ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ
У ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ КАЗКИ
АНОТАЦІЯ
Казка – це скарбниця народної мудрості,
найпопулярніший вид усної творчості. Вона захоплює і полонить серце не тільки
дітей, а й дорослих.
За допомогою казки у дошкільників виховуються найкращі людські якості:
доброта, людяність, порядність, співчуття, працьовитість та інші. Казки дозволяють малечі вперше
випробувати хоробрість і стійкість, побачити добро і зло тощо.
Отож можна з упевненістю сказати, що
казка допомагає дитині краще адаптуватися в навколишньому світі, вдало
вирішувати всі труднощі та проблеми, які зустрічаються на її життєвому шляху.
КЛЮЧОВІ
СЛОВА
Усна народна творчість, духовна
культура, казка,
духовність, моральні
якості.
Мова – унікальний засіб прилучення
людини до цінностей духовної культури різних поколінь. Ознайомлюючись з
літературою та фольклором, опановуючи рідну мову, ми зростаємося корінням з
історичною та культурною спадщиною свого народу. І водночас надбання найкращих
зразків скарбниці народної та літературної мови стимулюють людину до творчого
натхнення.
Виховання з перших років життя
інтересу до мови, різних видів усної народної творчості – це надійний шлях
розвитку виразного яскравого мовлення, формування високодуховної особистості,
громадської гідності людини [2, c. 5].
Найважливішими джерелами розвитку
дитячого мовлення є художня література й усна народна творчість, величезна сила
впливу яких традиційно використовувалась у вітчизняній і зарубіжній педагогіці як
могутній чинник виховання й навчання підростаючого покоління. Класичний зразок
фольклору – казка, стародавній знак усної народної творчості.
Казка… Її можливості великі. Мова
перших казок, що чує дитина дошкільного віку, ритмічна, слова часто заримовані,
а героям надаються незвичайні визначення.
Чому ж кожного малюка так цікавить
казка? І турботливі батьки, і творчі педагоги постійно шукають відповіді на це
питання. Кожен дорослий замислюється над тим, як виростити та виховати дитину
щасливою та здоровою.
Але що потрібно для того, щоб малюк
зміг самостійно впоратись із багатьма життєвими перешкодами, цінував дружбу,
мав уявлення про честь та вірність?
Кожен із нас, дорослих, пам’ятає
своє дитинство, яке обов’язково пов’язане з казкою, легендою або приказкою.
Людство із покоління в покоління,
передаючи зміст казок, давало відповіді на основні життєво важливі питання,
адже історію розвитку взаємин між людьми закладено в сюжетах багатьох казок. А
разом із героями і кожна людина поповнює свою «життєву скриньку» нормами і
правилами поведінки, важливими людськими цінностями [3, c. 5].
Усі діти люблять казки. Але кожна
казка є не лише розвагою, а й містить глибокий дидактичний зміст. Вона сприяє
формуванню в малюка чітких морально-філософських, гуманістичних уявлень про
навколишній світ; про те, що добро перемагає зло, яке завжди повертається до
того, хто його скоїв, а за добрі вчинки завжди віддячують добром.
Казка впливає на формування
духовності дитини. К.Д. Ушинський назвав казки «першими блискучими спробами»
створення народної педагогіки. Високо оцінюючи виховне значення казки, він
зазначив: «Я рішуче ставлю народну казку недосяжно вище від усіх оповідань,
написаних спеціально для дітей освіченою літературою». Казка потрібна кожній
дитині, як її насущний, духовний хліб, який ніколи не приїдається, адже казка
загартовує дитину образністю рідного слова, красою співучої української мови.
На думку В.О. Сухомлинського,
казка, гра, фантазія – животворне джерело дитячого мислення,
благородних почуттів і прагнень. Багаторічний досвід переконує, що естетичні,
моральні та інтелектуальні почуття, які народжуються в душі дитини під враженням казкових образів,
стимулюють потік думки, який пробуджує до активної діяльності мозок, зв’язує
повнокровними нитками живі острівці мислення [1, c. 616].
Видатний педагог наголошував, що
читання в роки дитинства – це передусім виховання серця, доторкання людського
благородства до потаємних куточків дитячої душі. Слово, що розкриває благородні
ідеї, назавжди відкладає в дитячому серці зернятка людяності [1, c. 622].
Великого значення народним казкам в
розвитку дитячого мовлення надає Є.М. Водовозова. Вона як і К.Д. Ушинський,
виступала, на захист казки, особливо народної. Казка цінна, на думку Є.М.
Водовозової тим, що вона має велике значення для розвитку розумових і моральних
якостей дітей, вона розвиває мову, фантазію,
сприяє розвитку її творчих здібностей. Казка – це найпростіша і
найдоступніша форма, в якій легко можна розкрити дітям мораль, моральні
поняття. Але вона рекомендувала давати дітям тільки казки, які мають велику
педагогічну цінність.
Казковий світ магічно впливає на
дитину, манить таємницями, чудесами, чаклунством. Діти з радістю подорожують в
уявному, нереальному світі, активно діють у ньому, творчо трансформують,
перетворюють його. За допомогою казок вони здобувають знання про довкілля, про
взаємовідносини людей, проблеми, які трапляються в житті.
Чим яскравіше є образ, тим сильніше
впливає він на почуттєву сферу дитини, забезпечуючи міцність запам’ятовування
отриманої інформації. Яскраві образи втілені у казках у поєднанні з
пізнавальною інформацією. В казкових
оповідях відбився світогляд народу, його морально-етичні та естетичні принципи,
багатовіковий досвід виховання. Реальне
і вигадане напрочуд гармонійно поєднуються в казці, зачаровуючи дітей на все
життя красою народного слова, сповненого мудрості, добра й оптимізму.
Основною темою дитячих казок є
боротьба добра зі злом. Такі казки образно розкривають перед дитиною головну
проблему протиборства доброго і злого начал, присутніх у кожному з нас. Вони
вчать дітей доброти, чуйності, співчуття. З них дитина дізнається, що, здійснюючи
хороші вчинки, роблячи добро не тільки близьким людям, але і навіть зовсім
незнайомим, отримуєш винагородження, а, коли заподіюєш біль і зло, обов’язково будеш за це
покараний, хай не людьми, але долею, яка незалежно від людини та її бажання розпорядиться
по-своєму [3, c. 24].
Але тільки завдяки дорослим діти
можуть пізнати цей чарівний світ казки. Завдання вихователів і батьків –
зацікавити малечу, пояснити їм глибокий зміст казки, вчити аналізувати
поведінку та вчинки дійових осіб, сприяти бути схожими на позитивних героїв і
засуджувати негативних.
Отже, значення казок у вихованні
дітей важко переоцінити. Вона збагачує соціальний і предметний досвід, живить
комбінаторну здатність розуму, показує способи розв’язання моральних
суперечностей, і, до того ж, у ній завжди перемагає добро.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Богуш А. М. Дошкільна
лінгводидактика : теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних
навчальних закладах : підручник / А. М. Богуш, Н. В. Гавриш. – 2-ге вид.,
доповн.. – Київ : Видавничий Дім «Слово», 2011. – 704 с.
2. Богуш А. Методика
організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних
закладах : підручник / А. Богуш, Н. Гавриш, Т. Котик. – Київ : Видавничий Дім
«Слово», 2010. – 304 с.
3. Казкотерапія в роботі з
дошкільниками. / Упор. Л. А. Шик, Г. В.
Гаркуша, Л. В. Тур, О. А. Рудик. –
Харків : Вид. група «Основа», 2012. – 240 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар