво простежується у ідеях гуманізму. І звертаючись до історії становлення і розвитку ідеї толерантності, не можна обминути таку яскраву і незвичайну постать в історії України, як філософ Г.С.Сковорода. Здобутки Г.С.Сковороди з точки зору сучасного гуманістичного розуміння  толерантності лежать у світлі індивідуальної етики, у толерантності, як невід’ємній складовій цілісної особистості.

         Гуманістичні, толерантні ідеї сповідували передусім українські письменники XIX-XX ст., які наполегливо пропагували думки про національні та загальнолюдські цінності – взаєморозуміння, терпимість, щастя, добро, гуманізм. Зокрема, Т.Г.Шевченко виділяв як найвище благо – добро, волелюбність, ненасилля, вірив в їх перемогу над злом, тиранією.

         Істинним гуманізмом пронизана творчість Лесі Українки, Богдана Лепкого, Василя Стуса, Василя Симоненка, публіцистична і педагогічна спадщина Б.Д.Грінченка, В.О.Сухомлинського.

Ідеї толерантності простежуються як в українських народних казках, так і в казках зарубіжних авторів. Наприклад, українська народна казка «Бабина дочка, дідова дочка», казки зарубіжних авторів: Г.-Х. Андерсен «Гидке каченя», Ш.Перро «Попелюшка», Астрід Ліндгрен «Малюк і Карлсон», «Довга Панчоха» та інші.

Перегляд мультфільму з казки Ш.Перро «Попелюшка».

Ведучий: Формуванню толерантності сприяють:

- знання;

- відкритість;

- спілкування;

- свобода думки, совісті та переконань.

Ведучий: Толерантність - це обов’язок сприяти утвердженню прав людини.

Нині принципи толерантності набувають державного значення. Про це говориться у ст.2 «Декларації»: «На державному рівні реалізація принципів толерантності передбачає існування справедливого та неупередженого законодавства, дотримання правопорядку та адміністративних норм».

Ведучий: Толерантність необхідна у взаєминах між окремими особами, в сім'ї та громаді. У школах, університетах, осередках освіти необхідно формувати атмосферу толерантності, бути уважним один до одного та мати почуття солідарності. Одним із найпростіших методів виявлення толерантності є вміння зробити приємне іншій людині.

Ведучий:Усі люди різняться між собою. Одні мають білий колір шкіри, інші – чорний або жовтий. Одні люди високі, інші – невисокі. Одні стрункі, інші – повні. Люди звертають увагу на відмінності, але це не означає, що хтось є кращим за інших. Хоча в історії були випадки, коли лише через колір шкіри чи соціальне походження принижували інших людей, вважали їх гіршими за себе.

Ви не схожі один на одного і, щоб мирно співіснувати, нам треба миритися з цим розмаїттям. Зараз проведемо дослід, який показує, що ми дуже різні. Будь ласка, візьміть однакові аркуші паперу. Потім усі одночасно виконайте наступні дії:

1. Складіть аркуш навпіл.
2. Відірвіть верхній правий кут.
3. Знову складіть навпіл.
4. Відірвіть правий верхній кут.
5. Знову складіть.
6. Знову відірвіть верхній правий кут.
7. Складіть аркуш надвоє.
8. Якщо можна, відірвіть правий верхній кут.
9. Розгорніть аркуш і покажіть іншим.

Чи можемо сказати, що хтось виконав роботу неправильно? Чому аркуші відірвані так по-різному? Чи можете ви сказати, що всі, хто відірвав аркуші інакше, ніж ви, є гіршими за вас? Чи буває так, що ми оцінюємо людину тільки з огляду на те, чи робить вона щось так само, як ми? Чого навчає ця вправа?

Дуже важливо сприймати людей такими, якими вони є, навіть коли їх уподобання відмінні від твоїх. Але інколи ми стаємо сліпими і не хочемо прислухатися до чужої думки і вважаємо свою думку правильною.

Перегляд презентації про толерантність

Ведучий: У своєму житті ми спілкуємося з представниками різних національностей, культур, світів, соціальних верств, тому треба вміти поважати культурні цінності як свого народу, так і представників іншої культури, релігії, навчитися знаходити точки дотику.

Перегляд відеосюжету про відносини

людей різних національностей

Ведучий: Найголовнішими аспектами поняття толерантності є:

1)                 співпраця, дух партнерства;

2)                 готовність миритися з чужою думкою;

3)                 повага до людської гідності;

4)                 прийняття іншого таким, як він є;

5)                 повага до прав інших;

6)                 уміння поставити себе на місце іншого;

7)                 повага до права бути іншим;

8)                 визнання різноманітності;

9)                 визнання рівності інших;

10)       терпимість до чужих думок;

11)   відмова від домінування, завдання шкоди і насильства щодо інших людей.

Ведучий: Однією з найголовніших складових поняття «толерантність» є добро і зло…

1 студент: Ніхто не може дати вам готові рецепти на всі випадки життя, але кожна мати може дати таку пораду – не скупитись ніколи на добро.

2 студент:                    

Як би тобі, доню, в світі не було,                                   

Не скупись ніколи людям на добро.

Бо і так доволі хтось посіяв зла,

І холонуть душі наші без тепла.

Забувають діти рідних матерів,

Глянь, від того болю світ аж посірів.

Стогне від розлуки зранена земля,

І сивіти стала матінка твоя.

Доню моя, доню, синьоока зірка,

У житті буває солодко і гірко.

Як би тобі очі не манили зваби,

Не чини ніколи своїм друзям зради.

Не забудь ні старця, ні дитину,

Поділись останнім сухарем,

Не носи в душі своїй провину,

Тільки раз ми на землі живем.

Зло нічого не дає, крім зла,

Вмій прощати, як прощає мати.

Мудрість завжди доброю була,

За добро добром спіши віддати.

3 студент: Та найкращу пораду дає нам наймудріша книга – Біблія. Вона говорить: «Стався до людей так, як би ти хотів, щоб ставились до тебе, і ніколи не роби іншим того, чого не хотів би, щоб зробили тобі».

А ще Біблія вчить: «Якщо хтось зробив тобі добро, пам’ятай про це завжди і воздай за добро, а якщо ти зробив комусь добро – забудь про це, не кричи про на кожному кроці і не вимагай винагороди».

Не бійтеся бути добрими – не бійтеся віддавати іншим тепло своєї душі, воно, наче казковий горщик із кашею: чим більше віддаєш, тим більше залишається. Вчіться робити добро і розуміти тих, хто робить його вам.

4 студент: Про добру людину кажуть, що вона красива душею. Не обов’язково, щоб у неї було гарне обличчя, чи вишуканий одяг, але до таких людей тягнуться інші люди, як до світла, таким людям звіряють свої секрети, потаємні думки, бо вони ніколи не зрадять, не розкриють чужої таємниці, завжди розрадять і допоможуть у скрутну хвилину.

5 студент: Отож, поспішайте робити добро, починайте вже сьогодні, починайте з добрих вчинків, бо ж як каже народна мудрість: посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю.

Почніть із доброї посмішки, щирого погляду. Бо ж людина насуплена, похмура, сердита ніколи не буває доброю. Вона завжди всім незадоволена і отруює життя собі й іншим. Тож посміхайтеся, як можна частіше! Давайте подаруємо один одному посмішку просто зараз, нехай вона зігріє ваші серця!

Пісня «От улыбки»

Ведучий: А чи потрібно людині милосердя?

1 студент: Милосердя… Все частіше за останній час ми чуємо це слово, звертаємось до нього. Яким важливим і необхідним воно є у нашому житті. Чи вміємо ми співчувати біді свого ближнього, чи завжди приходимо на допомогу тим, хто потрапив у нелегке становище? Чи  завжди проявляємо людяність, доброзичливість, допомогу до тих, хто так цього потребує? Саме в поняттях співчуття, допомога, доброзичливість і криється наше милосердя.

2 студент: Колись наші прадіди твердо вчили, добре знали «Десять заповідей божих». І хоч були неписьменними чи малописьменними, багато з них за все своє життя поганого слова не сказали. А яке шанобливе ставлення було до батька, матері, вчителя, до всіх старших, до хліба. Святим хліб називали, коли випав з рук ненароком, піднімали і цілували.

3 студент: Цілували і руки жіночі, руки батька, матері, старших в знак глибокої шани до них. Олесь Гончар писав: «Дедалі більше виростає людей ніяких, байдужих до всього, задурманених, які забувають, хто ми, чиї ми діти, яке наше коріння».

І сьогодні попіл наших дідів-прадідів стукає нам у серця і говорить:

«Схаменіться! Будьте людьми!

І чужого научайтесь,

І свого не цурайтесь!»

Ведучий: То ж до кого ми повинні виявляти милосердя?

4 студент: До тих, у кого сталася біда,

До хворих, інвалідів, маленьких дітей.

Любов до тварин, рослин. Людина, яка любить тварин і рослини, завжди добріша, людяніша, милосердніша.

Ведучий: Велику роль в житті людини відіграє слово. Добрим словом можна підтримати людину в скрутну хвилину.

Які люди вам подобаються – привітні чи байдужі до вас? Що саме в них подобається?

5 студент: Виходячи зі своїх спостережень, ви, мабуть, зробили висновок, що з деякими людьми дуже легко говорити. З ними ви можете ділитися своїми особистими справами, клопотами, занепокоєнням і при цьому відчувати, що вас розуміють. Разом з тим, є люди, яким ви нізащо у світі не наважилися б довірити свої думки. Всім своїм єством ви відчуваєте, що вони байдужі, що їх зовсім не цікавить доля іншого. Часто це люди егоїстичні й холодні, які думають лише про себе.

Ведучий: Кому ви віддаєте перевагу – людям, які цікавляться вашою справою чи для яких вона байдужа?

1 студент: Серед ваших знайомих, напевно, знайдеться такий, що без кінця говорить лише про себе. Коли ж почнете говорити щось своє ви, видно по ньому, що він вас зовсім не слухає і чекає – не дочекається нагоди, щоб продовжити розмову про себе.

2 студент: Безперечно, кожен любить, щоб його з цікавістю слухали інші, щоб із ними він міг поговорити про свої проблеми, погляди, симпатії, захоплення. І, без сумніву, всі люблять таких людей, які охоче розмовляють про те, що цікавить інших. Розмова з іншими про справи, які вас цікавлять, часто приносить дуже велику користь. Адже від кожного можна щось дізнатися, чогось навчитися. Давно вже помітили, що найлегше знайти дорогу до серця людини, коли надати їй можливість поговорити про свої захоплення і інтереси.

Ведучий: Яким людям ви віддаєте перевагу – тим, що без кінця говорять, чи тим, що вміють слухати?

3 студент: Вміння вислухати людину – велике мистецтво, що не всім дається. Ви, мабуть, самі знаєте людей, які щоразу перебивають інших, намагаючись використати кожну мить, щоб перевести розмову на себе. Спробуйте з цієї точки зору подивитися на людей довкола себе і визначити, якому їх типу ви віддаєте перевагу.

«В той час, як люди розумні вміють багато про що сказати не багатьма словами, люди обмежені, навпаки, мають хист багато говорити й нічого не сказати».

Ведучий: Хто вам більше подобається – той, хто, спілкуючись з вами, лише бере, чи той, хто й дає?

4 студент: Тут багато залежить від виховання в сім'ї, від впливу найближчого оточення. Якщо  ви належите до тих, хто вміє лише брати, вам негайно треба себе перевиховувати. Навіть у стосунках двох   найрідніших людей не може бути  такого, щоб один постійно брав, а другий лише давав.  Якщо ви хочете, щоб ваші взаємини з кимось бути справжніми, тривалими, треба навчитись не тільки брати, а й давати. І,  перш за все, у сфері людських стосунків, зокрема у  сфері почуттів.

Ведучий: А зараз, пропонуємо вам до уваги притчу.

    Жив собі хлопець із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами і сказав по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопець втратить терпіння і посвариться з кимось.  Першого дня хлопець забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти собою і кількість забитих цвяхів щодня зменшувалась. Хлопець зрозумів, що легше навчитися володіти своїми емоціями, ніж забивати цвяхи.

    Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав, що в цей день він не забив жодного цвяха. Тоді батько наказав синові витягати з паркана по одному цвяху в той день, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться. Минали дні і згодом син міг сказати батькові, що в паркані не залишилося жодного цвяха.

Батько підвів сина до огорожі та сказав: «Ти добре поводишся, синку, але подивися, скільки дірок залишилося… Огорожа вже ніколи не буде такою, як колись…»

    Коли  ви з кимось сваритесь й кажете йому щось неприємне, ви залишаєте в ньому такі рани, як ці діри. І рани залишаються, незважаючи на те, скільки разів потім ви просите вибачення. Словесні рани  заподіюють такий самий біль, як і фізичний.

     Друзі, якщо можете, пробачте нам ті діри, що ми, можливо, залишили у вашій огорожі. І якнайменше самі залишайте їх на своєму шляху. Не забиваймо цвяхи ворожості, не розуміння й жорстокості в душі людей.

Будьмо толерантними, а отже, розуміймо один одного!

1 студент:

                  «Роби добро,- мені казала мати,-

                   І чисту совість не віддай за шмати!»

2 студент:

               Благословенний мамин заповіт

               Ніхто в мені не зможе поламати.

3 студент:

                   Толерантне ставлення людини

                   Збереже планету від негод,

                   Розрубає мотлох павутини,

                   Переріже  нитку перешкод.

                   Толерантне ставлення до всього

                   Збереже, врятує і спасе,

                   Допоможе вгледіть перемогу,

                   Допоможе витримати все.

                            Будь завжди нестримним вільнодумцем,

                            Свої мрії пензлем намалюй.

                            Освіти життя яскравим сонцем,

                            Толерантний всесвіт побудуй!

Ведучий: Іноді риси характеру друга чи подруги вас нервують, іноді – навпаки, вам допомагають прийняти певне рішення. І, незважаючи на відмінності у характерах, ви є друзями, вам цікаво разом. Тому ж терпимість, толерантність потрібно проявляти до всіх. Щоб досягти успіху в житті, не витрачаючи сил на конфлікти, «побутові війни», доцільно сформувати в собі толерантність як рису характеру.
Скажімо самі собі: « Я толерантна особистість…»

Ведучий: А тепер давайте встанемо, візьмемося за руки і побажаємо тому, хто знаходиться ліворуч від нас, всього найкращого, доброго, теплого, лагідного і самого-самого.

Пісня «Ми бажаємо добра»

Перегляд відеосюжету «Квітка»

Сценарій виховної години «Азбука спілкування»

 Мета: озброїти студентів  знаннями і практичними рекомен­даціями про основи спілкування; дати їм практич­ні рекомендації щодо удосконалення своєї мови, уміння спілкуватися; спонукати застосову­вати набуті знання у повсякденному спілкуванні; формувати в них навички тактовно, цікаво говорити, установлювати тісні стосунки із співроз­мовником; виховувати в них мовну куль­туру; сприяти самовдосконаленню студентів, їхньому моральному розвитку.

Хід

Упродовж життя кожен із нас постійно контактує, спілкується із найрізноманітнішими людьми. Здавалося б, життєвий досвід, який ми поступово набуваємо, дозволяє розв’язати будь-яке  повсякденне питання. Але насправді лише одиниці самостійно відкривають правила спілкування, які допомагають уникати додаткових труднощів у взаємодії з іншими людьми.

Спілкування – це взаємодія двох або декількох осіб в обміні інформацією чи в практичній діяльності. «Спілкування звеличує, у суспільстві людина мимоволі, без жодного удавання тримає себе інакше, ніж наодинці».

Найвище  багатство людини – це можливість спілкуватися. У спілкуванні ми пізнаємо один одного, розвиваємо свої моральні і психічні якості, розкриваємо себе. Не можна не погодитися зі словами чудового письменника Антуана де Сент-Екзюпері про те, що «Спілкування – найбільша розкіш у житті».

Мистецтво спілкування – одна з найбільших здібностей людини, вона піднімає її над усім живим і робить людиною!

Слово–  найбільш змістовний, об’ємний, виразний засіб людського спілкування. Уміння говорити, слухати –  важ­ливі умови взаєморозуміння. Немає у світі зброї, сильнішої за слова. Недаремно говорять, що словом людським можна зсунути гору з місця. Словами борються, словами люблять, словами ненавидять, словами вбивають, словами творять величезні справи в історії людства.

Про вміння користуватися словом писали ще в давню давнину: «При старих мовчати, мудрих слухати, старшим коритися, з рівними собі й молодшими… без лукавого на­міру розмовляти і більше вдумуватися, не шаленіти словом, не осуджувати мовою». «Про одне слід говорити, а про інше мовчати», «Про одне хоч сім кін, про інше заціп. «Мовчи, глуха,— менш гріха», «Хто мовчить, той двох навчить» – теж стали приказками.

Робота з прислів’ями та приказками.

Погане слово краще проковтнути, ніж промовити.

Яка людина, така її мова.

Вмієш сказати – вмій і змовчати.

Ласкаві слова – весняний день.

Слово людини здатне обернутися злом.

Слово не стріла, а серце пробиває.

Гарне слово дорожче за гроші.

В легковажної людини язик довгий.

Говорить гарно, мов горіхи гризе.

Сухе дерево безплідне, пусте слово марне.

Холодне слово поки до серця дійде – льодом стане.

Птицю пізнають по пір’ю, а людину – по бесіді.

Язик багато може зробити: і настрій піднести, і справу зіпсувати.

На сухому дереві немає плодів, у порожньому слові – глузду.

У спілкуванні важливо все. Для прикладу візьмемо ві­тання. Як ви думаєте, яку роль відіграє вітання при зустрічі з іншими людьми?

Відмовитись від привітання або не відповісти на нього в усі часи й у всіх народів вважалося вершиною невихова­ності й неповаги до оточуючих. Адже в поклоні, у коротких словах привіту дуже великий зміст… Я тебе бачу, Людино. Ти мені приємна. Знай, що я тебе поважаю і хочу, щоб і ти до мене добре ставилася. Я бажаю тобі всього самого добро­го: здоров’я, миру, радості, щастя. Ось що означає просте, звичайне «здрастуйте».

В усі часи люди вітали одне одного. Рухи, жести, слова, якими здавна обмінювалися люди різних країн у момент вітання, дуже різноманітні. Отже, якщо ви зібралися у за­кордонні мандри – не забувайте цього, аби не потрапити у скрутне становище.

У багатьох країнах на прощання машуть рукою. А, ска­жімо, у Греції цей жест зрозуміють як «іди до біса». Якщо в Болгарії кивають головою, ніби погоджуючись, не по­миліться, тому що це означає «ні, неможливо».

Майже скрізь постукування пальцем по лобі означає «ну й дурень». У Голландії таким чином висловлюють захоп­лення: «Як розумно!» В Україні при зустрічі та прощанні знайомі рідко цілують одне одного. У Західній Європі це звичайна річ, а от кількість поцілунків усюди різна: у Па­рижі – чотири, у Бельгії – три, в Англії – один.

Бліц-турнір

Хто вітається першим у таких ситуаціях:

а)       Молода дівчина поспішає назустріч юнаку.

б)      Жінка років 30 зустрічається з людиною похилого віку.

в)      Людина стоїть, інша проходить повз неї.

г)       Вам зустрілася одружена пара.

Ви прийшли в гості. З ким першим ви повинні привіта­тися? А потім?

Як бути, коли вас помилково привітали?

Чи будете ви вітатися з жильцями вашого будинку, якщо ви не знайомі?

Чи можна замість «здрастуйте» говорити «привіт»?

Чи може жінка подати руку в рукавичці? А чоловік?

Вам потрібно втрутитись у розмову старших. Як це зро­бити?

Як знайомлять друзів зі своїм батьком?

Вас знайомлять із хлопцем та дівчиною. З ким ви повин­ні привітатися спочатку, як? Чи треба подавати руку і чому?

Як запитати у перехожого час, дорогу до якоїсь уста­нови?

Як запросити до телефону свого друга, коли трубку під­няв хтось з його рідних?

Як запитати в магазині про вартість будь-якої речі?

Як правильно запросити дівчину до танцю, як потім її провести до місця, як їй подякувати?

Робота в парах

Викладач роздає роздруковані картки, на яких подані си­туативні задачі, і просить студентів їх розв’язати.

Ситуативні задачі

Ви увійшли в автобус в останні двері й побачили, що біля передніх дверей стоять ваші друзі. Чи треба привітатися з ними? А якщо треба, то як це зробити?

З вами, мабуть, таке траплялося: ви часто зустрічаєте людину, наприклад, у сквері, через який ходите до шко­ли, але ви не знайомі з нею. Чи треба в таких випадках вітатися?

У коридорі коледжу розмовляють викладачі. Серед них Олег побачив свого наставника і, проходячи повз них, ввічливо сказав: «Здрастуйте, Ігорю Семеновичу!». Яку допущено помилку? Можливо, все гаразд?

У спілкуванні є ще одне правило, про яке не слід забу­вати. Яким би не був у вас настрій, ви зобов’язані бути ко­ректними з товаришами, не старайтесь на комусь «зігнати злість». Адже відомо, що настрій, внутрішній стан людини в першу чергу відбиваються на результатах праці.

А як бути, коли людині потрібно зробити зауваження? Адже можна відразу зіпсувати їй настрій.

Дійсно, інколи те, що ми збираємося сказати іншій лю­дині, не завжди приємно. А тому робити зауваження –тон­ке мистецтво, якого потрібно вчитися.

Цікаві правила спілкування

Виявляйте інтерес до людей. Хай ваш співрозмовник відчує, що він не байдужий вам.

Навчіться посміхатися. Щира, доброзичлива посміш­ка – це мистецтво.

Зазвичай, розмовляючи, ми не звертаємося до співроз­мовника на ім’я. У кращому випадку – скоромовкою. Не заощаджуйте на цьому. Звук власного імені дуже приємний людині.

Будьте хорошим слухачем. Знаючи інтереси свого спів­розмовника, намагайтеся переводити розмову в русло його інтересів.

Дайте людям відчути їх значимість і робіть це щиро.

Спробуйте, і у вас вийде. Спілкування не може обмежуватися тільки тим, про що сьогодні йшла мова. Ми спілкуємося в транспорті, за сто­лом, в театрі, у сім’ї, у колі друзів. А зараз давайте спробуємо скласти букет порад для ровесників, що допоможуть їм спілкуватися, дружити, бути чемними, толерантними, життєрадісними (пишуть на квітках і приклеюють на дошці.).

Поради:

-          не говоріть багато;

-          не докучайте повчаннями;

-          не будьте людьми настрою;

-          не змінюйте надто часто тему розмови;

-          не говоріть у товаристві з другим про те, що цікавить третього;

-          не сваріться;

-          кожного дня скажіть людям приємне;

-          слухайте уважно, дивіться в очі співрозмовнику;

-          будьте скромнішими;

-           вимовляйте слово «ви» голосно, а слово «я» пошепки;

-          будьте тактовні;

-          не будьте надокучливими.

З нашої розмови можна зробити висновок: поводься з іншими так, як ти хочеш, щоб поводилися з тобою; навчіться слухати інших; будьте товариські; виявляйте інтерес до інших людей та до їх справ; не будьте злостиві та запальні; у стосунках з людьми навчіться давати, а не лише брати.

І скажу словами Ліни Костенко:

І в житті, як на полі мінному

Я просила в цьому сторіччі.

Хоч би той магазинний мінімум:

Люди, будьте взаємно ввічливі!

І якби на те моя воля,

Написала б я скрізь курсивами:

Так багато на світі горя,

Люди, будьте взаємно красивими.

Отже, із усього сказаного нами можна зробити висновок, що спілкування – це чи не найважливіша для людини річ і для того, щоб воно приносило задоволення і бажаний результат, слід виробити  у собі ті якості, про які ми сьогодні говорили і пам’ятати  вислів древніх: «Заговори, щоб я тебе побачив».

Дійсно, як важко вміти знаходити спільну мову! Як важливо розуміти одне одного! Із самого дитинства треба засвоювати науку спілкування, оволодівати вмінням вести себе серед людей так, щоб їм було добре, приємно, зручно!

Завжди пам’ятайте просту народну істину, що до людей слід ставитися так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе.

Адже, дійсно, коли спілкування приносить людині радість, вона почувається щасливою. Цього я вам і бажаю. І хочу поділитися рецептом щастя.

Рецепт Щастя

Візьміть чашу терпіння,

Налийте туди повне серце любові,

Вкиньте дві пригорщі щедрості,

Хлюпніть туди гумору,

Посипте добром,

Додайте якомога більше довіри,

І все це перемішайте.

Потім намажте на шматочок

Відпущеного вам життя
і пропонуйте всім,

Кого зустрінете на своєму шляху!!!

Тест

«Чи гарний ти співрозмовник?»

На всі запитання відповідай «так» або «ні».

Тобі подобається більше слухати, ніж розмовляти?

Ти завжди знайдеш тему для розмови?

Ти завжди уважно слухаєш?

Чи подобається тобі давати поради?

Чи покажеш ти співрозмовнику, що тобі цікава тема розмови?

Чи дратуєшся ти, коли тебе не слухають?

У тебе завжди своя думка на все?

Чи будеш ти говорити на незнайомі теми?

Чи подобається тобі бути в центрі уваги?

Чи є хоча б три галузі знань, у яких ти добре обізнаний?

Якщо у тебе відповідь «так» на 1, 2, 3, 6, 7, 8, 9, 10, 11 питання – став 1 бал.

Полічи бали.

1-3 бали – спілкуватися з тобою далеко не завжди приємно. Замислись над цим.

4-9 балів – ти приємний співрозмовник, але, коли не в дусі, потребуєш особливої уваги оточуючих до себе.

9-11 балів – ти гарний співрозмовник, без тебе не можуть обійтися друзі, ти – душа компанії.

ДОДАТОК Б.

Вислови відомих людей

Чеснота краще, ніж багатство й почесті.

                                                         Георгій Кониський

Хто призирає рідних своїх, на такого ні в чім положитися не можна…

                                                        Іван Котляревський

Стань спершу сам чистішим душею, а потім намагайся, щоб інші були чистіші.

                                                               Микола Гоголь

Діла добрих обновляться,

Діла злих загинуть.

                                                              Тарас Шевченко

Людина, яка не вірить в себе, не може бути достойною.

Коли ти маєш родичів, які тебе народили фізично, але не маєш родичів, які тебе народили духовно, ти напівнароджена людина.

Там, де нема морального самовдосконалення, немає самопізнання.

                                                                   Лев Лисенко

Наогидніші очі – порожні,

Найгрізніше мовчить гроза,

Найнікчемніші душі вельможні,

Найпідліша – брехлива сльоза.

                                                          Василь Симоненко

Намагайся бути кращим за себе, а не за інших.

                                                         Володимир Чорняк

Добре міркувати про чесноту – ще не означає бути доброчесним.

Бути справедливим у думках – ще не означає бути справедливим насправді.

                                                 Костянтин Ушинський

Люби ближнього свого, як самого себе.

                                                                                Біблія

Любов – це бажання щастя іншому.

                                                                              Сенека

Немає чужих серед людей.

                                                                   Джозеф Норт

Люди існують одне для одного.

                                                                 Марк Аврелій

Хто рухається вперед у науках, але відстає в моральності, той більше йде назад, ніж уперед.

                                                                      Аристотель

Не забувайте того доброго, що вмієте, а чого не вмієте, того навчайтесь.

                                                      Володимир Мономах

Про моральні якості людини треба судити не з окремих її зусиль, а з її повсякденного життя.

                                                                         Б. Паскль

Жити серед людей – це однаково, що ходити в казковому саду, де навколо тебе ніжні пелюстки квітів, на яких тремтять краплини роси, - треба так доторкатися до квіток, щоб не впала на землю жодна крапля.

                                                 Василь Сухомлинський

ДОДАТОК В.

Поради студентам

Людина честі – це:

-                     Не терпіти образи.

-                     Захищати свої права.

-                     Не підкорятися чужій волі.

-                     Піклуватися про честь сім’ї.

-                     Сплачувати борги.

-                     Не укладати ганебних умов.

-                     Бути правдивим, лояльним.

-                     Відмовлятися від хабарів, насильства, віроломства.

Кодекс честі сучасної молодої людини

1.      Не давай себе скривдити, але й інших не кривдь.

2.      Не залишай товариша в біді.

3.      Бути трудівником – честь, бути дармоїдом – безчестя.

4.      Боязкість, нерішучість породжують боягузтво, підлість , зраду.

5.      Задовольняючи потреби, проявляй стриманість, витримку.

6.      Будь володарем свого слова.

7.      Обманювати, лицемірити, нашіптувати гидко, рівнозначно пострілові в спину.

8.      Не давай нездійсненних обіцянок.

9.      Людину прикрашає витримка.

10.  Не будь байдужим, безжальним до жінки – матері роду людського.

11.  Алкоголь приводить людину до тваринного стану. Пити не круто – круто не пити.

ДОДАТОК Г.

Тест «Моє розуміння моральних цінностей»

Інструкція. Вам буде запропоновано три групи завдань, що стосуються моральних цінностей. Розв’язуючи їх, ви маєте нагоду перевірити, чи правильно розумієте суть понять.

Завдання І. Необхідно вибрати з числа пропонованих варіантів той, що найбільше підходить до даного поняття.

1) Добра людина –  це та, яка...:

а) відзначається високими моральними якостями;

б) чуйно ставиться до всього живого;

в) ввічлива;

г) не любить підкреслювати свої достоїнства.

2) Справедливість – це...:

а) об'єктивне, неупереджене ставлення до себе та інших людей, пов'язане з поняттям невід’ємних прав людини;

б) сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській і особистій поведінці;

в) сумлінне ставлення до своїх обов’язків;

г) слідування нормам, правилам, канонам поведінки.

3) Відповідальність – це...:

а) постійність у своїх поглядах і почуттях;

б) сукупність рис, що характеризують позитивні якості, честь, гідність тощо;

в) усвідомлення людиною своєї громадської ваги;

г) усвідомлений обов'язок відповідати перед своїм сумлінням і суспільством за кожний вчинок, дію, слово.

4) Працелюбність – це...:

а) дотримання твердого встановленого порядку, який є обов’язковим для всіх членів даного колективу;

б) завзятість, стійкість, непохитність у досягненні певної мети;

в) потреба спрямовувати фізичну або розумову енергію на створення або перетворення матеріальних або духовних цінностей;

г) сумлінне виконання певної справи.

Завдання II. До поданого слова доберіть з чотирьох запропонованих синонім (вибрати можна тільки одне слово):

1) відповідальність і...

а) обов’язок;

б) совість;

в) чесність;

г) гордість.

2) працелюбність і...

а) щирість;

б) цілеспрямованість;

в) активність;

г) сила.

3) доброта і...

а) довіра;

б) милосердя;

в) хоробрість;

г) скромність.

4) справедливість і...

а) чесність;

б) неупередженість;

в) тактовність;

г) вірність.

Завдання III. До даного слова доберіть одне протилежне за значенням:

1) добрий і...

а) жадібний;

б) злий;

в) сердитий;

г) чужий.

2) працелюбний і...

а) розумний;

б) закоханий;

в) лінивий;

г) сонний.

3) відповідальний і…

а) забудькуватий;

б) безвідповідальний;

в) нечесний;

г) лицемірний.

4) справедливий і...

а) немилосердний;

б) невірний;

в) жорстокий;

г) несправедливий.

Обробка результатів.

Нарахуйте собі:

–        по два бали за варіанти відповідей 16, 2а, 3г, 4в у першому завданні;

– по одному балу за варіанти 1а, 2в, 36, 46 у другому завданні;

–        по одному балу за варіанти 16, 2в, 36, 4г у третьому завданні.

Інтерпретація результатів.

Якщо Ви отримали 15-16 балів, то ваші знання моральних цінностей знаходяться на високому рівні. Ви правильно розумієте сутність основних моральних цінностей і можете вдало оперувати моральними поняттями. Хотілося б вірити, що ваші знання знаходять застосування у повсякденному житті.

Якщо Ви отримали 9-14 балів, Ви інтуїтивно розумієте сутність моральних цінностей, беручи свої уявлення з реального життя. Але вам варто визначити, що означає бути добрим, справедливим, відповідальним, працелюбним.

Якщо Ви отримали 8 балів і нижче, Ви навряд чи розумієте, що таке моральні цінності, але це не свідчить про вашу аморальність. Можливо, варто замислитися над тим, якою людиною ви хочете бути, а не плисти за течією.

Коментар15-16 балів свідчить про високий рівень розуміння сутності моральних цінностей, 9-14 – про

середній і 8 балів – про початковий.