ДИДАКТИЧНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ЗВ’ЯЗНОГО
МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Рідна мова є
загальною основою навчання та виховання дітей у закладі дошкільної освіти.
Оволодіння рідною мовою як засобом пізнання та способом специфічного людського
спілкування є найвагомішим досягненням дошкільного дитинства [1].
Основна мета розвитку мовлення, за В.О.
Сухомлинським, озброїти дітей умінням правильно, з дотриманням високої
мовленнєвої культури зв’язно висловлювати свої думки.
Розвиток
зв’язного мовлення дітей дошкільного віку є однією із стрижневих проблем
дошкільної лінгводидактики. Її актуальність зумовлюється пріоритетними
напрямами Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законами
України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Комплексними заходами щодо
всебічного розвитку та функціонування української мови», спрямованими на
модернізацію дошкільної освіти, оновлення змісту, вдосконалення форм, методів і
технології навчання дітей рідної мови, розвитку культури мовлення та
мовленнєвого спілкування.
Розвиток зв’язного мовлення відіграє провідну роль у процесі розвитку
дитини. Зв’язне мовлення вбирає в себе всі досягнення дитини в оволодінні
рідною мовою, її звуковою формою, словниковим складом, граматичною будовою.
Володіння навичками зв’язного мовлення дозволяє дитині вступати у вільне
спілкування з однолітками та дорослими, дає можливість отримати необхідну їй
інформацію, а також передати накопичені знання та враження про навколишній
світ.
Проблему формування зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку
досліджувало багато вчених. У їхніх поглядах закладені основи методики, подана характеристика
становлення зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку (А.Леонтьєв, Н.Жинкін,
Д.Ельконін, М.Коніна, Е.Короткова, А. Леушина, Л.Пеньєвська, Є.Тихеєва,Є.Фльорина
та ін.) [3].
В українській лінгводидактиці проблема
розвитку зв’язного мовлення досліджувалася як педагогами (С. Русова, В. Сухомлинський),
так і методистами дошкільної освіти (А. Богуш, О. Білан, Н. Водолага, Н. Гавриш, С. Ласунова, Л. Фесенко та ін.).
Навчання
дітей дошкільного віку розвитку мовлення, зокрема зв’язного, закріплене в
нормативно-правовій документації щодо діяльності закладів дошкільної освіти. Основним таким документом
є Базовий компонент дошкільної освіти, який визначає зміст і структуру
дошкільної освіти і в якому систематизовано освітню лінію «Мовлення дитини».
Проблема
зв’язного мовлення висвітлюється у таких чинних програмах навчання та виховання
дітей: Програмі розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт»,
Програмі виховання та навчання дітей від 2 до 7 років «Дитина», Програмі
розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля», «Дитина в дошкільні
роки» та інших.
На етапі дошкільного дитинства мовленнєво-ігрова
діяльність виступає домінантною в розвитку зв’язного мовлення дітей.
Продуктивність мовленнєво-ігрової діяльності забезпечується сформованістю в
дітей ігрових дій, мовленнєвих умінь та навичок, що супроводжуються виразним
зв’язним мовленням, використанням дітьми в процесі спілкування формул
мовленнєвого етикету [2].
Важливе місце
в системі засобів розвитку зв’язного мовлення дошкільників посідає гра.
Дидактична гра
– це гра, яка спрямована на формування
у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати її новим
джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок. Вона забезпечує
сприятливі умови для розв’язання педагогічних завдань з урахуванням можливостей дітей дошкільного
віку.
Дидактичні
ігри та вправи підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу,
урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.
Великого
значення в розвитку зв’язного мовлення дошкільників надавали саме дидактичним
іграм і вправам як провідному методу та засобу навчання дітей відомі педагоги,
такі як: А. Сорокіна, Л.Артемова, О.Янківська.
На думку вчених, гра є виявом дитячої активності, спрямованої на засвоєння
суспільного досвіду, оволодіння рідною мовою та спілкуванням.
Вплив дидактичної гри на виховний процес дітей було
розкрито в роботах сучасних педагогів: Л.Артемової, А.Бондаренко, Г.Григоренко,
Р. Жуковської, В. Захарченко, Т.Маркової, Д. Менджерицької, О.Сорокіної, О.Усової,
Г. Швайко, К.Щербакової та ін. [4].
Ігрова діяльність, як зазначають учені, не створюється дитиною, а
пропонується їй дорослими, які вчать дитину гратися, знайомлять зі способом
ігрових дій, що загально склалися. Саме в грі активізуються та розвиваються всі
психічні процеси, формується особистість дошкільника, розвивається мовлення.
Зазначимо, що хоча проблема гри завжди була в центрі
уваги педагогічної науки, однак її лінгвістичний аспект щодо розвитку зв’язного
мовлення розглядався лише у зв’язку з дослідженням сюжетно-рольової гри (В.Захарченко).
Аспекти ж ігрового потенціалу в процесі формування мовленнєвих навичок і
зокрема, зв’язного мовлення дошкільників залишаються поза увагою науковців.
У системі
навчання та виховання дошкільників активно використовуються дидактичні (навчальні)
ігри, які розвивають спостережливість, уяву, пам’ять, мислення, мовлення,
максимально задіюють інтелектуальний потенціал у пізнанні світу та себе.
У ході гри діти мають можливість діяти, конкретні дії зумовлюють мовленнєву
активність і водночас спрямовують розвиток гри. Гра – перехідна, проміжна ланка
між повною залежністю мовлення від речей і предметних дій та вільними
висловлюваннями дітей.
Використовують
дидактичні ігри в навчанні та вихованні дітей усіх вікових груп за необхідності
актуалізувати їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання та
уявлення про природні явища, працю та побут людини. Вдаються до них і після
спостережень, екскурсій, бесід та інших занять. Нерідко ігри з дидактичними
матеріалами є основним засобом навчання та виховання, за допомогою яких
вихователь готує дитину правильно сприймати об’єкти та явища навколишнього
світу.
Під час ігор діти активно
спілкуються між собою, вирішують різні ігрові завдання. Зв’язок наочності зі
словом дасть можливість створити передумови для виникнення змістовного
спілкування на основі творчого втілення дітьми різноманітних знань, мовленнєвих
зразків і особистого досвіду в ігровій діяльності.
Отже, завдання розвитку зв’язного мовлення посідає головне місце в
загальній системі роботи з розвитку мовлення в закладі дошкільної освіти.
Навчання зв’язного мовлення є водночас і метою, і засобом практичного
опанування мовою. Розвиток зв’язного мовлення за допомогою дидактичних ігор та
вправ має надзвичайне значення для розвитку інтелекту та самосвідомості дитини,
воно позитивно впливає на формування таких її важливих особистісних якостей, як
комунікабельність, доброзичливість, ініціативність, креативність,
компетентність. За допомогою добре розвиненого зв’язного мовлення дитина
навчається чітко та ясно мислити, встановлювати контакт з тими, хто її оточує,
ініціювати власні ідеї, брати участь у різних видах дитячої творчості.
Список літератури:
1. Богуш А.М. Дошкільна лінгводидактика [Текст] : теорія
і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах:
підручник / А.М. Богуш, Н.В. Гавриш. – 2-ге вид., доповн.. – Київ: Видавничий
Дім «Слово», 2011. – 704 с.
2. Богуш А.М. Мовленнєво-ігрова діяльність
дошкільників: мовленнєві ігри, ситуації, вправи [Текст] : навч.
посіб. / А.М. Богуш, Н.І. Луцан. – Київ: Видавничий Дім «Слово», 2012. – 304 с.
3. Бенера В.Є. Теорія та методика розвитку
рідної мови дітей [Текст] : навч.-метод. посіб. /
В.Є. Бенера, Н.В. Маліновська. – Київ: Видавничий Дім «Слово», 2014. – 384
с.
4. Боклащук Н.Д. Формування зв’язного мовлення
у дітей молодшого дошкільного віку [Текст] / Н.Д. Боклащук // Дошкільний навчальний
заклад. – 2012. – № 10. – С.20-28.
Немає коментарів:
Дописати коментар