РОЗВИТОК ІНТЕРЕСУ ДО МАЛЮВАННЯ
У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
Ранній вік –
початковий і надзвичайно важливий період становлення особистості, якому
властивий інтенсивний розвиток організму та високої працездатності нервової
системи, активне формування передумов, що зумовлюють повноцінний розвиток. Виходячи
з цього, завдання педагога – знайти шляхи та забезпечити розвивальне середовище
для їх максимальної реалізації. Розвиток психіки дитини, формування
її особистості можливі лише в процесі активної продуктивної діяльності, через
яку відбувається пізнання навколишнього світу, набуття власного практичного
досвіду.
Новий варіант
Базового компонента дошкільної освіти, зокрема одна з обов’язкових освітніх
ліній «Дитина у світі культури», засвідчує, що належний і оптимальний рівень
соціально-особистісного розвитку дитини може бути забезпечений через формування
в неї чуття краси в різних її проявах, ціннісного ставлення до змісту
предметного світу та світу мистецтва, розвиток творчих здібностей, формування
елементарних трудових, технологічних та художньо-продуктивних навичок, самостійності,
культури, безпеки праці [3].
Дитина від народження потрапляє у
широкий світ культури, з перших днів життя починається її активна взаємодія з
культурним середовищем. Дитина генетично переймає задатки докультурного
розвитку, а от засвоювати цінності попередніх поколінь має самостійно.
Чим раніше дитина набуває
соціально-культурного розвитку, чим швидше навчається його перетворювати, тим
більш значущою стає як особистість.
Таким чином, украй важливою й
актуальною є реалізація в педагогічному процесі завдань освітньої лінії «Дитина
у світі культури».
Щоб маленька
дитина не виросла байдужою до світу прекрасного, потрібно якнайраніше залучати
її до світу мистецтва. В ранньому віці дитина починає цікавитися процесом творення
малюнка, ліплення, готових силуетів, у неї формуються передумови естетичного
ставлення до навколишнього, розвиваються елементарні види художньої діяльності
– образотворчої, музичної, художньо-мовленнєвої. Прислухаючись, вдивляючись у
красу природи, торкаючись руками предметів найближчого оточення, людей, дитина
третього року життя за допомогою дорослого відкриває різноманітність краси,
виявляє сприйнятливість до неї, здатність позитивно на неї відгукнутися [1].
Формування
творчої особистості починається в дошкільному дитинстві. Великі можливості для
розвитку потенціалу малят закладено в художній діяльності, особливо в
образотворчій – малюванні, ліпленні, аплікації. Це одна з найцікавіших
діяльностей, бо дає дитині змогу передати в образах свої враження від
навколишнього світу, ставлення до нього.
Займаючись
образотворчою діяльністю дитина має можливість створювати прекрасне, вчиться
співвідносити мовлення з дією, оволодіває цінною якістю особистості –
цілеспрямованою увагою. Створення елементарних образів стимулює розвиток творчої уваги: дитина вчиться подумки «домальовувати»
зображення засобами мовлення, надає йому динаміки і реальних дій.
Малювання – найулюбленіше заняття дитини.
Зображуючи, дитина отримує результат, який вона бачить сама, може показати
іншим та отримати схвалення. Це дає їй можливість відчути себе творцем,
переживати задоволення і навіть гордість за свої досягнення.
Проблему розвитку
інтересу до малювання та навчання дітей найпростішим прийомам зображення
вивчали Н. Сакуліна, Т. Комарова, Т. Казакова та інші відомі педагоги.
Щоб правильно
організувати образотворчу діяльність, зокрема малювання, в закладі дошкільної
освіти, педагог має бути обізнаним з психологічними особливостями дітей
раннього та дошкільного віку, які проявляються у процесі малювання. На цьому
наголошували відомі психологи та педагоги Л. Виготський, О. Запорожець, В.
Ломберт, В. Романець, І. Риников, В. Штерн та інші.
Організоване
залучення дитини до образотворчої діяльності починається в першій молодшій
групі. Необхідно викликати в дітей інтерес до дій з папером й олівцями,
фломастерами, фарбами, пензликом; звернути їхню увагу на те, що олівець залишає
слід на папері.
Найбільш
доступними для дітей цього віку видами образотворчої діяльності є малювання й
ліплення.
Інтерес до
малювання з’являється у дітей рано, починаючи з 1,3-1,5 року до 2 року
життя. Спостерігаючи за тим, як батьки,
старші брати, сестри діють із ручкою, олівцями, малята теж намагаються брати в
руки олівець і водити ним по паперу. У цьому проявляється характерне для дітей
третього року життя активне прагнення виконувати дії без допомоги дорослого,
допитливість, інтерес до діяльності та її результату. Але, природно, спочатку в
них нічого не виходить: рука не слухається, а правильно малювати в родині вчать
рідко.
Дитина ще не
вміє пов’язувати зорові образи з малюванням. Вона дістає задоволення від самих
рухів, коли водить олівцем по поверхні чогось. При цьому малюк не здатний
намалювати щось «реальне». На цьому етапі розвитку варто просто надавати йому
можливість бавитися олівцями чи крейдою і таким чином досліджувати їхні
властивості: вони залишають слід на поверхні [2].
Потрібно
навчити дитину помічати нанесені на папір штрихи і лінії, стежити поглядом за
рухом олівця (пензлика) по паперу. Для цього вихователеві треба разом із
дитиною розглядати, що вийшло в результаті її дій; пропонувати провести
пальчиком то однієї, то іншої руки по «намальованих» лініях, штрихах;
запитувати, що це вона намалювала. Якщо дитина мовчить або говорить «не знаю»,
потрібно запитати: «На що це схоже?». Необхідно підводити її до розуміння того,
що олівцем, фарбами й пензликом малюють.
Приблизно в 2,
5 роки виникає зоровий контроль за малюванням, коли діти пізнають за допомогою
зору те, що роблять кінестетично. Чим складніші й узгодженіші рухи руки та ока,
тим успішніше розвиваються зорові здібності дитини.
В малюванні,
особливо на дозображувальній стадії (каракулі), активно формується саме така
узгодженість чи координація зорово-рухової системи малюка.
Коли
запропонувати дитині обвести на папері якийсь малюнок (наприклад, квіточку), це
буде їй не під силу. Малюк навіть не зможе використати вже засвоєні елементи
зображення й хаотично замалює оригінал. Повноцінне копіювання для малого
виявляється складною дією.
Поступово
потрібно вчити дітей знаходити подібність штрихів, що вийшли, і ліній до
навколишніх предметів, відповідати на запитання дорослого: «Що ти намалював?».
При цьому слід проявляти інтерес і не наполягати, якщо маля мовчить.
Висловлення дітей про те, хто й що намалював, варто заохочувати; спонукати їх
доповнювати намальовані й названі зображення, ставлячи запитання (наприклад: «А
де в рибки хвостик?»). Це викличе роботу думки, прагнення додати малюнку
подібності з предметом, доповнити зображення деталями. Необхідно спонукати
дітей спочатку до довільного, а потім і до
усвідомленого повторення штрихів, ліній, конфігурацій. Цей етап є дуже
важливим в опануванні зображення: надалі діти зможуть відтворювати в
малюнку нескладні предмети і явища:
дощик капає, сніжок іде, листочки летять, струмочки течуть та інше. Одне з
головних завдань – навчити дитину правильно тримати олівець і пензлик: у
пальцях, а не в кулачку. Відбувається перехід від «мислення в рухах» до
«образного мислення».
Володіючи
елементами образів, дитина відразу ж прагне відтворити на малюнку
складний предмет. Якщо вже засвоєно кружечки та овали, то всі частини
відтворюваного предмета будуть кружечками й овалами. Те ціле, що утворилося з
таких елементів, ще дуже хаотичне й подібне до своїх одноелементних форм. Але
все-таки помічаємо, що одна з частин виступає головною. Мала схожість малюнка
із самим зображуваним предметом спонукає нашого художника один і той самий
малюнок називати по-різному, тобто надавати йому все нових і нових значень.
Одне й те саме зображення в різний час тлумачиться по-різному. Кілька
кружечків, які раніше називалися «мамою», тепер стали «собакою» тощо [2].
Намагайтеся
показувати малюкам, що ви задоволені їхніми зусиллями, радієте разом з ними. І
обов’язково запитайте в дитини, що вона
намалювала (це не просто каракулі). Коротенькі бесіди за змістом самостійно
створеного зображення сприятимуть розвитку уяви та мовлення дітей. Завважимо,
що протягом усього періоду активної зображувальної діяльності, починаючи зі
стадії каракулів і до 9-10 років, процес малювання переважно пов’язаний з
активністю мовних ділянок мозку, і малюнок відображає рівень узагальнення,
доступний дитині у мисленні.
Для успішного
оволодіння малюванням – зображенням предметів й явищ навколишнього світу –
важливо розвивати сенсорні основи образотворчої діяльності: сприйняття
предметів різної форми; кольору, починаючи з контрастних (червоного, синього,
зеленого, чорного) і поступово додаючи інші кольори, не вимагаючи від дітей
запам’ятовування назв великої кількості кольорів (але сам вихователь повинен
називати кольори). Це дає їм можливість дізнаватися й запам’ятовувати більше
кольорів. Особливе значення в сенсорному розвитку дітей, збагаченні їхнього
сенсорного досвіду й на основі цього опануванні образотворчою діяльністю мають
розглядання предметів та явищ навколишнього світу й дидактичні ігри, у процесі
яких уточнюються й збагачуються уявлення про предмети та їхні властивості.
Таким чином, у
трирічному віці дитина, спостерігаючи за діями дорослого, починає проявляти
стійкий інтерес до художньо-творчих дій, намагається наслідувати його. Цей
період називається дообразотворчим.
Список літератури:
1. Розвиваємо, навчаємо,
виховуємо дитину третього року життя [Текст] : метод. посіб. / Кузьмук Л.І. та ін.; за ред. Т.І. Поніманської. – Київ :
Видавничий Дім «Слово», 2013. – 568 с.
2. Смольникова Г. Як малюють наші
діти [Текст] / Г. Смольникова //
Дошкільне виховання. – 2010. – № 11. – С.13-15.
3. Шевчук А. Дитина у світі
культури : орієнтири до освітньої лінії [Текст]
/ А. Шевчук // Дошкільне виховання. – 2012. –
№ 9. – С.15-21.
Немає коментарів:
Дописати коментар